Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №160/5329/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/5329/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Державної міграційної служби України та Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року (суддя Кадникова Г.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування висновку та зобов`язання вчити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування висновку та зобов`язання вчити певні дії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року позов задоволено частково.

Суд вирішив визнати протиправним та скасувати висновок Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 07.12.2023 відносно особи без громадянства ОСОБА_1 , уродженки Азербайджанської Республіки.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України №311 від 28.12.2023 «Про визнання недійсним деяких посвідок на постійне проживання» в частині визнання недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 29.02.2008, виданої ВГІРФО УМВС України в Дніпропетровській області стосовно особи без громадянства ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (вул. В. Липинського, 7, м. Дніпро, 49000 код ЄДРПОУ 37806243), Державну міграційну службу України (вул. Володимирська, 9, м. Київ, 01001 код ЄДРПОУ 37508470) внести до Єдиного державного демографічного реєстру відомості (дані) про скасування наказу Держаної міграційної служби України №311 від 28.12.2023 «Про визнання недійсним деяких посвідок на постійне проживання» в частині визнання недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 29.02.2008, виданої ВГІРФО УМВС України в Дніпропетровській області стосовно особи без громадянства ОСОБА_1 , та поновити попередні дані.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Державною міграційною службою України подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області також подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.

Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до територіального органу ДМС зі заявою на отримання посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон.

Згідно висновку від 07.12.2023 прийнято наказ №311 від 28.12.2023 стосовно особи без громадянства ОСОБА_1 , визнано недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню, посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 29.02.2008, видану ВГІРФО УМВС України в Дніпропетровській області.

На адвокатські запити відповідачем-1 надано листи «Про розгляд адвокатського запиту», зокрема, з листа від 01.02.2024 вбачається, що під час розгляду матеріалів особової справи особи без громадянства ОСОБА_1 встановлено рішення ВГІРФО УМВС України в Дніпропетровській області від 29.02.2008 про оформлення посвідки на постійне проживання в Україні особі без громадянства ОСОБА_1 прийнято з посиланням на норми «Прикінцевих положень» Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001. в матеріалах справи відсутня копія паспорту громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року, наявна тільки виписка з будинкової книги з відміткою про реєстрацію на території України. Відтак, рішення ВГІРФО УМВС України в Дніпропетровській області про оформлення посвідки на постійне проживання в Україні особи без громадянства ОСОБА_1 прийнято безпідставно та з порушенням вимог законодавства. Наказом Державної міграційної служби України №311 від 28.12.2023 на підставі висновку ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 07.12.2023 визнано недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню, посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 29.02.2008, видана на ім`я особи без громадянства ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із висновком ГУ ДМС України в Дніпропетровській області та Наказом ДМС України №311 від 28.12.2023, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що відповідачами правомірність оскаржених висновку та наказу не було доведено.

Суд апеляційної інстанції з висновками суду першої інстанції погоджується.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України «Про імміграцію» іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах першій та сімнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про імміграцію» №2491-ІІІ імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання;

іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання;

дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію;

посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Відповідно до статті 6 Закону №2491-ІІІ спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи: перевіряють правильність оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутність підстав для відмови у його наданні; приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються.

Порядком оформлення і видачі посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 року №1983 (в редакції чинною на момент звернення позивача за оформленням на постійне проживання у 2008 році) визначено механізм видачі посвідки на постійне проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну, ведення обліку посвідок і забезпечення зберігання їх бланків.

Пунктом 4 вказаного Порядку передбачено, що для оформлення посвідки подаються такі документи: заява встановленого Державним департаментом у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб зразка; копія паспортного документа із імміграційною візою; копія рішення про надання дозволу на імміграцію; квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати.

Відповідно до п.5 вказаного Порядку, замість документів зазначених в абзацах третьому і четвертому пункту 4 цього Порядку, для оформлення посвідки особам, зазначеним у пункті 4 Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію» (2491-14), подаються такі документи:

1) особами, як прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності Законом України «Про імміграцію» (2491-14) та мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні, - оригінал і копія паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року з відміткою про прописку чи посвідка на постійне проживання;

2) особами, які змушені були залишити місця постійного проживання в автономній Республіці Абхазія (Грузія) і прибули для проживання в Україні, - тимчасова довідка, отримана ними після прибуття в Україну, та документ про підтвердження факту безперервного проживання в Україні не менш як п`ять років, видані органом міграційної служби;

3) особами, як прибули в Україну до 6 березня 1998р. згідно з Угодою між урядом Соціалістичної Республіки В`єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в`єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981р. і залишилися проживати в Україні, - копія документа, що підтверджує прийняття на професійне навчання чи роботу;

4) особами, як прибули в Україну дітьми-сиротами у зв`язку із збройними конфліктами у місцях їх постійного проживання і виховуються (виховувалися) у державних дитячих закладах, в дитячих будинках сімейного типу або над якими встановлено (було встановлено) опіку чи піклування громадян України, - документ, що підтверджує виховання у дитячому закладі, в дитячому будинку сімейного типу або встановлення опіки чи піклування.

Постановою Кабінету Міністрів України №321 від 25.04.2018 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання.

Згідно з пунктами 1-3 Порядку №321 посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Посвідка виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які мають дозвіл на імміграцію в Україну або до прийняття рішення про припинення громадянства України постійно проживали на території України і після прийняття такого рішення залишилися постійно проживати на її території.

Посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України та які: досягли 16-річного віку, - на підставі заяв-анкет, поданих ними особисто; не досягли 16-річного віку або визнані обмежено дієздатними чи недієздатними, - на підставі заяв-анкет одного з батьків (усиновлювачів), з ким проживають особи на підставі дозволу на імміграцію, опікунів, піклувальників.

Пунктом 42 Порядку №321 визначено, що працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов`язками покладаються функції з оформлення посвідки, вчиняє дії, передбачені пунктами 36 і 37 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.

Пошук у Реєстрі інформації щодо особи здійснюється за поданими персональними даними (у тому числі тими, що змінилися).

До запровадження органами реєстрації внесення до Реєстру відомостей про місце проживання особи в установленому законодавством порядку відомості про реєстрацію місця проживання, які подаються іноземцем або особою без громадянства, перевіряються за даними обліку територіального органу ДМС.

Перевірка за запитом проводиться протягом трьох робочих днів після його надходження. Під час перевірки відомості, зазначені в запиті, та фотозображення порівнюються з даними, наведеними в заяві-анкеті про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, та фотозображенням, що міститься в ній. У графі “Службові відмітки” заяви-анкети про оформлення посвідки проставляється відмітка про дату надходження запиту та зазначаються найменування територіального органу/територіального підрозділу ДМС, який здійснює оформлення у зв`язку із втратою або викраденням, обмін посвідки, і підстави обміну.

За результатами перевірки надається відповідь територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС, який надіслав запит, а заява-анкета про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, сканується до відомчої інформаційної системи ДМС.

У разі коли під час порівняння фотозображень не встановлено тотожність зображеної на них особи або виявлено невідповідність відомостей, зазначених у запиті, даним, наведеним у заяві-анкеті про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, про це повідомляється територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС, який надіслав запит, для вжиття додаткових заходів з ідентифікації іноземця або особи без громадянства і з`ясування обставин виникнення розбіжностей.

Згідно з пунктом 72 Порядку №321 посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується у разі:

1) коли вона підлягає обміну у зв`язку із зміною інформації, внесеної до посвідки (крім додаткової змінної інформації);

2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки;

3) непридатності посвідки для подальшого використання;

4) скасування посвідки;

5) коли вона заявлена як втрачена або викрадена;

6) смерті особи, якій видано посвідку;

7) закінчення строку її дії або прийняття рішення про обмін такої посвідки до закінчення строку її дії;

8) оформлення посвідки з порушенням вимог законодавства;

9) неотримання посвідки іноземцем або особою без громадянства протягом шести місяців;

10) коли іноземець або особа без громадянства не звернулися для її обміну у строки, визначені пунктом 18 цього Порядку.

Суд першої інстанції вірно встановив, що підстави для вилучення, визнання недійсною та знищення посвідки є вичерпними і не містять такої підстави як звернення до органу державної міграційної служби з питання оформлення посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон.

Суд вірно зазначив, що звернення позивача з питання оформлення посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон повинно було розглядатись відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним, знищення посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, затвердженого постановою КМУ №153 від 07.05.2014 року (в редакції постанови КМУ №93 від 08.02.2021 року).

Відповідно до п.16 Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС під час приймання документів від особи без громадянства чи її законного представника перевіряє повноту поданих особою документів, зазначених у пунктах 23 і 25 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідчення, звіряє відомості про особу без громадянства, зазначені в посвідці на постійне проживання або посвідці на тимчасове проживання, з даними, що містяться в заяві-анкеті.

У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС інформує особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням особи без громадянства відмова надається у письмовій формі.

Особа без громадянства має право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими їй відмовлено в прийнятті документів.

Вказаною нормою визначені правові наслідки подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, у вигляді інформування особи без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав.

Суд вірно зазначив, що відповідач без належних законних підстав та в порушення вищезазначених правових норм здійснив незаконні дії щодо проведення перевірки і складання Висновку про розгляд матеріалів справи щодо оформлення і видачі посвідки на постійне проживання в Україні особі без громадянства ОСОБА_1 , який став підставою для прийняття відповідно незаконного Наказу Держаної міграційної служби України від 28.12.2023 року №311 «Про визнання недійсними деяких посвідок на постійне проживання» в частині визнання недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 29.02.2008 року, видану ВГІРФО УМВС України в Дніпропетровській області на ім`я ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції обґрунтовано також зазначив, що на час оформлення та видачі позивачу посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 29.02.2008 (копія наявна в матеріалах справи) уповноваженим державним органом було здійснено відповідну перевірку законності перебування позивача на території України та, відповідно, не було встановлено підстав відмови в оформленні посвідки на постійне проживання в Україні.

Відповідач за наявності тих самих обставин, що слугували підставою для оформлення позивачу посвідки на постійне проживання в Україні без встановлення будь-яких винних дій з боку позивача, прийняв рішення про скасування вказаної посвідки.

Суд вірно врахував, що не ставлячи під сумнів правомірність дій працівників уповноваженого територіального органу ДМС, якими було видано посвідку, органи міграційної служби майже через 15 років приймають рішення про вилучення і знищення такого документу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що прийняття відповідачем оскаржуваного висновку через 15 років після отримання позивачем посвідки на постійне проживання, є втручанням в приватне життя позивача та є непропорційним, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване спірне рішення.

Доводи апеляційних скарг вказаного не спростовують.

Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державної міграційної служби України та Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування висновку та зобов`язання вчити певні дії залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 29 липня 2026 року.

Головуючий - суддя А.А. Щербак

суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш