Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №462/6215/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/6215/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі

головуючого судді Боровкова Д.О.

при секретарі Свищо В.С.,

за участю позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідача Шпакової Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, Управління безпеки та вуличної інфраструктури Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та постанову інспектора з паркування відділу контролю за дотриманням правил паркування та тимчасового затримання транспортних засобів управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури ДММ та ВІ ЛМР Кузика Я.Л. серії ЛВ № 01135912 від 24 червня 2026 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, а провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності закрити. Свої вимоги мотивує тим, що їй на праві власності належить автомобіль марки «Volvo X/ХZК9/ ХZК9», д.н.з. НОМЕР_1 . 11 червня 2026 року її донька ОСОБА_2 , керуючи вказаним автомобілем, зупинилася на майданчику для платного паркування по вул. Підвальна у м. Львові та користуючись мобільним застосунком «Приват24» o 10 год 40 хв здійснила онлайн оплату за послугу паркування на суму 70 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № Р23А6016694523D2799, а о 12 год. 32 хв. повторно здійснила оплату на суму 35 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № Р23А6017407253D4953. Попри це, повернувшись до автомобіля, ОСОБА_2 , побачила на лобовому склі повідомлення до постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за не оплату за паркування. Ознайомившись з вищевказаним повідомленням та перевіривши платіжні інструкції ОСОБА_2 виявила, що нею під час проведення оплати за паркування помилково замість державного номерного знаку автомобіля: НОМЕР_1 вказаний невірний державний номерний знак: НОМЕР_2 (пропущена цифра «0»). ОСОБА_2 , виявивши вказану помилку відразу повідомила про це на «Гарячу лінію м. Львова». Проте, незважаючи на вказане інспектор виніс оскаржувану постанову, якої притягнув її до адміністративної відповідальності, незважаючи навіть на той факт, що вона не керувала у цей день автомобілем. У зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

Представник відповідача Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради було подано до суду відзив, у якому відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що постанова про накладення адміністративного стягнення на позивачку винесена відповідно до вимог чинного законодавства, а помилка споживача при оплаті платного паркування, що полягає, зокрема, у неправильному введені даних номерного знаку транспортного засобу не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови. В зв`язку з наведеним, просить у задоволені позову відмовити /а.с.47-52/.

У судовому засіданні позивачка позов підтримала, дала пояснення аналогічні вищенаведеному, просить позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила, дала пояснення аналогічні доводам, викладеним у відзиві, просить у задоволені позову відмовити.

15 липня 2026 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова позов прийнятий до розгляду, відкрито провадження, залучено у якості співвідповідача Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради /а.с.27/.

Заслухавши пояснення позивачки, представника відповідача дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль марки «Volvo X/ХZК9/ ХZК9», д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобі серія НОМЕР_3 /а.с.23/.

11 червня 2026 року донька позивачки ОСОБА_2 , керуючи її автомобілем марки «Volvo X/ХZК9/ ХZК9», д.н.з. НОМЕР_1 , зупинилася на майданчику для платного паркування по вул. Підвальна у м. Львові (код В1003) та користуючись мобільним застосунком «Приват24» o 10 год 40 хв здійснила онлайн оплату за послугу паркування на суму 70 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № Р23А6016694523D2799, а о 12 год. 32 хв. повторно здійснила оплату на суму 35 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № Р23А6017407253D4953 /а.с.11,12,14/.

Попри це, повернувшись до свого автомобіля приблизно о 13 год. 02 хв., ОСОБА_2 , побачила на лобовому склі повідомлення до постанови про притягнення до відповідальності ЛВ01135912, складене інспектором з паркування відділу контролю за дотриманням правил паркування та тимчасового затримання транспортних засобів управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури ДММ та ВІ ЛМР за відповідним посиланням, яке розміщене на веб-сайті вказаного управління, у якому прикріплено п`ять фото із автомобілем «Volvo X/ХZК9/ ХZК9», д.н.з. НОМЕР_1 , у часовому проміжку 11:04:09-11:17:26 /а.с.56,57/.

Ознайомившись з вищевказаним повідомленням та перевіривши платіжні інструкції ОСОБА_2 виявила, що нею під час проведення оплати за паркування помилково замість державного номерного знаку автомобіля « НОМЕР_1 » нею був вказаний невірний державний номерний знак « НОМЕР_2 ». Тобто, ОСОБА_2 під час проведення оплати не зазначила в платіжному документі цифру «0».

ОСОБА_2 , виявивши вказану помилку відразу повідомила про це на «Гарячу лінію м. Львова» (зауваження № 69576 від 11 червня 2026 року, о 13:02) /а.с.12/.

Крім цього, 12 червня 2026 року ОСОБА_2 звернулася зі скаргою на ім`я начальника Управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури, в якій повідомила про вищевказані обставини, просила скасувати повідомлення до постанови про притягнення до відповідальності ЛВ01135912 від 11 червня 2026 року та закрити провадження у справі, а також, долучила дві квитанції про оплату 70 грн та 35 грн /а.с.15-18/.

22 червня 2026 року Управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури надало відповідь ОСОБА_2 на її звернення на «Гарячу лінію м. Львова», в якій повідомило, що у місті діє автоматизована система контролю паркування, на момент сканування номерного знаку ТЗ оплати не було. Оскільки ОСОБА_2 допустила помилку при введені номерного знаку ТЗ, повідомлення про адміністративну відповідальність виписано правомірно. Відповідно до статті 87 Закону України «Про платіжні послуги», платник несе відповідальність перед надавачем платіжних послуг, що його обслуговує, відповідно до умов укладеного між ними договору про надання платіжних послуг /а.с.13/.

24 червня 2026 року інспектором з паркування відділу контролю за дотриманням правил паркування та тимчасового затримання транспортних засобів управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури ДММ та ВІ ЛМР Кузиком Я.Л. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЛВ № 01135912, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та накладено на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 700 грн за те, що 11 червня 2026 року, о 11:17 год. водієм ТЗ «Volvo XС40», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснено користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більше як 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, чим порушено вимоги абз. 2 п. 26 Правил паркування /а.с.9/.

Адміністративним правопорушенням (проступком), згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 152-1 КУпАП порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.

Водночас, згідно з приміткою до ст. 152-1 КУпАП, під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).

Між тим, за приписами ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу правопорушення.

Отже, диспозиція ч. 1 ст. 152-1 КУпАП є бланкетною та карає за конкретну протиправну бездіяльність - неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування.

Тобто об`єктивною стороною цього правопорушення є порушення правил паркування, а саме бездіяльність у вигляді неоплати вартості послуг за користування платним майданчиком тривалістю понад 10 хвилин поспіль (крім майданчиків з автоматичними терміналами на виїзді). Юридична відповідальність за цією нормою настає за безкоштовне користування платним паркувальним місцем або інше порушення правил паркування транспортних засобів. Санкція статті передбачає стягнення штрафу у двадцятикратному розмірі від вартості однієї години паркування на відповідному майданчику.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 здійснила повну та своєчасну оплату послуг паркування транспортного засобу за відповідний проміжок часу та у відповідному місці.

Цей факт підтверджується платіжною інструкцією № Р23А6016694523D2799 про оплату послуг з паркування на суму 70 грн (за дві години) та платіжною інструкцією № Р23А6017407253D4953 про оплату послуг з паркування на суму 35 грн (за одну годину), а також доказами того, що копії вказаних платіжних інструкцій є у розпорядженні відповідача ще з 12 червня 2026 року (тобто за 12 днів до винесення оскаржуваної постанови), оскільки були надані останньому ОСОБА_2 разом з її вищевказаною скаргою.

При цьому оплату здійснено саме за послуги паркування належного позивачеві транспортного засобу марки «Volvo X/ХZК9/ ХZК9», д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки відсутність цифри «0» у платіжних інструкція під час зазначення державного номерного знаку свідчить про явну технічну помилку, тому що в Україні не існує державних номерних знаків, які б містили лише три цифри.

Таким чином, визначальний елемент об`єктивної сторони правопорушення – «неоплата» - у даній спірній ситуації відсутній.

Суд вважає, що оплата паркування, здійснена ОСОБА_2 за державним номером НОМЕР_1 , у якому в платіжній інструкції помилково не зазначено цифру «0», є належною оплатою за користування паркувальним місцем саме цим конкретним автомобілем, незалежно від факту, який був візуально зафіксований інспектором.

Суд звертає увагу на те, що згідно з приміткою до ст. 152-1 КУпАП суб`єктом правопорушення, передбаченого частинами першою, другою та восьмою ст. 152-1 КУпАП, є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення (момент паркування), а в разі фіксації зазначеного правопорушення в режимі фотозйомки (відеозапису) - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладання адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу.

Крім того, за нормами статті 279-1 КУпАП, якою визначено порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.

За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції, інспекторів з паркування у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою кваліфікованого електронного підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов`язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов`язковим дотриманням Закону України "Про захист персональних даних".

Таким чином, винесенню постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП передує обов`язок інспектора з паркування встановити відповідальну особу у значенні ст. 14-2 КУпАП - власника транспортного засобу або належного користувача.

Вказаного обов`язку інспектор з паркування Управління не виконав, до розгляду справи про адміністративне правопорушення підійшов формально та зробив передчасний висновок про наявність у діях позивачки складу відповідного адміністративного правопорушення, без дослідження всіх доказів, достеменно знаючи, що керування автомобілем марки «Volvo X/ХZК9/ ХZК9», д.н.з. НОМЕР_1 , 11 червня 2026 року здійснювала не позивачка, а інша особа – її донька ОСОБА_2 , а також, усвідомлюючи, що оплата за паркування автомобіля марки «Volvo X/ХZК9/ ХZК9», д.н.з. НОМЕР_1 , була проведена.

Суд вважає, що, інспектор, маючи вже у своєму розпорядженні копії платіжних інструкцій, скаргу (фактично пояснення) користувача автомобіля ОСОБА_2 від 12 червня 2026 року, мав технічну та правову можливість (і був зобов`язаний) встановити державний номерний знак автомобіля, оплату за паркування якого по вул. Підвальна у м. Львові було здійснено. Не дослідивши всі вищевказані докази у їх сукупності, інспектор не виконав вимог щодо повного з`ясування обставин.

Крім того, суд враховує, що стаття 9 КУпАП визначає адміністративне правопорушення як винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність.

У судовому засіданні представник відповідача підтвердила, що система ідентифікації автомобіля містить певні технічні обмеження, які унеможливлюють зарахування грошових коштів за паркування автомобіля у випадку зазначення невірного державного номерного знаку ТЗ у платіжному документі, вимагаючи виключно стандартний формат державного номерного знака.

Отже, опинившись у ситуації технічного обмеження системи, користувач автомобіля ОСОБА_2 діяла добросовісно, адже вона вжила усіх залежних від неї заходів для виконання свого публічного обов`язку - сплатила кошти за паркування та повідомила завчасно про допущену нею помилку.

За таких обставин у діях, як ОСОБА_2 , так і позивачки ОСОБА_1 відсутній умисел чи необережність, спрямовані на ухилення від оплати. Натомість покладання на особу відповідальності за технічну недосконалість або обмеженість програмного забезпечення, створеного публічним органом (місцевого самоврядування), є неприпустимим та суперечить принципу правової визначеності.

ЄСПЛ неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування" (серед інших справа "Рисовський проти України", заява № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року, п.п. 70, 71).

Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Отже, враховуючи, що користувач автомобіля ОСОБА_2 виконала обов`язок щодо оплати послуг паркування, а зазначення нею невірного номера було пов`язано з технічною помилкою, про що вона відразу ж (11 червня 2026 року) та задовго до винесення оскаржуваної постанови повідомила відповідача, суд доходить висновку про відсутність у діях позивачки складу адміністративного правопорушення. У свою чергу, формальний підхід інспектора з паркування та невстановлення ним взаємозв`язку між справжнім державним та помилково зазначеним номерами одного транспортного засобу призвели до винесення незаконного рішення про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності.

Згідно із ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (правопорушення). Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП орган (посадова особа), який розглядає справу про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Положення статті 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кобець проти України" від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

В силу приписів частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За змістом ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до положень ст. 286 КАС України, які відповідають нормам ст. 293 КУпАП, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право серед іншого скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.

За наведених обставин, поданих доказів, зокрема, подання доказів проплати, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, не доведена, прийняте рішення про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, за відсутності достатніх даних про вчинення правопорушення, відповідно постанова про накладення адміністративного стягнення серії підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.

Разом з тим, враховуючи, що ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік дій, які може вчинити місцевий загальний суд як адміністративний суд, за наслідками розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку, що в задоволенні вимог позову про визнання протиправною постанови по справі про адміністративне правопорушення слід відмовити.

Також, не підлягає задоволенню позов в частині його вимог до відповідача Управління безпеки та вуличної інфраструктури Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, оскільки вказане управління не має статусу юридичної особи, а відтак є неналежним відповідачем у даній справі, що є окремою підставою для відмови у задоволені позову в частині вказаних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, тому на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Керуючись статтями 2, 5-9, 72-77, 90, 243-246, 250, 251, 286 КАС України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, Управління безпеки та вуличної інфраструктури Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити частково.

Скасувати постанову інспектора з паркування відділу контролю за дотриманням правил паркування та тимчасового затримання транспортних засобів управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури ДММ та ВІ ЛМР Кузика Я.Л. серії ЛВ № 01135912 від 24 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, а провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради

В решті вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:

Оригінал рішення.