Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №160/26560/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/26560/25 (суддя Юрков Е.О., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2026 року у справі №160/26560/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, ліквідаційна комісія Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в вересні 2025 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі – відповідач-1), згідно з яким, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо невиплати в день звільнення на пенсію зі служби в поліції ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані під час проходження служби в міліції дні відпусток за період з 2008 по 2016 рік; додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, яка встановлена на період воєнного стану поліцейським постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168 за період з лютого 2022 року по 13 червня 2025 року з урахуванням виплачених сум; індексації грошового забезпечення поліцейського за період з січня 2016 року по 13 червня 2025 року з урахуванням виплачених сум; матеріальної допомоги для оздоровлення, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2025 роки, та середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні, але не більш як за шість місяців;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належні до виплати на день звільнення на пенсію зі служби в поліції: грошову компенсацію за всі невикористані під час проходження служби в міліції дні відпустки за період з 2008 по 2016 рік; додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, яка встановлена на період воєнного стану поліцейським постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168 за період з лютого 2022 року по 13 червня 2025 року з урахуванням виплачених сум; індексацію грошового забезпечення поліцейського за період з січня 2016 року по 13 червня 2025 року з урахуванням виплачених сум; матеріальну допомогу для оздоровлення, та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2025 роки та середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні, але не більш як за шість місяців.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що проходив службу в підрозділах Національної поліції України, та наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №804 о/с від 13.06.2025 був звільнений зі служби в Національній поліції. Проте при звільненні грошове забезпечення за невикористану відпустку за період з 2008 по 2016 рік відповідачем протиправно не було виплачено. Також при звільненні зі служби не було виплачено додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, яка встановлена на період воєнного стану поліцейським постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168 за період з лютого 2022 року по 13 червня 2025 року; індексацію грошового забезпечення поліцейського за період з січня 2016 року по 13 червня 2025 року з урахуванням виплачених сум; матеріальну допомогу для оздоровлення, та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2025 роки та середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року судом залучено до участі у розгляді справи в якості співвідповідача ліквідаційну комісію Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-2).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено частково.

Суд визнав протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо невиплати в день звільнення на пенсію зі служби в поліції ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані під час проходження служби в міліції дні відпусток за період з 2008 по 2016 рік; індексації грошового забезпечення поліцейського за період з січня 2016 року по 01 листопада 2017 року, з 01 січня 2024 року по 31 липня 2024 року, з 01 січня 2025 року по 13 червня 2025 року з урахуванням виплачених сум; матеріальну допомогу для оздоровлення, та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік. та середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні, але не більш як за шість місяців та зобов`язав Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належні до виплати на день звільнення на пенсію зі служби в поліції: грошову компенсацію за всі невикористані під час проходження служби в міліції дні відпусток за період з 2008 по 2016 рік; індексацію грошового забезпечення поліцейського за період з січня 2016 року по 01 листопада 2017 року, з 01 січня 2024 року по 31 липня 2024 року, з 01 січня 2025 року по 13 червня 2025 року з урахуванням виплачених сум; матеріальну допомогу для оздоровлення, та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік. та середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні, але не більш як за шість місяців.

У задоволенні іншої частини вимог відмовив.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач має право на зазначені ним у позові суми.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач-1, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідності висновків, викладені у рішенні суду обставинам справи, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідач не є правонаступником ГУ МВС України в якому проходив службу позивач з 2008 по 2016 рік, Посилається на те, що суд першої інстанції проігнорував як доказ довідку про остаточний розрахунок здійснений позивачем при звільненні з ГУ МВС України.

Посилається на помилковість застосування до спірних правовідносин норм КЗпП України; неподання позивачем рапортів на виплату матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 проходив службу в підрозділах Національної поліції України.

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 13.06.2025 року № 804 о/с полковника поліції ОСОБА_1 (0115000), оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції №4 Криворізького районного управління поліції з 13 червня 2025 року звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 3 частини 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за віком). Цим же наказом ОСОБА_1 встановлено преміювання за червень 2025 року у розмірі 216,379 відсотків.

Вказаним наказом встановлено:

Преміювання за червень 2025 року у розмірі 216,379 відсотків.

Невикористана частина щорічної відпустки за 2021 рік складає: основної - 1 доба, додаткової - 15 діб; невикористана частина щорічної відпустки за 2022 рік складає: основної - 2 доби, додаткової - 15 діб; невикористана частина щорічної відпустки за 2023 рік складає: основної - 0 діб, додаткової - 3 доби; невикористана щорічна відпустка за 2024 рік складає: основної - 30 діб, додаткової - 15 діб; невикористана частина щорічної відпустки за 2025 рік за фактично відпрацьований час складає: основної - 13 діб, додаткової - 6 діб.

Стаж служби в поліції: 36 років 10 місяців 23 дні. Стаж служби для виплати одноразової грошової допомоги: 39 років 03 місяці 11 днів. Стаж служби для призначення пенсії: у календарному обчисленні: 39 років 03 місяці 11 днів; у пільговому обчисленні: 43 роки 02 місяці 26 днів.

Згідно з довідкою начальника Управління кадрового забезпечення ГУНП в Дніпропетровській області № 202547-2025 від 26.09.2025, ОСОБА_1 за період проходження служби в ГУНП щорічні основні та додаткові оплачуванні відпустки за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки використав у повному обсязі. Одночасно з цим залишок невикористаних щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток складає: за 2021 рік у кількості: основної - 1 доба, додаткової - 15 діб; за 2022 рік у кількості: основної - 2 доби, додаткової - 15 діб; за 2023 рік у кількості: основної - 0 діб, додаткової - 3 доби; за 2024 рік у кількості: основної - 30 діб, додаткової - 15 діб.

09.08.2025, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області із заявою про виплату йому усіх сум на які він мав право при звільненні, на підставі ст. 116 Кодексу законів про працю України, а саме:

- грошової компенсації за невикористані під час служби в міліції до 2016 року відпустки;

- матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально- побутових питань з 2016 року по день звільнення;

- індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 по день звільнення;

- додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, яка встановлюється на період воєнного стану поліцейським постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168 за період з лютого 2022 року по травень 2025 року

- інші суми на які він мав право на день звільнення на пенсію.

Правомірність дій відповідачів щодо не виплати позивачу зазначених сум та зобов`язання здійснити такі виплати є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, виходить з наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 02.07.2015 «Про Національну поліцію» (Закон №580-VIII).

Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 60 Закону №580-VIII).

Відповідно до пункту 1 статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі Постанова № 988 - 2015) визначено склад грошового забезпечення поліцейських Національної поліції України.

Згідно з пунктом 2 статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром внутрішніх справ України.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджено наказом МВС України від 06.04.2016 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 р. за N 669/28799 (далі – Порядок № 260 – 2016).

Відповідно до норм підпункту 3 пункту 4 Постанови № 988 – 2015 у редакції, що діяла до 01.01.2020 року, керівникам органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення надано право надавати поліцейським матеріальну допомогу для оздоровлення в розмірі посадового окладу.

Пунктом 13 розділу ІІ Порядку № 260 – 2016 ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік може надаватись матеріальна допомога для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення, та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення.

Виплата поліцейським матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється на підставі їх рапортів у розмірі, визначеному керівником органу поліції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 766 «Про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988» внесено зміни до Постанови № 988 – 2015, які набрали чинності з 01 січня 2020 року.

А саме підпункт 3 пункту 4 викладено в такій редакції: “3) надавати поліцейським один раз на рік: матеріальну допомогу для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення».

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.07.2020 № 539 було внесено зміни в Порядок № 260 – 2016, у тому числі до Пункту 13 розділу ІІ Порядку № 260 в частині порядку та умов надання матеріальних допомог поліцейським. Зокрема визначено, що поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік може надаватись матеріальна допомога для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення, та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення. Виплата поліцейським матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється на підставі їх рапортів у розмірі, визначеному керівником органу поліції.

Таким чином, у період до 01.01.2020 року керівникам органів поліції було надано право надавати поліцейським один раз на рік лише одну матеріальну допомогу для оздоровлення у межах наявних бюджетних асигнувань у розмірі посадового окладу за наданими рапортами.

Так, довідкою начальника УФЗБО – головного бухгалтера ГУНП в Дніпропетровській області №295 від 02.10.2025 року підтверджено, що матеріальну допомогу для оздоровлення у період з 2016 по 2024 роки було нараховано та виплачено ОСОБА_1 у наступних розмірах: 3 100,00 грн. – за 2016 рік, 3 100,00 грн. – за 2017 рік, 3 100,00 грн. – за 2018 рік, 3 100,00 грн. – за 2019 рік, 7 350,00 грн. – за 2020 рік, 10 080,00 грн. – за 2021 рік, 15 514,91 грн. – за 2022 рік, 31 891,00 грн. – за 2023 рік, 31 760,77 грн. – за 2024 рік.

Матеріальну допомогу для вирішення соціально – побутових питань у період з 2020 по 2024 роки було ОСОБА_1 нараховано та виплачено у наступних розмірах: 7 350,00 грн. - за 2020 рік,- 924,00 грн. - за 2021 рік, 14 571,40 грн. - за 2022 рік, 15 000,00 грн. - за 2023 рік, 7 200,00 грн. - за 2024 рік.

Матеріальну допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально – побутових питань у 2025 рокі позивачу не нараховано та не виплачено.

Отже, враховуючи зазначене суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу належні йому до виплати на день звільнення матеріальну допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік.

Проте, з зазначеним висновком колегія суддів не погоджується враховуючи те, що згідно з зазначеними нормативними актами виплата поліцейським матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань може надаватися у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання та здійснюється на підставі їх рапортів у розмірі, визначеному керівником органу поліції.

Водночас, враховуючи заперечення відповідача, у відзиві на позов, щодо отримання рапорта позивача про виплату матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, ненадання позивачем, на пропозицію суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження подання ним в 2025 році зазначеного рапорта відповідачу (відсутність дати подання цього рапорту, П.І.Б особи, що отримала цей рапорт, рішення про нарахування допомоги за цим рапортом) та відсутність у відповідача відповідно до Пункту 13 розділу ІІ Порядку №260 обов`язку щодо виплати таких допомог, а також враховуючи те, що позивачем було відпрацьовано менше половини календарного 2025 року, суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав вважати, що у відповідача виник борг перед позивачем по виплаті такої допомоги та задоволення цієї вимоги позивача відсутні.

Щодо вимоги позивача зобов`язати Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити належні до виплати на день звільнення на пенсію зі служби в поліції грошову компенсацію за всі невикористані під час проходження служби в міліції дні відпустки за період з 2008 по 2016 рік – суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 2 пункту 56 Постанови Кабінету Міністрів Української СРС від 29 липня 1991 року № 114 «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» (в редакції на час звільнення позивача з органів внутрішніх справ - 06.11.2015 року) передбачено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Отже, на думку колегії суддів, вимоги позивача щодо зобов`язання Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити позивачу «належні до виплати на день звільнення на пенсію зі служби в поліції грошову компенсація за всі невикористані під час проходження служби в міліції дні відпустки за період з 2008 по 2016 рік», задоволенню не підлягають, оскільки положеннями зазначеного нормативно-правова акта, що регулював спірні правовідносини на час звільнення з Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області така компенсація була передбачена лише за невикористану в році звільнення відпустку.

Водночас, згідно з довідкою ліквідаційної комісії відповідача-2 № 193лк від 03.10.2025 року позивачу при звільненні у листопаді 2015 року було виплачено компенсацію за 8 діб невикористаної частини відпустки в році звільнення (т.1 а.с.144).

Також, слід зазначити, що Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області не є правонаступником Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській з якого було звільнено позивача 06.11.2015 року за цими матеріальними вимогами.

Сам по собі факт, відсутності розрахунку грошової компенсації позивача за невикористані з 2008 до 2016 року відпустки, під час служби в міліції у зв`язку з передачею наказів Головного управління МВС України в Дніпропетровській області на зберігання до відповідних сховищ, визначених нормативно-правовими актами не свідчить про порушення прав позивача на її отримання, як помилково вирішив суд першої інстанції.

Як вже зазначалось, в спірний період часу, така компенсація була передбачена лише за невикористану в році звільнення відпустку.

Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити належні до виплати на день звільнення суми індексації грошового забезпечення поліцейського за період з січня 2016 року по 13 червня 2025 року з урахуванням виплачених сум суд першої інстанції обґрунтовано зазначив наступне.

Індексація грошових доходів населення проводиться відповідно до Закону України від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі – Закон №1282 – 1991).

Згідно статті 6 Закону №1282 – 1991 порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі– Порядок № 1078 – 2003).

Види грошових доходів громадян, які підлягають індексації (об`єкти індексації), визначено у пункті 2 Порядку № 1078 – 2003.

Так, довідкою начальника УФЗБО – головного бухгалтера ГУНП в Дніпропетровській області № 296 від 02.10.2025 року підтверджено, що за період з 01 листопада 2017 року по 31 грудня 2022 року індексація грошового забезпечення нараховувалась ОСОБА_1 відповідно до базового місяця індексації – листопада 2015 року: за листопад 2017 року – 373,85 грн; за грудень 2017 року – 458,12 грн; за січень 2018 року – 458,12 грн; за лютий 2018 року – 458,12 грн; за березень 2018 року – 533,89 грн; за квітень 2018 року – 533,89 грн; за травень 2018 року – 533,89 грн; за червень 2018 року – 533,89 грн; за липень 2018 року – 557,82 грн; за серпень 2018 року – 557,82 грн; за вересень 2018 року – 557,82 грн; за жовтень 2018 року – 557,82 грн; за листопад 2018 року – 653,56 грн; за грудень 2018 року – 681,96 грн; за січень 2019 року – 762,64 грн; за лютий 2019 року – 762,64 грн; за березень 2019 року – 762,64 грн; за квітень 2019 року – 762,64 грн; за травень 2019 року – 849,08 грн; за червень 2019 року – 849,08 грн; за липень 2019 року – 887,09 грн; за серпень 2019 року – 887,09 грн; за вересень 2019 року – 887,09 грн; за жовтень 2019 року – 887,09 грн; за листопад 2019 року – 887,09 грн; за грудень 2019 року – 929,08 грн; за січень 2020 року – 929,08 грн; за лютий 2020 року – 929,08 грн; за березень 2020 року – 929,08 грн; за квітень 2020 року – 929,08 грн; за травень 2020 року – 929,08 грн; за червень 2020 року – 1023,67 грн; за липень 2020 року – 1069,94 грн; за серпень 2020 року – 1069,94 грн; за вересень 2020 року – 1069,94 грн; за жовтень 2020 року – 1069,94 грн; за листопад 2020 року – 1069,94 грн; за грудень 2020 року – 1105,49 грн; за січень 2021 року – 1105,49 грн; за лютий 2021 року – 1218,99 грн; за березень 2021 року – 1218,99 грн; за квітень 2021 року – 1218,99 грн; за травень 2021 року – 1362,00 грн; за червень 2021 року – 1362,00 грн; за липень 2021 року – 1427,40 грн; за серпень 2021 року – 1427,40 грн; за вересень 2021 року – 1427,40 грн; за жовтень 2021 року – 1427,40 грн; за листопад 2021 року – 1553,49 грн; за грудень 2021 року – 1620,09 грн; за січень 2022 року – 1620,09 грн; за лютий 2022 року – 1620,09 грн; за березень 2022 року – 1766,47 грн; за квітень 2022 року – 1766,47 грн; за травень 2022 року – 2031,94 грн; за червень 2022 року – 2170,88 грн; за липень 2022 року – 2275,00 грн; за серпень 2022 року – 2563,60 грн; за вересень 2022 року – 2563,60 грн; за жовтень 2022 року – 2563,60 грн; за листопад 2022 року – 2753,40 грн; за грудень 2022 року – 2842,36 грн.

Згідно з пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» дію Закону № 1282 – 1991 на 2023 рік було зупинено.

Таким чином, за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 були відсутні правові підстави для нарахування і виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення.

Статтею 39 Закону України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що у 2024 році обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Враховуючи зміни індексів споживчих цін, норми Закону №1282 – 1991, Порядку №1078 – 2003 та норми статті 39 Закону України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» індексація грошового забезпечення у 2024 році нараховувалась та виплачувалась ОСОБА_1 у наступних розмірах: за січень 2024 року – 0,00 грн; за лютий 2024 року – 0,00 грн; за березень 2024 року – 0,00 грн; за квітень 2024 року – 0,00 грн; за травень 2024 року – 0,00 грн; за червень 2024 року – 0,00 грн; за липень 2024 року – 0,00 грн; за серпень 2024 року – 130,20 грн; за вересень 2024 року – 130,20 грн; за жовтень 2024 року – 130,20 грн; за листопад 2024 року – 130,20 грн; за грудень 2024 року – 254,35 грн.

Водночас, як правильно встановлено судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи індексація грошового забезпечення у 2025 році по дату звільнення ОСОБА_1 з органів Національної поліції – 13.06.2025 р. не нараховувалась на не виплачувалась.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача зобов`язати відповідача-1 нарахувати та виплатити належні до виплати на день звільнення індексації грошового забезпечення поліцейського за період з січня 2016 року по 13 червня 2025 року з урахуванням виплачених сум підлягає частковому задоволенню, а саме з січня 2016 року по 01 листопада 2017 року; з 01 січня 2024 року по 31 липня 2024 року; з 01 січня 2025 року по 13 червня 2025 року.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимоги позивача щодо зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу належні до виплати на день звільнення середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні, але не більш як за шість місяців враховуючи те, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини того, що фактичний розрахунок з позивачем проведено 13.06.2025 року, а тому період затримки розрахунку при звільненні у цій справі обчислюється по 13.06.2025 року (включно).

Так, за правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України (у редакції, викладеній відповідно до Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»; далі - Закон №2352-ІХ) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно з наказом №804 о/с від 13.06.2025 року позивача звільнено зі служби в поліції 13.06.2025 року, та як зазначає позивач в цей день він не отримав належні йому при звільненні суми (т.1 а.с.24),

Отже враховуючи зазначені норми права та обставини справи, колегія суддів зазначає, що саме з наступної дати після звільнення позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (т.1 а.с.24).

Однак, з матеріалів справи вбачається, що день фактичного розрахунку з позивачем ще не настав, оскільки позивач зазначає про наявність заборгованості перед ним по належним при звільненні сумам.

З огляду на це заявлені позивачем вимоги щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу належне до виплати на день звільнення середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні, але не більш як за шість місяців є передчасними та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині задоволення позову щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо невиплати в день звільнення на пенсію зі служби в поліції ОСОБА_1 : грошової компенсації за всі невикористані під час проходження служби в міліції дні відпусток за період з 2008 по 2016 рік; матеріальної допомоги для оздоровлення, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, та середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні, але не більш як за шість місяців та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належні до виплати на день звільнення на пенсію зі служби в поліції: грошову компенсацію за всі невикористані під час проходження служби в міліції дні відпустки за період з 2008 по 2016 рік; матеріальної допомоги для оздоровлення, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік та середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні, але не більш як за шість місяців та у їх задоволені відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції зробив висновок про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та як наслідок необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення зазначених позовних вимог з прийняттям нової постанови у скасованій частині про відмову у їх задоволені.

Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, пунктом 1, 4 частини 1 статті 317, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області – задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2026 року у справі №160/26560/25 – скасувати в частині задоволення позову щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо невиплати в день звільнення на пенсію зі служби в поліції ОСОБА_1 : грошової компенсації за всі невикористані під час проходження служби в міліції дні відпусток за період з 2008 по 2016 рік; матеріальної допомоги для оздоровлення, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, та середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні, але не більш як за шість місяців та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належні до виплати на день звільнення на пенсію зі служби в поліції: грошову компенсацію за всі невикористані під час проходження служби в міліції дні відпустки за період з 2008 по 2016 рік; матеріальної допомоги для оздоровлення, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік та середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні, але не більш як за шість місяців та у їх задоволені відмовити.

В інший частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2026 року у справі №160/26560/25 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 29 липня 2026 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов

суддя В.А. Шальєва