Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №280/807/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 липня 2026 року м.Дніпросправа № 280/807/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 280/807/26 (суддя Татаринов Д.В.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2026 року, через підсистему «Електронний суд», представник ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач) від 25.10.2024 №0760170-2410-0831-UA23060070000082704 на суму 2 265,88 грн. та №0760171-2410-0831-UA23060070000082704 на суму 1 696,50 грн..

Одночасно з позовною заявою представник позивача подав заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначив, що про необхідність оскарження податкових повідомлень-рішень позивач дізнався після ухвалення Третім апеляційним адміністративним судом 09 грудня 2025 року постанови у справі № 280/3551/25, в межах якої оскаржувалась податкова вимога від 28 березня 2025 року за №0002768-1303-0801.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року визнано неповажними підстави для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Позовну заяву було залишено без руху. Позивачу встановлено 10-денний термін з моменту отримання копії цієї ухвали для надання заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, із зазначенням інших причин пропуску такого строку та наданням доказів їх поважності.

13 лютого 2026 року представником позивача до суду подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої на виконання вимог ухвали суду від 04 лютого 2026 року надано заяву про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернуто позивачу, на підставі ч.2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом процесуальних норм, просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В апеляційній скарзі представник позивача вказує, що у зв`язку із тим, що першочергово позивачем в судовому порядку оскаржувалась податкова вимога від 28 березня 2025 року за №0002768-1303-0801, а не податкові повідомлення-рішення №0760170-2410-0831-UA23060070000082704 та №0760171- 2410-0831-UA23060070000082704 від 25.10.2024, тому до суду з даною позовною заявою позивач звернувся лише 19 січня 2026 року. Також зазначив, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, який з липня 1997 року та по теперішній час бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

Відповідач направив письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача. У відзиві стверджує про законність оскарженої ухвали суду першої інстанції та відсутність підстав для її скасування. Вказує, що оскаржені податкові повідомлення-рішення були направлені засобами поштового зв`язку на адресу позивача (яка зазначена і у позові) з рекомендованим повідомленням про вручення, проте повернуті 10.01.2025 на адресу відповідача з причин не залежних від нього (за закінченням терміну зберігання). 28.03.2025 ГУ ДПС у Запорізькій області у зв`язку з несплатою узгодженого податкового зобов`язання було сформовано податкову вимогу №0002768-1303-0801 щодо наявності у позивача станом на 26 березня 2025 року податкового боргу у розмірі 3 962,38 грн., що складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік. Податкову вимогу було направлено позивачу засобами поштового зв`язку за місцем податкової адреси позивача. Отримано позивачем 05.04.2025. 09.04.2025 позивачем згідно квитанції РИ-47662 було сплачено борг у повному обсязі. Вважає, що ОСОБА_1 дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів 10.01.2025, тому граничний термін звернення до суду згідно ст.122 КАС України збігає 11.07.2025.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Повертаючи позовну заяву щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2024 №0760170-2410-0831-UA23060070000082704, №0760171-2410-0831-UA23060070000082704, суд першої визнав неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані позивачем у заяві про їх поновлення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Частиною 1 статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежено, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

За приписами частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина 6 статті 161 КАС України).

Згідно з частиною 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.

Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 березня 2020 року по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).

При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Водночас, дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадках, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання своїх функцій.

Таким чином, для визначення початку перебігу строку звернення потрібно виходити не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Відтак, необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №340/1019/19).

Так, у даній справі підставою для звернення до суду є незгода позивача з винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями: №0760170-2410-0831-UA23060070000082704 від 25 жовтня 2024 року на суму 2 265,88 грн. та №0760171-2410-0831-UA23060070000082704 від 25 жовтня 2024 року на суму 1 696,50 грн..

Водночас, представник позивача зазначає, що про наявність податкового боргу позивач дізнався на початку квітня 2025 року після отримання податкової вимоги від 28 березня 2025 року №0002768-1303-0801.

При цьому податковий борг, який виник на підставі оскаржених податкових повідомлень-рішень, був сплачений позивачем 09 квітня 2025 року.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду, що про існування податкових повідомлень-рішень №0760170-2410-0831-UA23060070000082704 від 25 жовтня 2024 року на суму 2 265,88 грн. та №0760171-2410-0831-UA23060070000082704 від 25 жовтня 2024 року на суму 1 696,50 грн. позивачу достеменно стало відомо, що найменше 09 квітня 2025 року, тому початок перебігу строку звернення до суду із позовними вимогами щодо скасування зазначених податкових повідомлень-рішень слід обраховувати саме з цієї дати, відтак кінцевою датою строку звернення до суду за оскарженням спірних податкових повідомлень-рішень є 09 жовтня 2025 року.

Натомість із даною позовною заявою позивач звернувся через підсистему «Електронний суд» до суду 29 січня 2026 року, тобто з пропуском передбаченого КАС України шестимісячного строку звернення до суду.

В обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду представником позивача зазначено, що про наявність податкового боргу позивач дізнався на початку квітня 2025 року після отримання податкової вимоги від 28 березня 2025 року №0002768-1303-0801, яка у травні 2025 року була оскаржена в судовому порядку.

Проте, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі №280/3551/25 у задоволенні позову про скасування податкової вимоги від 28 березня 2025 року №0002768-1303-0801 відмовлено. У зв`язку із тим, що першочергово позивачем оскаржувалась податкова вимога від 28 березня 2025 року за №0002768-1303-0801, а не податкові повідомлення-рішення від 25 жовтня 2024 року №0760170-2410-0831-UA23060070000082704 та №0760171-2410-0831-UA23060070000082704, тому до суду з даною позовною заявою позивач звернувся лише 30 січня 2026 року. Додатково відзначено, що позивач є діючим військовослужбовцем, який сумлінно захищає нашу Батьківщину в такі скрутні часи.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції надано оцінку наведеним представником позивача доводам.

Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання про це дізнатися не можуть розглядатися як поважна причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки є результатом суб`єктивних дій самого позивача, а не об`єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають їй вчасно реалізувати своє право на судовий захист.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі №420/3001/19, від 25 лютого 2020 року у справі №360/1870/19.

Відповідно до статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

В даному випадку, суд першої інстанції дав оцінку причинам пропуску позивачем строку та їх визнав неповажними. Підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду суд не встановив.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування законної ухвали суду відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 280/807/26 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак