Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №720/435/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

30 липня 2026 року м. Чернівці

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Потоцький В.П., за участю захисника – адвоката Вівчара А.Г., особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Вівчара А.Г., який діє в інтересах ОСОБА_2 на постанову Новоселицького районного суду Чернівецької області від 16 червня 2026 року, –

В С Т А Н О В И В :

Постановою Новоселицького районного суду Чернівецької області від 16 червня 2026 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито у зв`язку з відсутністю в її діях складу та події адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, захисник – адвокат Вівчар А.Г., який діє в інтересах ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, у якій просить постанову Новоселицького районного суду Чернівецької області від 16 червня 2026 року скасувати, прийняти нову, якою ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП із зазначенням порушень вимог Правил дорожнього руху України, які перебувають у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди від 10.02.2026.

Посилається на те, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою і такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Вказує, що після ухвалення оскаржуваної постанови апелянтом отримано відеозапис моменту дорожньо-транспортної пригоди від 10 лютого 2026 року. На момент розгляду справи судом першої інстанції апелянт не мав об`єктивної можливості надати цей доказ суду та просить долучити його до матеріалів справи.

Зазначений відеозапис стосується саме тих обставин – просторового розташування транспортних засобів, дистанції між ними та моменту виникнення небезпеки для руху – відсутність даних про які, за висновком експерта, унеможливила технічний аналіз дій водія ОСОБА_1

ЄУНСС:720/435/26

НП:33/822/326/26 Головуючий у І-ій ін-ції: Оленчук І.В.

Категорія: ст.124 КУпАП Головуючий-суддя: Потоцький В.П.

Вважає цей доказ таким, що має суттєве значення для правильного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Заслухавши доводи адвоката Вівчара А.Г., який діє в інтересах ОСОБА_2 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав зазначених у ній, думку ОСОБА_1 , яка просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд доходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно з ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддею місцевого суду при розгляді справи про адміністративне правопорушення вказаних вимог було дотримано.

Диспозицією ст. 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Отже, диспозиція ст.124 КУпАП є бланкетною, оскільки містить посилання на правила дорожнього руху, а тому для визначення суті правопорушення та вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення необхідно встановити, які пункти правил дорожнього руху були порушені особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, та у чому полягали такі порушення.

Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_1 , їй ставиться у провину порушення вимог п.2.3.б, п.12.1, п.13.1 ПДР, що призвело до настання ДТП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №588123 від 10.02.2026, ОСОБА_1 10 лютого 2026 року близько 16 години 09 хвилин керуючи автомобілем марки «Mercedes Vito» державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Чернівецькій, 1-В в с. Магала Чернівецького району Чернівецької області не вибрала безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати, не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, не дотрималась безпечної дистанції, чим порушила п.2.3.б п.12.1, 13.1 ПДР і у результаті здійснила зіткнення із транспортним засобом «Volkswagen Passat» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали пошкодження.

Відповідно до пункту 2.3 «б» ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну.

Пунктом 12.1 ПДР України визначений обов`язок водія вибору в установлених межах безпечної швидкості руху необхідної для постійного контролю руху транспортного засобу та безпечного ним керування.

Визначаючи швидкість руху, водій зобов`язаний виходити з конкретної дорожньої обстановки, враховувати особливості вантажу, що перевозиться, а також технічний стан транспортного засобу.

Зміст пункту 12.1 Правил дорожнього руху України свідчить, що законодавець не встановлює фіксованого значення швидкості, яке має бути безумовно дотримане за певних дорожніх умов. Натомість обов`язок визначити безпечну швидкість покладається на водія, який повинен самостійно оцінити дорожню ситуацію та всі обставини, передбачені зазначеною нормою, щоб забезпечити постійний контроль за рухом транспортного засобу і можливість безпечного реагування на зміну дорожньої обстановки.

На думку суду, поняття безпечного керування транспортним засобом охоплює не лише вибір відповідної швидкості, а й вчинення водієм усіх необхідних дій, спрямованих на недопущення дорожньо-транспортної пригоди, зокрема наїзду на пішоходів, зіткнення з іншими транспортними засобами або перешкодами. Одним із проявів такого обов`язку є забезпечення можливості своєчасно зупинити транспортний засіб у разі виникнення небезпеки для руху. До таких небезпечних обставин належить, зокрема, раптова зупинка транспортного засобу, який рухається попереду або в сусідній смузі.

Згідно з вимогами п.13.1 ПДР України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу, повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Поняття «безпечна дистанція» визначене у п. 1.10 ПДР України, відповідно до якої це відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру.

Тлумачення наведених норм права свідчить, що на водія покладається обов`язок підтримувати таку дистанцію до транспортного засобу, який рухається попереду, щоб у разі його раптового гальмування чи зупинки мати реальну можливість уникнути зіткнення без необхідності виконання будь-яких маневрів.

Комплексний аналіз положень пунктів 12.1, 13.1 та 1.10 Правил дорожнього руху України дає підстави для висновку, що безпечне керування транспортним засобом передбачає не лише вибір швидкості, адекватної дорожній обстановці, а й дотримання безпечної дистанції та бокового інтервалу щодо транспортних засобів, які рухаються попереду або поруч. Такі параметри руху повинні забезпечувати водієві можливість своєчасно відреагувати на зміну дорожньої ситуації та запобігти зіткненню у випадку несподіваного гальмування чи зупинки іншого транспортного засобу.

Водночас чинні Правила дорожнього руху не передбачають винятків із зазначених вимог, пов`язаних із поведінкою водія транспортного засобу, який рухається поряд, у тому числі з оглядом дорожньої обстановки, оцінкою дій інших учасників дорожнього руху, прийняттям рішень щодо здійснення відповідних маневрів чи виконання інших дій, пов`язаних із керуванням транспортним засобом.

Так, до протоколу про адміністративне правопорушення додано схему місця ДТП, складену 10 лютого 2026 р. та підписану учасниками ДТП без зауважень (а.с.4).

На схемі відображено місце події (ділянку дороги), де сталося зіткнення транспортних засобів, ширину проїжджої частини дороги, розташування транспортних засобів після зіткнення та напрямок їх руху.

Також схемою місця ДТП, зафіксовано отримані транспортними засобами механічні ушкодження (а.с.4 зворот).

Зокрема, у транспортного засобу «Mercedes Vito», д/н/з НОМЕР_3 деформована передня частина авто, розбитий передній бампер, підсилення бампера, дві передні фари, інтеркулер, радіатор, деформоване переднє праве та ліве крило, деформований капот.

У автомобіля «Volkswagen Passat», д/н/з НОМЕР_2 пошкоджена/деформована задня частина автомобіля, багажник задній, скло заднє розбите, два задніх стопа, задня панель, деформовані два задніх крила, порізане колесо, зігнуте переднє сидіння.

Крім того, обидва водії надали безпосередньо після події ДТП письмові пояснення щодо обставин ДТП.

Водій ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях зазначила, що керувала автомобілем «Mercedes Vito» в сторону м. Чернівці з с. Бояни, водій автомобіля «Volkswagen Passat» рухався по лівій смузі та здійснив маневр на її праву смугу для руху, а тому вона не мала можливості уникнути ДТП (а.с.7).

З письмових пояснень водія ОСОБА_2 вбачається, що 10.02.2026 року, близько 16:10 год., керуючи автомобілем «Volkswagen Passat», д/н/з НОМЕР_2 їхав в напрямку м. Чернівці зі сторони с. Бояни та по вул. Чернівецькій, 1-В в с. Магала, Чернівецького району, Чернівецької області в напрямку м. Чернівці, заздалегідь 200 метрів увімкнув показник правого повороту для здійснення паркування, однак у цей час автомобіль марки «Mercedes Vito» вдарив на великій швидкості в задню частину його автомобіля та отримав механічні пошкодження внаслідок ДТП (а.с.8).

З наданого відеозапису (а.с.54) вбачається, що ОСОБА_2 рухався у крайній лівій смузі руху, ближче до середини дороги та почав з`їжджати на праву смугу руху, при цьому пригальмував перед заїздом на паркувальний майданчик, в результаті чого й сталось зіткнення з транспортним засобом під керуванням ОСОБА_1 .

Висновок експерта від 03 червня 2026 року № СЕ-19/126-26/3810-ІТ не спростовує правильності висновку, зробленого судом першої інстанції. Навпаки, ним підтверджено, що дії ОСОБА_2 перебували у причинному зв`язку з настанням ДТП (а.с.28-38), а саме: в діях водія ОСОБА_2 вбачається невідповідність вимог пунктів 10.1 та 10.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

Так, відповідно до п. 10.1. ПДР перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Пунктом 10.3 ПДР передбачено, що у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.

За одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції і не дають підстав для її скасування чи зміни.

Розглянувши клопотання представника потерпілого про призначення повторної судової автотехнічної експертизи, апеляційний суд зазначає, що наявні у матеріалах справи докази містять достатньо відомостей для встановлення обставин дорожньо-транспортної пригоди.

За таких обставин суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для призначення повторної судової автотехнічної експертизи, а тому клопотання представника потерпілого задоволенню не підлягає.

Інші посилання в апеляційній скарзі мають формальний характер, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції доходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі.

При цьому, апеляційний суд керується висновком Європейського суду з прав людини, зробленим ним у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, де в п. 58 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а підстав для її скасування чи зміни не вбачається.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень вимог матеріального чи процесуального права, які дають підстави змінити чи скасувати оскаржувану постанову, в зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КпАП України, суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника – Вівчара А.Г., який діє в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Новоселицького районного суду Чернівецької області від 16 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Чернівецького

апеляційного суду В.П.Потоцький