Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №280/4531/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 липня 2026 року м. Дніпросправа № 280/4531/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Шлай А.В., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.03.2026 (суддя суду першої інстанції Чернова Ж.М.), прийняте в порядку письмового провадження в м. Запоріжжя, в адміністративній справі №280/4531/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

02.06.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

визнати протиправними дії та бездіяльність Відповідача з вини якого були припинені виплати страхових виплат у зв`язку з виїздом Позивача в Ізраїль та своєчасно не виплачено позивачу суми страхових виплат починаючи з 05.11.1998 року по сьогоднішній день;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити суми страхових виплат Позивача за період з 05.11.1998 року по сьогоднішній день урахуванням їх перерахунку відповідно до чинного законодавства на момент виплати з нарахуванням компенсації втрати частини доходів та поновити поточну страхову виплату.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час роботи на Запорізькому виробничому об`єднанні “Радіоприбор” Запорізький завод “Радіоприбор” з ОСОБА_1 стався нещасний випадок на виробництві. Позивач отримував страхові виплати до виїзду за кордон. У зв`язку з виїздом за кордон в 1998 році Позивач оформив документи для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном. Фонд соціального страхування України повідомив Позивача, що у зв`язку з виїздом позивача в Ізраїль виплата страхових виплат не передбачено діючим законодавством. Фонд соціального страхування України обдурив позивача та що незважаючи на відсутність підписаного договору між країнами Фонд соціального страхування України мав продовжувати виплату страхових виплат та, що страхові виплати були припинені з вини Фонда наступником якого є Пенсійний Фонд України. 25.02.2025 та 30.05.2025, оскільки не було отримано відповіді від відповідача, представник позивача звернувся до відповідача з його особистою нотаріально посвідченою та апостильованою заявою про поновлення страхових виплат у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням). До даної заяви були наступні документи: трудова книга ОСОБА_1 ; посвідчення особи ОСОБА_1 .. Проте, станом на день подання позовної заяви, відповіді від відповідача не отримано. Представник позивача звертає увагу, що реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України від 11.12.2003 № 1382-IV “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” не може позбавляти його права на отримання страхових виплат. Просить позовні вимоги задовольнити.

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 30.03.2026 адміністративний позов задоволений. Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яка полягає у не розгляді по суті заяви ОСОБА_1 від 30.05.2025 про поновлення страхових виплат у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням) та ненаданні відповіді за результатами її розгляду. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 30.05.2025 про поновлення страхових виплат у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням), з урахуванням висновків суду, та прийняти за результатами її розгляду мотивоване рішення, про яке повідомити заявника у встановленому законом порядку. У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що обраний судом спосіб захисту порушеного права не є ефективним засобом відновлення права позивача. На думку позивача, суд встановивши протиправність дій відповідача повинен відновити права та інтереси, а не створювати передумови для повторного порушення.

Головне управління Пенсійного фонду в Запорізькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що за наявними даними позивач як отримувач страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання на обліку в Головному управлінні не перебуває. Передавальним актом від Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області до Головного управління справа позивача не передавалась. Також, відповідач зазначає, що звернень від позивача із заявою стосовно поновлення страхових виплат не надходило.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1998 року місце проживання - Ізраїль.

Під час роботи на Запорізькому виробничому об`єднанні “Радіоприбор” Запорізький завод “Радіоприбор” з ОСОБА_1 стався нещасний випадок на виробництві та позивач отримував страхові виплати до виїзду за кордон.

У зв`язку з виїздом за кордон в 1998 році, Фонд соціального страхування України повідомив позивача про те, що у зв`язку з виїздом позивача в Ізраїль виплата страхових виплат не передбачено діючим законодавством.

З 01.01.2023 у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, повноваження управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях передані до відповідних територіальних органів Пенсійного фонду України.

25.02.2025 та 30.05.2025 у зв`язку з не отриманням відповіді від відповідача, представник позивача звернувся до відповідача з його особистою нотаріально посвідченою та апостильованою заявою про поновлення страхових виплат у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням). До даної заяви були наступні документи: трудова книжка ОСОБА_1 ; посвідчення особи ОСОБА_1 .

Проте, як повідомив представник позивача, відповіді від відповідача не було отримано.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги частково суд виходив з того, що відповідач допустив протиправну бездіяльність у відношенні заяви позивача про поновлення страхових виплат. Відтак, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про поновлення виплат.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

01.01.2023 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” та Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 21.09.2022 № 2620-ІХ.

Відповідно до п.2 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” в редакції Закону від 21.09.2022 № 2620-ІХ припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.

З 01.01.2023 відбулося публічне правонаступництво, тобто перехід прав та обов`язків відповідного територіального управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України до відповідного територіального Головного управління Пенсійного Фонду України.

Отже відповідач є належним субєктом владних повноважень, уповноваженим розглядати звернення позивача щодо поновлення страхових виплат у зв`язку з нещасним випадком на виробництві.

Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 №1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV), страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує потерпілому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Закону №1105-XIV, здійснення страхових виплат і надання соціальних послуг припиняються якщо потерпілим є особа, якій оформлено документи для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою Україн.

