Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №160/641/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/641/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року (суддя 1-ї інстанції Голобутовський Р.З.) в адміністративній справі №160/641/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

12.01.2026 ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перебування громадянки ОСОБА_1 - представниці дискримінованої групи громадян України, євреїв та неєвреїв, асоційованих з ними, які виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю - у ситуації забороненої дискримінації порівняно з іншими пенсіонерами;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вжити позитивні дії: негайно припинити дискримінацію та утриматися від порушення принципу недискримінації;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вважати відповідно до Постанові Верховного Суду від 09.12.2024 у справі №360/777/23 що «Виплату пенсії особам, які виїхали на постійне проживання за кордон, можливо здійснювати шляхом перерахування коштів на діючі карткові рахунки, відкриті в українських банках. Відповідну заяву із зазначенням банківських реквізитів має право подати представник пенсіонера на підставі довіреності. Особиста присутність пенсіонера під час подання такої заяви чинним законодавством не передбачена.»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснювати виплату поточної пенсії позивача на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ «Акцент Банк»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату пенсії позивача, яку позивач, відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 по справі №№160/3618/19 мав поновити з 02.09.2016, на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ «Акцент Банк», з урахуванням компенсації втрати частини доходів;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розробити та впровадити заходи щодо недопущення подальшої дискримінації позивачці, яка належить до дискримінуємої групи громадян України, які виїхали на постійне проживання за кордон, у тому числі, шляхом аналізу внутрішніх практик, співпраці з профільними громадськими організаціями, проведення просвітницької роботи серед працівників територіальних органів Пенсійного фонду України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що станом на день звернення до суду, відповідач не здійснив жодних дій щодо виплати пенсії позивача на вказаний в заяві від 13.11.2024 банківський рахунок. Відповідач мотивував бездіяльність тим, що для виплати пенсії через поточні рахунки в банках позивач має особисто подати заяву про виплату пенсії відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596. На відміну від інших громадян України, що проживають в Україні або тимчасово перебувають за кордоном, які мають можливість подавати заяву про виплату пенсії на банківський рахунок шляхами та засобами, встановленими в Порядку №1596, пенсіонери – громадяни України, що постійно проживають в Ізраїлі, позбавлені такої можливості. Через відсутність об`єктивних можливостей виконати вимоги Порядку №1596, пенсіонери, громадяни України, які постійно проживають в Ізраїлі, змушені подавати заяви про виплату пенсії на банківський рахунок через уповноважених адвокатів або осіб за довіреністю, або надсилати заяви з нотаріально засвідченим підписом, легалізованим апостилем в Ізраїлі. Громадяни України, представники дискримінованої групи, що бажають реалізувати своє право на отримання пенсії, на відміну від інших громадян України, змушені докладати значних зусиль, витрачати значний період часу та нести значні витрати, а саме звертатися до суду з позовами, вимагаючи визнати протиправними дії, рішення та бездіяльність органів Пенсійного фонду, пов`язані з відмовою у виплаті пенсій на вказані пенсіонерами банківські рахунки. Тільки після отримання позитивних рішень в рамках процесу примусового виконання, органи ПФУ починають виплачувати пенсію на визначені членами цієї групи громадян банківські рахунки. Відповідач усунувся від впровадження будь-яких позитивних дій щодо дискримінації членів дискримінованої групи, в тому числі тих, що були прямо чи опосередковано передбачені з огляду на зміст численних судових рішень стосовно питання застосування до цієї групи Порядку № 1596.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції безпідставно не врахував правові висновки Конституційного Суду України, Верховного Суду і практику Європейського суду з прав людини щодо гарантій реалізації права на пенсійне забезпечення незалежно від місця проживання особи. Скаржник вважає, що суд дійшов до помилкового висновку про недотримання позивачем встановленої процедури звернення із заявою про поновлення виплати пенсії, не врахував можливість подання такої заяви через представника, а також визнав правомірним застосування до позивача додаткових обмежень, пов`язаних із проживанням за межами України. Також позивач звертає увагу, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам щодо дискримінаційного характеру застосування Порядку №1596, що на її думку призвело до неправильного вирішення цієї справи.

Відповідачем подані додаткові пояснення у справі.

В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, перебуває на консульському обліку посольства України в Державі Ізраїль.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 у справі №160/3618/19 позов ОСОБА_1 - задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непоновлення ОСОБА_1 виплати пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 21910427, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, 49094) провести поновлення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 02.09.2016 року відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням компенсації частини доходів.

Відповідно до даних пенсійної справи позивача станом на 03.08.2022 позивачу поновлено пенсію з 02.09.2016, місяць останньої виплати червень 2020 року.

13.11.2024 позивач через представника звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про поновлення виплати пенсії на визначений банківський рахунок.

До заяви додано:

- апостильована та нотаріально завірена заява про поновлення виплати пенсії на визначений банківський рахунок з апостильованою та нотаріально завіреною довіреністю;

- ордер на надання правової допомоги;

- належним чином завірена копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Листом від 13.12.2024 за вих. №66804-48891/М-01/8-0400/24 відповідачем повідомлено, що ОСОБА_1 на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як отримувач пенсійних виплат не перебуває. По пенсійній справі ОСОБА_1 прийняте рішення від 30.09.2021 про відмову у призначенні пенсії.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо непоновлення виплати пенсії, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за поновленням виплати пенсії, оскільки заяву подано без додержання вимог статті 44 Закону №1058-IV та Порядку №22-1. Також суд дійшов висновку про недоведеність доводів щодо дискримінації позивачки, а відтак відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання дій відповідача такими, що містять ознаки дискримінації, через відсутність встановлених судом ознак дискримінації.

Переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо.

Частиною третьою статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно із частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вільний вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав, в тому числі, і права на пенсійне забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-ІV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону №1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Приписами статті 49 Закону № 1058-IV визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном;

3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку;

3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин»;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

У разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних.

Статтею 44 Закону № 1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу ПФУ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням ПФУ за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Абзацом першим пункту 2.8 розділу II Порядку № 22-1 встановлено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Згідно з положеннями пункту 2.9 розділу II Порядку №22-1 під час подання заяв, передбачених пунктом 1.1 розділу І, пунктом 3.1 розділу III та пунктом 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред`являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України). Особи, які тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором), надсилають копії вищезазначених документів, засвідчені в порядку, визначеному пунктом 2.23 цього розділу, та документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою.

Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання.

Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України від 20.11.2012 № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус (далі - Закон №5492-VI) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України; 2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус: а) посвідчення водія; б) посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; в) посвідка на постійне проживання; г) посвідка на тимчасове проживання; ґ) картка мігранта; д) посвідчення біженця; е) проїзний документ біженця; є) посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; ж) проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.

Пунктом 2.22 Порядку № 22-1 передбачено, що за документ, який засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.

Згідно із пунктом 2.23 Порядку № 22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

Зі змісту наведених норм вбачається, що особа яка звертається до пенсійного органу зокрема із заявою про поновлення пенсії повинна пред`явити чинні паспорт або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік. Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації; при цьому документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, а сторонами не заперечується, що 13.11.2024 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про поновлення виплати пенсії на визначений банківський рахунок, до якої долучив нотаріально посвідчену та засвідчену апостилем заяву позивача про поновлення виплати пенсії, нотаріально посвідчену та засвідчену апостилем довіреність, ордер на надання правничої допомоги та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Листом від 13.12.2024 №66804-48891/М-01/8-0400/24 відповідач повідомив, що ОСОБА_1 на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як одержувач пенсійних виплат не перебуває, а по її пенсійній справі прийнято рішення від 30.09.2021 про відмову у призначенні пенсії.

Крім того, матеріали справи містять заяву представника позивача від 11.12.2025 про поновлення виплати пенсії позивачці, до якої додано документи, що посвідчують зміну її прізвища, копію реєстраційного номера облікової картки платника податків, довіреність, а також ордер і копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Дослідивши подані представником позивача заяви, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не було дотримано встановленого порядку звернення за поновленням виплати пенсії, оскільки до заяви не додано необхідних документів, зокрема паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, підтверджує її місце проживання (реєстрації) та вік.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що до позовної заяви представником позивача паспорт ОСОБА_1 також не було додано.

Аналогічний висновок щодо застосування положень Закону №1058-IV та Порядку №22-1 викладено у постановах Верховного Суду від 21.09.2018 у справі №805/465/18-а, від 01.10.2021 у справі №280/5116/19, від 21.12.2021 у справі №540/1588/19, від 05.05.2022 у справі №520/9776/19, від 31.01.2023 у справі №200/11358/19-а та від 14.12.2023 у справі №580/1829/20, які суд першої інстанції обґрунтовано врахував під час вирішення цієї справи відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що у межах цієї справи позивач не оскаржувала рішення пенсійного органу від 30.09.2021 про відмову у призначенні пенсії, а також не заявляла позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача, пов`язаної з нерозглядом заяви її представника від 11.12.2025 про поновлення виплати пенсії. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Водночас суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що позивач не позбавлена можливості повторно звернутися до органів Пенсійного фонду України із заявою про поновлення виплати пенсії з додержанням вимог Закону №1058-IV та Порядку №22-1.

Щодо доводів апеляційної скарги про дискримінаційний характер бездіяльності відповідача колегія суддів зазначає таке.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи представника позивача щодо дискримінації не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Надані сторонами докази не свідчать про те, що бездіяльність відповідача була зумовлена будь-якою ознакою, за якою законодавством заборонено дискримінацію, або що позивачці були створені менш сприятливі умови порівняно з іншими особами, які перебувають у аналогічному правовому становищі.

Фактично спір у цій справі стосується дотримання встановленого законодавством порядку звернення за поновленням виплати пенсії та виконання вимог Закону №1058-IV і Порядку №22-1 щодо подання необхідних документів, а не різного ставлення до позивачки з підстав, за якими забороняється дискримінація.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання бездіяльності відповідача такою, що містить ознаки дискримінації, оскільки під час розгляду справи не встановлено ознак дискримінації позивачки.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року в адміністративній справі №160/641/26 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 29 липня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак