Вирок від 29 липня 2026 р. у справі №465/6691/26 — Франківський районний суд м. Львова

465/6691/26

1-кп/465/1150/26

Вирок

Іменем України

30.07.2026 м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження № 12026142370000199 від 04.07.2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Львівської області, Городоцького району, с.Мшана, громадянина України, із зареєстрованим та фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_4 ,

обвинуваченого: ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 , будучи ознайомлений із рішенням Франківського районного суду м. Львова від 07.05.2026 у справі № 465/4288/26 (номер судового провадження № 2-о/465/236/26), згідно із яким йому на строк 6 (шість) місяців визначено заходи тимчасового обмеження його прав, із забороною перебувати в місці спільного проживання із матір`ю, ОСОБА_5 , за адресою АДРЕСА_1 , діючи умисно, маючи умисел на вчинення кримінального проступку, пов`язаного з домашнім насильством, 03.07.2026, близько 08:40 год., прийшов у місце проживання ОСОБА_5 , за адресою АДРЕСА_1 , чим порушив встановлений обмежувальний припис.

Вказаними діями ОСОБА_3 вчинив умисне невиконання обмежувального припису особою, щодо якої такий застосовано судом, тобто вчинив кримінальний проступок, передбачений ст. 390-1 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України, при вищезазначених обставинах визнав у повному обсязі. Зазначив про те, що обвинувачення відповідає дійсності, він знає про наявність обмеження, але все ж інколи повертався до указаної адреси. Жаліє про вчинене, однак також просить врахувати, що заборонене за заявою матері місце перебування є і його домом. Про вчинене жаліє, просить суворо не карати.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів у справі щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що сторони правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає; останнім судом було роз`яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За викладених вище обставин суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України, за обставин, встановлених судом.

З урахуванням встановлених обставин дії обвинуваченого вірно кваліфіковано за ст. 390-1 КК України, оскільки він своїми діями вчинив умисне невиконання обмежувального припису особою, щодо якої такий застосовано судом, тобто вчинив кримінальний проступок, передбачений ст. 390-1 КК України.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, а покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому, є щире каяття.

Відповідно до обвинувального акта, обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому, згідно із ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення відносно особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

Санкцією статті 390-1 КК України передбачено покарання у виді пробаційного нагляду на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України, обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.

Обвинувачений досяг пенсійного віку, що виключає можливість призначення йому покарання у виді обмеження волі.

Крім того, вироком Франківського районного суду м. Львова від 13.07.2026 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України, та призначено йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік. На підставі ч. 2 п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України на ОСОБА_3 покладено обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Відповідно до ч. 5 ст. 59-1 КК України, пробаційний нагляд не призначається особам, які під час відбування цього виду покарання вчинили кримінальне правопорушення.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду, згідно з ч. 1 ст. 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України, обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Однак, на момент вчинення кримінального правопорушення (03.07.2026) ОСОБА_3 не перебував під пробаційним наглядом.

Беручи до уваги наведені обставини в сукупності, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є умисним та класифікується за ст. 12 КК України як проступок, особливості й обставини його вчинення, з урахуванням повторюваності суспільно небезпечних дій обвинуваченого, кількості епізодів вчиненого, наявності пом`якшуючої і обтяжуючої покарання обвинуваченого обставин, враховуючи, що обвинувачений на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за зареєстрованим місцем проживання негативно не характеризується, сам досяг пенсійного віку та є пенсіонером, суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті 390-1 КК України у виді пробаційного нагляду. Таке покарання, на переконання суду, є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування ст.69, 75 КК України суд не вбачає.

Суд звертає увагу на те, що хоча попередній вирок і не набрав законної сили, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили. Відтак, якщо злочин (проступок), за який засуджено особу в цьому кримінальному провадженні, було вчинено до постановлення попереднього вироку, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК України (за сукупністю злочинів). Відповідну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові об`єднаної палати від 01.06.2020 у справі №766/39/17 та у подальшому підтримано в постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі №462/2326/22).

Відповідно до вимог ч.4 ст.70 КК України, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, покарання призначається за правилами, передбаченими в частинах першій – третій цієї статті. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком.

При цьому, відповідно до положень ч.ч.1,4 ст.70 КК України суд призначаючи покарання за сукупністю кримінальних правопорушень може обрати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням або повного чи часткового складання призначених покарань.

Отже, беручи до уваги те, що кримінальне правопорушення, за яким обвинувачений ОСОБА_3 притягається до кримінальної відповідальності (за даним вироком) було вчинене ним до ухвалення попереднього вироку Франківського районного суду м. Львова від 13.07.2026, то остаточне покарання йому слід призначити за правилами ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень.

При цьому, з урахуванням повторюваності суспільно небезпечних дій обвинуваченого, кількості епізодів вчиненого, наявності пом`якшуючої і обтяжуючої покарання обвинуваченого обставин при обранні остаточного покарання ОСОБА_3 суд вважає за можливе застосувати принцип часткового складання покарань, призначених за даним вироком і вироком Франківського районного суду м. Львова від 13.07.2026. Водночас суд враховує, що обвинувачений на даний час покарання у виді пробаційного нагляду не відбув ні повністю, ні частково, вироки суду до виконання не зверталися, тому підстав для зарахування йому на підставі ч.4 ст.70, ст.72 КК України в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, покарання за попереднім вироком, яке ще не відбувалося обвинуваченим, немає.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Речові докази, процесуальні витрати відсутні.

Викривачі у кримінальному провадженні відсутні.

Арешт на майно не накладався.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався, клопотань про обрання запобіжного заходу не заявлялося.

Керуючись ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, –

у х в а л и в :

ОСОБА_3 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, та призначити покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

У відповідності до ч. 2 п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

На підставі ч. 4 ст.70 КК України, з врахуванням вироку Франківського районного суду м. Львова від 13.07.2026, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 1 (одного) року 1 (одного) місяця пробаційного нагляду із покладенням на ОСОБА_3 , відповідно до ч. 2 п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України, таких обов`язків:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк відбуття покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_3 , на підставі ч. 1 ст. 49-2 КВК України, обчислювати з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що за ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, передбачена кримінальна відповідальність за ч. 3 ст.389 КК України.

Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя: ОСОБА_1