Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №420/41103/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/41103/25

Перша інстанція: суддя Марин П.П.,

повний текст судового рішення

складено 23.04.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді – Казанчук Г.П.

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом про:

визнання протиправним та скасування рішення відділу перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 155950019686 від 22.07.2025;

зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 14.07.2025 року з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 01 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державник органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на 01 червня 2025 року № 304/15-32-10-02-12 від 19.06.2025 та довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби №305/15-32-10-02-12 від 19.06.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням відділу перерахунків пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 155950019686 від 22.07.2025, мені було відмовлено у перерахунку пенсії згідно ЗУ «Про державну службу» у зв`язку з відсутністю підстав для такого перерахунку. Позивач вважає вказане рішення протиправним та підлягаючим скасуванню. З посиланням на рішення Конституційного суду України від 23.12.2022 № 3-р/2022 вказує, що з урахуванням вимог статті 7 КАС, а також того, що рішення Конституційного Суду України від 23.12.2022 № 3-p/2022 встановлено неконституційність підпункту 1 пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, суди у період чинності цієї норми, хоч ці норми й не були скасовані на момент спірних правовідносин, не можуть їх застосовувати. Відповідач мотивує відмову відсутністю затвердженого Урядом порядку перерахунку. Така позиція с юридично неспроможною з огляду на практику Європейського суду з прав людини (ССПЛ), яка є джерелом права в Україні (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення відділу перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 155950019686 від 22.07.2025.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 14.07.2025 року з урахуванням довідки Головного управління ДПС в Одеській області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 01 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на 01 червня 2025 року № 304/15-32-10-02-12 від 19.06.2025 та довідки Головного управління ДПС в Одеській області про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби №305/15-32-10-02-12 від 19.06.2025.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Стягнуто з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що неврегулювання Законом № 3723-ХІІ питання щодо перерахунку пенсій, призначених на підставі цього Закону, не є звичайною законодавчою прогалиною (лакуною), а законодавчим упущенням, наявність якого є порушенням Конституції України. Врахувавши, що Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022 наголосив на тому, що «посутній аналіз приписів статей 3, 8, 24, 46, 92 Основного Закону України дає підстави для висновку, що юридичний механізм індексації та перерахунку пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги є однією з конституційних гарантій дієвості права на соціальний захист», суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що з 01.12.2015 – початку застосування постанови №1013, якою пункт 4 постанови №865 виключено, а її пункт 5 викладено в іншій редакції, та у зв`язку з набранням у подальшому чинності Законом №889-VIII, який інакше врегульовує правовідносини, пов`язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону № 3723-XII, не підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців. Апелянт покликається на постанови Верховного суду від 13.02.2018 у справі № 697/2282/17 та від 05.03.2019 по справі №226/1478/16-а.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2026 року апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2026 року продовжено строк для усунення недоліків.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2026 року відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком, обчислену згідно Закону України “Про державну службу”.

14.07.2025 року позивач звернулася з заявою про здійснення перерахунку пенсії на підставі виданих Головним управлінням ДПС в Одеській області довідок:

- про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 01 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державник органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на 01 червня 2025 року № 304/15-32-10-02-12 від 19.06.2025 року;

- про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби №305/15-32-10-02-12 від 19.06.2025 року.

Відповідно до принципу екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії було направлено на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (Відділом перерахунків пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг) за результатами розгляду заяви позивача прийняло рішення від 22.07.2025 року № 155950019686, відповідно до якого управлінням прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у перерахунку пенсії згідно ЗУ “Про державну службу” у зв`язку з відсутністю підстав для такого перерахунку (надалі – спірне рішення).

Отже наявність протиправності спірного рішення є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.

Право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Позивач перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області як отримувач пенсії за віком на Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно запису №43 від 29.03.2024 року Трудової книжки НОМЕР_1 припинена державна служба позивача та її звільнено з займаної посади у зв`язку з виходом на пенсію згідно пункту 7 частини першої статті 83 Закону України від 10 грудня 2015 року №889 «Про державну службу».

29.04.2024 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про перехід з пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу".

Згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 року по справі 420/18446/24, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду, визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Донецькій області №155950019686 від 03.05.2024 “Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 ”; Зобов`язано ГУ ПФУ в Донецькій області зарахувати до стажу державної служби періоди з 15.05.1986 до 02.02.1987 року та з 23.12.1996 до 29.03.2024, перевести з 29.04.2024 позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", з урахуванням довідок про складові заробітної плати від 23.04.2024 за №№ 156/15-32-10-02- 12, 157/15-32-10-02-12 та 158/15-32-10-02-12.

У вказаних довідках, станом на 01 квітня 2024 року, визначеній посадовий оклад – 10510 грн, надбавка за ран (державний службовець 4 рангу) – 700 грн та надбавка за вислугу років -5255 грн, усього 16465,00 грн.

На виконання вказаного рішення суду позивачу призначено пенсію за віком за Законом України "Про державну службу".

В подальшому, позивач отримала довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 01 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державник органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на 01 червня 2025 року № 304/15-32-10-02-12 від 19.06.2025 та довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби №305/15-32-10-02-12 від 19.06.2025.

Складові у вказаних довідках обраховані станом на 01 червня 2025 року, посадовий оклад – 21020 грн, надбавка за ран (державний службовець 4 рангу) – 700 грн та надбавка за вислугу років – 10510 грн, усього 32230,00 грн.

До 01 травня 2016 року умови пенсійного забезпечення державних службовців визначалися Законом № 3723-ХІІ.

Водночас з 01 травня 2016 року принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців визначаються Законом України «Про державну службу» (надалі - Закон № 889-VIII).

Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV.

Крім того, пунктом 1 Порядку № 622 також, аналогічно до положень статті 90 Закону № 889-VІІІ, визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV.

Також колегія суддів зазначає, що підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII визнано таким, що втратив чинність, Закон № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналогічні положення закріплені у постанові Кабінету Міністрів України від 14 веерсня 2016 року № 622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб", якою затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (надалі - Порядок №622).

Як встановлено судом першої інстанції, позивачці на підставі рішення суду по справі №420/41103/25 з 29 квітня 2024 року була призначена пенсія за віком за нормами Закону України «Про державну службу», яку вона отримує і наразі.

14 липня 2025 року позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії на підставі оновлених довідок про складові заробітної плати від 19 червня 2025 року, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтвській області відмовлено у проведенні перерахунку пенсії у зв`язку з тим, що перерахунок пенсій державних службовців не передбачений чинним законодавством.

Отже, у цій справі ключовим є питання з`ясування наявності у позивачки права на перерахунок пенсії, призначеної за Законом України «Про державну службу», на підставі нових довідок про складові заробітної плати, виданих за посадою, з якої особа звільнилася з державної служби, та встановлення наявності у неї відповідного суб`єктивного права.

Колегія суддів звертає увагу, що порушене у справі питання можливості перерахунку пенсії, призначеної за нормами Закону № 3723-ХІІ, на підставі нових довідок про складові заробітної плати не є новим для судової практики й вже було предметом розгляду у Верховному Суді.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі № 300/936/23 викладено правовий висновок, згідно з яким ані Закон № 889-VIII, ані Закон № 1058-IV не містять положень, які б передбачали підстави або механізм для перерахунку пенсії державного службовця у зв`язку зі зміною (збільшенням) розміру заробітної плати діючих службовців. Аналогічним чином, жодних підстав для такого перерахунку не передбачає і стаття 37 Закону № 3723-ХІІ, яка регламентує порядок призначення пенсії за віком державним службовцям.

Верховний Суд у згаданій постанові також наголосив на принципі прямої дії закону в часі: до правовідносин щодо перерахунку пенсій підлягає застосуванню законодавство, чинне на момент звернення за перерахунком, а не те, що діяло на час первинного призначення пенсії. Отже, законодавство, чинне на момент звернення позивачки, не передбачало можливості проведення перерахунку пенсії державного службовця, зокрема на підставі поданих нею довідок про оновлені складові заробітної плати.

У контексті розгляду даної справи колегія суддів бере до уваги правову позицію, викладену у Рішенні Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022 у справі № 3-132/2018 (5462/17), ухваленому за конституційною скаргою щодо перевірки на відповідність Конституції України підпункту 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII.