Згідно з ч. 5 ст. 41 Закону №1105 страхові виплати здійснюються протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них

Відповідно до ч. 7 ст. 41 Закону №1105 якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхових виплат, з вини уповноваженого органу управління або його територіальних органів своєчасно не призначено або не виплачено суму страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку з підвищенням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

Частиною 1 ст. 41 Закону №1105 визначено, що страхові страхові виплати здійснюються щомісяця у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку або за рішенням суду:

1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;

2) особам, які мають право на страхові виплати у зв`язку із смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 26.01.2024 №4-1 затверджено Порядок призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Вказаний Порядок визначає механізм призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно з п.п. 1-5 розділу ІІ Порядку призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 26.01.2024 № 4-1 (далі – Порядок № 4-1) заява про призначення, перерахування, продовження та здійснення страхових виплат (крім виплат, які призначаються страхувальником) подається потерпілим або особою, яка має право на страхові виплати у разі смерті потерпілого, особисто або через уповноваженого представника до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає страхову виплату) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Заява разом з документами, необхідними для призначення, перерахування, продовження та здійснення страхових виплат подається, зокрема, для призначення, перерахування, продовження та здійснення страхових виплат за формою згідно з додатками 1, 2 до цього Порядку.

Незалежно від виду страхової виплати, щодо якої звертається особа, під час подання заяви особа надає документи, визначені в п. 3 Порядку № 4-1.

Судом установлено, що 30.05.2025 представник позивача звертався до відповідача із заявою про поновлення страхових виплат, до якої було додано: особисто підписану, нотаріально посвідчену та апостильовану заяву позивача ОСОБА_1 ; трудова книжка ОСОБА_1 ; посвідчення особи ОСОБА_1 .

При цьому зі змісту відзиву відповідача вбачається, що відповідач фактично не заперечує надходження відповідних матеріалів, оскільки наводить оцінку документам, поданим позивачем при зверненні.

Разом з тим, доказів надання позивачу письмової відповіді по суті звернення, прийняття мотивованого рішення за результатами його розгляду або витребування додаткових документів у матеріали справи відповідачем не надано.

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Порядку № 4-1 створення та обробка документів здійснюється з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Пунктом 2 розділу ІІІ Порядку № 4-1 передбачено, що рішення про призначення, перерахування, продовження та здійснення страхових виплат приймається протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження заяви з усіма необхідними документами з урахуванням отриманої органом, що призначає страхову виплату, інформації із відповідних державних електронних інформаційних реєстрів та баз даних.

Крім того, за змістом статей 15, 20 Закону України “Про звернення громадян” органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Суд зазначає, що неподання відповідачем будь-якої відповіді за результатами розгляду заяви позивача свідчить про невчинення ним юридично значимих дій, які він був зобов`язаний вчинити.

Водночас, для вирішення вимог у частині зобов`язання відповідача поновити страхові виплати та виплатити їх за минулий час суд повинен установити наявність у позивача права на таку виплату, факт її попереднього призначення, дату та підстави припинення, розмір належних сум, а також наявність чи відсутність передбачених законом підстав для поновлення виплати.

Як було зазначено вище, за приписами Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування” страхові виплати припиняються, зокрема, якщо потерпілим є особа, якій оформлено документи для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Також законом установлено, що страхові виплати, своєчасно не призначені або не виплачені з вини уповноваженого органу, підлягають виплаті без обмеження протягом будь-якого строку.

Разом з тим застосування цих положень можливе лише після належного встановлення самого факту призначення позивачу відповідної страхової виплати, її виду, розміру та обставин припинення.

У цій справі позивач посилається на те, що до виїзду за кордон він отримував страхові виплати, а їх припинення відбулося з вини Фонду соціального страхування України (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області).

Однак належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт призначення позивачу щомісячної страхової виплати, її розмір, дату припинення, зміст рішення чи повідомлення, яким таку виплату було припинено, суду не надано. Натомість відповідач заперечує перебування позивача на обліку та вказує на непередання його особової справи за передавальним актом.

Суд першої інстанції правильно вказав, що сам лише факт звернення особи із заявою про поновлення страхових виплат та ненадання відповіді на таке звернення не є достатньою підставою для зобов`язання здійснити нарахування і виплату відповідних сум, оскільки це означало б підміну судом компетентного органу при первинному вирішенні питання, яке належить до його повноважень, без встановлення всіх юридично значимих обставин та без прийняття самим органом рішення по суті звернення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у не розгляді заяви позивача від 30.05.2025 про поновлення страхових виплат, та зобов`язання відповідача розглянути заяву по суті з прийняттям відповідного мотивованого рішення з урахуванням висновків суду.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача, з вини якого були припинені виплати страхових виплат у зв`язку з виїздом позивача в Ізраїль, суд зазначає, що такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази, які б дали можливість суду достеменно встановити, коли саме, яким органом, на підставі якого рішення та щодо якої конкретно страхової виплати були вчинені дії з її припинення. Отже, позовні вимоги в цій частині є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

З тих самих підстав не підлягають задоволенню і позовні вимоги про зобов`язання відповідача виплатити суми страхових виплат за період з 05.11.1998 по день ухвалення рішення, з урахуванням їх перерахунку та компенсації втрати частини доходів, а також поновити поточну страхову виплату, оскільки на час розгляду справи відповідачем взагалі не було прийнято рішення по суті звернення позивача, а наявних у справі доказів недостатньо для висновку про наявність у позивача права на такі виплати.

Стосовно доводів відповідача про те, що позивач не звертався за поновленням страхових виплат колегія суддв зазначає, що вони не відповідають обставинам справи, адже судом встановлено, що 25.02.2025 та 30.05.2025 у зв`язку з не отриманням відповіді від відповідача, представник позивача звернувся до відповідача з його особистою нотаріально посвідченою та апостильованою заявою про поновлення страхових виплат у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням). До даної заяви були наступні документи: трудова книжка ОСОБА_1 ; посвідчення особи ОСОБА_1 .

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування судового рішення – відсутні.

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Апеляційна скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.03.2026 в адміністративній справі № 280/4531/25 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя А.В. Шлай

суддя Н.І. Малиш