Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №340/7664/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 липня 2026 року м. Дніпросправа № 340/7664/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року в адміністративній справі №340/7664/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №560626-24/11-23 від 30.06.2025 року.

В обґрунтування вимог позивач зазначає про те, що вважає протиправним визначення контролюючим органом мінімального податкового зобов`язання (МПЗ) щодо земельної ділянки площею 1,8 га, кадастровий номер 3522884600:02:000:5274, за 2024 рік у розмірі 2445,83 грн. На його думку, МПЗ має бути обчислене за загальною формулою, передбаченою статтею 38-1 ПК України, і становити 90,31 грн. Позивач також посилається на незастосовність пункту 74 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, зокрема з огляду на положення статті 58 Конституції України, а також вказує на необхідність пропорційного розрахунку МПЗ залежно від строку володіння земельною ділянкою, оскільки протягом 2024 року відбувся перехід права власності.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено про те, що граничний розмір МПЗ, встановлений пунктом 74 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, підлягає коригуванню на кількість місяців фактичного володіння/користування земельними ділянками, які враховуються при визначенні суми МПЗ відповідно до статті 381 цього кодексу. Міністерство фінансів України як орган, що формує державну податкову політику, у своєму листі від 02.02.2026 року № 11230-09-62/3132 (вх. ДПС № 116/4 від 03.02.2026) висловило аналогічну позицію щодо особливостей нарахування МПЗ та звернуло увагу на необхідність перегляду розміщених на Загальному інформаційно- довідковому ресурсі роз`яснень ДПС з урахуванням вищенаведеної позиції Мінфіну (копія додається).

В даному випадку розмір МПЗ за 2024 рік щодо земельної ділянки площею 1,8 га, кадастровий номер 3522884600:02:000:5274, має визначається: для ОСОБА_1 , як попереднього власника, за період – з 01.01.2024 року по 31.01.2024 року, для ОСОБА_2 , як нового власника, за період з 01.02.2024 року по 31.12.2024 року, оскільки 14.02.2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Скрипнік О.В., відповідно до якого ОСОБА_1 площею 1,8 га, кадастровий номер 3522884600:02:000:5274, та проведено державну реєстрацію такого права (номер відомостей про речове право 53706879), що підтверджується договором купівлі-продажу №115 від 14.02.2024 року та Витягом з Державного реєстру речових прав, копії яких наявні в матеріалах справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

14.02.2024 між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, згідно до якого відчужено земельну ділянку площею 1,8 га, кадастровий номер 3522884600:02:000:5274 (а.с.5-7).

Право власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про речове право 53706879, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав (а.с.10).

30.06.2025 ГУ ДПС у Кіровоградській області винесено податкове повідомлення-рішення № 560626-24/11-23, яким позивачу визначено МПЗ за 2024 рік щодо земельної ділянки площею 1,8 га, кадастровий номер 3522884600:02:000:5274, у розмірі 2445,83 грн.

Зазначене рішення прийнято з урахуванням пункту 74 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, введеного Законом України № 4015-ІХ від 10.10.2024, яким установлено, що при визначенні МПЗ у період дії воєнного стану його розмір не може становити менше 1400 грн з 1 гектара для відповідних земельних ділянок, незалежно від кількості місяців перебування у власності (користуванні) платника податку.

У зв`язку з цим контролюючим органом розраховано МПЗ виходячи з мінімального показника 1400 грн за 1 гектар: 1,8 га * 1400 грн = 2520,00 грн, з подальшим зменшенням на суму сплаченого у 2024 році земельного податку у розмірі 74,17 грн, у результаті чого сума МПЗ до сплати становить 2445,83 грн (а.с.8-9).

Незгода позивача з таким рішення зумовила його звернення до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до п.14.1.114-2. ст.14 ПК України, мінімальне податкове зобов`язання - мінімальна величина податкового зобов`язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов`язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов`язанням.

Відповідно до 38-1.1.1. ст.38 ПК України, мінімальне податкове зобов`язання (МПЗ) щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена, обчислюється за формулою:

МПЗ = НГОд x К x М/12,

де:

МПЗ - мінімальне податкове зобов`язання;

НГОд - нормативна грошова оцінка відповідної земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю;

К - коефіцієнт, який становить 0,05;

М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Відповідно до п.38-1.1.4. ст.38 ПК України, мінімальне податкове зобов`язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.

Відповідно до п.38-1.4. ст.38 ПК України, у разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, мінімальне податкове зобов`язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального мінімального податкового зобов`язання кожного з таких власників або користувачів.

У разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року мінімальне податкове зобов`язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.

Відповідно до п.74 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, встановлено, що при визначенні мінімального податкового зобов`язання у період з 1 січня 2024 року по 31 грудня року, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, сума мінімального податкового зобов`язання, визначена відповідно до підпунктів 38-1.1.1 і 38-1.1.2 статті 38-1 цього Кодексу, не може становити менше 700 гривень з 1 гектара, а для земельних ділянок, у площі яких частка ріллі становить не менше 50 відсотків, - 1400 гривень з 1 гектара.

Діючий ПК України містить два положення про визначення розміру мінімального податкового зобов`язання щодо земельної ділянки: 1) передбачене ст.38-1 ПК України, яке обраховується в залежності від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки; 2) тимчасове, передбачене п.74 Перехідні положення ПК України, яке обраховується від сталого розміру 1400 гривень за га.

Колегія суддів зазначає, що розмір мінімального податкового зобов`язання, незалежного від того, за яким алгоритмом його обраховувати повинна визначатися з урахуванням кількості місяців, протягом яких користувався (володів) платник податків цією земельної ділянкою протягом поточного року.

Оскільки позивач використовував земельну ділянку один місяць в 2024 році, за рахунок суми сплачених податків у податковому періоді в розмірі 2330,50 грн, підстави для нарахування позивачеві мінімального податкового зобов`язання відсутні.

При цьому колегія суддів зазначає, що контролюючий орган не врахував положення пункту 38-1.4 ст. 38 ПК України, якими прямо передбачено пропорційний розподіл зобов`язання залежно від періоду користування земельною ділянкою.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про задоволення позовних вимог.

Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року в адміністративній справі №340/7664/25 - скасувати.

Прийняти нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №560626-24/11-23 від 30.06.2025 року

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 3027,70 грн (три тисячі двадцять сім гривень сімдесят копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко