Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №335/7229/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 липня 2026 року м. Дніпросправа № 335/7229/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Тооде Ю.В.

розглянувши в м. Дніпро у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2026 року (суддя Рибалко Н.І.) у справі за позовом Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться зазначена справа.

Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2026 року позов задоволено.

Суд вирішив затримати та помістити до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, Державної міграційної служби України на строк 6 (шість) місяців громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Рішення суду допустити до негайного виконання.

Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що особа відповідача повністю встановлена та документована. Закінчення строку дії закордонного паспорту не свідчить про відсутність ідентифікації особи.

Також зазначено, що суд не врахував, що відповідач не міг добровільно виконати рішення про примусове повернення у зв`язку із закінченням строку дії закордонного паспорту.

Також зазначено, що суд мав врахувати, що відповідач проживає однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 .

Від Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області надійшло заперечення на апеляційну скаргу, просять рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також повідомляють, що 24 липня 2026 року відповідач був видворений за межі України.

До суду також надійшло клопотання благодійного фонду «Аміна», просить застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистої поруки.

Як було встановлено судом першої інстанції, 29.06.2026 під час проведення заходів з виконання законодавства в міграційній сфері під умовною назвою «Мігрант» працівниками УСР в Запорізькій області ДСР НПУ був виявлений громадянин російської федерації Ґарунов ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 та запрошений до УДМС у Запорізькій області для з`ясування законності його перебування в Україні.

Згідно з наявних штампів у паспортному документі НОМЕР_1 , виданому 27.05.2016, орган видачі РФ ФМС 05001, терміном дії до 27.05.2026, Ґарунов ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 прибув на територію України з метою працевлаштування 25.01.2020 через КПП «Гоптівка».

З того часу відповідач постійно проживав в м. Запоріжжі, територію України не залишав.

З пояснень громадянина Ґарунова ОСОБА_4 стало відомо, що прибув на територію України 25.01.2020 через КПП «Готівка» по паспорту громадянина НОМЕР_2 , виданому 27.05.2016, орган видачі РФ ФМС 05001, терміном дії до 27.05.2026. Він був документований посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_3 від 14.05.2021, підстава видачі 04/04 (Працевлаштування), строком дії до 19.06.2024. При цьому, після закінчення терміну дії посвідки, відповідач до УДМС у Запорізькій області з питань продовження терміну перебування та обміну посвідки на тимчасове проживання не звертався, територію України не покинув, так як не мав бажання залишати територію України. 3 приводу оформлення нового паспортного документа до посольства чи консульства РФ не звертався. На сьогоднішній день ОСОБА_1 розуміє, що перебуває на території України з порушенням міграційного законодавства.

Згідно з даними бази «АРКАН», наявна інформація про перетинання державного кордону України громадянином Ґаруновим ОСОБА_4 у напрямку «В`їзд» 25.01.2020 через КПП «Гоптівка», після цього інформація щодо виїзду з території України відсутня.

За обліками УДМС у Запорізькій області, з використанням бази даних відомчої інформаційної системи ДМС, встановлено, що в період з 2018 року по 2024 року Ґарунов ОСОБА_4 був документований УДМС у Запорізькій області посвідками на тимчасове проживання. Востаннє документований посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_3 від 14.05.2021, підстава видачі 04/04 (Працевлаштування), строком дії до 19.06.2024.

22.06.2022 отримана інформація Державного центру зайнятості щодо скасування дозволу на застосування праці іноземців та осіб громадянства громадянину ОСОБА_1 (посада генеральний директор ТОВ «Аргумент-Трейд»), який був виданий Запорізьким обласним центром зайнятості 19.06.2018, терміном дії до 19.06.2024.

23.06.2026 до УДМС у Запорізькій області надійшло подання Управління стратегічних розслідувань в Запорізькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про примусове видворення з України та розміщення до пункту тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства громадянина російської федерації ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що останній своїми протиправними діями створює загрозу громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, а також, враховуючи громадянство РФ, може створювати загрозу національним інтересам та національній безпеці України.

29.06.2026 Управлінням Державної міграційної служби України в Запорізькій області прийнято рішення про примусове видворення відповідача з України оскільки відповідач перебуває в Україні в статусі нелегального мігранта, не має документа, що дає право на виїзд з України, не має наміру самостійно вживати заходів щодо оформлення такого документа, не зможе отримати законне джерело доходів, не буде працевлаштований, згідно з чинного законодавства та не зможе забезпечувати власні потреби.

Доказів оскарження вказаного рішення матеріали справи не містять

Відповідач за весь час перебування на території України за статусом біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, до компетентних органів не звертався, посвідки на тимчасове або постійне проживання в Україні, дозволу на імміграцію не отримував, заходів щодо отримання паспорта громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон або документа, який дає право на виїзд, не здійснював, до Посольства Російської Федерації з цього питання не звертався.

Дозволений строк перебування на території України у відповідача закінчився 19.06.2024. Отже, з 19.06.2024 відповідач проживає на території України незаконно.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що

Відповідно до статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України

Відповідно до п.п. 2 п. 2 Порядку продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 № 150, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено законодавством та міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.

Правила перебування іноземних громадян на території України визначаються наказом МВС України від 20.07.2015 № 884 «Про затвердження Порядку обчислення строку тимчасового перебування в Україні іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду».

Відповідно до пункту 1 наказу МВС України від 20.07.2015 № 884 передбачено, що громадяни держав з безвізовим порядком в`їзду можуть тимчасово перебувати на території України не більше ніж 90 днів протягом 180 днів, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Суд першої інстанції вірно встановив, що відповідач не має дійсного паспортного документа або документа, який дає право на виїзд з України, відсутні документи на право проживання в Україні. Він не може бути працевлаштованим та мати законне, постійне джерело доходів згідно з чинним законодавством, не зможе забезпечувати власні потреби, через що з метою отримання грошових коштів може вчиняти злочини проти власності, чим завдати істотної шкоди охоронюваним інтересам держави та окремих громадян.

Відповідно до ч. 8 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Як було встановлено судом, 29.06.2026 ДМС у Запорізькій області прийнято рішення про примусове видворення відповідача з України.

Відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України; 2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією; 4) зобов`язання внести заставу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що порушення відповідачем законодавства України про перебування на території держави, відсутність документів, що підтверджують його особу, невжиття заходів щодо легалізації перебування на території іноземної для відповідача держави, відсутність стабільного джерела доходу, зареєстрованого місця проживання, є достатньою підставою для висновку, у разі незастосування до відповідача заходу у вигляді затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, останній може ухилитися від виконання рішення про видворення та перешкоджатиме процедурі ідентифікації.

Суд першої інстанції також обґрунтовано зазначив, що інші заходи, передбачені ч. 1 ст. 289 КАС України до відповідача не можуть бути застосовані, оскільки з огляду на майновий стан останнього, визначений законом розмір застави є завідомо непомірним для нього, жодна особа із заявою про взяття відповідача на поруки до суду не звертався.

У зв`язку із зазначеним, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що не підлягає і задоволенню клопотання Благодійної організації «Благодійний фонд «Аміна».

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2026 року у справі за позовом Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.

Головуючий - суддя А.А. Щербак

суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш