Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №459/2800/26 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 459/2800/26 Провадження № 3/459/782/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року суддя Шептицького міського суду Львівської області Жураковський А.І.,з участю секретаря судового засідання Ганас К.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення Шептицького міського суду Львівської області справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , старшого лейтенанта, старшого помічника начальника відділення персоналу (S-1) штабу військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за скоєння військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

На адресу Шептицького міського суду Львівської області надійшли адміністративні матеріали за протоколом ЛВЛВ № 68 від 04.07.2026 про вчинення військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП України, стосовно військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1

15.11.2025 старший лейтенант за посадою старший помічник начальника відділення персоналу (S-1) штабу військової частини НОМЕР_1 , який тимчасово виконував обов`язки заступника командира військової частини з психологічного забезпечення-начальника відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , неналежним чином поставився до виконання службових обов`язків та не здійснив військову доповідь до органу управління Військової служби правопорядку (військова частина НОМЕР_2 ) про повернення військовослужбовця ОСОБА_2 для проходження військової служби, чим вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердив обставини вказані у протоколі, однак пояснив, що на нього функціональними обов`язками не було покладено здійснювати доповіді такого характеру.

Також ОСОБА_1 на адресу суду направив письмове клопотання від 17.07.2026 та письмові пояснення від 20.07.2026, в яких зазначив наступне.

На його думку, строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені статтею 38 КУпАП, спливли, оскільки запит від військової частини НОМЕР_3 надійшов до військової частини НОМЕР_1 16.11.2025, а відповідно до п. 27 Наказу Міністерства оборони України від 29.11.2018 № 604 доповідь мала бути здійснена протягом доби з моменту, коли стало відомо про факт повернення військовослужбовця, тобто строк для доповіді сплив 16.11.2025, у зв`язку з чим, на його думку з часу вчинення правопорушення, яке є закінченим, минуло більше трьох місяців, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі ст. 38 КУпАП.

Також зазначив, що вважає себе невинним, оскільки функціональними обов`язками та візою командира на нього не покладено здійснення доповідей такого характеру, а наказом командира № 237 від 23.12.2024 чітко визначено іншу особу, відповідальну за надання таких доповідей. Просив суд, навіть у разі визнання його вини доведеною, звільнити його від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП у зв`язку з малозначністю вчиненого діяння, оскільки негативних наслідків для держави чи суспільства не настало, та обмежитися усним зауваженням.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до протоколу, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проведення перевірки за розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 про встановлення дотримання командирами військових частин алгоритму повернення військовослужбовців для проходження військової служби до Збройних Сил України, встановлений факт недбалого виконання службових обов`язків посадовими особами військової частини НОМЕР_1 .

26.06.2026 до командування військової частини НОМЕР_2 (орган управління Військової служби правопорядку) звернувся із заявою військовослужбовець військової частини НОМЕР_3 солдат ОСОБА_2 з проханням зняти його з обліку військовослужбовців, які самовільно залишили військову частину або місце служби, у зв`язку з добровільним поверненням ним до Збройних Сил України для подальшого проходження військової служби.

Перевіркою було встановлено, що 10.12.2024 солдат ОСОБА_2 , оператор-стрілець 1 відділення охорони 3 взводу охорони, 4 роти охорони 2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 , самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 (пункт постійної дислокації у Львівській області).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03 січня 2025 року № 1/РС (по особовому складу) солдату ОСОБА_2 , який на той момент знаходився в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , була призупинена військова служба на підставі ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.01.2026 № 3 (по стройовій частині) військовослужбовця ОСОБА_2 з 03 січня 2025 року було виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , та було призупинено здійснення грошового, продовольчого, речового та інших видів забезпечення.

15.11.2025 за вих. № 1480/1/7208 на адресу командира військової частини НОМЕР_1 надійшов лист від командира військової частини НОМЕР_3 з проханням надіслати на адресу військової частини НОМЕР_3 облікові дані на військовослужбовця ОСОБА_2 (військовий квиток, обліково-послужну картку, грошовий, речовий, продовольчий атестати, атестат РАО). Вказаний лист було зареєстровано у військовій частині НОМЕР_1 16.11.2025 за вх. № 5/27/6636.

26.11.2025 на запит № 1480/4/1/7208 від 15.11.2025 командиром військової частини НОМЕР_1 направлено на адресу військової частини НОМЕР_3 облікові дані на військовослужбовця ОСОБА_2 .

Також перевіркою встановлено, що згідно ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області у справі № 450/4081/25 від 06.11.2025 обвинуваченого військовослужбовця ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України для продовження проходження військової служби, та зобов`язано військовослужбовця ОСОБА_2 прибути до військової частини НОМЕР_3 .

Відповідно до довідки, виданої командиром військової частини НОМЕР_3 від 18.06.2026, військовослужбовець ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.12.2024 № 637 «Про призначення особи відповідальної за взаємодію з органами військової служби правопорядку, щодо військовослужбовців, які вчинили самовільне залишення військової частини» на 2025 рік було призначено особу, відповідальну за взаємодію з органами військової служби правопорядку щодо військовослужбовців, які вчинили самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 , - заступника командира військової частини з морально-психологічного забезпечення - начальника відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , у взаємодії з відділенням персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 . На час відсутності зазначеної особи її обов`язки виконує особа, яка тимчасово виконує обов`язки заступника командира військової частини з психологічного забезпечення - начальника відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , або особа за рішенням командира військової частини НОМЕР_1 .

Перевіркою було встановлено, що рішенням командира військової частини НОМЕР_1 обов`язки за взаємодію з органами військової служби правопорядку щодо військовослужбовців, які вчинили самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 , виконував старший лейтенант за посадою старший помічник начальника відділення персоналу (S-1) штабу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 255 КУпАП командири (начальники) військових частин (установ, закладів), командири підрозділів, які уповноважені на те командирами (начальниками) військових частин (установ, закладів), мають право складати протоколи про військові адміністративні правопорушення, на основі суворого додержання вимог законодавства, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 245, 280 та 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 172-15 КУпАП адміністративним правопорушенням є діяння, передбачене частиною першою цієї статті (недбале ставлення військової службової особи до військової служби), вчинене в умовах особливого періоду.

Об`єктивною стороною недбалості є невиконання або неналежне виконання службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них.

Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 у справі № 185/12161/15-к вказав, що при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.

У примітці до ст. 172-13 КУпАП визначено, що під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військові посадові особи — це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно із законодавством.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді старшого помічника начальника відділення персоналу (S-1) штабу військової частини НОМЕР_1 , за рішенням командира військової частини НОМЕР_1 виконував обов`язки особи, відповідальної за взаємодію з органами військової служби правопорядку щодо військовослужбовців, які вчинили самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 , тобто був військовою службовою особою у розумінні примітки до ст. 172-13 КУпАП, наділеною організаційно-розпорядчими обов`язками у відповідній сфері.

Судом враховано доводи ОСОБА_1 про те, що наказом командира № 237 від 23.12.2024 функція з надання відповідних доповідей покладена на іншу посадову особу. Разом з тим, наведене не спростовує встановленого перевіркою факту, що фактично, за рішенням командира військової частини НОМЕР_1 , обов`язки з такої взаємодії у період, який має значення для справи, виконував саме ОСОБА_1 , що підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, а сам ОСОБА_1 у своїх поясненнях, наданих під час складання протоколу, факт виконання ним цих обов`язків станом на 15.11.2025 не заперечував.

Суд не встановив обставин, які б свідчили про відсутність у ОСОБА_1 реальної можливості своєчасно доповісти органу управління Військової служби правопорядку про повернення військовослужбовця ОСОБА_2 для проходження військової служби.

Проаналізувавши зазначені документи, суд дійшов переконання, що вони є доказами в розумінні ст. 251 КУпАП, отримані у порядку, передбаченому законом, уповноваженою посадовою особою, відтак відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності ці докази є достатніми для прийняття рішення. Доказів, які б спростовували наведені у протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про доведеність вини старшого лейтенанта ОСОБА_1 у вчиненні військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, що підтверджується вищевказаними доказами.

Щодо доводів ОСОБА_1 про пропуск строків притягнення до адміністративної відповідальності, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - восьмій цієї статті.

Невиконання ОСОБА_1 обов`язку доповісти органу управління Військової служби правопорядку про повернення військовослужбовця ОСОБА_2 є триваючим правопорушенням, оскільки полягає у бездіяльності, яка не була одномоментною, а продовжувалася протягом усього часу, поки відповідна доповідь так і не була здійснена. За таких обставин перебіг строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, починається не з моменту виникнення обов`язку доповісти (16.11.2025), а з моменту виявлення цього правопорушення уповноваженим органом.

Правопорушення було виявлено ІНФОРМАЦІЯ_3 під час перевірки, проведеної за розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 , а саме 26.06.2026, коли до командування НОМЕР_2 звернувся солдат ОСОБА_2 із заявою про зняття з обліку. Протокол ЛВЛВ № 68 складено 04.07.2026, тобто в межах трьох місяців з дня виявлення правопорушення.

За таких обставин строки притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, встановлені ст. 38 КУпАП, не порушені, а його доводи в цій частині суд відхиляє як необґрунтовані.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на території України було введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України, чинними на час вчинення інкримінованого ОСОБА_1 діяння.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період — це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Особливий період діє в Україні з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Відповідно до ст. ст. 11, 16, 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; беззастережно виконувати накази командирів (начальників).

Відповідно до ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку та досягається, окрім іншого, шляхом свідомого ставлення військовослужбовця до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі, особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог військових статутів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність в діях старшого лейтенанта ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а саме недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Разом з тим, при вирішенні питання про застосування положень ст. 22 КУпАП суд вирішує з урахуванням того, що законодавчо визначення малозначного діяння не закріплено. Проте, у кожному конкретному випадку суд має вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.

При цьому суд, враховуючи характер вчиненого правопорушення, зокрема визнання вини ОСОБА_1 , обставини, за яких допущене таке діяння, наявність у вчиненому ОСОБА_1 правопорушенні лише формальних ознак, що характеризують певне правопорушення, і суб`єктивно - з огляду на можливі негативні наслідки, не спрямоване на вчинення правопорушення з прямим умислом, не заподіяно матеріальної шкоди, а військовослужбовець ОСОБА_2 фактично повернувся до проходження військової служби, дійшов висновку про наявність підстав для застосування ст. 22 КУпАП.

Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого правопорушення орган (посадова особа), уповноважена вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитися усним зауваженням.

Згідно зі статтею 34 КУпАП щире каяття винного визнається судом обставиною, що пом`якшує відповідальність за адміністративне правопорушення. Обставин, які відповідно до статті 35 КУпАП обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Беручи до уваги обставини справи, відомості про особу ОСОБА_1 , який проходить військову службу з 09.03.2022, що підтверджується службовою карткою, займає посаду старшого помічника начальника відділення персоналу (S-1) штабу військової частини НОМЕР_1 , за час проходження військової служби заохочувався командуванням військової частини та Головою Адміністрації Держспецтрансслужби (подяка Міністра оборони України від 28.09.2023 № 900, подяка Голови Адміністрації Держспецтрансслужби від 07.12.2023 № 332, відзнака Міністра оборони України «За зразкову службу» від 24.07.2024 № 1177, грамота від 24.09.2024 № 346, грамота від 02.12.2024 № 475), характеризується виключно позитивно, згідно службової характеристики займаній посаді відповідає, до адміністративної відповідальності притягується вперше, суд бере до уваги характер вчиненого адміністративного правопорушення, ступінь вини ОСОБА_1 та враховує, що наслідки виявленого правопорушення не представляють суспільної небезпеки, не завдали шкоди державним чи суспільним інтересам, у зв`язку з чим суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Застосування такого виховного заходу, як усне зауваження, буде достатнім для виховного впливу на ОСОБА_1 , це буде справедливе рішення, достатнє для виконання його мети: виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Відповідно до ч. 2 ст. 284 КУпАП при оголошенні усного зауваження виноситься постанова про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, тому провадження у справі слід закрити.

Окрім цього, суд, керуючись п. 12 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а також беручи до уваги, що ОСОБА_1 звільняється від адміністративної відповідальності у зв`язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, звільняє його від сплати судового збору.

На підставі наведеного вище, керуючись ст. 22, 33, ч. 2 ст. 172-15, ст. 251-252, 283, 284 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), звільнити від адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на підставі ст. 22 КУпАП, за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Шептицький міський суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: А. І. Жураковський