Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №340/7477/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 липня 2026 року м. Дніпросправа № 340/7477/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року в адміністративній справі №340/7477/25 за позовом ОСОБА_1 до Кропивницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через уповноваженого представника, звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кропивницької митниці від 21.10.2025 року №UA901000202536 та №UA901000202537.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем за результатами документальної планової виїзної перевірки позивача на підставі акту, є протиправними та необґрунтованими, оскільки перевірку було проведено на підставі листа Рівненської митниці від 24.03.2025 № 7.13-1/19-02/7-19/1902, виданого на підставі листа Литовської Генеральної прокуратури без офіційного перекладу.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09.01.2026 адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено про те, що питання визначення митної вартості товарів громадян, тобто – фізичних осіб, визначено виключно ст.368 „Визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів”, Глави 53 „Загальні положення щодо пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами”, Розділу XII „Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами” МК України.

Зокрема, на це прямо вказують вимоги ст. 364 МК України, якою визначено, що цей розділ (XII) регулює умови та порядок пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності.

Натомість, судом першої інстанції до спірних правовідносин в оскаржуваному рішенні застосовано норми розділу ІІІ „Митна вартість товарів та методи її визначення” МК України, який застосовується до товарів при здійсненні зовнішньоекономічної (підприємницької) діяльності, тобто, судом першої інстанції застосовані норми матеріального та процесуального права, які не підлягали застосуванню.

Також зазначив, що лист Генеральної прокуратури Литовської республіки від 22.02.2022 року №ТР-08-00367- 21, лист Слідчого управління ГУ НП в Рівненській області від 15.08.2023 року №8874/24-2033 та лист Рівненської митниці від 24.03.2025 року №7.13-1/19-02/7- 19/1902, на підставі яких Відповідач здійснював перевірку Позивача та приймав податкові повідомлення – рішення, не були надані Відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, на що зверталась увага суду першої інстанції у відповіді на відзив. Однак, факт відсутності вищезазначених головних доказів у справі не завадив суду першої інстанції зазначити про нібито їх дослідження та визнати належними та допустимими доказами у справі. При цьому, суду першої інстанції зазначалось, що з тексту Акту перевірки вбачається, що інформація, зазначена в копії листа Генеральної прокуратури Литовської республіки від 22.02.2022 року №ТР-08-00367-21, викладена на литовській мові без офіційного перекладу.

Отже, Відповідачем в якості підстави для перевірки використані документи, які отримані не від уповноважених органів (організацій) іноземних держав та взагалі, невідомого походження, які до всього, не були надані Відповідачем для їх дослідження в суді першої інстанції.

19 березня 2026 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій вказано щодо застосування судом першої інстанції правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.06.2024 по справі №380/2397/22, який, на думку апелянта, не підлягає застосуванню, зауважує наступне.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, навіть за відсутності повної ідентичності правовідносин, у даному випадку судом першої інстанції обґрунтовано застосовано правовий висновок Верховного Суду (справа №380/2397/22), оскільки вирішальним є не формальна ідентичність правовідносин, а подібність норм матеріального права, що підлягають застосуванню.

Громадянином ОСОБА_1 при митному оформленні самостійно заявлено витрати на транспортування автомобіля до митного кордону України, а саме подано повідомлення про транспортні витрати від 21.09.2021 б/н відповідно до якого витрати на доставку автомобіля до кордону України склали 500 дол. США (14 101,100 грн.), із них: - 250 дол. США – доставка морським транспортом; - 150 дол. США – доставка автомобільним транспортом; Враховуючи те, що гр. ОСОБА_1 сама заявила витрати на транспортування до кордону, вона фактично підтвердила, що ці витрати є складовою митної вартості імпортованого товару (графи 12, 45 та 47 митної декларації). Також, Кропивницькою митницею рекомендованим листом із повідомленням про вручення гр. ОСОБА_1 надсилався запит від 29.04.2025 №7.22-1/19-02/10/1442 про надання пояснень та документального підтвердження щодо невідповідності даних про витрати на транспортування товару, заявлених під час митного оформлення товару за митною декларацією від 22.09.2020 №UA204020/2020/241513 (500 дол. США), та фактичними витратами, понесеними у зв`язку із ввезенням автомобіля марка VOLKSWAGEN, модель - CC, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 на митну територію України, інформація про які міститься в наданих документах компетентного органу Литовської Республіки (6 058 дол. США+1 172 дол. США), вказані витрати були сплачені ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

Відповідно до наданих на офіційну електронну адресу Кропивницької митниці гр. ОСОБА_2 пояснень від 07.05.2025, що були враховані контролюючим органом при проведені документальної невиїзної перевірки: кошти в розмірі 6 058 дол. США було сплачено за придбання автомобіля марка VOLKSWAGEN, модель CC, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на аукціоні у США, а також за супутні витрати, які включають організацію купівлі, зберігання, оформлення документів тощо, кошти в розмірі 1 172 дол. США було сплачено окремо за транспортування автомобіля до території України та супровідні логістичні послуги.

Позивач самостійно заявив у митній декларації витрати на транспортування у розмірі 500 дол. США, підтвердив їх наявність та включення до структури митної вартості транспортного засобу, та, з урахуванням положень ст. 266 Митного кодексу України, несе повну відповідальність за достовірність наданих відомостей.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Кропивницькою митницею 30.09.2025 року складено Акт №15/25/7.22-19/2685223342 документальної невиїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи при митному оформленні товару за МД від 22.09.2020 №UA204020/2020/241513, на підставі якого за результатами перевірки правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, з урахуванням отриманих від компетентного органу Литовської Республіки копій документів, Кропивницькою митницею через порушення п.2 ч.2 ст.52, п.5 ч.10 ст.58, ч.1 та ч.8 ст.257 на підставі ст.55 Митного кодексу України, відповідно до ч.12 ст.354 Митного кодексу України під час перевірки правильності визначення митної вартості товару після його випуску прийнято рішення щодо визначення у МД від 22.09.2020 №UA204020/2020/241513 митної вартості товару «Легковий автомобіль, бувший у використанні марка - VOLKSWAGEN, модель - CC, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2012, модельний рік випуску - 2013, об`єм двигуна-1984 см3, тип двигуна - бензиновий, номер двигуна - немає даних, кількість місць включаючи водія - 5, тип кузова - седан, колісна формула - 4х2, призначений для доріг загального користування», в розмірі 203 901,91 грн. (135 370,56 грн. + 68 531,35 грн.).

Порушення п.2 ч.2 ст.52, п.5 ч.10 ст.58, ч.1 та ч.8 ст.257 Митного кодексу України призвело до заниження податкових зобов`язань платника податків по сплаті мита на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами та спричинило порушення п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, в частині визначення бази оподаткування товару.

Згідно з положенням п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі Податкового кодексу України), базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань по сплаті митних платежів на загальну суму 16 063,97 грн, в тому числі:

5 019,99 грн, - мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами (код платежу 121),

11 043,98 грн, - податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України фізичними особами (код платежу 128).

Згідно з відомостями, поданими до митного оформлення б/н, ОСОБА_1 про транспортні витрати від 21.09.2021 б/н, витрати на доставку автомобіля до кордону України склали 500 дол. США (14 101,100 грн.), із них:

250 дол. США - доставка морським транспортом;

150 дол. США - доставка автомобільним транспортом (вартість пального 75 дол. США, експлуатаційні витрати 25 дол. США заробітна плата та добові водія 50 дол. США);

100 дол. США - витрати на складі.

З урахуванням заявлених відомостей про вартість товару та вартість транспортних витрат, митна вартість товару становила 153 701,99 грн. (135 370,56 грн + 4 230,33 грн + 14 101,10 грн).

Разом з тим, листом Рівненської митниці від 24.03.2025 №7.13-1/19-02/7-19/1902 до Кропивницької митниці скеровано матеріали Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 06.09.2023 №9705/24-2023 та копію листа Генеральної прокуратури Литовської Республіки від 22.02.2022 №ТР-08-00367-21 з матеріалами щодо надання фірмою UAB «Rolidas» (Республіка Литва) послуг з перевезення транспортних засобів (придбаних, перевезених) з території США в період з 01.01.2020 по 30.11.2020, в тому числі автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель - CC, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , митне оформлення якого здійснено за МД від 22.09.2020 №UA204020/2020/241513.

Відповідно до інформації, отриманої від Генеральної прокуратури Литовської Республіки з копіями документів (виписки про рух коштів по рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в банку «Siauliu» на ім`я UAB «Rolidas», j/k 304231840, за період з 01.01.2020 по 30.11.2020, яка надана листом «SIAULIU BANKAS» від 18.10.2021 №5-21-15967-с), встановлено невідповідність відомостей про вартість послуг на доставку товару у міжнародному сполученні, що в них містяться, відомостям, поданим до митного оформлення на території України.

З урахуванням встановлених розбіжностей, Кропивницькою митницею рекомендованим листом із повідомленням про вручення гр. ОСОБА_1 надіслано запит від 29.04.2025 №7.22-1/19-02/10/1442 про надання пояснень та документального підтвердження щодо невідповідності даних про витрати на транспортування товару, заявлених під час митного оформлення товару за митною декларацією від 22.09.2020 №UA204020/2020/241513 (500 дол. США), та фактичними витратами, понесеними у зв`язку із ввезенням автомобіля марка VOLKSWAGEN, модель - CC, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 на митну територію України, інформація про які міститься в наданих документах компетентного органу Литовської Республіки (6058 дол. США+1172 дол. США), вказані витрати були сплачені ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

Відповідно до наданих на офіційну електронну адресу Кропивницької митниці гр. ОСОБА_2 пояснень від 07.05.2025, сума 6 058 дол. США була сплачена за придбання автомобіля марка VOLKSWAGEN, модель CC, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на аукціоні у США, а також за супутні витрати, які включають організацію купівлі, зберігання, оформлення документів тощо.

Пояснює, що сума 1172 дол. США була сплачена окремо за транспортування автомобіля до території України та супровідні логістичні послуги.

Також гр. ОСОБА_1 не скористалася своїми правами щодо надання пояснень, документів і відомостей з питань проведення перевірки, про які їй було повідомлено листом Кропивницької митниці від 09.09.2025 №7.22-1/19-02/10/3064.

Позивачу були направлені податкові повідомлення - рішення від 21.10.2025 року №№ UA901000202536 та UA901000202537, за якими Позивачу донараховано грошові зобов`язання на суму 18824,97 грн.

Вважаючи рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи вбачається, що митне оформлення транспортного засобу Легковий автомобіль, бувший у використанні марка - VOLKSWAGEN, модель - CC, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2012, модельний рік випуску - 2013, об`єм двигуна-1984 см3, тип двигуна - бензиновий, номер двигуна - немає даних, кількість місць включаючи водія - 5, тип кузова - седан, колісна формула - 4х2, призначений для доріг загального користування» проведено відповідно до митної декларації від 22.09.2020 №UA204020/2020/241513.

Висновок митного органу про заниження мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України фізичними особами здійснювався на підставі листа Генеральної прокуратури Литовської Республіки від 22.02.2022 №ТР-08-00367-21.

Згідно ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Статтею 345 МК України встановлено, що документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо, зокрема, правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Згідно статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами митного органу та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. За результатами зустрічної звірки складається довідка (ч. 1 ст. 354 МК України).

Згідно статті 272 МК України, підпункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - ПК України) ввезення товарів на митну територію України є об`єктом оподаткування митними платежами - ввізним митом та податком на додану вартість.

Базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є: 1) для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів; 2) для товарів, на які законом встановлено специфічні ставки мита, - кількість таких товарів у встановлених законом одиницях виміру (п. 1 ч.1 ст. 279 МК України).

База оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, визначається відповідно до цього Кодексу.

Згідно пункту 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. (частин 1, 2 статті 51 МК України)

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 2 статті 53 МК України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (ч.8 8 статті 264 МК України).

Згідно пункту 1 частини 1 статті 276 МК України платниками мита є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

За правилами статті 278 МК України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Відповідно до пункту 187.8 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Оцінюючи доводи позивача щодо обставин, які контролюючим органом розцінено як подання під час митного оформлення неправдивих відомостей про вартість імпортованого товару, що призвело до заниження сплати до бюджету ввізного мита та податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

З матеріалів справи вбачається, що митне оформлення імпортованого позивачем транспортного засобу проведено відповідно до декларації, в якій митна вартість автомобіля визначена за 6 (резервним) методом.

Таке митне оформлення, в тому числі, визначення митної вартості, нарахування і сплата митних платежів, завершене, його результати не оспорені у встановленому порядку і не скасовані, рішення про коригування митної вартості в порядку ст.55 МК України митницею не виносилось.

Як свідчать матеріали справи висновок контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість та ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів ґрунтується виключно на підставі отриманої інформації від Генеральної прокуратури Литовської Республіки від 22.02.2022 №ТР-08-00367-21.

Зокрема відповідно до інформації, отриманої від Генеральної прокуратури Литовської Республіки з копіями документів (виписки про рух коштів по рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в банку «Siauliu» на ім`я UAB «Rolidas», j/k 304231840, за період з 01.01.2020 по 30.11.2020, яка надана листом «SIAULIU BANKAS» від 18.10.2021 №5-21-15967-с), встановлено невідповідність відомостей про вартість послуг на доставку товару у міжнародному сполученні, що в них містяться, відомостям, поданим до митного оформлення на території України.

Колегія суддів зазначає, що митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов`язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов`язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на митні органи. (частина 1 статті 295 МК України).

Згідно підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Відповідно до пункту 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Верховний Суд у своїх постановах (від 05 березня 2019 року у справі №820/305/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 140/902/19) неодноразово зазначав, що підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, вартості ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів.

Тобто у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо вартісних характеристик товарів, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків.

В даній справі документальна невиїзна перевірка дотримання позивачем вимог законодавства України з питань державної митної справи, результати якої були покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Кропивницької митниці була проведена у зв`язку з отриманням від правоохоронних органів Литовської республіки копій документів, які вказували на те, що вартість товару імпортованого позивачем автомобіля була вищою, ніж задекларована ним при митному оформленні.

При цьому в акті перевірки посадові особи митниці жодним чином не обумовили підстав надання переваги в доказовій силі документам Литовської республіки, аніж тим, що подані позивачем при здійсненні митних формальностей.

Слід зазначити, що митниця при прийнятті спірних рішень врахувала лише документи митних органів Литовської республіки без проведення перевірки обставин завершення експорту транспортного засобу, без направлення відповідних запитів компанії, яка фігурує відправником товару, не опитано продавця транспортного засобу по факту реалізації транспортного засобу для усунення будь-яких сумнівів, а документи митних органів Литовської республіки не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом вчинення позивачем дій, спрямованих на зниження грошових зобов`язань зі сплати ввізного мита та ПДВ, оскільки є лише рекомендацією посадовій особі митниці проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при митному оформленні згаданого транспортного засобу його митна вартість була визначена за резервним методом та під час митного оформлення імпортованого товару позивач надав національному митному органу всі необхідні документи для завершення митних процедур та щодо достовірності, достатності, повноти або належності яких з боку митного органу не було жодних зауважень.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про недоведеність відповідачем допущення позивачем порушення, покладеного в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень і, як наслідок, безпідставного збільшення грошових зобов`язань з ПДВ та мита.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до викладеного, у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального прав, суд дійшов до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та прийняття постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 та 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року в адміністративній справі №340/7477/25 - задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.12.2025 в адміністративній справі №280/8352/25 скасувати.

Прийняти нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кропивницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кропивницької митниці від 21.10.2025 року №UA901000202536 та №UA901000202537.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької митниці (Ідентифікаційний код: 44005668, місцезнаходження: 25030, м. Кропивницький, вул. Лавандова, 27-б)судовий збір у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко