Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №400/5083/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/5083/26

Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.,

повний текст судового рішення

складено 18.05.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді – Казанчук Г.П.

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, в якому просила суд:

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок виплат по заробітній платі з урахуванням сум посадового окладу, надбавки за вислугу років та виплатити донараховану та невиплачену частину заробітної плати за період з 05.09.2023 по 31.10.2023, а також видати наказ про присвоєння 6 (шостого) рангу державного службовця позивачці з дня призначення на посаду (з 05.09.2023);

- зобов`язати відповідача надати позивачці довідки за формою згідно додатків № 4, 5, 6 до Постанови КМУ від 14.09.2016 № 622 із зазначенням та урахуванням складової заробітної плати «Надбавка за ранг (6 ранг)», а також сум посадового окладу, надбавки за вислугу років, зазначеними згідно розрахункового листа від 31.10.2023, виданого відповідачем.

Ухвалою судді Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року позовну заяву в частині позовних вимог залишено без руху через сплив строку звернення до суду.

На виконання ухвали судді, ОСОБА_1 подала заяву про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви представниці ОСОБА_1 від 12.05.2026 про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до адміністративного суду.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області повернуто в частині позовних вимог, а саме: щодо зобов`язання Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області здійснити перерахунок виплат по заробітній платі з урахуванням сум посадового окладу, надбавки за вислугу років та виплатити донараховану та невиплачену частину заробітної плати за період з 05.09.2023 по 31.10.2023, а також видати наказ про присвоєння 6 (шостого) рангу державного службовця ОСОБА_1 з дня призначення на посаду (з 05.09.2023).

Повертаючи позовну заяву у вказаній частині, суд першої інстанції виходив з того, що питання присвоєння рангів державним службовцям врегульовано Законом України «Про державну службу», а не Кодексом законів про працю України. Як наслідок, положення статті 233 Кодексу законів про працю України не поширюються на вказані правовідносини.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що присвоєння рангів державним службовцям стосується трудових відносин та є триваючим правопорушенням.

Також апелянт вказує, що саме 11.03.2026, у Позивача розпочався строк на оскарження, тобто, з моменту коли він остаточно дізнався про порушення свого права.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 року відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

Наказом Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області № 97-к від 04.09.2023 ОСОБА_1 було призначено 05.09.2023 року на посаду головного спеціаліста відділу обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів місцевих бюджетів управління обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів Головного управління Державної казначейської служби України у миколаївській області (далі – ГУ ДКСУ у Миколаївській області) з випробувальним строком 2 місяці.

Наказом ГУ ДКСУ у Миколаївській області № 120-к від 26.10.2023 ОСОБА_1 була звільнена із вищезазначеної посади 31.10.2023 за угодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України «Про державну службу».

Вказане також підтверджується Хрустальова записом у трудовій книжці НОМЕР_1 від 04.07.2012 року.

Позивач звернулася до ГУ ДКСУ у Миколаївській області із вимогою надання довідок за формою згідно додатків № 4, 5, 6 до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (далі - Постанова КМУ від 14.09.2016 № 622).

ГУ ДКСУ у Миколаївській області 21.11.2025 було надано довідки Позивачу (№№ 11-06/4/4412, 11-06/4/4411, 11-06/4/4410).

Не погоджуючись із складовими та сумами заробітної плати позивач звернулась до суду з даним позовом.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Водночас звернення до суду не є абсолютним, оскільки встановлені відповідні строки звернення до суду в розрізі видів позовів.

Так, ухвалою суду першої інстанції повернуто позовну заяву в частині позовних вимог про зобов`язання Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області здійснити перерахунок виплат по заробітній платі з урахуванням сум посадового окладу, надбавки за вислугу років та виплатити донараховану та невиплачену частину заробітної плати за період з 05.09.2023 по 31.10.2023, а також видати наказ про присвоєння 6 (шостого) рангу державного службовця ОСОБА_1 з дня призначення на посаду (з 05.09.2023).

Тобто, фактично повернуто позовну заяву щодо двох самостійних вимог:

- зобов`язання Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області здійснити перерахунок виплат по заробітній платі з урахуванням сум посадового окладу, надбавки за вислугу років та виплатити донараховану та невиплачену частину заробітної плати за період з 05.09.2023 по 31.10.2023;

- зобов`язання видати наказ про присвоєння 6 (шостого) рангу державного службовця ОСОБА_1 з дня призначення на посаду (з 05.09.2023).

Вказані вимоги охоплені різними процесуальними строками звернення до суду, оскільки виникають з різних правовідносин.

Щодо вимоги про зобов`язання здійснити перерахунок по заробітній платі, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України "Про державну службу" заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення). Надбавка за вислугу років є однією із обов`язкових складових заробітної плати державного службовця.

У позовній заяви ставиться питання про перерахунок заробітної плати.

У статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Таким чином, відлік тримісячного строку на звернення до суду з вимогою щодо перерахунку заробітної плати розпочинається з першого числа місяця, наступного за тим, в якому заробітна плата була виплачена не у повному розмірі.

Рішенням Конституційного Суду від 11.12.2025 року у справі №1-7/2024(337/24) за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (справа щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат), яким визнано такою, що не відповідає Конституції (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Вказаним рішенням визнана неконституційною нормою саме частина перша статті 233 КЗпПУ, яка стосується працівників, які продовжують роботу (службу). У рішенні зазначено, що законодавча конструкція створює парадоксальну ситуацію: працівник, який продовжує працювати, перебуває у менш захищеному становищі, ніж той, хто вже звільнений.

Отже, колегія суддів зазначає, що частина перша статті 233 КЗпП України не розповсюджується на спірні правовідносини даної позовної вимоги, оскільки позивач звільнена з державної служби з 31.10.2023 року. А тому, спірні правовідносини врегульовані діючою нормою частини 2 статті 233 КЗпП України, якою законодавцем встановлений тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

У зв`язку з чим, доводи апелянта щодо неконституційності тримісячного строку звернення до суду відхиляються апеляційним судом.

Позивач до позову долучив копію розрахункового листа, датованого 31.10.2023 року, при цьому відсутнє посилання про те, що вказаний розрахунковий лист позивач отримала пізніше.

А відтак, тримісячний відлік строку на звернення до суду розпочався з 01.11.2023 року та відповідно сплинув – 01.02.2024.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні,- у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Статтею 234 КЗпП України визначено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

З даним позовом позивач звернулась до суду 07.05.2026 року, після спливу одного року та трьох місяців, у зв`язку з чим відсутні підстави для поновлення строку звернення до суду з позовом щодо перерахунку заробітної плати.

Апелянт зазначає про те, що про розмір своєї заробітної плати стало відомо отримавши довідки ГУ ДКСУ у Миколаївській області 21.11.2025 (№№ 11-06/4/4412, 11-06/4/4411, 11-06/4/4410). Навіть якщо врахувати дату отримання довідки 21.11.2025 року, то тримісячний строк розпочато 22.11.2025, та відповідно сплив 22.02.2026.

Колегія суддів зауважує, при звільненні, та протягом трьох місяців позивач мав реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про отримання деталізованої інформації щодо отриманої заробітної плати.

Колегія суддів зауважує, що основним орієнтиром, який дозволив би однозначно визначати момент, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на виплату належного розміру заробітної плати, є дата ознайомлення з документом, що відображає фактичні суми виплат, у даній справі – розрахунковий лист від 31.10.2023. Такий висновок узгоджується з висновками Судової палати у постанові Верховного Суду від 21.03.2025 у справі №460/21394/23.

Саме з моменту ознайомлення з відповідним розрахунком у особи виникає реальна можливість і об`єктивна необхідність оцінити правильність здійснених нарахувань, виявити допущені порушення, що і буде усвідомленим сприйняттям особи наявності/відсутності порушеного права щодо належних виплат.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірних правовідносин або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Колегія суддів зазначає, що введення воєнного стану, який триває і наразі, не може сам по собі бути підставою для поновлення строку звернення до суду.

Приписи пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України визначають, що позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, підставою для повернення позовної заяви відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України є неподання особою в зазначений строк заяви або визнання неповажними підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, колегія суддів, з огляду на доводи апеляційної скарги зазначає, що ні заяви про поновлення строку звернення до суду, ні апеляційна скарга не містять інформацію про наявність непереборних причин, які б перешкоджали своєчасному зверненню позивача до суду із даним позовом.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків спричинено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава за допомогою встановлення відповідних процесуальних строків, може обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття, "дізналася" та "повинна була дізнатись" про порушення права.

Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї немає перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).

Тобто, як обставиною, з якою пов`язаний відлік строку, на переконання колегії суддів, це є обізнаність позивача із інформацією щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_2 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", яку позивач отримав 19 травня 2025 року.

Теорією та практикою вироблені правила, згідно яких причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

У частині 1 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Підставою для поновлення строку мають бути такими, що реально перешкоджали чи унеможливлювали звернутись протягом п`ятнадцяти місяців до суду з даним позовом. Представник позивача та позивач таких причин не вказали.

Так, при належному та добросовісному відношенню до своїх прав та виконання своїх обов`язків позивач не був позбавлена можливості подати адміністративний позов у строк, встановлений законодавством, проте таким правом не скористалась.

Отже, стороною позивача не наведено жодних обставин наявності істотних перешкод та труднощів, які б були підтверджені належними доказами та свідчили про неможливість своєчасного звернення до суду. Натомість представник позивача наголошував на тому, що строк звернення до суду він не пропустив, оскільки обраховує строк звернення із дати направлення четвертого адвокатського запиту. Проте, такий довод відхилено колегією суду за безпідставністю.

Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Апеляційна скарга не містить доводів неможливості своєчасного звернення позивача з позовом до суду.

Щодо вимоги про зобов`язання видати наказ про присвоєння 6 (шостого) рангу державного службовця з дня призначення на посаду (з 05.09.2023), колегія суддів зазначає таке.

Спір щодо присвоєння чергового ранку державної служби, є спором щодо проходження особи публічної служби.

У пункті 17 частини 1 статті 4 КАС України наведено визначення публічної служби - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

У частині 5 статті 122 КАС України закріплено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Позивач стверджує, що їй відповідач був зобов`язаний присвоїти 6 ранг державного службовця з дати прийняття її на державну службу з 05.09.2023 року, водночас, ознайомлюючись із наказом про прийняття на державну службу, а також з наказом про звільнення з державної служби, позивач була достеменно обізнано про неприйняття такого наказу.

У зв`язку з чим, колегія суддів зазначає, що з 01.11.2023 року розпочався місячний строк на звернення до суду з вимогою щодо присвоєння рангу державного службовця, та відповідно цей строк сплив – 01.12.2023 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово висновувала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень потрібно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає в неухваленні рішення чи в нездійсненні юридично значимих і обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно потрібними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були вчинені чи були вчинені з порушенням розумних строків. Значення мають юридичний зміст, вагомість, тривалість, підстави та межі бездіяльності, а також її шкідливість для прав та інтересів особи.

Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно із частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку

За загальним правилом, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас у справі, що розглядається, позивач мала легітимні очікування щодо його звільнення з посади. При цьому сплив означеного строку не припиняє такого обов`язку. Відтак у такому випадку бездіяльність відповідача як суб`єкта владних повноважень носить триваючий характер.

У постановах від 17 липня 2025 року у справі № 990/282/24, від 25 вересня 2025 року у справі № 990/284/24 тощо Велика Палата Верховного Суду вказувала, що бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Отже, бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

У цих же постановах Велика Палата Верховного Суду враховувала, що хоча чинне законодавство України не містить поняття «триваюче правопорушення», проте за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретного покладеного на неї обов`язку або виконує його неповністю чи неналежно, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов`язків або виявлення правопорушення. Тобто протиправна бездіяльність не закінчується після спливу законодавчо визначеного строку, а продовжує тривати доти, доки не будуть установлені обставини, які дозволять визначити, чи було дотримано приписів закону в точному його розумінні.

Водночас спірні відносини щодо бездіяльності стосовно не присвоєння 6 рангу державної служби не є триваючим порушення, оскільки таке порушення могло бути триваючим лише до звільнення позивача з державної служби.

Разом з цим апеляційний суд вважає помилковими висновок суду першої інстанції щодо обрахунку строку звернення до суду з вимогою про перерахунок заробітної плати.

Відповідно до статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Статтію 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 317 КАС України).

Оскільки апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви в частині позовних вимоги, проте за іншого мотивування, а тому вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково шляхом зміни мотивувальної частини ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року, з викладенням її в редакції цієї постанови.

Відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 316, 317, 322, 325, 326, 328, 329, 379, 383 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року по справі № 400/5083/26 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

У решті ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко