Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №160/2694/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 липня 2026 року м.Дніпросправа № 160/2694/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року в адміністративній справі №160/2694/26 (суддя Бондар М.В., справа розглянута в порядку письмового провадження) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпровські енергетичні послуги” до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпровські енергетичні послуги” (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати дії Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі відповідач), що полягали у вчиненні виконавчої дії з винесення постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про розмір мінімальних витрат – неправомірними;

- скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 26.01.2026 ВП № 80046726, винесену посадовою особою Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України;

- скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 26.01.2026 ВП №80046726 винесену посадовою особою Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник наполягає, що оскаржені позивачем дії та постанови вчинені посадовою особою відповідача та прийняті у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Відповідач вважає, що рішенням суду першої інстанції фактично звільнено боржника від обов`язку сплати передбачених законом платежів, які відповідно до статті 42 Закону України “Про виконавче провадження” належать до коштів виконавчого провадження.

Звертає увагу суду, що винесення спірних постанов є обов`язковою складовою процесуального оформлення відкриття виконавчого провадження, яка прямо передбаченою законом. Суд першої інстанції не врахував різницю між «визначенням» виконавчого збору та його фактичним примусовим стягненням, а також помилково зробив висновок про «додатковий тягар для позивача щодо сплати виконавчого збору».

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. У відзиві позивач вказує, що фактично апеляційна скарга зводиться до незгоди відповідача з правовою оцінкою суду та до спроби звузити дію пункту 10-5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», що є неприпустимим. На правовідносини у виконавчому провадженні № 80046726 поширюється дія пункту 10-5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яким: зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень у частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав пункт 10-5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» спеціальною нормою, яка має пріоритет над загальними положеннями Закону. Отже, після відкриття виконавчого провадження №80046726 відповідач був зобов`язаний негайно застосувати пункт 10-5 та утриматися від вчинення будь-яких подальших виконавчих дій, включно з винесенням постанов про виконавчий збір і мінімальні витрати.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Господарським судом Дніпропетровської області 17.06.2025 ухвалено рішення у справі №904/3016/23, яким стягнуто з ТОВ “Дніпровські енергетичні послуги” на користь ПАТ “НЕК “УКРЕНЕРГО”: 3% річних у розмірі 14 748 475,26 грн; інфляційні втрати у розмірі 24 973 227,81 грн; витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 250 122,90 грн.

Зазначеним рішенням суду розстрочено виконання рішення в частині стягнення з ТОВ “Дніпровські енергетичні послуги” на користь ПрАТ “НЕК “Укренерго” 3% річних у розмірі 14 748 475,26 грн, інфляційних втрат у розмірі 24 973 227,81 грн та витрат зі сплати судового збору у розмірі 1 250 122,90 грн строком на 12 місяців.

На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2025 у справі №904/3016/23 позивачем здійснено часткове погашення заборгованості, а саме, сплачено: 625 061,45 грн (платіжна інструкція №4096616 від 16.07.2025), 1 229 039,60 грн (платіжна інструкції №4096617 від 16.07.2025), 2 081102,31грн (платіжна інструкція №4096618 від 16.07.2025).

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2025 у справі №904/3016/23 апеляційну скаргу ПАТ “НЕК “УКРЕНЕРГО” задоволено, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2025 року в частині розстрочення виконання рішення суду строком на 12 місяців – скасовано.

26.01.2026 заступником начальника Першого Правобережного ВДВС Григорян Н.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №80046726 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області №904/3016/23 від 19.12.2025 про стягнення з ТОВ “Дніпровські енергетичні послуги” на користь ПрАТ “НЕК “Укренерго”: 3% річних у розмірі 14 748 475,26 грн; інфляційних втрат у розмірі 24 973 227,81 грн; витрат зі сплати судового збору у розмірі 1 250 122,90 грн.

26.01.2026 заступником начальника Першого Правобережного ВДВС Григорян Н.А. у ВП №80046726 винесено:

-постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 320,00 грн, що підлягають стягненню з боржника;

-постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, якою змінено суму, що підлягає стягненню з боржника, на 36 411 561,16 грн;

-постанову про стягнення виконавчого збору, відповідно до якої з боржника підлягає стягненню виконавчий збір у розмірі 3 641 156,12 грн..

06.02.2026 заступником начальника Першого Правобережного ВДВС Григорян Н.А. у ВП №80046726 винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі пункту 10-5 розділу XIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1404-VIII до припинення або скасування правового режиму воєнного стану, оскільки на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, ТОВ “Дніпровські енергетичні послуги” включено до Переліку учасників ринку електричної енергії.

Вважаючи, що постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору від 26.01.2026 у ВП №80046726 винесено відповідачем без дотримання вимог пункту 10-5 розділу XIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1404-VIII, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача, дійшов висновку про передчасність винесення відповідачем постанов від 26.01.2026 у виконавчому провадженні №80046726 про стягнення виконавчого збору та про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, оскільки на момент їх прийняття існували передбачені законом обставини, які унеможливлювали подальше вчинення будь-яких виконавчих дій у відповідному виконавчому провадженні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, на час виникнення спірних правовідносин є Закон України від 02.06.2016 року №1404-VIII “Про виконавче провадження” (далі по тексту - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VІІІ).

Згідно із частиною п`ятою статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно з частиною четвертою статті 27 Закону №1404-VІІІ державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

На підставі пункту 2 розділу VI Інструкції №512/5 виконавець одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Відповідно до Переліку виконавчих дій та строків їх вчинення, визначених у додатку до Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 05.08.2016 року №2432/5 (зі змінами) до виконавчих дій належить, зокрема, винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Системний аналіз викладених правових норм свідчить про те, що примусове виконання виконавчого документу розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, а наступні постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження, зокрема, постанова про стягнення виконавчого збору та постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, є виконавчими діями, які вчиняються державним виконавцем в межах примусового виконання виконавчого документу.

Водночас, відповідно до пункту 10-5 розділу XIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1404-VIII тимчасово, на час дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та грошові кошти) у виконавчих провадженнях у частині стягнення сум індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання, 3 процентів річних від простроченої суми грошового зобов`язання чи іншого розміру процентів, встановлених договором або законом, сум неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошових зобов`язань, сплата яких передбачена договорами, за грошовими зобов`язаннями суб`єктів господарювання, що виникли у період з 24 лютого 2022 року по 01 вересня 2024 року, за якими боржниками є учасники ринку електричної енергії, перелік яких із зазначенням номерів судових справ оприлюднюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на її офіційному веб-сайті, а саме:

постачальників універсальних послуг перед виробниками електричної енергії та гарантованим покупцем за договорами купівлі-продажу електричної енергії;

постачальників універсальних послуг перед операторами систем розподілу за договорами про надання послуг з розподілу;

постачальників універсальних послуг перед оператором системи передачі за договорами про надання послуг з передачі;

гарантованого покупця перед постачальниками універсальних послуг за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів;

гарантованого покупця перед виробниками електричної енергії за договорами купівлі-продажу електричної енергії;

гарантованого покупця перед виробниками електричної енергії з альтернативних джерел енергії за договорами про купівлю-продаж електричної енергії за “зеленим” тарифом та договорами про надання послуги із забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за механізмом ринкової премії;

оператора системи передачі перед гарантованим покупцем та постачальниками універсальних послуг за договорами про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії;

операторів систем розподілу перед оператором системи передачі за договорами про надання послуг з передачі та договорами про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління;

виробників електричної енергії перед гарантованим покупцем за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів.

Фактично, зазначеною нормою встановлено певний особливий порядок виконання рішень суду де боржниками є стратегічні підприємства енергетичної галузі, яким законодавець встановлює “відкладальну обставину” (на час військового стану) для виконання рішень суду по цим категоріям справ, тим самим продовжуючи добровільний строк виконання рішення суду для підприємств критичної інфраструктури.

Матеріали справи свідчать, та даний факт не заперечується відповідачем, що ТОВ “Дніпровські енергетичні послуги” відноситься до кола осіб, на яких поширюється дія пункту 10-5 розділу XIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1404-VIII.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що дана норма пункту 10-5 розділу XIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1404-VIII є спеціальною, а тому підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин порівняно з загальними нормами Закону №1404-VIII.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 07.12.2022 року у справі 908/1525/16 суд дійшов висновку, що принцип юридичної визначеності, який є складовою верховенства права, вимагає, щоб у випадку прийняття спеціального закону з певного питання цей закон не ставився під сумнів, зокрема, шляхом його невиконання. Сторони, прав та обов`язків яких він стосується, повинні очікувати, що цей закон уповноважені органи держави застосують у відповідних правовідносинах за відсутності для цього перешкод.

За наведених обставин в спірних правовідносинах після відкриття даного виконавчого провадження відповідач мав пріоритетно застосувати пункт 10-5 розділу XIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1404-VIII та зупинити вчинення будь-яких наступних виконавчих дій.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про передчасність винесення відповідачем постанов від 26.01.2026 року у виконавчому провадженні №80046726 про стягнення виконавчого збору та про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, оскільки на момент їх прийняття існували передбачені законом обставини, які унеможливлювали подальше вчинення будь-яких виконавчих дій у відповідному виконавчому провадженні.

Невизначеність - законодавча, адміністративна або така, що виникає із застосовної органами влади практики, - є фактором, який слід враховувати при оцінці поведінки держави (див. piшeння ЄСПЛ від 22 червня 2004 року у справі “Броньовський проти Польщі” (Broniowski v. Poland, заява № 31443/96, пункт 115), а також від 22 травня 2018 року у справі “Зеленчук і Цицюра проти України” (Zelenchuk and Tsytsyura v. Ukraine, заяви № 846/16 та № 1075/16, пункт 102).

В контексті наведеної практики Європейського суду з прав людини, повертаючись до обставин даної справи, суд першої інстанції вірно зазначив, що оскаржена в цій справі постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є самостійним виконавчим документом, який може бути звернутий відповідачем до примусового виконання незалежно від зупинення вчинення виконавчих дій у ВП №80046726, в межах якого вона була винесена.

За таких обставин на позивача покладається додатковий тягар щодо сплати виконавчого збору за зупиненим виконавчим провадженням, що не відповідає меті застосування механізму, передбаченого пунктом 10-5 розділу XIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1404-VIII.

З огляду на вказані вище обставини в їх сукупності, постанови відповідача від 26.01.2026 року у виконавчому провадженні №80046726 про стягнення виконавчого збору та про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження винесено всупереч пункту 10-5 розділу XIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1404-VIII, а тому підлягали скасуванню.

Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі №160/2694/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак