Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №344/9535/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/9535/26

Провадження № 33/4808/481/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Лазарів О. Б.

Суддя-доповідач Кукурудз

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Кукурудз Б.І., розглянувши апеляційні скарги особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Мар`яна І.С., на постанову судді Івано-Франківського міського суду від 06 липня 2026 року, -

в с т а н о в и в:

Вказаною постановою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ч.3 ст.172-20 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення:

- за ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік;

- за ч.3 ст.172-20 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн.

На підставі ст.36 КУпАП визначено ОСОБА_1 остаточне адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 (шістедсят) коп.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинив керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння та виконував обов`язки військової служби в нетверезому стані в умовах особливого періоду.

Так, ОСОБА_1 12 травня 2026 року о 02-33 год. в м.Івано-Франківську, по вул. Довженка, 20, керував транспортним засобом марки "Nissan X-Trail", д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння чим порушив п.2.9 а) ПДР України. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку в медичному закладі у лікаря нарколога.

Також, ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем в/ч НОМЕР_2 , 12.05.2026 року, на території військової частини, виконував обов`язки військової служби з ознаками алкогольного сп`яніння в умовах особливого періоду.

Оскаржуючи вказану постанову захисник Мар`ян І.С. вважає її незаконною, необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки матеріали справи не містить жодного доказу, який б підтверджував факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Крім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам ОСОБА_1 , який вину не визнав та стверджував, що в стані алкогольного сп`яніння транспортним засобом не керував, оскільки просто перебував в машині та очікував водія, мав довезти його до літаку, що в тому числі підтверджено відеозаписом з місця події.

Суд не надав належної оцінки відеозапису нагрудних камер працівників поліції, з якого видно, що автомобіль перебував в нерухомому стані, будучи припаркований на узбіччі, а ОСОБА_1 знаходився в середині автомобіля.

Просить постанову Івано-Франківського міського суду від 06.07.2026 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити за відсутності події та складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130, ч.3 ст.172-20 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст. 247 цього Кодексу.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає оскаржувану постанову незаконною, та такою, яка винесена з порушенням норм КУпАП.

Зазначає, що він транспортним засобом не керував і жодного доказу працівниками поліції на підтвердження факту керування ним автомобілем не було надано, оскільки із самого відеозапису це не вбачається, а судом вказане не взято до уваги.

Також, суд отримавши клопотання 06.07.2026 року, не врахувавши і не перевіривши доводів наведених у ньому, в той же день ухвалив оскаржувану постанову, що свідчить про упередженість суду.

Разом з тим, у протоколі не зазначено час вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП і в подальшому судом так само це не зазначено у постанові.

Просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити за відсутності події та складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130, ч.3 ст.172-20 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст. 247 цього Кодексу.

Перевіривши та дослідивши матеріали адміністративної справи, вважаю, що апеляційні скарги слід задовольнити з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За змістом ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

Згідно положень ст.ст. 280 та 283 КУпАП, при розгляді справи про адмінправопорушення суддя зобов`язаний з`ясувати чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адмінвідповідальності, а також інші обставини, необхідні для правильного вирішення справи. Постанова судді повинна бути законною і обґрунтованою.

Вказаних вимог закону суддя першої інстанції не дотримався.

Доводи викладені в апеляційних скаргах про те, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованими.

Приймаючи рішення про визнання винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладенні стягнення на ОСОБА_1 , суддя допустив неповноту і однобічність у дослідженні доказів по справі та не розкрив їх суті, не дав їм належної оцінки.

Таким чином, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №663769 від 12.05.2026 року та в інших матеріалах справи, відсутні будь-які достовірні докази, які б свідчили, що ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом у вказаний час.

Апеляційний суд бере до уваги, що як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в апеляційних скаргах ОСОБА_1 дотримувався єдиної позиції, а саме заперечував факт керування транспортним засобом, що підтверджується дослідженими доказами по справі.

З відеозаписів з нагрудних камер вбачається, що працівники поліції під`їхали до автомобіля, який був припаркований на узбіччі дороги і був в нерухомому стані, у вказаному автомобілі знаходився ОСОБА_1 . Після цього, працівники поліції зробили висновки, що автомобілем керував саме ОСОБА_1 і запропонували пройти йому огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Разом з тим, вказаний відеозапис не містить відомостей що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, оскільки автомобіль знаходився на узбіччі і не рухався.

Будь-яких інших доказів, які б об`єктивно підтверджували про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції у справі відсутні і не здобуто під час апеляційного розгляду.

Окрім цього, ст. 62 Конституції України встановлює, що всі сумніви доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1.10 ПДР, водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до пункту 27 Постанови ПВССУ від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 18, керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли він почав рухатись. Таким чином, з огляду на положення п. 1.10 ПДР та диспозицію ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 в даній ситуації неможливо визнати водієм, оскільки матеріали справи та відеозапис не містять відомостей, які б об`єктивно підтверджували факт керування ним транспортним засобом.

Апеляційний суд визнає доводи апеляційних скарг про те, що суддя не вжив вичерпних заходів для з`ясування обставин справи та дії особи, що притягалась до адміністративної відповідальності, обґрунтованими.

Переглядаючи судове рішення в апеляційному порядку, суд враховує, що протокол складений працівником поліції, не може бути єдиним доказом вчинення адміністративного правопорушення. Враховуючи, що до матеріалів справи не надано доказів, які підтверджують факт керування ОСОБА_1 автомобілем за обставин зазначених у протоколі, його проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Щодо доводів апеляційних скарг про невинуватість ОСОБА_1 в інкримінованому адміністративному правопорушення, передбаченому ч.3 ст. 172-20 КУпАП, колегія суддів вважає їх обґрунтованими, виходячи із наступного.

Частиною третьою ст. 172-20 КУпАП передбачено розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в умовах особливого періоду.

Разом з тим, як вбачається із протоколу серії ЛВІ №112 від 12.05.2026 року складеного начальником відділення розшукової роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , в ньому не зазначено саме часу вчинення інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП.

При цьому, судом першої інстанції належним чином не надано оцінки відсутності у протоколі часу вчинення інкримінованого ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення.

Також в матеріалах справи містяться тільки протокол серії ЛВІ №112 про військове адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 172-20 КУпАП від 12.05.2026 року та висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.05.2026 року, однак відсутні інші докази, які б підтверджували обставини перебування ОСОБА_1 на території військової частини НОМЕР_2 у стані алкогольного сп`яніння, як це зазначено у вказаному протоколі.

Окрім цього, в оскаржуваній постанові суд помилково зазначив в резолютивній частині про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

З огляду на з`ясоване, вважаю, що по даній справі вчинення адміністративних правопорушень не доведено поза всяким розумним сумнівом, тому апеляційний суд приходить до висновку, про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130, ч.3 ст.172-20 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 цього Кодексу.

Згідно положень п.2 ч.8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

За таких обставин, апеляційні скарги ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Мар`яна І.С., підлягають до задоволення.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 294 КУпАП суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Мар`яна І.С. - задовольнити.

Постанову Івано-Франківського міського суду від 06 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 130, ч.3 ст.172-20 КУпАП закрити за відсутності в його діях складу адміністративних правопорушень, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду Б.І. Кукурудз