Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №448/1293/26 — Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер 448/1293/26

Провадження № 3/448/592/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.07.2026 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Білоус Ю.Б., при секретарі судового засідання Романченко І.А., розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли з Відділення поліції №1 Яворівського РВП ГУНП України у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, відомості щодо місця праці в матеріалах справи відсутні,

за ч.1 ст.130 КУпАП,

учасники справи:

особа, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

про права передбачені ст.268 КУпАП, ст.ст.10,63 Конституції України особі роз`яснено,

В С Т А Н О В И В:

До Мостиського районного суду Львівської області з Відділення поліції №1 Яворівського РВП ГУНП України у Львівській області надійшли матеріали справ про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП.

Із протоколу про вищевказане адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №707426 від 01.07.2026 року, складеного інспектором ВнП №1 (м.Мостиська) Яворівського РВП ГУНП України у Львівській області Пелехом В.І., відомо, що 30.06.2026 року о 20:30год., у с.Крисовичі Яворівського району Львівської області, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом – автомобілем марки «Volkswagen Transporter», реєстр.номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився з використанням алкотестера «Drager 6820». Автором протоколу констатовано, що такими своїми діями ОСОБА_1 , порушив вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Особа, що притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , заперечив обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, зазначив, що не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а навпаки висловлював готовність пройти відповідний огляд у медичному закладі. Вказав, що алкоголю не вживав та неодноразово наполягав на проведенні огляду саме в медичному закладі для підтвердження свого тверезого стану. Крім того, зазначив, що працівниками поліції було порушено вимоги Інструкції щодо порядку проведення огляду на стан сп`яніння, зокрема не було забезпечено направлення до медичного закладу, незважаючи на його чітку згоду на це. На запитання до поліцейського, чому його не везуть на огляд, останній відповів, що протокол вже складається, чим фактично проігнорував право особи на медичний огляд та позбавив його можливості належним чином захистити свої інтереси. Також суду наголосив на тому, що одразу (з інтервалом 30 хв), після проведення огляду на алкотестері «Drager 6820», з результатами якого він був не згідний, про що наголошував працівникам поліції, самостійно пройшов огляд на стан сп`яніння, результат якого показав негативний результат. У зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, просив суд закрити провадження у справі, як таке, що не ґрунтується на належних та допустимих доказах.

Заслухавши думку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, а також інші матеріали справи, приходжу до наступного висновку.

В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У відповідності до статті 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

В статті 7 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до положень статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

В силу статті 280 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Частиною 1 статті 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення, 30.06.2026 року о 20:30год., у с.Крисовичі Яворівського району Львівської області, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом – автомобілем марки «Volkswagen Transporter», реєстр.номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Drager Alcotest 6820. Відповідно до тесту проведеному газоаналізатором Drager Alcotest водій дійсно керував ТЗ в стані алкогольного сп`яніння (результат огляду позитивний 0,94%), чим порушив п.2.9.а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до п.6 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі-Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Аналогічні вимоги закріплено у п.3 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.12.2008 № 1103 (далі Порядок № 1103).

Згідно з п.7 Розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я).

У пункті 10 Розділу ІІ зазначено, що результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.

Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння.

Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Аналогічні вимоги закріплено у п.5 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.12.2008 № 1103 (далі Порядок № 1103).

Згідно п.6 Порядку № 1103 водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Такі ж етапи порядку проходження огляду на стан сп`яніння закріплено у ст.266 КУпАП, згідно положень якої огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатом, огляд проводиться в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Відповідно до частини 5 статті 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Отже, кваліфікація дій водія за п.2.9.а ПДР (керування ТЗ в стані алкогольного сп`яніння) можлива при наявності таких обставин: виявлено стан сп`яніння на місці зупинки і водій погодився із таким результатом або якщо водій не погодився із результатом огляду на місці і пройшов огляд в закладі охорони здоров`я за пропозицією поліцейського, який також підтвердив стан сп`яніння.

Відповідальність за п.2.5 ПДР (відмова від проходження огляду) настає у випадках коли водій відмовився пройти такий огляд на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я (в установленому порядку) або коли водій не погодився із результатами огляду на стан сп`яніння на місці зупинки, йому було запропоновано пройти огляд в закладі охорони здоров`я, від якого він відмовився (незалежно від того, де чи на місці зупинки, чи в закладі охорони здоров`я).

З відеозапису нагрудної камери поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу «DRAGER», на що останній погодився та пройшов, результат огляду 0,94% проміле.

Натомість з досліджених доказів – відеозапису, вбачається, що поліцейський Пелех В.І., після проведення огляду на приладі «DRAGER», з результатом якого ОСОБА_1 не погодився, проігнорував незгоду водія з результатами цього огляду, не роз`яснив йому право пройти такий огляд у закладі охорони здоров`я, в порушення вимог пункту 7 розділу І Інструкції, не провів огляд водія в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП, за відсутності незгоди водія пройти огляд вже у закладі охорони здоров`я, склав протокол про адміністративне правопорушення.

Отже, працівником поліції не була дотримана процедура проведення огляду відповідно до вимог статті 266 КУпАП, відповідно до положень якої, у разі незгоди водія з результатами огляду з використанням спеціальних технічних засобів, такий огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Окремо слід наголосити на тому, що водій ОСОБА_1 , одразу (з інтервалом у 30 хв), після проходження огляду на стан сп`яніння на приладі «DRAGER», з яким, як він зазначив, був не згідний, звернувся в медичний заклад, де самостійно пройшов огляд на стан сп`яніння, результат якого показав негативний результат. Вказане підтверджується долученим до матеріалів справи висновком на стан алкогольного сп`яніння.

Викладені обставини є істотним порушенням встановленої законом (ст.266 КУпАП) процедури огляду водія на стан сп`яніння, що є безумовною підставою для визнання огляду недійсним (ч.5 ст.266 КУпАП).

Щодо самого відеозапису, який міститься в матеріалах справи, то такий не є безперервним, не містить повного (цілісного) запису події, що мала місце з участю водія ОСОБА_1 , а складається з декількох окремих відео-фрагментів, що не дозволяє встановити цілісної обстановки події, її послідовного розвитку та їх учасників.

Окрім цього, в матеріалах справи відсутня інформація про технічний пристрій (пристрої), на який проводилась відео фіксація. В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №707426 від 01.07.2026р. відомості про технічний пристрій, за допомогою якого здійснювався запис правопорушення, - відсутні, як і відсутні відомості про його сертифікацію, де саме він був розміщений, тощо.

Також слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами.

В частині 7 цієї ж статті визначено, що у разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом.

Тобто, при складанні протоколу, за наявності підстав викладених у ньому щодо водіння у стані алкогольного сп`яніння, працівник поліції мав відсторонити водія від керування транспортним засобом.

В матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, а також чи транспортний засіб передавався іншій особі.

Таким чином, з огляду на чисельні та грубі порушення вимог закону при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та оформленні матеріалів справи відносно ОСОБА_1 в тому числі й на порушення поліцейськими імперативних норм ст.266 КУпАП, у відповідності до вимог ч.5 ст.266 КУпАП, суддею визнається недійсним огляд ОСОБА_1 , на стан алкогольного сп`яніння, здійснений поліцейським Пелехом В.І., за викладених вище обставин.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».

При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов`язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції.

Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23 рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.

В силу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Згідно із практикою ЄСПЛ «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. Однак, достовірність доказів, які є сумнівними та відсутність доказів зібраних особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення є неприпустимою, оскільки суперечить позиції ЄСПЛ та порушує презумпцію невинуватості особи.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи те, що при розгляді справи, доказів, що стверджують факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не було встановлено, а за відсутності будь-яких інших доказів, передбачених ст.251 КУпАП, вина особи не може встановлюватися тільки на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, суд вважає, що необхідно закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» та ст.40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч.2 ст.284 та ст.247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору з ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 1,7, 9, 247, 251, 276, 284 КУпАП, суддя –

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її захисником до Львівського апеляційного суду через місцевий суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Ю.Б. Білоус