Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №391/478/26 — Кропивницький апеляційний суд

Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 33/4809/353/26 Головуючий у суді І-ї інстанції Козюменська В. В.

Справа № 391/478/26 Доповідач в колегії апеляційного суду Іванов Д. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2026 року м. Кропивницький

Суддя Кропивницького апеляційного суду Іванов Д.Л., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 – Ходіневича П.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку апеляційного перегляду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 03 липня 2026 року в справі про притягнення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працюючої в ВСП «Компаніївський фаховий коледж ветеринарної медицини БНАУ» викладачем, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 489014, 29.04.2026 о 13:00, а також у період з 02.04.2026 по 29.04.2026 та 23.02.2026 протягом навчального дня у КЗ «Компаніївський ліцей», що розташований за адресою с-ще Компаніївка, вул.Паркова,13, Кропивницький район, Кіровоградська область, ОСОБА_1 , будучи матір`ю неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є учасником освітнього процесу та учнем 8-А класу, допустила систематичне здійснення булінгу її сином ОСОБА_3 , відносно неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що полягало у психологічному та фізичному насильстві, а саме 23.02.2026 умисне псування особистих речей шляхом кидання продуктів харчування, протягом часу з 02.04.2026-29.04.2026 - систематичному висловлюванню словесних образ та нецензурній лайці в бік ОСОБА_2 ; 29.04.2026 ОСОБА_3 плюнув на ОСОБА_2 в присутності свідків, внаслідок чого могла бути заподіяна шкода психологічному здоров`ю ОСОБА_2 .

За таких обставин постановою судді Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 03 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 173-4 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді місцевого суду щодо неї та закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що її син не вчиняв жодного булінгу, не спричинював жодної шкоди і навпаки є його жертвою. Натомість місцевий суд не надав оцінку існуванню булінгу відносно ОСОБА_4 з урахуванням пояснення ОСОБА_3 , відеозапису, листа директора КУ «Центру моніторингу та аналізу діяльності закладів освіти» Компаніївської селищної ради Кіровоградської області» ОСОБА_5 від 27.05.2026 року та листа начальника ВП № 3 (м. Бобринець) С.Дейкуна від 08.05.2026 року, з яких вбачається постійний булінг по відношенню до ОСОБА_3 , який приховується педагогами, спільні дії кількох однокласників по утриманню, нанесенню тілесних ушкоджень і відеофіксації таких дій з боку кількох однокласників, які після цього обвинуватили саме ОСОБА_3 , який значно фізично слабший у булінгу відносно значно сильнішого і наглішого однокласника, що свідчить про те, що булінг з боку ОСОБА_3 не міг відбуватись з огляду навіть численної переваги компанії ОСОБА_4 .

Разом з цим, з метою приховання даних обставин суд приховав і не надав оцінку доказам, а саме відеозапису, консультативного висновку спеціаліста, листів посадових осіб, наявності кримінального провадження відносно ОСОБА_4 , що свідчить про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд доходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

За змістом ст.ст. 252, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суддя місцевого суду зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення.

Однак, визнаючи винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП, суддею місцевого суду, всупереч вимог ст. ст. 7, 245, 252, 280 КУпАП, належним чином не з`ясовано обставин справи, не наведено переконливих доказів на обґрунтування такого висновку, не оцінено сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення про її винуватість у вчиненні інкримінованого правопорушення, що потягло передчасний висновок суду про те, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-4 КУпАП.

Таке, судове рішення апеляційний суд вважає як необґрунтованим, оскільки в ньому відсутня оцінка доказів, на підставі яких судом були встановлені ті чи інші обставини, так і невмотивованим, оскільки в ньому не наведені належні та достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Статею 173-4 КУпАП визначено поняття булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі, із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до ч. 3 ст. 173-4 КУпАП, передбачена відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, що тягне за собою накладення штрафу на батьків від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

Згідно із розділом 1 наказу № 1646 від 28.12.2019 р. Міністерства освіти і науки України визначено, що до булінгу (цькування) в закладах освіти належать випадки, які відбуваються безпосередньо в приміщенні закладу освіти та на прилеглих територіях (включно з навчальними приміщеннями, приміщеннями для занять спортом, проведення заходів, коридорами, роздягальнями, вбиральнями, душовими кімнатами, їдальнею тощо) та (або) за межами закладу освіти під час заходів, передбачених освітньою програмою, планом роботи закладу освіти, та інших освітніх заходів, що організовуються за згодою керівника закладу освіти, в тому числі дорогою до (із) закладу освіти.

Ознаками булінгу (цькування) є систематичне вчинення учасниками освітнього процесу діянь стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, в тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, а саме:

умисне позбавлення їжі, одягу, коштів, документів, іншого майна або можливості користуватися ними, перешкоджання в отриманні освітніх послуг, примушування до праці та інші правопорушення економічного характеру;

словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи;

будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної чи фізичної поведінки сексуального характеру, зокрема принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська, образи, жарти, погрози, поширення образливих чуток;

будь-яка форма небажаної фізичної поведінки, зокрема ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, завдання ударів;

інші правопорушення насильницького характеру.

Відповідно до 4 розділу наказу № 1646 від 28.12.2019 р. Міністерства освіти і науки України визначено порядок роботи комісії про запобіганню булінгу в закладах освіти.

Метою діяльності комісії є припинення випадку булінгу (цькування) в закладі освіти; відновлення та нормалізація стосунків, створення сприятливих умов для подальшого здобуття освіти у групі (класі), де стався випадок булінгу (цькування); з`ясування причин, які призвели до випадку булінгу (цькування), та вжиття заходів для усунення таких причин; оцінка потреб сторін булінгу (цькування) в соціальних та психолого-педагогічних послугах та забезпечення таких послуг.

До завдань комісії належать: збір інформації щодо обставин випадку булінгу (цькування), зокрема пояснень сторін булінгу (цькування), батьків або інших законних представників малолітніх або неповнолітніх сторін булінгу (цькування); висновків практичного психолога та соціального педагога (за наявності) закладу освіти; відомостей служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді; експертних висновків (за наявності), якщо у результаті вчинення булінгу (цькування) була завдана шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого; інформації, збереженої на технічних засобах чи засобах електронної комунікації (Інтернет, соціальні мережі, повідомлення тощо); іншої інформації, яка має значення для об`єктивного розгляду заяви; розгляд та аналіз зібраних матеріалів щодо обставин випадку булінгу (цькування) та прийняття рішення про наявність/відсутність обставин, що обґрунтовують інформацію, зазначену у заяві.

У разі прийняття рішення комісією про наявність обставин, що обґрунтовують інформацію, зазначену у заяві, до завдань комісії також належать:

оцінка потреб сторін булінгу (цькування) в отриманні соціальних та психолого-педагогічних послуг та забезпечення таких послуг, в тому числі із залученням фахівців служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді;

визначення причин булінгу (цькування) та необхідних заходів для усунення таких причин;

визначення заходів виховного впливу щодо сторін булінгу (цькування) у групі (класі), де стався випадок булінгу (цькування);

моніторинг ефективності соціальних та психолого-педагогічних послуг, заходів з усунення причин булінгу (цькування), заходів виховного впливу та корегування (за потреби) відповідних послуг та заходів;

надання рекомендацій для педагогічних (науково-педагогічних) працівників закладу освіти щодо доцільних методів здійснення освітнього процесу та інших заходів з малолітніми чи неповнолітніми сторонами булінгу (цькування), їхніми батьками або іншими законними представниками;

надання рекомендацій для батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування)».

Насмішки та кепкування, образи та погрози, і навіть бійки - далеко не повний перелік діянь, які притаманні як конфлікту так і булінгу. Разом з тим, не кожен конфлікт є булінгом, і як свідчить правозастосовна практика, від вміння розпізнати булінг, відрізнити його від конфлікту за характерними ознаками залежить можливість захистити потерпілу особу та притягнути кривдника до відповідальності, встановленої законом.

Дуже важливо розрізняти поняття: «сварка», «сутичка», «зіткнення», «конфлікт», «булінг».

Конфлікт (лат. conflictus – сварка, сутичка) – є зіткненням протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Систематичність (повторюваність) діяння – одна з типових ознак булінгу, яка в переважній більшості випадків слугує ключовою відмінністю від конфлікту між учасниками освітнього процесу, прояву невихованості, недисциплінованості чи застосування неправомірних методів виховання.

Типовими ознаками булінгу (цькування) є: систематичність (повторюваність) діяння; наявність сторін: кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності); дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, що 29.04.2026 о 13:00, а також у період часу з 02.04.2026 по 29.04.2026 та 23.02.2026 протягом навчального дня у КЗ «Компаніївський ліцей», що розташований за адресою с-ще Компаніївка, вул.Паркова,13, Кропивницький район, Кіровоградська область, ОСОБА_1 , будучи матір`ю неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є учасником освітнього процесу та учнем 8-А класу, допустила систематичне здійснення булінгу її сином ОСОБА_3 , відносно неповнолітнього ОСОБА_2 .

На підтвердження зазначеного у протоколі період часу здійснення булінгу неповнолітнім ОСОБА_3 відносно неповнолітнього ОСОБА_2 надано мисьмові пояснення неповнолітнього ОСОБА_2 ; доповідна записка вчителя математики ОСОБА_6 ; письмові пояснення класного керівника 8-А класу ОСОБА_7 ; письмові пояснення неповнолітніх ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; письмовими поясненнями ОСОБА_11 ;

Разом з тим, до протоколу про адміністративне правопорушення додано, протокол засідання комісії КЗ «Компаніївський ліцей» від 05.05.2026 р., за результатом якого визнано факт конфліктної ситуації між учнями ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Також з відповіді КУ «Центр моніторингу та аналізу діяльності закладів освіти» убачається, що адміністрація закладу освіти офіційно визнала неправомірними дії обох сторін конфлікту, який відбувся 29.04.2026: з боку ОСОБА_14 зафіксовано спробу психологічного тиску та навмисну провокацію конфлікту (учень плювався на уроці та вчиняв образи нецензурними словами на адресу матері іншого учня). З боку ОСОБА_2 : застосування фізичної сили у відповідь на провокацію.

Крім того, в судовому засіданні місцевого суду було встановлено, що 29.04.2026 ОСОБА_15 перебуваючи у приміщенні класу зняв кофту та почав ганятися за ОСОБА_16 по класу, коли наздогнав, почав бити - наніс йому декілька ударів по голові, тулубу та ногами по сідницям. За заявою ОСОБА_1 за даним фактом було внесено відомості до ЄРДР було внесено за ч.1 ст. 125 КУпАП.

Таким чином, докази у справі свідчать про те, що 29.04.2026 відбулась конфліктна ситуації між учнями ОСОБА_12 та ОСОБА_16 , що виразилась у активних діях обох сторін.

Водночас зазначений у протоколі період часу здійснення булінгу неповнолітнім ОСОБА_3 відносно неповнолітнього ОСОБА_2 з 02.04.2026 по 29.04.2026 не містить конкретних фактів. Які підтверджуються об`єктивними доказами у справі.

За таких обставин у даному протоколі не зазначено конкретну тривалість або повторюваність (у який конкретно період у часі, чи яку кількість разів із зазначенням відповідних дат і часу), наведених у протоколі, що полягають у здійснення булінгу неповнолітнім ОСОБА_3 відносно неповнолітнього ОСОБА_2 , яка б свідчила про їх систематичність.

При цьому слід зазначити, що систематичність вчинення дій, що, у даній справі, становить психологічного та фізичного насильства, є обов`язковою кваліфікуючою ознакою правопорушення, передбаченого ст.173-4 КУпАП.

Апеляційний суд вважає, що в ході судового розгляду було встановлено, що між ОСОБА_16 та ОСОБА_12 наявні певні конфліктні відносини, проте, за обставин встановлених під час судового розгляду вони не можуть бути кваліфіковані судом як булінг.

Виходячи з вказаних обставин, суд апеляційної інстанції констатує про не доведення поза розумним сумнівом вчинення боулінгу неповнолітнім ОСОБА_16 виключає притягнення до адміністративної відповідальності та накладення на ОСОБА_1 відповідного стягнення у відповідності до вимог ч.3 ст.173-4 КУпАП.

На думку апеляційного суду докази наявні в матеріалах провадження, поза розумним сумнівом не доводять вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП, оскільки містять суперечності.

Разом з тим, суддя місцевого суду на дані обставини не звернув уваги та прийшов до передчасного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01 листопада 1950 року передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в ст. 62 Конституції України.

Відповідно до статті 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Отже, під час апеляційного розгляду встановлено, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є обґрунтованими, а суддя місцевого суду неправильно встановив фактичні обставини справи, оскільки дії ОСОБА_1 не утворюють складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції не забезпечив повноту, всебічність і об`єктивність судового розгляду та дійшов висновку, який суперечить фактичним обставинам справи та положенням законодавства, тому судове рішення не може вважатись обґрунтованим і законним.

Окремо апеляціний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ч.1 ст. 173-4 КУпАП визначено поняття булінгу (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі, із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого.

Разом з тим, ч.3 ст.173-4 КУпАП встановлено, що діяння, передбачене частиною першої цієї статті, вчинене малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

Таким чином, відповідною нормою закону встановлено, що за діяння, яке за своїми ознаками відповідає диспозиції ч.1 ст.173-4 КУпАП, яке було вчинено малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років несуть адміністративну відповідальність батьки або особи, які їх замінюють.

Положеннями ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За таких обставин, суд повинен встановити, чи дійсно малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років було вчинено діяння, яке відповідає диспозиції ч.1.ст.173-4 КУпАП та може бути визначено судом як булінг.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що КУпАП не передбачає притягнення малолітніх або неповнолітніх віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років до адміністративної відповідальності, оскільки ст.12 КУпАП визначено, що адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Таким чином, суд повинен встановити обставини вчинення діяння, яке є противоправним та за яке ч.1 ст.173-4 КУпАП передбачено накладення стягнення та яке було вчинено малолітнім або неповнолітнім віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, що свідчить про недосконалість та суперечливість відповідного закону.

Апеляційний суд приймає до уваги, що розгляд провадження за ч.3 ст.173-4 КУпАП не має своєю метою притягнення малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років до адміністративної відповідальності, однак необхідність встановлення судом обставин за яких було вчинено діяння, яке є протиправним та яке в подальшому буде мати преюдиційне значення, свідчить про наявність особистого інтересу особи яка вчинила таке діяння, у зазначеному провадженні та визначення її належного процесуального статусу.

Розгляд відповідного провадження потребує визначення мінімальних прав, якими повинні користуватися малолітні або неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років під час провадження, яким суд повинен встановити вчинення протиправного діяння, яке передбачене диспозицією ч.1 ст.173-4 КУпАП.

Відповідно до Мінімальних стандартних правил Організації Об`єднаних Націй щодо відправлення правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінські правила), які прийнято резолюцією 40/33 Генеральної Асамблеї від 29 листопада 1985 року, правосуддя щодо неповнолітніх має бути складовою процесу національного розвитку кожної країни в рамках всебічного забезпечення соціальної справедливості для всіх неповнолітніх, одночасно сприяючи таким чином захисту молоді та підтримці мирного порядку в суспільстві.

При цьому, якщо справу неповнолітнього правопорушника не було припинено, нею або ним займається компетентний орган влади (суд, суд, рада, комісія тощо) відповідно до принципів справедливого та неупередженого суду.

Судовий розгляд повинен відповідати інтересам неповнолітнього та здійснюватися в атмосфері розуміння, що дозволить неповнолітньому брати участь у ньому та вільно викладати свою точку зору.

У ході всього судового розгляду неповнолітній має право бути представленим його або її адвокатом або право на звернення за безоплатною правовою допомогою, якщо надання такої допомоги передбачено в цій країні законодавством.

Зі змісту матеріалів провадження вбачається, що на початковій стадії відповідного провадження ст. інспектором сектору « Служби освітньої безпеки» Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ст. лейтенантом поліції Кірєєвою Р. було допитано неповнолітнього ОСОБА_3 в присутності його матері ОСОБА_1 за відсутності адвоката.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що ч.3 ст.173-4 КУпАП встановлено, що стягнення накладається на батьків або осіб, які їх замінюють за вчинення діяння, яке вони не вчиняли, а яке було вчинено їх малолітньою або неповнолітньою дитиною під час освітнього процесу.

Разом з тим, ст.9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 (Справа N 1-34/2010) щодо конституційності положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху), за змістом ст. 9 КУпАП саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб`єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).

Так, відповідно до вимог ст.ст.10, 11 КУпАП адміністративне правопорушення може бути вчинено умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків або з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Разом з тим, ч.3 ст.173-4 КУпАП встановлено відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють за вчинення діяння, яке вони не вчиняли, а яке було вчинено їх малолітньою або неповнолітньою дитиною.

Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Адміністративна відповідальність має ґрунтуватися на принципах верховенства права, презумпції невинуватості та індивідуалізації покарання. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституційний суд України визначає адміністративні правопорушення як діяння меншої суспільної небезпеки, ніж злочини, але вважає, що на судовий процес притягнення до адміністративної відповідальності поширюються базові гарантії захисту.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Конституційний суд України неодноразово наголошував на тому, що згідно з ч.2 ст.61 Конституції Украйни юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Індивідуальний характер юридичної відповідальності означає, що покарання або стягнення за вчинене правопорушення несе виключно та особа, яка його скоїла.

Так, відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до п.2 Пленуму Верховного Суду України постанови №9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, « суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.»

Відповідно до наявної судової практики Верховного суду «суди не мають застосовувати положення законів, які не відповідають Конституції, незалежно від того, чи визнавалися вони Конституційним Судом України неконституційними, тобто закони, що суперечать Конституції України не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними. Зокрема, у випадку, якщо закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, то суд зобов`язаний застосувати норми Конституції України як норми прямої дії.»

Апеляційний суд вважає, що покладання законодавцем відповідальності на батьків або осіб, які їх замінюють за протиправне діяння яке було вчинено малолітнім або неповнолітнім віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років під час освітнього процесу, свідчить про намір вплинути на процес виховання дітей, які вчинили таке діяння з метою належного піклування про її духовний і моральний розвиток.

Притягнення батьків або осіб, які їх замінюють до адміністративної відповідальності повинно позитивно вплинути на відношення батьків до обов`язку здійснювати належне виховання та нагляд за дитиною з метою забезпечення її правомірної поведінки під час освітнього процесу, яка повинна бути суспільно корисною та відповідати потребам суспільства.

За таких обставин, обвинувачення у вчинені правопорушення, яке передбачене ч.3 ст.173-4 КУпАП повинно містити данні про те, що саме дії батьків або осіб, які їх замінюють знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку із протиправним діянням, яке було вчинено під час освітнього процесу дитиною.

Разом з тим, обвинувачення, яке було висунуто ОСОБА_1 взагалі не містить даних про те, що вона притягається до адміністративної відповідальності саме як мати малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за протиправне діяння, яке було вчинено її сином та винувата в тому, що не забезпечила належну правомірну поведінку малолітнього.

Пунктом 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

У відповідності до приписів п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Оскільки під час апеляційного розгляду встановлено, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 173-4 КУпАП, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю за підставою, передбаченою п. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 03 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.173-4 КУпАП - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ч. 3 ст.173-4 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Кропивницького

апеляційного суду Д.Л. Іванов