У зазначеному Рішенні Конституційний Суд України визнав вказане положення таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), у частині, в якій воно унеможливлювало здійснення перерахунку пенсій, призначених відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XІІ зі змінами. Водночас Конституційний Суд наголосив на обов`язку Верховної Ради України внести відповідні законодавчі зміни з метою врегулювання порядку і механізму перерахунку пенсій, призначених за зазначеною нормою, з урахуванням приписів Конституції України, принципу правової визначеності та висновків цього Рішення.

Таким чином, Конституційний Суд України підтвердив необхідність законодавчого унормування механізму реалізації права на перерахунок пенсії державного службовця, однак до моменту такого врегулювання саме по собі визнання норми неконституційною не створює підстав для автоматичного перерахунку пенсії в судовому порядку без відповідного законодавчого механізму.

Аналогічні правові висновки щодо застосування зазначених норм права були викладені у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2023 року у справі № 520/6418/21.

Крім того, у постанові від 25 липня 2025 року у справі №140/5363/24 Верховний Суд, керуючись указаними вище висновками, також наголосив, що чинне законодавство України не встановлює правового механізму перерахунку пенсії, призначеної за нормами Закону № 3723-ХІІ, у зв`язку зі зміною (збільшенням) складових заробітної плати. Визнання підпункту 1 пункту 2 розділу XI Закону № 889-VIII таким, що не відповідає Конституції України (рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022), не надає особі безпосереднього права на перерахунок пенсії без наявності відповідного законодавчого врегулювання механізму такого перерахунку. До моменту внесення Верховною Радою України відповідних змін, якими буде унормовано порядок реалізації цього права, вимоги про переведення особи на пенсію державного службовця та її перерахунок не можуть вважатися обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку із викладеним, колегія суддів не вбачає підстав вважати обґрунтованими висновок суду першої інстанцій щодо наявності у позивача правових умов для реалізації права перерахунок пенсії на підставі оновлених довідок про складові заробітної плати від 16 червня 2025 року.

Колегія суддів відхиляє доводи суду першої інстанції щодо того, що рішення КСУ від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022 саме по собі створює для позивачки безпосереднє право на перерахунок пенсії, звертаючи увагу, що у вказаному рішенні КСУ дійшов висновку про неконституційність підпункту 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII у тій частині, в якій він унеможливлював перерахунок пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ. Водночас КСУ не визначив ані конкретних правових підстав, ані процедурного механізму здійснення такого перерахунку.

Отже, рішення КСУ не може вважатися самодостатньою правовою основою для проведення перерахунку пенсії, а лише покладає на законодавця обов`язок унормувати відповідні правовідносини шляхом внесення змін до спеціального законодавства. До моменту здійснення такого законодавчого врегулювання порядок реалізації конституційного права на перерахунок пенсії залишається невизначеним, а відтак вимоги позивачки щодо проведення перерахунку не можуть вважатися такими, що мають належне правове підґрунтя.

Колегія суддів відхиляє аргументи суду першої інстанцій про те, що відсутність механізму перерахунку пенсій, призначених за Законом № 3723-ХІІ, становить дискримінацію всупереч статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Протоколу № 12 до Конвенції. Дискримінація, за практикою Європейського суду з прав людини, має місце тоді, коли особи, що перебувають в однаковому або об`єктивно подібному становищі, зазнають різного поводження, і таке різне поводження не має об`єктивного та розумного обґрунтування. У цьому випадку відсутність у законодавстві механізму перерахунку пенсій, призначених за Законом № 3723-ХІІ, поширюється однаковою мірою на всю категорію пенсіонерів, що отримують пенсію на зазначених підставах. Законодавство не створює привілеїв для одних представників цієї групи за рахунок інших. Оскільки відсутнє різне поводження з особами, які перебувають у подібній ситуації, ключовий елемент для встановлення факту дискримінації відсутній. Відтак йдеться не про дискримінаційний підхід, а про загальну законодавчу прогалину, усунути яку має Верховна Рада України.

При цьому колегія суддів зауважує, що конституційні гарантії соціального захисту, у тому числі права на належний рівень пенсійного забезпечення, дійсно покладають на державу обов`язок забезпечити ефективний правовий механізм реалізації такого права. Водночас здійснення цього обов`язку можливе виключно шляхом ухвалення відповідних законодавчих змін, які визначать порядок, умови та підстави проведення перерахунку пенсій. До моменту законодавчого врегулювання зазначених відносин у судів відсутні правові підстави для самостійного запровадження механізму перерахунку чи визнання за особою відповідного суб`єктивного права на підставі лише довідок про заробітну плату, оскільки це виходить за межі повноважень суду та суперечить принципу правової визначеності як складової верховенства права.

Колегія суддів наголошує, що, визнавши наявність «законодавчого упущення» (legislative omission), Конституційний Суд України констатував невиконання законодавцем свого позитивного обов`язку. Однак усунення таких упущень належить до виключної компетенції Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади, що випливає з принципу розподілу державної влади, закріпленого у статті 6 Конституції України. Адміністративні суди, вирішуючи публічно-правовий спір, не можуть підміняти собою законодавчий орган та створювати новий правовий механізм, якого немає в чинному законодавстві. Розробка порядку, умов, підстав та визначення джерел фінансування для перерахунку пенсій є дискреційними повноваженнями Верховної Ради України. Спроба суду самостійно розробити такий механізм або зобов`язати пенсійний орган здійснити перерахунок за відсутності закону, що його регулює, була б прямим втручанням у компетенцію законодавця та порушенням конституційного принципу розподілу влад.

Колегія суддів також зазначає, що висновок про відсутність у суду повноважень самостійно створювати механізм перерахунку пенсії державного службовця узгоджується із природою міжнародних зобов`язань України.

Так, стаття І «Виконання взятих зобов`язань» (Частина VI) Європейської соціальної хартії (переглянутої) (Страсбург, 3 травня 1996 року), ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, передбачає, що виконання відповідних положень забезпечується за допомогою: «a) законів або правил; b) угод між роботодавцями чи організаціями роботодавців та організаціями працівників; с) поєднання цих двох методів; d) інших відповідних засобів».

Ця норма вказує, що реалізація зобов`язань держави у сфері соціальних прав здійснюється передусім через ухвалення законів та інших нормативно-правових актів, тобто шляхом створення чіткої і передбачуваної законодавчої бази. Отже, як висновок Конституційного Суду України у рішенні від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022, так і міжнародні стандарти підтверджують, що механізм реалізації права на перерахунок пенсії має бути визначений законодавцем.

Відсутність такого врегулювання не може бути усунена судами шляхом самостійного визначення порядку і підстав перерахунку, оскільки це суперечило б принципу правової визначеності та виходило б за межі судових повноважень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2026 року у справі 990/282/25 вказала, що діяльність органів судової влади полягає в контролі за дотриманням законності, а конституційного контролю - в перевірці конституційності діяльності органів законодавчої та виконавчої влади. Органи судової влади і конституційного контролю є противагою законодавчій та виконавчій владі, оскільки можуть переглядати акти цих гілок державної влади щодо законності або конституційності.

Отже, діяльність органів судової влади полягає у здійсненні правосуддя шляхом застосування чинних норм права, а не їх створення у разі їх відсутності. Суд не наділений повноваженнями заповнювати законодавчі прогалини або підміняти органи виконавчої влади (Кабінет Міністрів України) у питаннях, які Конституція та закони України відносять до їхньої виключної компетенції (дискреції), зокрема щодо встановлення механізмів і порядків реалізації соціальних гарантій чи кваліфікаційних вимог.

Самостійне визначення судом механізму реалізації права, передбаченого статтею 8 Закону № 2011-XII, за відсутності відповідного нормативно-правового акта Кабінету Міністрів України є порушенням принципу поділу влади (стаття 6 Конституції України) та виходом суду за межі наданих йому повноважень.»

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанцій задовольняючи позовні вимоги неправильно застосував положення пунктів 10, 12 розділу ХІ Закону №889-VIII, статті 37 Закону №3723-ХІІ, Порядку №622.

Колегія суддів також вважає за необхідне надати оцінку доводам суду попередніх інстанцій щодо порушення принципу правомірних (легітимних) очікувань позивачки. Принцип правомірних очікувань, що є складовою верховенства права, захищає обґрунтовані сподівання особи на стабільність правового регулювання та дотримання державою взятих на себе зобов`язань. Проте такі очікування можуть виникати лише за умови, що для них існувала достатня правова підстава у чинному на той час законодавстві. Відомо, що після набрання чинності Законом № 889-VIII у законодавстві був відсутній будь-який правовий механізм, який би надавав особі право розраховувати на перерахунок її пенсії у разі збільшення заробітної плати працюючих держслужбовців. Таким чином, у позивачки не могло сформуватися правомірне очікування на проведення такого перерахунку, оскільки закон не створював для цього жодних передумов. Очікування особи не можуть вважатися правомірними, якщо вони виникають всупереч (contra legem) чи за відсутності прямої норми закону.

Колегія суддів також бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої у сфері соціальних виплат держави мають широку «сферу розсуду» (tag6 of appreciation) у виборі засобів реалізації права на соціальний захист. Водночас ця свобода не є абсолютною: на державу покладається позитивний обов`язок забезпечити реальний та ефективний доступ осіб до прав, гарантованих статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції. У даному випадку, відсутність у законодавстві передбаченого механізму перерахунку пенсій є проблемою саме законодавчої політики, а не індивідуальної дискримінації чи свавільного втручання адміністративного органу. Вирішення цього питання виходить за межі юрисдикції адміністративних судів, оскільки останні не можуть підміняти законодавця.

У постанові КАС ВС зазначено, що у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №523/9208/17 зазначено, що у випадку, коли особі вже була призначена пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ, а в подальшому її за заявою було переведено на інший вид пенсійного забезпечення, звернення такої особи із вимогою про поновлення виплати пенсії державного службовця фактично є зверненням за повторним призначенням пенсії відповідно до Закону №3723-ХІІ. Верховний Суд зазначив, що оскільки особі вже призначалася пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ, права на повторне призначення такої пенсії вона не має.

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов і у постанові від 25 липня 2025 року у справі №140/5363/24, у якій зазначив, що чинне законодавство України не передбачає можливості повторного призначення пенсії державного службовця особі, якій така пенсія вже була призначена раніше, а також не встановлює правового механізму її перерахунку у зв`язку зі зміною складових заробітної плати. Правовідносини у зазначеній справі є подібними до правовідносин у цій справі, оскільки в обох випадках особа, якій раніше вже виплачувалася пенсія за віком державного службовця, після переведення на пенсію за Законом № 1058-IV звернулася щодо повернення до пенсії державного службовця із застосуванням нової довідки про заробітну плату.

У цій справі колегія суддів зауважує, що ані Закон № 889-VIII, ані Закон № 1058-IV не містять положень, які б передбачали підстави або механізм для перерахунку пенсії державного службовця у зв`язку зі зміною (збільшенням) розміру заробітної плати діючих службовців. Аналогічним чином, жодних підстав для такого перерахунку не передбачає і стаття 37 Закону № 3723-ХІІ, яка регламентує порядок призначення пенсії за віком державним службовцям. У зв`язку з чим, відсутні правові підстави для проведення перерахунку пенсії позивача, звільненої з державної служби у березні 2024 року на підставі довідки про заробітну плату станом на червень 2025 року.

Вказаний висновок апеляційної інстанції відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 10.09.2025 року №420/25000/24, від 16.06.2026 по справі № 560/14905/24

Доводи апеляційної скарги частково спростовують правильність висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а тому наявні підстави для її задоволення.

Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Наведеним критеріям рішення суду першої інстанції не відповідає.

Згідно ч.1-2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що внаслідок неповного з`ясування обставин та порушення норм матеріального права, суд першої інстанції при ухваленні судового рішення про задоволення позову дійшов помилкових висновків, а отже апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову в позові.

Згідно частини 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позову, підстав для перерозподілу судових витрат не має.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області задовольнити частково.

Скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, адреса: вул. Гоголя, будинок 34, м. Полтава, 36000).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею328 КАС України.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко