Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №280/4402/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 липня 2026 року м. Дніпросправа № 280/4402/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Шлай А.В., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 08.05.2026 (суддя суду першої інстанції Бойченко Ю.П.), прийняте в порядку письмового провадження в м. Запоріжжі, в адміністративній справі №280/4402/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України, треті особи: ОСОБА_2 , Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Китаєва Олена Олегівна про визнання протиправним та скасування та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.05.2026 відмовлено в задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить, ухвалу скасувати на ухвалити нову постанову про забезпечення адміністративного позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Суд залишив поза увагою те, що у позові йдеться мова про захист прав малолітньої дитини, яка беззаперечно має право не тільки на призначення виплати за загиблого батька, а також і її виплату. Такий спосіб захисту як «зобов`язання повторно розглянути заяву з урахуванням висновків суду, зроблених в судовому рішенні» не відповідає сталій судовій практиці, в тому числі Верховного Суду. Таким чином суд не повинен застосовувати надто формальний підхід, оскільки виконання судового рішення полягає не просто у повторному розгляду, і у відновленні порушених прав позивача при такому розгляді. Тож очевидно, що кінцевою метою ОСОБА_1 є не те, щоб комісія повторно розглянула питання, а щоб дитина отримала те, на що вона має право по закону. І дитина має отримати не лише рішення про призначення одноразової грошової допомоги, а й кошти. Тож, повна виплата коштів особі, яка не має на них права – унеможливить виконання рішення суду, оскільки, на момент його виконання істотно зміняться фактичні обставини. Таким чином, зупинення щомісячних виплат є необхідним як для захисту інтересів дитини, так і для виконання судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 08.05.2026 ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила:

скасувати рішення комісії ГУ НГУ щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовців під час захисту Батьківщини, які сталися в період з 24 лютого 2022 року і до закінчення воєнного стану, малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 27.02.2026 № 1065/168;

зобов`язати комісію ГУ НГУ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , законного представника малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначити їй 1/4 частину одноразової грошової допомоги за загиблого батька малолітнього - військовослужбовця ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , під час виконання обов`язків із захисту Батьківщини, з урахуванням висновків суду.

Одночасно із позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд:

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України зупинити виплату ОСОБА_2 залишку одноразової грошової допомоги, яка була призначена їм у зв`язку із загибеллю ОСОБА_4 ;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України повідомити суд про виконання заходів забезпечення позову.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник посилається на те, що у відповідності до п. 15 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 09.08.2022 № 484, за наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату ОГД, або між особами і уповноваженим органом, щодо права на призначення і виплату ОГД та/або її розміру уповноважений орган призупиняє її виплату до вирішення спору в судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили. Однак, до теперішнього часу виплати не зупинені. В даному випадку здійснення виплати одноразової грошової допомоги у повному обсязі, за наявності малолітньої дитини загиблого, істотно порушить її права. Враховуючи те, що зазначена сума є значною, а також те, що ОСОБА_2 є учасником справи, тобто поінформована про її хід, вона може вчинити заходи, спрямовані на приховування фактично отриманих коштів, з метою унеможливити їх стягнення з неї. Оскільки розмір переплати є значним, то стягнути ці кошти за рахунок заробітної плати чи пенсії майже нереально. За таких обставин подальше перерахування коштів ОСОБА_2 може ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову суд першої інстанції дійшов висновку, що за наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату ОГД, уповноважений орган призупиняє її виплату до вирішення спору в судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили в силу зазначених законодавчих приписів. Отже, в даному випадку відсутні підстави для забезпечення позову, оскільки дії, які має вчинити уповноважений орган, врегульовані наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.08.2022 № 484.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову є процесуальною гарантією виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Проте для вжиття судом заходів забезпечення позову у справі заявник (позивач) має підтвердити наявність щонайменше однієї з виключних підстав, передбачених частиною другою статті 150 КАС України:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

- очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Дія індивідуального акта або нормативно-правового акта може бути зупинена як захід забезпечення позову відповідно до пункту 1 частини першої статті 151 КАС України.

Комітет Міністрів Ради Європи (далі - КМРЄ) у параграфі І та ІІ Рекомендацій від 13 вересня 1989 року № R(89)8 «Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах» (on provisional court protection in administrative matters) наголосив, що заявник може просити суд або інший компетентний орган вжити заходи тимчасового захисту від адміністративного акта; надаючи особі тимчасовий захист, суд бере до уваги всі обставини та інтереси; такі заходи можуть вживатися зокрема, у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо аргументи заявника на перший погляд (prima facie) спростовують правомірність такого акта.

КМРЄ у пункті «d» глави 5 «Ефективність судового розгляду» Рекомендацій (2004)20 «Про судовий перегляд адміністративних актів» (on judicial review of administrative acts), прийнятих 15 грудня 2004 року, також вказав, що суд повинен мати право надавати тимчасові заходи захисту до завершення провадження.

Водночас Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) притримується позиції, згідно з якою заходи забезпечення (тимчасові заборони), які вживає суд у процесі вирішення спору, повинні відповідати закону, враховувати суспільні (загальні) інтереси та пропорційність між використаними засобами та метою, яку прагне суд досягнути (рішення ЄСПЛ від 17 травня 2016 року у справі «Джиніч проти Хорватії» (Dћiniж v. Croatia), № 38359/13, пункти 61- 62; рішення ЄСПЛ від 16 березня 2021 року у справі «Карагасаноглу проти Туреччини» (Karahasanoglu v. Turkey), заяви № 21392/08 та 2 інші, пункти 144- 153).

За усталеною практикою Верховного Суду, висловленою у постановах від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 11 січня 2022 року у справі № 640/18852/21, від 28 липня 2022 року у справі № 640/31850/20 та інших, заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, забезпечувати ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен вказати мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними (постанови Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 420/5553/18, від 29 січня 2020 року у справі № 640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі № 640/29749/20, від 11 січня 2022 року у справі № 640/18852/21 та від 28 липня 2022 року у справі № 640/31850/20).

Предметом спору у цій справі є рішення комісії ГУ НГУ щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовців під час захисту Батьківщини, які сталися в період з 24 лютого 2022 року і до закінчення воєнного стану, малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 27.02.2026 № 1065/168 і заявник просить суд забезпечити позов шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України зупинити виплату ОСОБА_2 залишку одноразової грошової допомоги, яка була призначена їй у зв`язку із загибеллю ОСОБА_4 .

Суд зазначає, що в даному випадку у заяві не наведено переконливих обґрунтувань того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі.

Також, наведені у заяві обставини не підтверджені належними та достовірними доказами.

Твердження позивача про те, що подальше перерахування коштів ОСОБА_2 може ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення у випадку задоволення позову не може бути визнано судом достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову у спірних правовідносинах, оскільки в даному випадку є припущенням заявника.

Крім того, суд першої інстанції правильно вказав, що у відповідності до п. 15 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року N 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" в Національній гвардії України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.08.2022 № 484, за наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату ОГД, або між особами і уповноваженим органом, щодо права на призначення і виплату ОГД та/або її розміру уповноважений орган призупиняє її виплату до вирішення спору в судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, за наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату ОГД, уповноважений орган призупиняє її виплату до вирішення спору в судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили в силу зазначених законодавчих приписів. Отже, в даному випадку відсутні підстави для забезпечення позову, оскільки дії, які має вчинити уповноважений орган, врегульовані наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.08.2022 № 484.

Крім того, колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 800/521/17 виснувала, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Таким чином, заходи забезпечення можуть бути вжиті адміністративним судом лише в межах позовних вимог та відповідати критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, а також гарантувати збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.

Суд має встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, спроможність такого заходу забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, перевірити імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, а також мотивувати неможливість порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу (постанова Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 640/30483/21).

Суд зазначає, що позивачем не доведено існування та вплив на неї обставин, виходячи з яких позивач просив вжити заходів забезпечення позову. Недоведеність цих обставин є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки обов`язковою передумовою для співставлення інтересів сторін є встановлення реальності впливу або можливості впливу на такі інтереси спірних правовідносин, в той час як в цій справі наразі відсутні жодні докази на підтвердження ймовірного настання обставин, про які вказував позивач. Вжиття заходів забезпечення позову на основі одних лише тверджень є невиправданим та порушує правову визначеність відповідних правовідносин.

В свою чергу, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову – відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 08.05.2026 в адміністративній справі № 280/4402/26 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя А.В. Шлай

суддя Н.І. Малиш