Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №346/6285/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/6285/25

Провадження № 22-ц/4808/1166/26

Головуючий у 1 інстанції Яремин М. П.

Суддя-доповідач Девляшевський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.

суддів: Луганської В.М., Мальцевої Є.Є.,

секретаря Кузів А.В.,

з участю представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 на рішення Коломийського міськрайонного суду в складі судді Яремин М.П., ухвалене 16 квітня 2026 року в м. Коломиї Івано-Франківської області, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору суборенди землі,

в с т а н о в и в :

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору суборенди землі.

Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що 05 грудня 2003 року між Коломийською міською радою і нею було укладено нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого їй було надано в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, площею 0,0117 га, яка знаходиться в м. Коломия на Старій автостанції (теперішня адреса: площа Старий Ринок) біля будинку № 7. 06 листопада 2015 року вона уклала з ОСОБА_4 договір суборенди вказаної земельної ділянки. При цьому пунктами умовами договору встановлено, що орендна плата сплачується суборендарем орендарю у грошовій формі в розмірі 1817,07 грн в рік у строки відповідно до Податкового кодексу України

У зв`язку зі смертю попереднього суборендаря ОСОБА_1 уклала 09 жовтня 2020 року з його дочкою ОСОБА_3 додатковий договір про заміну сторони в договорі суборенди землі від 06.11.2015. У додатковому договорі визначено, що сторони підтверджують свої обов`язки за договором суборенди землі. Додатковий договір є невід`ємною частиною договору суборенди і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та є підставою для внесення змін про зареєстроване право оренди/суборенди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вказувала, що відповідачка неналежно виконувала умови договору суборенди земельної ділянки, оскільки не вносила плату за користування землею. На думку позивачки, такі дії свідчать про систематичне порушення умов договору щодо своєчасної сплати орендних платежів, що відповідно до вимог закону та умов договору є підставою для його розірвання та повернення земельної ділянки.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 16 квітня 2026 року позов задоволено. Розірвано договір суборенди земельної ділянки від 06 листопада 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , у якому на підставі додаткового договору від 09 жовтня 2020 року про заміну сторони у договорі суборенди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 замінено на ОСОБА_3 , щодо земельної ділянки площею 0,0117 га, кадастровий номер 2610600000:18:001:0001, цільове призначення якої — для будівництва адміністративно-побутового приміщення та кафетерію, розташованої у м. Коломия Івано-Франківської області, на території старої автостанції, біля будинку АДРЕСА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0117 га, кадастровий номер 2610600000:18:001:0001, яка є об`єктом суборенди, що розташована в АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 939,00 гривень сплаченого судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу. Просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Вважає рішення необгрунтованим, незаконним, яке ухвалене судом з порушенням норм матеріального права, за неправильного встановлення обставин, які мають значення для справи.

Зазначив, що пунктом 6.3 Договору суборенди землі визначено, що орендар вправі вимагати від суборендаря своєчасного внесення орендної плати, а суборендар зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату у відповідності з пунктом 3 договору. Тобто на виконання умов договору орендар з метою виконання вимог договору повинен надати реквізити для оплати відповідної орендної плати, та відповідно до п. 9.3 договору суборенди землі вжити заходів досудового врегулювання спору шляхом переговорів, або зазначити інший метод здійснення розрахунків. Вказане, на думку представника скаржниці, свідчить про те, що поведінка позивача не відповідає принципу добросовісності і заборони суперечливої поведінки.

Звертає увагу, що в даному випадку має місце прострочення кредитора, що полягає у ненаданні реквізитів для сплати заборгованості з орендної плати за землю, розрахунку такої заборгованості з періоду смерті спадкодавця у 2019 році, що повністю нівелює правові наслідки несплати. Також до позовної заяви не надано доказів відмови відповідача від сплати, а сам позов зводиться до формального твердження щодо відсутності доказів сплати орендних платежів. Проте, доведення позивачем факту систематичної несплати орендної плати відповідачами саме по собі не є достатньою підставою для розірвання договору. При цьому відповідачем не вчинялися умисні дії, спрямовані на ухилення від виконання обов`язку зі сплати орендної плати, а виникнення заборгованості було спричинене діями безпосередньо позивача.

Крім того, представник скаржниці зазначив, що батьком його довірительки було здійснено оплату орендних платежів, у розмірі який визначений у договорі за весь період дії.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 вказує, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, а тому у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.

Зазначив, що договір суборенди не містить обов`язку орендаря щодо надання реквізитів для оплати орендної плати. Натомість, згідно з п. 6.4 договору суборендар зобов`язаний, зокрема у відповідності до п. 3 договору, своєчасно вносити орендну плату. Якщо, на думку представника відповідача, мало місце прострочення кредитора, то відповідачка мала діяти у відповідності до положень ст. 537 ЦК України, відповідно до яких боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори або на рахунок ескроу. Крім того, відповідачкою не надано жодних доказів на підтвердження оплати орендних платежів її батьком наперед.

Відповідачка, яка належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась. Враховуючи належність повідомлення та відсутність доказів поважності причин неявки, апеляційний суд відповідно до положень статті 372 ЦПК України не вбачає перешкод розглядові справи у відсутності учасника справи.

В засіданні апеляційного суду підтримав з моитвів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивачки доводи апеляційної скарги заперечив, пославшись на законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення.

Згідно положень статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

За змістом частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між Коломийською міською радою, в особі міського голови Юращука Б.І. ( орендодавець ) та ОСОБА_1 ( орендар ) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений 05.12.2003 року приватним нотаріусом Коломийського нотаріального округу Трачук Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № Д-2512, за умовами п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 116,97 кв. м., що в м. Коломия, на старій автостанції, біля будинку №7, Івано-Франківської області, для будівництва адміністративно-побутового приміщення та кафетерію з оплатою орендної плати згідно Положення про ставки, порядок визначення та сплати орендної плати за землю ( а.с. 32-37). Договір укладається на термін 25 років, починаючи з дати його реєстрації. Розмір річної орендної плати земельної ділянки становить 701,63 грн в рік; періодичність внесення орендної плати – поквартальна, частинами ( п. 2.2, 2.3 договору ). Згідно з відповідною відміткою на тексті договору він зареєстрований у Коломийському міському відділі земельних ресурсів 01.05.2004 року № 040429700028.

06.11.2015 року між ОСОБА_1 ( орендар ) та ОСОБА_4 ( суборендар ) укладено договір суборенди земельної ділянки, відповідно до п.1.1, 1.2. якого орендар зобов`язується передати за плату суборендарю земельну ділянку у строкове платне користування без зміни цільового призначення, а суборендар зобов`язується прийняти і використовувати земельну ділянку відповідно до умов цього договору та вимог земельного законодавства. Земельна ділянка, що передається в суборенду, знаходиться у користуванні орендаря у відповідності до договору оренди від 05.12.2003 року, зареєстрованого у Коломийському міському відділі земельних ресурсів за №040429700028 від 01.05.2004 року між орендарем та Коломийською міською радою ( а.с. 11-14 ).

Згідно п. 1.3, 1.5-1.6, 2.1 договору зазначена земельна ділянка загальною площею (площа, що передається у суборенду) 0,0117 га, кадастровий номер №2610600000:18:001:0001, розташована в м. Коломия, на старій автостанції, біля будинку №7, Івано-Франківської області. Термін суборенди складає 13 років з моменту прийняття об`єкту суборенди та державної реєстрації.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 договору суборендар сплачує орендарю орендну плату у грошовій формі в розмірі 1 817,07 грн. в рік. Орендна плата вноситься у строки відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно з п.5.1 договору у разі припинення або розірвання договору суборендар зобов`язаний повернути орендодарю земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду.

Відповідно до п.6.3 договору орендар має право вимагати від суборендаря, серед іншого, своєчасного внесення орендної плати згідно з п.3 цього договору.

Згідно з п. 6.4 договору суборендар зобов`язаний, зокрема у відповідності до п. 3 договору, своєчасно вносити орендну плату ( а.с. 11- 14 ).

Судом також встановлено, що 09.10.2020 року між суборендарем ОСОБА_3 , яка є спадкоємцем попереднього суборендаря ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 укладено додатковий договір про заміну сторони у договорі суборенди землі від 06.11.2015 року, згідно з п. 1 якого у зв`язку із смертю попереднього суборендаря та успадкування новим суборендарем права на суборенду земельної ділянки площею 117 кв. м., кадастровий номер 2610600000:18:001:0001 на старій автостанції біля будинку №7, яка є об`єктом суборенди згідно з договором суборенди, сторони дійшли згоди здійснити заміну сторони у договорі суборенди, а саме попереднього суборендаря ОСОБА_4 на нового суборендаря ОСОБА_3 ( а.с. 15 ).

Згідно з п.2-5 додаткового договору сторони підтверджують свої обов`язки за договором суборенди землі; цей договір є невід`ємною частиною договору суборенди і набуває чинності з моменту його підписання сторонами; цей договір є підставою для внесення змін про зареєстроване право оренди/суборенди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; усі інші положення договору оренди залишаються без змін.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

За загальними правилами статті 651 ЦК України умовою розірвання договору оренди в односторонньому порядку є істотне порушення умов договору та інші випадки, встановлені договором та законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а орендодавець не отримав того, на що він розраховував при укладанні договору. Разом з тим, сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. До таких висновків прийшов Верховний Суд в постанові від 06 жовтня 2021 року в справі №573/1831/20.

Ухвалюючи рішення, суд, встановивши відсутність доказів на підтвердження сплати відповідачем орендних платежів за договором суборенди (з дня укладення додаткового договору до договору суборенди до моменту вирішення спору), дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо розірвання оспорюваного договору суборенди зі змінами, внесеними додатковим договором, на підставі систематичної несплати орендної плати.

З вказаним висновком колегія погоджується.

Посилання апелянта на те, що позивач був зобов`язаний надати відповідачу реквізити для сплати орендної плати, а їх ненадання свідчить про прострочення кредитора, є безпідставними.

Обов`язок зі своєчасного внесення орендної плати прямо передбачений умовами договору суборенди та є безумовним обов`язком суборендаря. Відсутність доказів направлення позивачем окремого повідомлення про реквізити для здійснення платежів не звільняє відповідача від виконання взятих на себе договірних зобов`язань.

Безпідставними є й доводи апелянта про наявність прострочення кредитора. Відповідно до частини першої статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Водночас саме по собі ненадання кредитором реквізитів для оплати не свідчить про його прострочення, якщо боржник не довів, що ним вживалися реальні заходи для належного виконання грошового зобов`язання, а кредитор безпідставно ухилився від прийняття виконання.

За змістом статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання підлягають належному та своєчасному виконанню відповідно до умов договору, а одностороння відмова від їх виконання не допускається.

Крім того, відповідно до статті 537 ЦК України у разі відсутності кредитора або його ухилення від прийняття виконання боржник не позбавлений можливості виконати грошове зобов`язання шляхом внесення належних коштів у депозит нотаріуса (або у випадках, встановлених законом, суду).

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач звертався до позивача за отриманням реквізитів для оплати, пропонував інший спосіб виконання зобов`язання, вчиняв спроби здійснити платіж або скористався передбаченим законом способом виконання зобов`язання шляхом внесення коштів у депозит. Отже, відсутні правові підстави вважати, що невиконання відповідачем обов`язку зі сплати орендної плати було наслідком прострочення кредитора.

Посилання скаржника на відсутність доказів відмови відповідача від сплати орендної плати також не впливає на правильність рішення суду. Підставою для розірвання договору є не відмова боржника від виконання зобов`язання, а встановлений судом факт систематичної несплати орендної плати, який підтверджується відсутністю будь-яких доказів здійснення платежів протягом тривалого часу. Саме відповідач, заперечуючи проти позову, повинен був довести належне виконання свого грошового зобов`язання або наявність обставин, що об`єктивно унеможливлювали його виконання, чого зроблено не було.

З огляду на зазначене, підстави для скасування рішення суду з наведених апелянтом підстав відсутні.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381 – 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 16 квітня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Луганська

Є.Є. Мальцева

Повний текст постанови виготовлено 30 липня 2026 року