Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №400/2025/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/2025/26

Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Єщенка О.В.,

Казанчук Г.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2026р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ВЧ НОМЕР_1 НГУ, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 21.07.2025р. по 31.07.2025р. з урахуванням фактично виплачених сум;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, у розмірі 100 000грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 21.07.2025р. по 31.07.2025р. з урахуванням фактично виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 НГУ та у 2024 році при безпосередній участі у бойових діях отримав поранення.

У період з 29.09.2024р. по 31.07.2025р. він перебував на стаціонарному лікуванні у медичних закладах.

Однак, за період з 21.07.2025р. по 31.07.2025р. відповідач протиправно не виплатив йому додаткову грошову винагороду, установлену Постановою №168, з розрахунку 100 000грн. пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні.

Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо виплати додаткової винагороди за час перебування на лікуванні, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 НГУ щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, установленої Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 21.07.2025р. по 31.07.2025р. з урахуванням фактично виплачених сум.

Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 НГУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, установлену Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000грн. з розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 21.07.2025р. по 31.07.2025р. з урахуванням фактично виплачених сум.

В апеляційній скарзі ВЧ НОМЕР_1 НГУ, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з наказами командира ВЧ НОМЕР_1 від 31.07.2025р. №207 і від 1.08.2025р. №218 позивач проходив в умовах стаціонару медичний огляд ВЛК.

У Виписці Державної організації (установа, заклад) «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Миколаївській області» із медичної карти амбулаторно (стаціонарного) хворого зазначено, що позивач у період з 21.07.2025р. по 31.07.2025р. також проходив стаціонарне лікування, результати лікування – без змін, продовжує хворіти.

За таких обставин, відповідач зобов`язаний був виплатити позивачу додаткову винагороду, встановлену Постановою №168, у розмірі 100 000грн. за період з 21.07.2025р. по 31.07.2025р..

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 НГУ.

Згідно із довідкою ВЧ НОМЕР_1 НГУ від 2.10.2024р. №145 про обставини травми (порання, контузії, каліцтва), 29.09.2024р. під час виконання бойового завдання ОСОБА_1 отримав поранення.

У період з 30.09.2024р. по 18.07.2025р. позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманим тяжким пораненням і йому виплачувалась відповідачем додаткова винагорода, встановлена Постановою №168, що підтверджується довідкою відповідача від 5.01.2026р. №11, виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого та наказами командира відповідача від 9.10.2024р. №785, від 9.11.2024р. №901, від 9.12.2024р. №1021, від 9.01.2025р. №41, від 9.03.2025р. №300, від 9.04.2025р. №412, від 9.05.2025р. №538, від 9.06.2025р. №628, від 7.07.2025р. №756 і від 8.08.2025р. №858.

Згідно з наказами командира ВЧ НОМЕР_1 НГУ (по стройовій частині) від 31.07.2025р. №207 і від 1.08.2025р. №218, Виписки Державної організації (установа, заклад) «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Миколаївській області» із медичної карти амбулаторно (стаціонарного) хворого позивач у період з 21.07.2025р. по 31.07.2025р. проходив в умовах стаціонару медичний огляд ВЛК.

15.12.2025р. представник позивача звернувся до ВЧ НОМЕР_1 НГУ із заявою про виплату позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, за період його стаціонарного лікування.

Однак, листом від 14.01.2026р. №3/39/12-С-7 відповідач повідомив про відсутність правових підстав для виплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, у розмірі 100 000грн. за період з 21.07.2025р. по 31.07.2025р., оскільки перебував у медичному закладі для визначення ступеня придатності до військової служби.

Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи правомірність та законність дій військової частини у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.2 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно із п.1 ст.9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктами 2 - 4 цієї статті встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до першого абзацу п.11 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) становить не менше тижня та не може перевищувати в цілому чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні). У разі направлення військовослужбовця на лікування за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, загальний час його перебування на лікуванні за кордоном, включаючи час переміщення з одного іноземного закладу охорони здоров`я до іншого та час очікування між плановими хірургічними втручаннями, не може перевищувати дванадцяти місяців підряд.

Відповідно до пп.1 п.15 Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 1.9.2023р. №729, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4.09.2023р. за №1544/40600 (далі – Особливості №729), відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень, до таких наказів включаються військовослужбовці, зазначені в пункті 2 цих Особливостей, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- з дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або за час такої відпустки.

Пунктом 18 Особливостей №729 визначено обставини, за яких не виплачується військовослужбовцям Національної гвардії України додаткова винагорода, установлена Постановою №168.

28.02.2022 на виконання Указів Президента України від 24.02.2022р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).

Пунктом 1 Постанови №168 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Абзацом 3 п.1-2 (в редакції станом на момент спірних правовідносин) визначено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Отже, додаткова винагорода у розмірі 100 000грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні виплачується військовослужбовцям, зокрема, тим, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

При цьому, для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, немає обов`язкової умови щодо безперервного перебування особи на стаціонарному лікуванні.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.

З аналізу норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000грн. винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме:

- пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;

- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно із довідкою ВЧ НОМЕР_1 НГУ від 2.10.2024р. №145 про обставини травми (порання, контузії, каліцтва), довідкою ВЧ НОМЕР_1 НГУ від 5.01.2026р. №11, виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого та наказами командира відповідача від 9.10.2024р. №785, від 9.11.2024р. №901, від 9.12.2024р. №1021, від 9.01.2025р. №41, від 9.03.2025р. №300, від 9.04.2025р. №412, від 9.05.2025р. №538, від 9.06.2025р. №628, від 7.07.2025р. №756 і від 8.08.2025р. №858 ОСОБА_1 при виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини, у період дії воєнного стану 29.09.2024р. отримав тяжке порання та з 30.09.2024р. по 18.07.2025р. перебував на стаціонарному лікуванні у різних медичних закладах.

Судова колегія зазначає, що спірним питанням в межах даних правовідносин є виплата додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі 100 000грн. під час проходження ВЛК.

Так, згідно із випискою №25/1250 від 31.07.2025р. із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 у період з 21.07.2025р. по 31.07.2025р. перебував у стаціонарі ДУ «ТМО МВС України по Миколаївській області», у п.8 Лікувальні і трудові рекомендації якої зазначено: «реконструктивна операція по сшиванню нерва та подовженню ахілова сусожилка зліва Л/Л з 21.07.2025 до 31.07.2025, продовжує хворіти».

З огляду на вказане, апеляційний суд вважає, що на час проходження позивачем ВЛК у ДО «ТМО МВС України по Миколаївській області» останній перебував у закладі охорони здоров`я та отримував допомогу у стаціонарних умовах.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що позивач у періоди з 5.10.2024р., по 24.10.2024р., з 25.10.2024р. по 18.11.2024р., з 19.11.2024р. по 10.12.2024р., з 11.12.2024р. по 3.01.2025р., з 4.01.2025р. по 23.01.2025р., з 24.01.2025р. по 5.02.2025р., з 6.02.2025р. по 6.03.2025р., з 28.03.2025р. по 17.04.2025р., з 18.04.2025р. по 8.05.2025р., з 9.05.2025р. по 29.05.2025р., з 30.05.2025р. по 9.06.2025р., з 2.07.2025р. по 18.07.2025р. перебував на стаціонарному лікуванні у ДУ «ТМО МВС України по Миколаївській області».

Відтак, перебування у період з 21.07.2025р. по 31.07.2025р. в цьому ж лікувальному закладі, однак із ціллю проходження ВЛК, не свідчить про неотримання позивачем лікування.

Враховуючи зазначене, доводи апелянта про те, що у спірний період позивачу не надавалась медична або реабілітаційна допомога, спрямована на усунення наслідків поранення, а здійснювалась оцінка ступеня придатності до подальшої служби є помилковими.

У зв`язку із вищевикладеним, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026р. залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: О.В. Єщенко

Г.П. Казанчук