Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №346/6658/24 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/6658/24

Провадження № 22-ц/4808/761/26

Головуючий у 1 інстанції Калинюк О.П.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої Томин О. О.,

суддів: Луганської В. М., Мальцевої Є. Є.,

за участю секретаря Кузнєцова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 09 лютого 2026 року, ухвалене в складі судді Калинюка О. П. у м. Коломиї, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», ОСОБА_3 , про повернення безпідставно отриманих грошових коштів, стягнення платежів за користування чужими грошовими коштами,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2024 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Оліградський Мирослав Васильович, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», ОСОБА_3 , про повернення безпідставно отриманих грошових коштів, стягнення платежів за користування чужими грошовими коштами.

В обґрунтування позову вказала, що 11.06.2024 близько 20 год 00 хв у м. Коломиї сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Citroen», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_2 , та припаркованого автомобіля марки «Jeep Cherokee», д.н.з. НОМЕР_2 . Згідно з матеріалами справи про адміністративне правопорушення позивачка, керуючи автомобілем «Citroen Berlingo», не врахувала дорожньої обстановки, не дотрималася інтервалу та скоїла наїзд на припаркований транспортний засіб «Jeep Cherokee», внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Власником автомобіля «Citroen Berlingo» є ОСОБА_4 - батько позивачки.

На місці ДТП працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення, план-схему дорожньо-транспортної пригоди та відібрано письмові пояснення в учасників ДТП. Крім того, були присутні ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , який повідомив, що є власником пошкодженого автомобіля «Jeep Cherokee». ОСОБА_1 представилася його дружиною та на місці вимагала відшкодування збитків у повному обсязі.

Перебуваючи у стресовому стані, під тиском ОСОБА_1 , та розуміючи, що є винуватцем ДТП, позивачка у присутності свідків передала відповідачці кошти в розмірі 2000 доларів США на ремонт пошкодженого автомобіля. Про отримання вказаних коштів ОСОБА_1 власноручно написала розписку, оригінал якої передала ОСОБА_2 .

Позивачка вказує, що сторони домовилися, що кошти в розмірі 2000 доларів США ОСОБА_1 поверне після того, як отримає страхове відшкодування.

Постановою Коломийського міськрайонного суду від 11.07.2024 у справі № 346/3368/24 ОСОБА_2 визнано винною за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Цивільна відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ Страхова група «ТАС», строк дії договору з 26.04.2024 до 25.04.2025.

Листом ПАТ «Страхова група «ТАС» від 20.08.2024 № 1737, отриманим на адвокатський запит, повідомлено, що за результатами проведеного огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування. Про це свідчить подана ОСОБА_3 заява про страхове відшкодування від 29.07.2024, згідно з якою вона погодилася, що розмір страхового відшкодування становить 86 300 грн з вирахуванням франшизи та не наполягала на проведенні оцінки чи експертизи пошкодженого майна.

Належна сума страхового відшкодування 86 300 грн перерахована 08.08.2024 на реквізити, вказані у заяві на виплату страхового відшкодування.

Із наведеного, на думку позивачки, вбачається, що власнику автомобіля «Jeep Cherokee» ОСОБА_3 ПАТ Страхова група «ТАС» виплатила страхове відшкодування в розмірі 86 300 грн, а збитки, завдані внаслідок ДТП, відшкодовано в повному обсязі.

Натомість кошти в розмірі 2000 доларів США, які позивачка передала відповідачці, остання отримала безпідставно, оскільки, як виявилося пізніше, ОСОБА_1 не є власником транспортного засобу «Jeep Cherokee», не була водієм у день дорожньо-транспортної пригоди та жодного відношення ні до вказаного транспортного засобу, ні до ДТП не мала. Власником автомобіля «Jeep Cherokee» є ОСОБА_3 , про що стало відомо через декілька днів після ДТП.

Станом на день подання позову кошти відповідачкою не повернуті.

Посилаючись на зазначені обставини та норми законодавства, просила суд стягнути зі ОСОБА_1 на свою користь: 2000 доларів США як грошові кошти, отримані без достатньої правової підстави; 5175,21 грн – інфляційні втрати; 1245,28 грн – три відсотки річних; 968,96 грн судового збору та 16 000,00 грн витрат за надану професійну правничу допомогу.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 09 лютого 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 92 267 грн 47 коп., з яких: безпідставно набуті кошти в розмірі 2000 доларів США, що станом на 09.02.2026 згідно з офіційним курсом Національного банку України складає 86 281 грн; 3 % річних в розмірі 876 грн 95 коп. за період з 09.08.2024 по 10.12.2024 включно; інфляційні втрати в розмірі 5109 грн 52 коп. за період з 09.08.2024 по 10.12.2024 включно. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено у зв`язку з його безпідставністю. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 13 968 грн 96 коп.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає таке рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин справи.

Вказує, що власником автомобіля «Jeep Cherokee», яким вона керувала на час ДТП, є її дочка ОСОБА_3 . ОСОБА_1 є її законним представником на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом, строк дії якої був до 02.05.2025, а тому мала законні права відстоювати інтереси дочки як власника автомобіля, в тому числі щодо відшкодування збитків внаслідок його пошкодження.

Зазначає, що ОСОБА_2 передала їй грошові кошти в розмірі 2000 доларів США, про що складено розписку. Зі змісту розписки вбачається, що кошти були передані добровільно, без будь-якого тиску, для ремонту пошкодженого автомобіля, а також зазначено, що інша сума повного погашення буде відшкодована позивачкою. Вказує, що зі змісту розписок не вбачається домовленості сторін про повернення коштів після отримання страхового відшкодування, а грошові кошти були передані для відновлення пошкодженого автомобіля як часткове відшкодування шкоди.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про безпідставне набуття коштів, оскільки між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування шкоди, які регулюються статтями 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України. А тому застосування статті 1212 ЦК України є помилковим. Вважає, що правовою підставою передачі коштів були дорожньо-транспортна пригода, заподіяння шкоди автомобілю та добровільна компенсація частини збитків.

На думку апелянтки, суд першої інстанції не встановив фактичного розміру шкоди, не дослідив вартості ремонту автомобіля та безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової транспортно-товарознавчої експертизи. Власниця транспортного засобу ОСОБА_3 вперше взяла особисту участь у судовому засіданні лише у вересні 2025 року, у зв`язку з чим не мала можливості заявити відповідне клопотання на стадії підготовчого провадження. Вважає, що без встановлення розміру реальних збитків неможливо дійти висновку про те, чи перевищує передана позивачкою сума фактичний розмір шкоди. А тому висновок суду про наявність безпідставного збагачення є передчасним та необґрунтованим.

Крім того вважає, що подання ОСОБА_3 заяви про виплату страхового відшкодування не свідчить про погодження з фактичним розміром завданої шкоди, оскільки є стандартною процедурою врегулювання страхового випадку та необхідною умовою для отримання страхового відшкодування. На думку апелянтки, сам по собі факт звернення до страховика та погодження на виплату страхового відшкодування у певному розмірі не свідчить про відповідність цієї суми реальній вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Посилається на правові висновки Верховного Суду щодо застосування положень статті 1212 ЦК України та зазначає, що виплата страхового відшкодування після добровільного відшкодування винуватцем ДТП майнової шкоди не змінює характеру правовідносин і не трансформує визначену за взаємною згодою суму відшкодування у безпідставно набуте майно.

Також не погоджується із розміром стягнутих витрат на професійну правничу допомогу, вважає їх завищеними та такими, що не відповідають принципу розумності і співмірності, оскільки справа, на її думку, не є складною, обсяг наданих адвокатом послуг є незначним, а судом не встановлено фактичного часу, витраченого адвокатом позивачки, не наведено детального аналізу виконаних робіт та не перевірено співмірність їх вартості зі складністю справи.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, стягнути понесені витрати на судовий збір.

Позиція інших учасників справи

ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Оліградський М. В., подала відзив на апеляційну скаргу. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи та досліджених доказів.

Вказує, що на місці ДТП ОСОБА_1 вимагала відшкодування збитків у повному обсязі. Перебуваючи у стресовому стані та розуміючи, що є винуватцем ДТП, у присутності свідків вона передала апелянтці 2000 доларів США на ремонт пошкодженого автомобіля. Стверджує, що вони домовилися про повернення цих коштів після отримання страхового відшкодування.

Зазначає, що власниця автомобіля «JEEP Cherokee» ОСОБА_3 погодилася із розміром страхового відшкодування та не наполягала на проведенні оцінки чи експертизи. 08.08.2024 страхове відшкодування у сумі 86 300 грн було виплачено ОСОБА_3 . У зв`язку з цим, на думку позивачки, збитки, завдані внаслідок ДТП, були відшкодовані в повному обсязі, а отримані ОСОБА_1 2000 доларів США є безпідставно набутими коштами.

Крім того, ОСОБА_1 не є власником автомобіля «JEEP Cherokee» та не була водієм у день ДТП. Кошти були передані саме ОСОБА_1 , а не власнику автомобіля, при цьому у розписках відсутні будь-які посилання на представництво чи отримання коштів в інтересах третьої особи. Довіреність, на яку посилається апелянтка, не містить повноважень на отримання грошової компенсації, страхових виплат чи вчинення дій майнового характеру у зв`язку з ДТП.

Вказує, що кошти були передані до встановлення фактичного розміру збитків та до виплати страхового відшкодування, а тому мали авансовий характер. Після отримання страхового відшкодування підстава для збереження цих коштів відпала, що свідчить про необхідність їх повернення відповідно до вимог статті 1212 ЦК України. Відповідачка не надала жодного доказу використання коштів на ремонт автомобіля чи передачі їх власнику транспортного засобу.

Посилається на принцип недопущення подвійного відшкодування шкоди та зазначає, що особа не може отримати компенсацію за одну й ту ж шкоду з різних джерел. Вважає, що у цій справі вирішується спір саме щодо повернення безпідставно отриманих коштів, а не щодо визначення розміру збитків чи їх відшкодування.

Також зазначає, що правові висновки Верховного Суду, на які посилається апелянтка, не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки обставини справ є відмінними.

Крім того, вважає обґрунтованим стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки такі підтверджені належними доказами та відповідають вимогам процесуального закону.

Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції – без змін, стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в розмірі 13 000 грн.

Інші учасники справи правом на подання відзиву не скористалися, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заяви (клопотання) учасників справи

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянтки – адвокат Абрам`юк А. І. (в залі суду) доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник позивачки – адвокат Оліградський М. В. в судовому засідання в режимі відеоконференції (поза межами приміщення суду) щодо задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Треті особи в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, строків розгляду апеляційної скарги колегія суддів ухвалила про розгляд справи за їх відсутності.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянти, заперечення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 09 лютого 2026 року зазначеним вимогам не відповідає.

Фактичні обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 586287 від 11.06.2024 та схеми ДТП, складеної того ж дня, 11.06.2024 близько 19 год 00 хв в м. Коломиї по проспекту М. Грушевського Івано-Франківської області, поблизу приміщення ресторану «Mamasita» ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Citroen», державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахувала дорожньої обстановки, не дотрималася безпечного інтервалу та вчинила наїзд на припаркований автомобіль марки «Jeep Cherokee», державний номерний знак НОМЕР_3 , яким користувався ОСОБА_5 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Власником автомобіля марки «Citroen» є ОСОБА_4 , а власником автомобіля марки «Jeep Cherokee» - ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 19-21, 124-125).

Як зазначено в поясненні від 11.06.2024 ОСОБА_2 провину в ДТП визнала, готова відшкодувати завдані збитки (т. 1, а.с. 22).

Постановою Коломийського міськрайонного суду від 11.07.2024 в справі № 346/3368/24 ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні за вищевказаних обставин адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Постанова набрала законної сили 23.07.2024 (т. 1, а.с. 27-28).

Відповідно до даних письмової розписки, складеної ОСОБА_1 та підписаної нею та ОСОБА_2 11.06.2024, оригінал якої наявний у позивачки, внаслідок ДТП, в якій було пошкоджено автомобіль, ОСОБА_1 отримала від винуватця ДТП ОСОБА_2 кошти для ремонту машини в сумі 2000,00 $. Сума повного погашення буде відшкодована після висновку експерта (т. 1, а.с. 15).

Також 11.06.2024 ОСОБА_2 написала розписку, в якій зазначила, що передає ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2000,00 $ США для ремонту автомобіля, який пошкодила. Інша сума повного погашення буде відшкодована нею (т. 1, а.с. 134).

Встановлено також, що згідно Полісу № АТ/5037155 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 25.04.2024 на момент вказаної ДТП належний ОСОБА_4 автомобіль марки «Citroen Berlingo» був застрахований АТ «СГ «ТАС». Страхова сума за шкоду, заподіяну майну – 160 00,00 грн; розмір франшизи – 3200,00 грн (т. 1, а.с. 18).

29.07.2024 ОСОБА_3 було подано до АТ «СГ «ТАС» заяву про страхове відшкодування № 4510, згідно якої та листа № 1737 від 20.08.2024, складеного виконуючим обов`язки начальника Регіонального управління врегулювання страхових випадків ПрАТ «Страхова група «ТАС» у відповідь на адвокатське звернення, ОСОБА_3 погодилась, що розмір відшкодування складає 86 300 грн з вирахуванням франшизи, на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна не наполягала. Вказана сума 08.08.2024 перерахована страховиком на платіжні реквізити, вказані у заяві (т. 1, а.с. 35-37, 126-127).

Так, згідно з даними Страхового акту № 18289/09/924 від 06.08.2024 з додатком, складеними провідним спеціалістом вказаного Регіонального відділення, а також платіжної інструкції № 430014 від 08.08.2024 ПрАТ «Страхова група «ТАС» перерахувало грошові кошти в розмірі 86 300 грн на реквізити: отримувач: ОСОБА_3 ; призначення платежу: страхове відшкодування по договору № АТ5037155 від 25.04.2024, ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , транспортний засіб «Jeep Cherokee», д/н НОМЕР_2 , без ПДВ (т. 1, а.с. 128-131).

Довіреністю від 02.05.2022 ОСОБА_3 надала своїй матері ОСОБА_1 право представляти її інтереси, в тому числі страхувати належне їй майно та отримувати будь-які належні їй страхові виплати. Строк дії цієї довіреності – до 02.05.2025 (т. 1, а.с. 135).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що кошти в розмірі 2000 доларів США відповідачка отримала від позивачки як відшкодування за шкоду, завдану автомобілю марки «Jeep Cherokee» внаслідок ДТП, та зобов`язалась повернути їх після отримання страхового відшкодування. Оскільки 08.08.2024 третя особа ОСОБА_3 як власник пошкодженого в ДТП автомобіля отримала страхове відшкодування, починаючи з 09.08.2024 отримані відповідачкою кошти є безпідставно набутим майном, яке підлягає поверненню з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних від цієї суми за період з 09.08.2024 по 10.12.2024 включно. Також слід стягнути з відповідачки на користь позивачки витрати, понесені нею на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 грн та 968,96 грн сплаченого судового збору, тобто в загальному розмірі 13 968 грн 96 коп.

Однак, апеляційний суд не може погодитися із такими висновками, з огляду на наступне.

За положенням ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі № 628/1475/19 (провадження № 61-7554св21) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні».

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22) зазначено, що «кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду».

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_2 стверджувала, що за домовленістю між сторонами передані нею відповідачці кошти в сумі 2000 доларів США остання зобов`язувалася повернути після того, як отримає страхове відшкодування. Однак, оскільки такі повернуто не було, вважала, що ОСОБА_1 безпідставно користується чужими грошовими коштами.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Предметом регулювання Глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18)).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

У постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19 (провадження № 12-12гс21) Велика Палата Верховного Суду вказала, що сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави, у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Положення частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого отримання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (провадження № 14-175цс21) вказано, що відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Тобто зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин i їх юридичному змісту.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

В той же час, частинами 1, 4 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

У постанові від 06.11.2019 у справі №131/153/17 Верховний Суд виснував, що одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, особа, яка завдала шкоди, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди може бути зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) відповідно до статті 1194 ЦК України.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Приписами частини першої статті 12 ЦК України передбачено, що особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Зі змісту письмової розписки відповідачки слідує, що зазначені у ній кошти в сумі 2000 доларів США були сплачені позивачкою не безпідставно, а на відшкодування спричиненої нею шкоди внаслідок ДТП –для ремонту машини. Також в цій розписці зазначено, що сума повного погашення буде відшкодована після висновку експерта (т. 1, а.с. 15).

Також у написаній самою позивачкою розписці вказано, що вонапередає ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2000,00 $ США для ремонту автомобіля, який пошкодила. Інша сума повного погашення буде відшкодована нею (т. 1, а.с. 134).

Отже, вказані кошти – визначена за взаємною згодою сторін сума відшкодування винуватцем ДТП спричиненої нею шкоди.

Доводи позивачки та її представника і висновок суду першої інстанції про те, що відповідачка зобов`язалась повернути позивачці такі кошти після отримання страхового відшкодування, нічим не підтверджені, спростовуються змістом вищевказаних розписок як ОСОБА_1 , так і наданою 11.06.2024 самою ОСОБА_2 , про яку сторона позивачки нічого не вказала, хоча й не заперечила написання такої.

На переконання колегії суддів, виплата в подальшому на користь потерпілої страхового відшкодування після добровільного відшкодування винуватцем ДТП майнової шкоди не змінює характеру правовідносин і не трансформує визначену за взаємною згодою суму відшкодування у безпідставно набуте майно.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 331/315/17 (провадження № 61-5352св18), «Установивши, що ДТП сталася з вини ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача як потерпілої особи на користь позивача коштів у розмірі 19 300 грн, оскільки вони сплачені ним не безпідставно, а внаслідок спричиненої ним шкоди. Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що виплата страхового відшкодування на користь потерпілого після добровільного відшкодування винуватцем ДТП майнової шкоди не змінює характеру правовідносин сторін і не трансформує визначену за взаємною згодою суму відшкодування у безпідставно набуте майно… А тому доводи касаційної скарги про те, що кошти, отримані відповідачем від позивача на ремонт пошкодженого у ДТП автомобіля, є безпідставно набутим майном є необґрунтованими».

Крім того, як вбачається з наданого третьою особою – ОСОБА_3 (власником пошкодженого автомобіля) Висновку експерта № CE-19/109-26/3747-AB від 08.04.2026 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи Івано-Франківського HДEKII MBC України вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Jeep Cherokee», реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок завданих йому пошкоджень станом на 11.06.2024 становила 212 235,06 грн; вартість відновлювального ремонту – 378 118,81 грн (т. 3, а.с. 113-136).

Таким чином, безпідставними є посилання на те, що виплатою страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля було повністю відшкодовано збитки, завдані ДТП 11.06.2024.

А сам факт того, що ОСОБА_3 погодилась, що розмір відшкодування страхової компанії складає 86 300 грн з вирахуванням франшизи, на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна не наполягала, не доводить, що виплачена попередньо частина добровільного відшкодування збитків ОСОБА_2 в сумі 2000 доларів США є безпідставно набутим майном.

Щодо заперечень представника позивача про долучення вищевказаного експертного висновку до матеріалів справи, апеляційний суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18) зазначено, що: «частинами другою, третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апеляційний суд при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та не має права виходити як за межі доводів апеляційної скарги, так і за межі вимог, заявлених у суді першої інстанції, крім випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень».

Апеляційний суд зауважує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції третя особа двічі подавала клопотання про призначення експертизи в цій справі для визначення вартості завданих збитків пошкодженням її автомобіля. Однак, суд в задоволенні таких відмовив.

При цьому, представник позивача обґрунтовував свою позицію, зокрема, тим, що матеріалами справи не доводиться, що отримане ОСОБА_3 страхове відшкодування в сумі 86 300 грн не покрило повністю витрати на ремонт її авто.

Враховуючи зазначене, вказаний доказ приймається судом апеляційної інстанції.

Що ж стосується посилань сторони позивача як на безпідставність отримання коштів від ОСОБА_2 саме ОСОБА_1 , яка не була власником пошкодженого автомобіля на час ДТП, то такі також не підтверджують підстав позову. Матеріалами справи доводиться, і власником пошкодженого автомобіля марки «Jeep Cherokee», д.н.з. НОМЕР_3 ,третьою особою – ОСОБА_3 не заперечувалось, що кошти, отримані її матір`ю від позивачки, за її дорученням витрачені саме на ремонт цього автомобіля. Отже, отримані не безпідставно.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставними і такими, що не підлягають до задоволення вимоги позивачки про повернення безпідставно отриманих грошових коштів.

Вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивачки 3 % річних та інфляційних втрат за користування чужими коштами є похідними від вищезазначеної вимоги.Тому в задоволенні таких також слід вимовити.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження.

Суд першої інстанції наведеного не врахував. Тому рішення місцевого суду слід скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні цього позову.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, у разі відмови в позові – на позивача. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційну скаргу відповідачки задоволено, а в задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачки слід залишити за нею, стягнути з позивачки на користь відповідачки сплачений нею судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1816,80 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 09 лютого 2026 рокускасувати, ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», ОСОБА_3 , про повернення безпідставно отриманих грошових коштів, стягнення платежів за користування чужими грошовими коштамивідмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 80 коп.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча: О. О. Томин

Судді: В. М. Луганська

Є. Є. Мальцева

Повний текст постанови складено 30 липня 2026 року.