Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №456/2518/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/2518/26

Провадження № 3/456/1146/2026

ПОСТАНОВА

іменем України

29 липня 2026 року місто Стрий

Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Янів Н. М. ,розглянувши матеріали, які надійшли від Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -

- за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №650033 від 25.04.2026 року, ОСОБА_1 , 25.04.2026 року о 21 год. 45 хв. у с. Сихів, Львівської область, по вул. Центральна, керував мотоблоком В7101, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах з алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, яка не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що у той день працював на полі та ввечері повертався додому польовою дорогою. Після його зупинки працівники поліції запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння і пояснили, що якщо він вживав алкоголь то газоаналізатор це покаже. Відтак, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Поряд з цим, просив суд закрити провадження у справі, оскільки мотоблок є сільськогосподарською технікою з низькою потужністю та не може прирівнюватися до транспортного засобу. Просив суд взяти до уваги, що в нього на утриманні є троє малолітніх дітей, дружина не працює, живуть з того, що виростять на городі та його підзаробітків, а відтак сума стягнення є не підйомною для нього.

Суд, заслухавши особу, що притягується до відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин цієї справи в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 1 КУпАП завданням Кодексу про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП). Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом.

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, котрі мають значення для правильного вирішення справи. Висновок про наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за № 1306 «Про правила дорожнього руху».

Пунктами 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, відповідно до пункту 2.5. Правил дорожнього руху порушення котрого ставиться у провину ОСОБА_1 , водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду міститься в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція).

Так, відповідно до згаданої Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, наступним кроком є пропозиція пройти огляд в медичному закладі. Вказана пропозиція здійснюється при незгоді особи з результатом проведеного огляду на місці зупинки чи відмови від проходження огляду на місці зупинки. Доказом здійснення вказаної дії є направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яке долучається до матеріалів за адміністративним протоколом, який направляється до суду.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність передбачена нею настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.

Відповідно до ст.251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, іншими доказами.

На підтвердження викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин особою, уповноваженою на складання протоколу, окрім самого протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №650033 від 25.04.2026 року, який не може бути самостійним безперечним доказом у справі, надано:

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 25.04.2026 року, згідно якого від проходження огляду, правопорушник ОСОБА_1 відмовився.

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.04.2026 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 від проходження огляду у медичному закладі відмовився.

- рапорт працівника Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області про обставини складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, який суд вважає, не беззаперечним доказом, оскільки у розумінні ст. 251 КУпАП, такий рапорт не може вважатися належним і допустимим доказом учинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП. Таку ж позицію висловив Верховний Суд від 20.05.2020 року у справі №524/5741/16-а. Верховний Суд, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.

- компакт-диск DVD-R, на якому містяться відображано події, які мали місце 25.04.2026 року.

Однак, вказані докази суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи із наступного.

Так, із оглянутого судом відеозапису, вбачається, що ОСОБА_1 керував мотоблоком призначеним для сільськогосподарського використання.

Відповідно до вимог статті 29 Закону України «Про дорожній рух» до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Наказом Держстандарту України №31 від 25 січня 1995 року «Засоби транспортні дорожні» затверджено перелік транспортних засобів, у переліку транспортних засобів мотоблок не передбачений.

Тобто, сам по собі мотоблок не є транспортним засобом. Це сільськогосподарська техніка, яка призначена для обробітку землі. Для керування ним не потрібні реєстрація в сервісному центрі МВС, номерні знаки чи посвідчення водія.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 керував мотоблоком ґрунтовою польовою дорогою, яка проходить серед сільськогосподарських угідь, повертаючись після виконання сільськогосподарських робіт на земельній ділянці. Зазначені обставини підтверджуються дослідженим у судовому засіданні відеозаписом, поясненнями ОСОБА_1 та не були спростовані іншими доказами.

За таких обставин характер використання мотоблока свідчить про його експлуатацію виключно за цільовим призначенням як засобу малої механізації для виконання сільськогосподарських робіт, а не як транспортного засобу, що бере участь у дорожньому русі. Сам факт пересування ґрунтовою дорогою, яка використовується для доступу до земельних ділянок та не призначена для організації дорожнього руху в розумінні Закону України «Про дорожній рух», під час повернення з місця виконання польових робіт, не змінює правової природи мотоблока та не свідчить про використання його як транспортного засобу.

Також, ОСОБА_1 долучив до матеріалів справи технічні характеристики мотоблоку, згідно яких потужність такого 8 к.с., тип двигуна дизельний 4-тактний, швидкість вперед 1,6 км/год, швидкість назад 1,2 км/год, ширина обробки до 1100 мм.

Крім того, з долучених фотокопій мотоблоку вбачається, що мотоблок є двоколісною сільськогосподарською технікою, конструктивно призначеною виключно для виконання сільськогосподарських робіт, зокрема обробки ґрунту, культивації, оранки та інших пов`язаних із цим завдань. Тобто, мотоблок, яким нібито керував ОСОБА_2 за своїми технічними та функціональними характеристиками є сільськогосподарською технікою, призначеною для обробки земельних ділянок, а не транспортним засобом, що використовується для перевезення осіб або вантажів.

Таким чином, з урахуванням місця, умов та мети використання мотоблока, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 фактично здійснював переміщення сільськогосподарської техніки після завершення польових робіт, а не керував транспортним засобом у розумінні законодавства про дорожній рух. Відтак самі по собі зазначені обставини виключають можливість ототожнення таких дій з керуванням транспортним засобом.

Крім того, з досліджених судом відеозаписів вбачається, що працівники поліції незважаючи на вищевстановлені обставини, не повідомили ОСОБА_2 , а ні причину зупинки, а ні про наявність у нього конкретних ознак алкогольного сп`яніння, які стали підставою для пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння.

Відповідно до вимог чинного законодавства та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, поліцейський зобов`язаний до проведення огляду повідомити особі про виявлені у неї ознаки сп`яніння, які стали підставою для виникнення обґрунтованої підозри щодо перебування такої особи у відповідному стані.

Однак із відеозапису не вбачається, що працівниками поліції було названо ОСОБА_1 будь-які конкретні ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, нечіткість мови, почервоніння шкірних покривів обличчя чи інші ознаки, передбачені Інструкцією. Саме лише повідомлення особи про вживання алкогольних напоїв не є тотожним встановленню ознак алкогольного сп`яніння та не звільняє працівників поліції від обов`язку дотриматися визначеної законом процедури.

Недотримання поліцейськими встановленого порядку фіксації та повідомлення особі виявлених ознак сп`яніння свідчить про порушення процедури оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та ставить під сумнів законність ініціювання огляду на стан сп`яніння. Такі порушення процесуального порядку є істотними, оскільки вони позбавляють особу можливості усвідомити фактичні підстави для проведення огляду та належним чином реалізувати своє право на захист.

Окрім цього, з дослідженого судом відеозапису не вбачається, що працівниками поліції перед проведенням огляду на стан алкогольного сп`яніння або пропозицією пройти такий огляд ОСОБА_1 було роз`яснено його процесуальні права та обов`язки, порядок проведення огляду, а також правові наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Таке недотримання встановленої законом процедури є істотним порушенням порядку оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, оскільки позбавляє суд можливості дійти беззаперечного висновку про те, що особа була належним чином повідомлена про свої права та правові наслідки своїх дій, а відтак її поведінка була свідомою та ґрунтувалася на повному розумінні вимог закону

Відповідно до правової позиції викладеної Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 08 липня 2020 року справа №463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно позиції ВС викладеної у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 08 липня 2020 року у справі №177/525/17 відповідно до якої, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Крім того, судом встановлено та враховано, що ОСОБА_1 є батьком трьох малолітніх дітей, що підтверджується копіями свідоцтв про народження, долученими до матеріалів справи.

Жодних даних, які б свідчили про неналежну поведінку ОСОБА_1 , зловживання ним своїми правами або наявність інших обставин, що можуть негативно впливати на його правову оцінку, до матеріалів справи не долучено.

Зазначені обставини суд розцінює як такі, що позитивно характеризують особу та підлягають урахуванню під час ухвалення рішення у справі.

Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до висновку що в судовому засіданні не знайшло підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУПАП, оскільки не надано допустимих та належних доказів його вини в скоєнні адміністративного правопорушення, та було порушено порядок складення адміністративних матеріалів.

В свою чергу, наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», про котрий наголошує Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), заява № 5310/71, та котрий застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», на чому, власне, наголошується Європейським Судом з прав людини у його рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України», заява № 39598/03. Також, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, що сформульовані у рішенні у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, з відсиланням на рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), заява №25657/94 від 10 липня 2001 року, згідно з якими «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.02.2019 №1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви, щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості передбачає,що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Згідно із пунктом 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлених під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Таким чином суд, враховуючи усе вищезазначене, відповідно до положень статей 251-252 КУпАП, з урахуванням також положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин цієї справи в їх сукупності, вважає, недоведеними подію і склад інкримінованого ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, зокрема відмова особи, який керував транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Згідно з пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю, оскільки в його діях відсутні подія і склад інкримінованого правопорушення.

Керуючись ст.ст. п. 1 ч. 1 ст. 247, 283, 284 КУпАП,-

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення.

Постанова вступає в законну силу після закінчення строку на її оскарження та підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох місяців.

Суддя Назар ЯНІВ