Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №160/2967/23 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/2967/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Шлай А.В., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 (суддя суду першої інстанції Турова О.В.), прийняте в порядку письмового провадження в м. Дніпрі, за заявою Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області про зміну способу та порядку виконання рішення в адміністративній справі №160/2967/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 у задоволенні заяви Дніпровського міжрегіонального управління юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області про зміну порядку та способу виконання рішення суду, на підставі кого виданий виконавчий лист №160/2967/23 від 21.12.2023.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення заяви.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував загальну підставу для зміни способу виконання — неможливість виконання рішення у раніше визначений спосіб (абз. 1 ч. 3 ст. 378 КАС України). Встановлені у справі факти свідчать саме про таку неможливість: рішення набрало законної сили 12 грудня 2023 року, тобто більше двох років тому; виконавче провадження відкрито ще 17.01.2024; кошти нараховані (198 387,10 грн основна заборгованість + 35 709,68 грн компенсація ПДФО = 234 096,78 грн загалом), але не виплачені; ТУ ССО неодноразово зверталося до розпорядника коштів вищого рівня — безрезультатно; ДСА України зверталась до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету — пропозиція не підтримана Міністерством фінансів. Відповідно до практики ЄСПЛ (справа «Кечко проти України», заява № 63134/00), поки відповідні правові норми є чинними, органи державної влади не можуть відмовляти у виплатах, посилаючись на відсутність коштів. Право апелянта на отримання виплати є майновим правом, захищеним ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд першої інстанції вказав, що обраний спосіб захисту не може бути змінений на стадії виконання рішення, що суперечить ст. 378 КАС України. Зміна способу виконання рішення — це самостійний процесуальний інститут, який не змінює суті рішення суду, а лише визначає нові заходи для його реалізації. Посилання суду на постанови Верховного Суду від 11.11.2014 (справа № 21-394а14) та від 30.07.2019 (справа № 281/1618/14-а) є нерелевантним, оскільки зазначені справи не враховують зміни законодавства, зокрема введення спеціальної підстави абз. 2 ч. 3 ст. 378 КАС України Законом № 4094-IX від 21.11.2024.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, у розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, починаючи з 01.07.2022 року по 19.01.2023 року;

Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, у розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, починаючи з 01.07.2022 року по 19.01.2023 року.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 в адміністративній справі №160/2967/23 набрало законної сили 12 грудня 2023 року.

Як свідчать матеріали справи, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ус В.О. від 17.01.2024 відкрито виконавче провадження №73851668 з примусового виконання виконавчого листа №160/2967/23, виданого 21.12.2023 Дніпропетровським окружним адміністративним судом, про: «зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49000, м.Дніпро, пр. Д. Яворницького, 57, код ЄДРПОУ 43238738) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, у розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, починаючи з 01.07.2022 року по 19.01.2023 року.».

Вказаною постановою боржника було проінформовано про необхідність виконати рішення у строк протягом 10 робочих днів, копії якої направлені сторонам виконавчого провадження.

Листом ТУ ССО у Дніпропетровській області №35.06-63 від 30.01.2024 повідомлено органу виконавчої служби про те, що з метою виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 у справі №160/2967/23, а саме проведення виплати ОСОБА_1 , у розмірі 198 387,10 грн, нарахування та виплату компенсації ПДФО 35 709,68 грн, Територіальним управлінням 22.11.2023 за вих. №35.07-408/ССО та 30.01.2024 за вих. №35.07-90/ССО до Центрального органу управління Служби судової охорони, як до розпорядника бюджетних коштів другого рівня, направлено листа про виділення додаткових кошторисних призначень по КПКВ 0501150, КЕКВ 2800 на суму 262 796,78 грн.

Листом ТУ ССО у Дніпропетровській області №35.06-250 від 02.04.2024 повідомлено органу виконавчої служби аналогічну за змістом інформацію.

Листом ТУ ССО у Дніпропетровській області №35.06-159 від 03.04.2025 повідомлено орган виконавчої служби про те, що з метою виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 у справі №160/2967/23, а саме проведення виплати ОСОБА_1 у розмірі 198 387,10 грн, нарахування та виплату компенсації ПДФО 35 709,68 грн, Територіальним управлінням 22.11.2023 за вих. №35.07-408/ССО та 30.01.2024 за вих. №35.07-90/ССО до Центрального органу управління Служби судової охорони, як до розпорядника бюджетних коштів другого рівня, направлено листа про виділення додаткових кошторисних призначень по КПКВ 0501150, КЕКВ 2800 на суму 262 796,78 грн. Також зазначено, що Службою продовжує проводитися відповідна робота щодо збільшення бюджетних асигнувань, зокрема, листом №30/01.30-02.2-36 від 10.01.2025 та №№30/01.30-02.2-158 від 10.02.2025 надано до Державної судової адміністрації України як головного розпорядника коштів інформації про додаткову потребу в коштах на виконання рішень судів щодо задоволення позовів співробітників Служби на 2025 рік. 18.03.2025 на адресу Служби судової охорони від Державної судової адміністрації надійшла відповідь, згідно якої ДСА України листом №11-2404/25 від 03.02.2025 звернулася до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік у частині збільшення бюджетних призначень за програмою 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя на суму 1 495,2 млн грн, в якій врахована потреба Службі судової охорони в сумі 1 346,5 млн гривень, однак Міністерством фінансів України пропозиції ДСА України не були підтримані, тому ДСА України листом від 06.03.2025 повторно звернулась до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.

Станом на момент звернення заявника із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №160/2967/23 рішення суду у цій справі залишається не виконаним, бо означена вище додаткова винагорода ОСОБА_2 , хоча і нарахована, проте не виплачена.

У зв`язку з наведеним, Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області звернулось до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення в адміністративній справі №160/2967/23.

Відмовляючи у задоволенні заяви про зміну порядку та способу виконання судового рішення суд першої інстанції виходив з того, що підстави для зміни порядку та способу виконання рішення суду, передбачені ст. 378 КАС України у даному випадку відсутні, а рішення суду виконується в порядку встановленому ЗУ «Про виконавче провадження».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами положень статей 129 та 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Крім того, статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані ст. 378 КАС України.

Разом з цим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 за № 4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, внесені суттєві зміни до положень ст. 378 КАС України, зокрема й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Так, у силу вимог статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Водночас, як правильно вказав суд першої інстанції, судове рішення у справі №160/2967/23 не стосується обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг.

Як слідує з рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 у справі №160/2967/23, предметом спору у цій справі було нарахування і виплата позивачеві додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, у розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, починаючи з 01.07.2022 по 19.01.2023.

Відтак, приписи абз. 2 ч. 3 ст. 378 КАС України (в редакції Закону №4094-IX від 21.11.2024) не розповсюджуються на ці правовідносини.

Також суд зазначає, що сам факт невиконання відповідачем у повному обсязі рішення суду не є безумовною підставою для зміни способу та порядку виконання рішення суду. Такими підставами в силу ст. 378 КАС України є обставини, які істотно ускладннюють або роблять виконання рішення суду неможливим.

Як вже зазначалось, листом ТУ ССО у Дніпропетровській області №35.06-159 від 03.04.2025 повідомлено орган виконавчої служби про те, що з метою виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 у справі №160/2967/23, а саме проведення виплати ОСОБА_1 у розмірі 198 387,10 грн, нарахування та виплату компенсації ПДФО 35 709,68 грн, Територіальним управлінням 22.11.2023 за вих. №35.07-408/ССО та 30.01.2024 за вих. №35.07-90/ССО до Центрального органу управління Служби судової охорони, як до розпорядника бюджетних коштів другого рівня, направлено листа про виділення додаткових кошторисних призначень по КПКВ 0501150, КЕКВ 2800 на суму 262 796,78 грн. Також зазначено, що Службою продовжує проводитися відповідна робота щодо збільшення бюджетних асигнувань, зокрема, листом №30/01.30-02.2-36 від 10.01.2025 та №№30/01.30-02.2-158 від 10.02.2025 надано до Державної судової адміністрації України як головного розпорядника коштів інформації про додаткову потребу в коштах на виконання рішень судів щодо задоволення позовів співробітників Служби на 2025 рік. 18.03.2025 на адресу Служби судової охорони від Державної судової адміністрації надійшла відповідь, згідно якої ДСА України листом №11-2404/25 від 03.02.2025 звернулася до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік у частині збільшення бюджетних призначень за програмою 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя на суму 1 495,2 млн грн, в якій врахована потреба Службі судової охорони в сумі 1 346,5 млн гривень, однак Міністерством фінансів України пропозиції ДСА України не були підтримані, тому ДСА України листом від 06.03.2025 повторно звернулась до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.

Тобто, встановлені обставини справи свідчать, що рішення суду перебуває у процесі виконання, а боржник вживає дій для отримання належного фінансування для його виконання.

Суд звертає увагу, що під зміною способу і порядку виконання судового рішення розуміється застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю його виконання раніше визначеним способом і порядком, при цьому, зміна способу виконання не повинна змінювати (зачіпати) суть самого судового рішення.

Вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати, що під зміною способу і порядку розуміється дія або сукупність дій, якими певним чином досягається кінцевий результат, та що підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання рішення неможливим.

Відтак, зміною способу та порядку виконання судового рішення є прийняття судом нових заходів з метою реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. При цьому, суд може змінити порядок і спосіб виконання судового рішення, не змінюючи його змісту.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема шляхом:

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною 2 статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову як про зобов`язання відповідача вчинити певні дії (п. 4), так і про стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (п. 6).

Отже, зобов`язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.

В даному випадку вимога щодо стягнення коштів позивачем не заявлялась, отже у відповідності до приписів ст. 245 КАС України лише суд мав повноваження прийняти рішення про зобов`язання вчинити дії.

Отже, обставини, які стали підставою для зміни способу та порядку виконання судового рішення за своєю правовою природою є іншою позовною вимогою про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження Дніпропетровським окружним адміністративним судом під час прийняття рішення у справі №160/2967/23, зокрема, судом і не вирішувалось питання про розмір заборгованості, що підлягає виплаті, в той час, як у разі стягнення з суб`єкта владних повноважень певної заборгованості обов`язково має бути визначено її розмір, чого у даному випадку судом зроблено не було, бо таке питання при розгляді справи позивачем не ставилося.

З огляду на викладене, враховуючи те, що фактично єдиною причиною яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування витрат по виплаті нарахованих сум додаткової винагороди, обставин, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду під час розгляду заяви не встановлено, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для зміни способу і порядку виконання рішення суду за заявою державного виконавця.

За викладених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для скасування ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги – відсутні.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 в адміністративній справі № 160/2967/23 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя А.В. Шлай

суддя Н.І. Малиш