Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них
Дата: 29 липня 2026 р.
Справа: №160/19991/25
Суддя: Головко О.В.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
30 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/19991/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року (суддя Ніколайчук С.В.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Губиниської селищної ради
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати: пункт 7 Рішення Губиниської селищної ради Новомосковського (після перейменування Самарівського) району Дніпропетровської області № 32-24/VІІІ від 16.06.2023 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок»; пункт 12 Рішення Губиниської селищної ради Новомосковського (після перейменування Самарівського) району Дніпропетровської області № 8-25/VІІІ від 04.07.2023 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішенням, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що суд неправильно визначив компетенцію органу, який затверджує НГО земель за межами населених пунктів відповідно до ст. 23 ЗУ «Про оцінку землі», відповідач не має відповідних повноважень після 2020 року. Крім того суд не перевірив строків оприлюднення оскаржуваних рішень, тоді як порушення визначених законом строків є підставою для скасування оскаржуваних рішень. Також суд не витребував та не дослідив технічну документацію, не дослідив питання зміни цільового призначення без згоди орендаря, а також не надав оцінки доводам про завищення НГО у 2,4 рази (правильність застосування коефіцієнтів, відповідність Методики № 1147, вихідні дані, відповідність виду використання ділянки).
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Матеріалами справи підтверджується, що між ФОП ОСОБА_1 та Новомосковською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області укладено договори оренди земельної ділянки:
- від 10.06.2009, згідно з яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку промислового призначення, загальною площею 3,0 га, яка знаходиться на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1223281500:02:055:0010, умови використання – для будівництва та обслуговування промислової бази, виробництво будівельних матеріалів;
- від 11.06.2009, згідно з яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку комерційного призначення, загальною площею 5,5000 га, яка знаходиться на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1223281500:02:055:0009, умови використання – для будівництва та обслуговування автомайстерні.
Орендна плата визначена відповідно до Законів України «Про плату за землю», «Про оренду землі», за відсутності нормативної грошової оцінки землі.
Витягами з Державного реєстру речових прав від 09.05.2023 № 331650002 та № 331647984 підтверджується, що власником названих земельних ділянок є Губиниська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області, яка замовила оцінку, зокрема, земельних ділянок з кадастровими номерами 1223281500:02:055:0009 та 1223281500:02:055:0010.
Між власником землі та Дніпропетровською регіональною філією державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» було укладено договір № 2304170100014 від 24.05.2023 на розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
У подальшому технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок була затверджена Губиниською селищною радою шляхом прийняття рішень № 32-24/VIII від 16.06.2023 та № 8-25/VIII від 04.07.2023, пункти 7 та 12 яких стосуються земельних ділянок з кадастровими номерами 1223281500:02:055:0009 та 1223281500:02:055:0010, які перебувають в оренді у позивача.
Позивач вважає названі пункти рішень протиправними, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі:
визначення розміру земельного податку;
визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, плати за суборенду (при передачі в суборенду земельних ділянок державної власності, які орендуються акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, що утворилося шляхом перетворення державного підприємства, у постійному користуванні якого перебували такі земельні ділянки);
визначення розміру державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом;
визначення втрат лісогосподарського виробництва;
розробки показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель;
відчуження земельних ділянок державної, комунальної власності, якщо відповідно до закону ціна продажу таких земельних ділянок визначається з використанням нормативної грошової оцінки земельних ділянок;
проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення (у разі якщо попередня нормативна грошова оцінка земельних ділянок у цьому масиві не проводилася протягом 5 років до дня прийняття уповноваженим органом рішення про проведення такої інвентаризації).
Статтею 15 названого Закону визначено, що підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 23 цього ж Закону технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації (крім випадків, визначених частиною третьою цієї статті).
Наведені норми спростовують доводи апелянта, що відповідач прийняв оскаржувані рішення поза межами наданих законом повноважень.
Також апелянт не довів належними та допустимими доказами наявності правових підстав для відмови у затвердженні технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розробленої Дніпропетровською регіональною філією державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», адже приписами цієї ж статті 23 Закону встановлено, що підставою для відмови у затвердженні технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки земельних ділянок може бути лише її невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до закону нормативно-правових актів або розташування земель чи земельних ділянок на території іншої територіальної громади.
Під час розгляду справи судом встановлено, що власником спірних земельних ділянок є Губиниська селищна рада Самарівського (Новомосковського) району Дніпропетровської області, доказів зворотного матеріали справи не містять.
Також суд не встановив невідповідність технічної документації вимогам чинного законодавства. Остання розроблена відповідно до вимог Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2011 № 1147. Доводи позивача зводяться лише до власного трактування положень Методики, натомість не доводять, що її приписи застосовані невірно. Висновки фахівців, експертів, сертифікованих суб`єктів оцінювання, які містять висновки про невідповідність нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок вимогам Методики № 1147 та нормам іншого законодавства, матеріали справи не містять.
До того ж суд першої інстанції вірно встановив, що відповідно до відомостей ДЗК цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1223281500:02:055:0009 є: 11.02 «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком», що зазначено у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0001570102025 від 05.08.2025, який отриманий на запит Губиниської селищної ради. Цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1223281500:02:055:0010 є: 03.07 «Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», який зазначено у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0001570012025 від 05.08.2025, що отриманий на запит Губиниської селищної ради. Такі ж види цільового призначення застосовані при здійсненні розрахунку нормативної грошової оцінки, а тому розмір грошової оцінки спірних земельних ділянок розраховано на підставі вихідних даних, які відповідають вимогам пункту 4 Методики № 1147.
Суд апеляційної інстанції не вважає слушними доводи позивача, що відповідач змінив цільове призначення без згоди орендаря, адже: по-перше, предметом спору у цій справі є пункти рішень про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а не рішення про зміну цільового призначення землі; по-друге, з оскаржуваних рішень не вбачається, що в процесі розроблення та затвердження технічної документації було змінено цільове призначення землі, адже договори оренди не містять КВЦПЗ, натомість опис відповідних кодів КВЦПЗ, зазначених в оскаржуваних пунктах рішень, відповідають умовам використання та призначенню земельних ділянок, вказаних у договорах оренди; по-третє, позивачем не враховано, що відповідно до приписів статті 20 Земельного кодексу України віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо: земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу. При цьому закон не передбачає, що відповідна зміна має бути погоджена з користувачем земельної ділянки.
Також суд апеляційної інстанції вважає помилковими доводи позивача, що оскаржувані рішення не були оприлюднені у встановленому законом порядку, адже є доведеним з боку відповідача, що оскаржувані акті, так само як і їх проєкти, були оприлюднені на офіційному сайті органу місцевого самоврядування в порядку, визначеному статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статтею 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
До того ж суд звертає увагу, що порушення строків оприлюднення рішень органів місцевого самоврядування не може бути підставою для їх скасування, а лише визначає момент, з якого відповідне рішення підлягає застосуванню.
Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги такий висновок не спростовують.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року в адміністративній справі № 160/19991/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з 30 липня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.
Повна постанова складена 30 липня 2026 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров
Оригінал: reyestr.court.gov.ua