Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №340/5430/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 липня 2026 року м. Дніпросправа № 340/5430/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року (суддя 1-ї інстанції Притула К.М.) в адміністративній справі №340/5430/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

07.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо не внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_1 через засудження за тяжкий злочин (ч.1 ст.115, ч.1 ст.185 ч.1 ст.70 КК України) з 17.02.2023 року на підставі п.6 ч.6. ст.37 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_1 через засудження за тяжкий злочин (ч.1 ст.115, ч.1 ст.185 ч.1 ст.70 КК України) з 17.02.2023 року на підставі п.6 ч.6. ст.37 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що повторне взяття на військовий облік особи, яка раніше була виключена з нього, на підставі змін у законодавстві, на його думку, погіршує його правове становище та призводить до необґрунтованого обмеження гарантованих Конституцією України прав і свобод. У зв`язку з цим просить позов задовольнити.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 58 Конституції України щодо незворотності дії законів у часі та дійшов помилкового висновку про можливість повторного взяття на військовий облік особи, яка була виключена з нього до внесення відповідних змін до законодавства. На думку позивача, застосування нової редакції статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» до правовідносин, які припинилися до набрання нею чинності, погіршує його правове становище, звужує обсяг конституційних прав та суперечить принципу правової визначеності.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

В силу приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.06.2025 під час перевірки документів працівниками поліції та представниками ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачу стало відомо про відсутність в АІТС «Оберіг» відомостей щодо його виключення з військового обліку військовозобов`язаних з 17.02.2023 на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у зв`язку із судимістю за тяжкий злочин, передбачений частиною першою статті 115, частиною першою статті 185, частиною першою статті 70 КК України.

Водночас відповідно до Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 позивач виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 з 17.02.2023 з указаних підстав (а.с.16)

18.06.2025 начальником відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_3 стосовно позивача складено протокол №377/2025 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

23.06.2025 позивач подав до відповідача пояснення в порядку статті 268 КУпАП із проханням закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу правопорушення, а також заяву про внесення змін до відомостей Реєстру щодо виключення його з військового обліку (а.с.10-11).

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №377/2025 від 23.06.2025 провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито на підставі частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Підставою для прийняття постанови зазначено факт виключення позивача з військового обліку з 17.02.2023.

23.06.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей, що містяться в його особовій справі та Тимчасовому посвідченні №36, щодо виключення його з військового обліку військовозобов`язаних. Заяву відповідачем отримано 23.06.2025 (а.с.11-13).

Станом на день звернення до суду відповідачем відомості про виключення позивача з військового обліку до АІТС «Оберіг» не внесено, відповіді на заяву позивача не надано, у зв`язку з чим позивач вважає такі дії (бездіяльність) відповідача протиправними та звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що з 18.05.2024 громадяни, які були виключені з військового обліку на підставі статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції, чинній до 17.05.2024), у зв`язку з виключенням відповідної підстави із закону підлягають повторному взяттю на військовий облік за умови відповідності встановленим законом критеріям. При цьому суд зазначив, що таке взяття на військовий облік не звужує конституційних прав позивача та не свідчить про зворотну дію закону в часі, оскільки спірні правовідносини виникли після набрання чинності відповідними змінами до Закону № 2232-ХІІ. Суд також вказав, що повторне взяття на військовий облік є новими правовідносинами, які виникли на підставі нової редакції закону, а не продовженням попередніх. З огляду на це суд дійшов висновку про невчинення відповідачем протиправної бездіяльності щодо невиключення позивача з військового обліку з підстав на які вказує ОСОБА_2 .

Переглядаючи судове рішення, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

Спірними у справі є бездіяльність відповідача щодо незаконного, на переконання позивача, невчинення дій з виключення його з військового обліку на підставі п.6 ч. 6 ст. 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Так Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому воєнний стан було неодноразово продовжена, який триває і дотепер.

Спірні правовідносини врегульовані приписами Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-XII, Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 № 3543-XII.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно із частиною 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 №3543-XII(далі - Закон №3543-XII, у редакції від 18.05.2024) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно із частиною 5 статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначені в статті 37 Закону №2232-ХІІ.

Згідно з п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” в редакції Закону України № 3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024 та на час виникнення правовідносин, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.

Також 18.05.2024 року набрав чинності «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 (далі Порядок №560).

Пунктом 4 розділу "Загальні питання" Порядку №560 передбачено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:

- особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною 3 або 4 статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;

- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;

- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

- засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

Отже, з набранням чинності змін до ст.37 Закону №2232-XII, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 року №3633-IX, приписи статті 37 не передбачають такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, більш того, з цього часу, оскільки позивач є громадянином України, підлягає взяттю на військовий облік військовозобов`язаних.

Колегія суддів зазначає, що приписи законодавства не передбачають необхідність отримання від позивача згоди для взяття на військовий облік.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначені в Законі України від 16.03.2017 № 1951-VIII “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” (далі - Закон № 1951-VIII).

Статтею 1 Закону № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів є одними з основних засад ведення Реєстру у силу вимог статті 2 Закону № 1951-VIII.

Приписами цього Закону передбачено право призовника, військовозобов`язаного та резервіста звертатися в порядку до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру пов`язано з обов`язком органу ведення Реєстру (яким в даному випадку є відповідач) розглянути таку заяву, перевірити відповідність персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним і привести відомостей Реєстру у відповідність з персональними даними призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Існування у позивача підстав для виключення з військового обліку військовозобов`язаних станом на час виникнення спірних правовідносин матеріалами справи не підтверджено.

Враховуючи вищезазначені норми законодавства та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявність у позивача судимості за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину не є підставою для виключення з військового обліку. Водночас такі особи підлягають взяттю на військовий облік, зокрема військовий облік військовозобов`язаних, на загальних підставах, передбачених частиною першою статті 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, якщо відсутні передбачені діючою редакцією частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” підстави для виключення з військового обліку.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Стосовно посилання скаржника на те, що він вже був виключений з військового обліку, а отже є особою, що втратила статус військовозобов`язаного, колегія суддів зазначає наступне.

У Рішенні від 09.02.1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (ст.58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

Разом з тим, законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави, і це не означає погіршення становища особи.

У зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII звужено коло підстав для виключення осіб з військового обліку. Впроваджуючи такі зміни, законодавець мав на меті розширення мобілізаційних дій задля забезпечення обороноздатності держави в умовах дії правового режиму воєнного стану внаслідок збройної агресії російської федерації, що обґрунтовано державним інтересом.

Наведені законодавчі зміни не мають ретроактивного характеру, а є нормами прямої дії, що застосовуються до правовідносин, які виникають після набрання ними чинності. Їх метою не є погіршення становища конкретної особи, а забезпечення публічного інтересу - національної безпеки.

Крім того, позивач не наводить обґрунтувань у чому саме полягає погіршення його становища як наявність у нього статусу військовозобов`язаної особи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року в адміністративній справі №340/5430/25 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 29 липня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак