Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №469/100/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 469/100/25

Перша інстанція: суддя Гапоненко Н.О.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Єщенка О.В.,

Казанчук Г.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 8 травня 2026р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного спеціаліста відділу впровадження системи автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Теслюк Євгенії Володимирівни, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та cкасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2025р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до головного спеціаліста відділу впровадження системи автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Теслюк Є.В., Державної служби України з безпеки на транспорті, у якому просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії АВ №00002142 від 28 жовтня 2024р. у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, винесену головним спеціалістом відділу впровадження системи автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Теслюк Є.В., якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 8 500грн..

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що оскаржуваною постановою її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП за порушення вимог п.22.5 ПДР України, що полягає у тому, що 26 жовтня 2024р. о 18:36год. на автодорозі Н-11, км 76+702, Дніпропетровська область, відповідальною особою допущено рух транспортного засобу MAN TGX 18.480 державний номерний знак НОМЕР_1 із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п.22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 7,663% (3,065 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, з накладенням штрафу у розмірі 8 500грн.

Позивачка зазначила, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу повна маса спеціалізованого вантажного сідлового тягача MAN TGX 18.480 складає 18 000кг, а маса без навантаження 5 039кг; повна маса напівпричіпа Н/ПР-бортового-Е WIELTON NS34, переобладного для перевезення контейнерів типу 1А або 1С ГОСТ 18477-79 або установки кузова одиничного виготовленого для перевезення насипних вантажів, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 35 000кг., а маса без навантаження 5 160кг.

Таким чином, транспортний засіб MAN TGX 18.480 з напівпричіпом Н/ПР-бортовим- Е WIELTON NS34 є двовісним автомобілем (тягачем) з трьохвісним напівпричіпом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів, дозволена фактична маса відповідно до п.22.5 ПДР України для автомобільних доріг державного значення становить 42 тони.

Позивачка зазначила, що якщо врахувати вірність здійсненого автоматичним пунктом фіксації адміністративних порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті виміру ваги автомобіля з напівпричіпом, то перевищення загальної маси транспортного засобу становить 1 065кг, що не становить 7,663%, а є менше ніж 5%, що, у свою чергу, свідчить про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП.

Крім того, у постанові відсутня формула розрахунку % перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами відповідно до додатка 1 п.3 розділу II Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України № 1512 від 27 вересня 2021 року; відсутні відомості про напівпричіп Н/ПР-бортовий-Е WIELTON NS34 реєстраційний номер НОМЕР_2 , який буксував транспортний засіб; сама форма постанови не відповідає вимогам Додатку № 1 вказаної вище Інструкції; відповідачем не враховано положення ст.ст.17, 18 КУпАП, а саме те, що на транспорному засобі здійнювалась евакуація майна ФГ "Чернов Ю.М." з с.Багатир Волноваського району Донецької області, з зони активних бойових дій під час виникнення безпосередньої загрози життю та здоров`ю і загрози пошкодження автомобіля під час обстрілу військовими РФ населеного пункту Багатир 26 жовтня 2024 року. За це ж саме порушення позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності постановою про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії АВ № 00002137 від 28 жовтня 2024 року, винесеної головним державним інспектором відділу впровадження системи автоматичної фіксації порушень управління впровадження системи автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Шмельовим М.В. (порушення ч.2 ст.132-1 КУпАП, вчинене 26 жовтня 2024 року о 15.10 год. на трасі М-30, км.996+491, Дніпропетровська область), за перевищення нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України, на 5.975% (2.39 тон), при цьому транспортний засіб здійснював єдиний рух одного й того ж дня з різницею у декілька годин, без довантаження вантажу, а відповідальна особа, яка об`єктивно не знала і не могла знати про виявлене 26 жовтня 2024 року о 15.00 год. автоматичним пунктом фіксації перевищення допустимої загальної маси транспортним засобом, продовжила рух у напрямку до пункту прибуття, що є єдиною і безперервною у просторі та часі дією, тому її незаконно двічі притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн. за кожною постановою.

Позивач також зазначила про наявність об`єктивних сумнівів у точності проведених автоматичним пунктом фіксації адміністративних провапорушень у сфері безпеки на автомобільном транспорті вимірювань ваги транспортного засобу MAN TGX 18.480 та встановлення перевищення загальної маси транспортного засобу, оскільки під час вимірювання ваги транспортного засобу на автодорозі М-30 км. 996+491, Дніпропетровська область, загальна вага транспортного засобу становила 42390 кг, а під час вимірювання ваги на автодорозі Н-11 км. 76+702 вага становила 43065 кг, тобто результати відрізняються один від одного на 675 кг.

Позивачка, вважаючи вказані постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернулася до суду з даним позовом.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 8 травня 2026р. адміністративний позов задоволено.

Скасовано постанову про адміністративне правопорушення серії АВ №00002142 від 28 жовтня 2024р., винесену головним спеціалістом відділу впровадження системи автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Теслюк Є.В.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до головного спеціаліста відділу впровадження системи автоматичної фіксації порушень управління впровадження системи автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Теслюк Євгенії Володимирівни відмовлено.

Стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 605,6грн..

Не погодившись із даним судовим рішенням, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги, скасування рішення суду та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення серії АВ №00002142 від 28 жовтня 2024р. у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі є протиправною, оскільки максимальна вага для руху автомобільними дорогами державного значення двохвісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом) дорівнює 42т, а тому автомобілем позивача перевищено максимальну допустиму масу під час здійснення спірного перевезення вантажу на 2 %, що є меншим, ніж зазначене у диспозиції ст. 132-1 КУпАП, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм у діапазоні від 5 % до 10 %.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з`ясування обставин по справі та належної оцінки доказів, допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушив норми процесуального права.

За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду скасовує та приймає по справі нову постанову про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

Так, апеляційним судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 28.10.2024р. Головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації у сфері безпеки на автомобільному транспорту Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Теслюком Є.В. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АВ №00002142, якою позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500грн. (а.с.9).

Відповідно до зазначено постанови, 28 жовтня 2024р. о 18:36год. за адресою Н-11, км 76+702, Дніпропетровська обл., зафіксовано транспортний засіб марки MAN TGX 18.480 державний номерний знак НОМЕР_1 , при цьому відповідальною особою ОСОБА_1 допущено перевищення нормативних параметрів, зазначених п.22.5 ПДР України: порушення загальної маси транспортного засобу на 7,663% (3,065 тон) при дозволеній фактичній масі 40 тон.

Вказане правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу WIM 78, WAGA -WIM35, зав. № 16.

Позивачка ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки MAN TGX 18.480, державний номерний знак НОМЕР_1 , що вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с.12); відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , власником напівпричепу Н/ПР-бортового- Е WIELTON NS34, переобладного для перевезення контейнерів типу 1А або 1С ГОСТ 18477-79 або установки кузова одиничного виготовленого для перевезення насипних вантажів, реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_2 .

Метаданими, які є додатком до оскаржуваної постанови, зафіксовано рух транспортного засобу марки MAN TGX 18.480, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом бортовим, державний номер НОМЕР_2 , загальною вагою 47,850т., довжиною 16.059м., з перевищенням вагових норм за параметром загальної маси ТЗ на 7.663%.

Позивачка вважаючи вищезазначену постанову протиправною, звернулася до суду із даним позовом.

Перевіряючи правомірність та законність судового рішення суду першої інстанції, з урахуванням підстав, за якими апелянт просить його скасувати, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч.2 ст.29 ЗУ «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У розумінні ЗУ «Про автомобільний транспорт» №2344-ІІІ великоваговий транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з вагових параметрів якого перевищує встановлені на території України допустиму максимальну масу чи осьове навантаження; великогабаритний транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з габаритних параметрів якого перевищує встановлені на території України допустимі параметри.

Відповідно до п.22.1 ПДР, затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001р. №1306, маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

За правилами ст.33 ЗУ «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Приписами ст.6 ЗУ «Про автомобільний транспорт» визначено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажив на території України, у тому числі - габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.

Згідно з п.3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою КМУ від 18.01.2001 №30, передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Положеннями п.4 Правил №30 встановлено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Положеннями ч.2 ст.132-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, що тягне за собою накладення штрафу, зокрема, в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно.

Згідно з пп. «б» п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: фактичної маси (для автомобільних доріг державного значення), в тому числі:

- двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 тон;

- двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 тон.

Аналізуючи вищевказане, судова колегія вважає, що згідно п.22.5 ПДР повна маса 44 тони встановлена у разі здійснення перевезення вантажу в контейнерах або в змінних кузовах.

У даному випадку закінчений склад правопорушення, з огляду на конструкцію правової норми, настає з того моменту, коли особа допустила перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами.

Отже, ключовою обставиною, яка підлягає доказуванню в ході розгляду справи, є доведення факту перевезення контейнеровозом саме контейнеру або змінного кузову.

Надаючи оцінку підставам позову, що транспортний засіб є контейнеровозом, який перевозить змінний кузов та, відповідно, має більшу дозволену вагу, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п.16 ч.1 ст.4 Митного кодексу України, термін "контейнер" включає приладдя та обладнання, необхідні для цього типу контейнера, за умови, що вони перевозяться разом із контейнером. Знімні кузови прирівнюються до контейнерів.

Так, поняття «контейнер» визначено у Митному кодексі України від 13.03.2012 № 4495-VI.

Пунктом 16 частини 1 статті 4 Митного кодексу України встановлено, що контейнер - транспортне обладнання (клітка, знімна цистерна або подібний засіб), що:

а) являє собою повністю або частково закриту ємність, призначену для поміщення в неї вантажів;

б) має постійний характер і завдяки цьому є достатньо міцним, щоб слугувати для багаторазового використання;

в) спеціально сконструйоване для полегшення перевезення вантажів одним або кількома видами транспорту без проміжного перевантаження;

г) сконструйоване таким чином, щоб полегшити його перевантаження, зокрема з одного виду транспорту на інший;

ґ) сконструйоване таким чином, щоб його можна було легко завантажувати та розвантажувати;

д) що має внутрішній об`єм не менше одного метра кубічного.

Термін «контейнер» включає приладдя та обладнання, необхідні для цього типу контейнера, за умови, що вони перевозяться разом із контейнером. Знімні кузови прирівнюються до контейнерів.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 17.08.2012 № 521 затверджено Порядок затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання.

Відповідно до п. п. 1.1 1.5 Порядку № 521 цей порядок визначає механізм затвердження конструкції колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) категорій M, N, O, L, нових частин та обладнання, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах (далі - обладнання) відповідно до вимог Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, 1958 року з поправками 1995 року.

На кожен КТЗ або партію обладнання, тип яких відповідає вимогам єдиних технічних приписів, що підтверджується сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, виробник або його уповноважений представник - резидент України видає сертифікат відповідності.

На кожен новий КТЗ або партію обладнання, які відповідають вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу яких не підтверджена сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, а також на КТЗ, що були у користуванні, сертифікат відповідності видають уповноважені органи або органи із сертифікації, акредитовані відповідно до законодавства, призначені Міністерством інфраструктури України.

Індивідуальному затвердженню підлягає кожен КТЗ:

а) новий, який відповідає вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу якого не підтверджена сертифікатом типу КТЗ, підлягає першій державній реєстрації в Україні;

б) що був у користуванні і підлягає першій державній реєстрації в Україні;

в) конструкцію якого змінено під час переобладнання.

Індивідуальному затвердженню підлягає кожна партія обладнання, яка відповідає вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу якої не підтверджена сертифікатом типу.

Аналіз наведених положень свідчать про те, що змінні кузови, які в розумінні Порядку №521 є обладнанням до колісного транспортного засобу підлягають сертифікації.

При цьому, позивачем на підтвердження доводів позовної заяви до матеріалів справи також не долучено й сертифікатів змінного кузову, яким згідно тверджень позивача перевозився вантаж.

Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997р. №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 за №128/2568, затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

За визначенням, наведеним у главі 1 Правил № 363, вантажний контейнер - одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження; сідельний тягач - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.

Відповідно до пунктів 17.2 - 17.5 Правил №363 забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів.

Універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об`єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера. Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов`язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об`єм контейнера (куб.м).

Разом з тим, наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 10.06.2019 №148 «Про прийняття та скасування національних стандартів, прийняття поправки до національного стандарту» прийнято національні стандарти, гармонізовані з європейськими стандартами, методом підтвердження з наданням чинності з 01 серпня 2019 року, зокрема: - ДСТУ EN 12406:2019 (EN 12406:1999, IDT) «Знімні кузови. Термообмінні кузови класу С. Розміри та загальні вимоги»; - ДСТУ EN 12410:2019 (EN 12410:1999, IDT) «Знімні кузови. Термообмінні кузови класу А. Розміри та загальні вимоги».

Наведені ДСТУ прийняті на підставі європейських стандартів EN 12406:1999 «Swap bodies - Thermal swap bodies of Class C - Dimensions and general requirements», a також EN 12410:1999, IDT «Swap bodies - Thermal swap bodies of Class A - Dimensions and general requirements, IDT».

Стандарти Європейського союзу, можуть враховуватися адміністративними судами як аргументація, міркування стосовно гармонійного тлумачення національного законодавства України згідно з усталеними стандартами правової системи Європейського союзу, однак не як правова основа (джерело права) врегулювання відносин, щодо яких виник спір.

Зі змісту наведених Європейських стандартів вбачається, що змінний кузов - це кузов, придатний для міжнародних перевезень та перевезень автомобільним, залізничним транспортом, а також змішаних перевезень.

Змінний кузов класу «А» позначає всі змінні кузови які обладнані нижніми фітингами, розташованими у відповідності до специфікації визначеною для контейнерів типу 1А (40) відповідно до міжнародного стандарту ISO 668:1995 (див. розділ 1, EN 12410:1999, IDT).

Змінний кузов класу «С» позначає всі змінні кузови які обладнані фітингами, розташованими у відповідності до специфікації визначеною для контейнерів типу 1С (20) відповідно до міжнародного стандарту ISO 668:1995 (див. розділ 1, ЕХ 12406:1999, IDT). Крім того, у розділах 2 наведених Європейських стандартів ЕХ 12406:1999 IDT, EN 12410:1999 IDT зазначено, що вказані стандарти прийняті зокрема, у відповідності до EN 283:1991 «Swap bodies - Testing».

При цьому з аналізу стандарту EN 283:1991 «Swap bodies - Testing» вбачається що вказаний стандарт встановлює вимоги до змінних кузовів, яким вони мають відповідати за результатами випробування, а також регламентують порядок проведення таких випробувань.

Також зазначений стандарт передбачає можливість випуску вказаних змінних кузовів за умови їх відповідності вимогам та на підставі рішення уповноваженого органу влади відповідної держави. Окрім того, Європейським стандартом ЕХ 13044:2000 «Swap bodies Coding, identification and marking» встановлює вимоги до маркування змінних кузовів з метою їх подальшої ідентифікації.

Так, маркування змінних кузовів для їх ідентифікації здійснюється шляхом нанесення коду, який має містити інформацію про власника, серійний номер змінного кузову, контрольну цифру та ідентифікатор категорії обладнання (див. розділу 3, ЕХ 13044:2000).

Підсумовуючи наведене, вищевказані положення Європейських стандартів встановлюють чіткі вимоги для змінних кузовів, їх випробування, необхідність отримання дозволу уповноваженого органу відповідної держави для їх подальшого випуску, а також вимоги до їх маркування з метою подальшої ідентифікації, не можливо зробити висновок, що вказане перевезення є перевезенням змінного кузову.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, що в даному випадку неможливо встановити, що саме змінний кузов та якого класу був встановлений на контейнеровоз, який рухався 26 жовтня 2024р. о 18:36год. на автодорозі Н-11, км 76+702, Дніпропетровська область.

Крім того, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 містить інформацію, що транспортний засіб напівпричіп Н/ПР-бортовим- Е WIELTON NS34 переобладнаний 2017р. Вказане свідоцтво містить інформацію, (розділ особливі відмітки), що транспортний засіб напівпричеп н/пр-бортовий-е переобладнаний для перевезення контейнерів типу 1А або 1С, або установки кузова одиничного виготовлені для перевезень насипних вантажів.

Наказом від 5.11.2015р. №145 Про прийняття нормативних документів України, гармонізованих з міжнародними та європейськими нормативними документами, національних стандартів України, скасування нормативних документів України та міждержавних стандартів в Україні, затверджено ДСТУ ISO 668:2015 Вантажні контейнери серії 1. Класифікація, розміри та номінальні характеристики (ISO 668:2013, IDT).

Цей стандарт визначає зовнішні розміри та вагові характеристики контейнерів, що забезпечує їхню уніфікованість для використання.

Контейнер типу 1А повинен відповідати стандартам ISO (зокрема ISO 668, ISO 1496) і мати характеристики висоти (2438 мм (8 футів), що відповідає міжнародним стандартам. Зменшення висоти до 2200 мм робить контейнер нестандартним і позбавити його статусу ISO-контейнера.

Варто зазначити, що змінний кузов повинен бути незалежним від транспортного засобу та легко переміщатися між різними видами транспорту (судна, вагони, автомобілі).

Таким чином, доопрацьований (обрізаний до висоти 2200 мм, з тентом/без тенту) контейнер типу 1А, як кузов власного виготовлення для перевезення насипних вантажів (у тому числі зернових культур) не є контейнером. Зміні кузови прирівняні до контейнерів.

З наданих відповідачем до справи матеріалів фотофіксації правопорушення, вбачається, що транспортний засіб на якому зафіксовано перевищення вагових норм перевозився вантаж в напівпричепах з високими бортами, які були відкриті та з них вбачається перевезення бетонних плит.

Окрім того, судова колегія бере до уваги той факт, що довжина ТЗ – 16.059м., а тому посилання позивачки на застосування пп. «б» п.22.5 ПДР України до спірних правовідносин є необґрунтованими, оскільки відповідно до пп. «б» п.22.5 ПДР України чітко вказано, що максимальне значення фактичної маси автомобіля до 44 тони передбачене саме для перевезення двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, а тому в даному випадку підлягає застосуванню загальне обмеження у 40 тон.

В свою чергу, під час розгляду цієї справи, позивачка не надала будь-яких доказів, які б спростовували її винуватість у вчиненні інкремінованого їй правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що посадові особи відповідача приймаючи оскаржувану постанову, діяли правомірно та на підставі чинних норм законодавства України, виходячи із вище встановлених обставин.

У контексті оцінки доводів позовної заяви та апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нову постанову про відмову у задоволенні позову з вищенаведених підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 8 травня 2026р. - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до головного спеціаліста відділу впровадження системи автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Теслюк Євгенії Володимирівни, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та cкасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді О.В. Єщенко

Г.П. Казанчук