Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №347/623/24 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 347/623/24

Провадження № 22-ц/4808/40/26

Головуючий у 1 інстанції КІЦУЛА Ю. С.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів: Девляшевського В.А., Мальцевої Є.Є.,

за участю секретаря - Кузів А.В.

учасники справи

заявник – ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Орган опіки та піклування при Виконавчому комітеті Кутської селищної ради, Косівського району, Івано-Франківської області, ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 ,

на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2025 року, ухвалене в складі судді Кіцули Ю.С.

за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування при Виконавчому комітеті Кутської селищної ради, Косівського району, Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення їй опікуна,

в с т а н о в и в:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання недієздатним ОСОБА_2 та призначення його опікуном.

Заява обґрунтована тим, що заявник ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заявник зазначив, що дід хворіє, у зв`язку із чим потребує опіки. Підставою для звернення заявника у суд виявилась необхідність визнання ОСОБА_2 недієздатним, встановлення опіки і призначення опікуна у зв?язку із виникненням у останнього ознак психічного розладу та потребі у догляді. За останні роки стан здоров`я його діда вкрай погіршився, почав погано спати, наголошує на те, що бачить видіння, втрачає пам?ять через що не розуміє хто з ним спілкується, перестав розуміти свою поведінку, не може правильно орієнтуватись та оцінювати прості життєві ситуації, не здатний у повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Через незадовільний стан здоров`я ОСОБА_2 , останнього було оглянуто лікарем психіатром, призначено лікування та встановлено діагноз його захворювання (розлади психіки). Окрім того, незадовільний стан здоров`я ОСОБА_2 позбавляє його можливості самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки, тому ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання діда недієздатним, а у разі визнання його недієздатним встановити опіку за ним, призначивши заявника його опікуном. Зазначив, що інших осіб, які б виявили бажання бути опікунами ОСОБА_2 немає, оскільки такі не виявили бажання бути опікунами.

Просив суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним та призначити опікуном недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2025 року заяву ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна задоволено частково.

Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним.

У задоволенні заяви в частині призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовлено.

До призначення опікуна недієздатному ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки зі здійснення опіки над ним покладено на орган опіки та піклування виконавчого комітету Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області.

Встановлено строк дії даного рішення суду про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним, два роки, який обчислювати з дня набрання рішенням законної сили.

Судові витрати по справі віднесено на рахунок держави.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду у частині відмови щодо призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 , скасувати та ухвалити нове рішення, яким вимоги в цій частині задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник послався на те, що суд першої інстанції, відмовляючи у призначення опікуном заявника та посилаючись на ті обставини, що останній є військовослужбовцем, порушив його конституційні права, насамперед, як людини.

Зазначив, що законом чітко визначено обставини, за яких суд може відмовити у призначенні опікуном, проте судом першої інстанції не встановлено наявність обставин, які б перешкоджали виконувати обов`язки опікуна ОСОБА_1 ..

Вважає, що відмова у призначенні його опікуном лише з тієї підстави, що заявник є військовослужбовцем та перебуває у лавах Збройних Сил України, а тому немає можливості виконувати функції опікуна над членом своєї сім`ї (дідусем), є відмовою у доступі до правосуддя.

У поданні органу опіки та піклування зазначено, що комісією перевірено та встановлено наявність інших осіб з числа родичів ОСОБА_2 , які б могли бути опікунами останнього, однак такі не виявили бажання, відмовилися бути опікунами ОСОБА_2 у разі визнання його судом недієздатним. Суд не може змусити іншу особу бути опікуном недієздатного, оскільки призначення опікуна це право, а не обов`язок громадянина, і воно здійснюється лише за його згодою. Суд не має повноважень примусово покласти на особу обов`язки опікуна без її письмової згоди. Примусове покладення на особу обов`язків опікуна суперечить вимогам статті 43 Конституції України, яка забороняє примусову працю, а також порушує принцип добровільності виконання обов`язків опікуна, закріплений у ЦК України.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 10 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження та роз`яснено учасникам справи право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження представник Органу опіки та піклування при Виконавчому комітеті Кутської селищної ради, Косівського району, Івано-Франківської області отримав через підсистему «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_4 підтримала апеляційну скаргу в межах її доводів.

У судовому засіданні представник заінтересованої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_5 проти задоволення апеляційної скарги не заперечував.

У судове засідання представник Органу опіки та піклування при Виконавчому комітеті Кутської селищної ради, Косівського району, Івано-Франківської області не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без учасників справи, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідача, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2025 року оскаржується в частині відмови призначення опікуном ОСОБА_2 заявника ОСОБА_1 .

Рішення в частині визнання ОСОБА_2 недієздатним не оскаржується тому апеляційний суд переглядає рішення лише в частині відмови у задоволенні вимоги про призначення опікуном ОСОБА_2 заявника ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні заяви в частині призначення опікуном ОСОБА_2 заявника ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того,що за наявності інших близьких осіб, зокрема сина та дочки ОСОБА_2 , двох онучок, братів та сестер, надання згоди на здійснення догляду лише одним заявником ОСОБА_1 за умови коли фактичний догляд за ОСОБА_2 здійснює його невістка, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви в частині призначення заявника ОСОБА_1 опікуном недієздатного ОСОБА_2 .

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є дідусем заявника ОСОБА_1 .

Згідно копії Витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_2 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 .

Згідно копії акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, виданого Кутською селищною радою 03.11.2023 року, ОСОБА_2 , 1944 р.н. зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , є особою з інвалідністю 2 групи та потребує стороннього догляду і допомоги у зв?язку із ампутацією лівої ноги.

Згідно Виписки з акта огляду МСЕК серії ААБ №159091 від 10.12.2018 року ОСОБА_2 , 1944 р.н. є інвалідом 2 групи загального захворювання без переогляду.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №161/2025 від 13.05.2025 року Івано-Франківської філії судових експертиз, ОСОБА_2 страждає стійким хронічним психічним розладом – органічним психосиндромом судинного ґенезу, згідно МКХ-10 F07.9, внаслідок чого не здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Рішенням виконавчого комітету Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області від 26.08.2025 року №94 затверджено подання органу опіки і піклування про можливість призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у разі визнання його недієздатним.

Відповідно до копії витягу ВР-002038273, ОСОБА_1 станом на 15.01.2024 року до кримінальної відповідальності не притягався, не знятої чи непогашеної судимості немає та в розшуку не перебуває .

Відповідно до копії довідки від 15.01.2024 року та копії висновку про стан здоров?я від 22.01.2024 року, отриманих для опікунства, заявник ОСОБА_1 психоактивних речовин не вживає та є здоровим.

Відповідно до частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Визнання фізичної особи недієздатною тягне за собою правові наслідки спрямовані на захист її прав та інтересів.

Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною особою встановлюється опіка.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Статтею 55 ЦК України передбачено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересі малолітніх осіб, а також неповнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Інститут опіки забезпечує реалізацію та охорону цивільних прав і обов`язків недієздатної фізичної особи.

Опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням (частина перша статті 67 ЦК України).

Наведені норми свідчать, що визнання фізичної особи недієздатною є винятковим заходом правового характеру, який застосовується з метою захисту самої особи. Інститут опіки покликаний забезпечити повну реалізацію та охорону прав недієздатної фізичної особи шляхом покладення на опікуна обов`язків діяти в інтересах підопічного, забезпечуючи йому належні умови життя, догляд і правове представництво.

У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

У частинах другій - п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Статтею 64 ЦК України визначено випадки, коли фізична особа, не може бути опікуном або піклувальником.

За змістом цієї статті, опікуном або піклувальником не може бути фізична особа:

1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.

Цей перелік обмежувальних обставин є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20).

Згідно подання органу опіки і піклування про можливість призначення ОСОБА_1 , опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у разі визнання його недієздатним, затвердженого рішенням виконавчого комітету Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області від 26.08.2025 року №94 вбачається, що при розгляді заяви ОСОБА_1 про надання подання органу опіки та піклування про можливість призначення опікуна гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що кандидат в опікуни ОСОБА_1 , військовослужбовець Збройних Сил України (посвідчення офіцера НОМЕР_1 ), є онуком ОСОБА_2 , який являється особою з інвалідністю 2 групи загального захворювання Стан здоров`я кандидата в опікуни дозволяє здійснювати обов`язки опікуна, в кандидата в опікуни відсутня судимість.

У ОСОБА_2 є син, який проживає на території Кутської селищної територіальної громади ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким до органу опіки та піклування подано заяву про надання ним згоди на призначення опікуном ОСОБА_1 над ОСОБА_2 у разі визнання його судом недієздатним. Також ОСОБА_6 подана довідка КНП «Кутська міська лікарня» від 28.07.2025 року №165 за висновком якої він знаходиться під диспансерним наглядом в Кутській МЛ, потребує постійного амбулаторного і періодично (2-3 рази в рік) стаціонарного лікування. Не може здійснювати догляд за іншою особою.

26.08.2025 року на засіданні Опікунської ради при виконавчому комітеті Кутської селищної ради розглядалася можливість інших осіб виконувати обов`язки опікуна, а саме: дочки, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , яка подала заяву на ім`я голови органу опіки та піклування про надання нею згоди на призначення опікуном ОСОБА_1 та зазначила, що постійно проживає за кордоном в Грецькій Республіці, тому обов`язки опікуна виконувати не може.

Онукою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , подано заяву на ім`я Кутського селищного голови про надання нею згоди на призначення опікуном ОСОБА_1 ..Додатково до заяви додано довідку Старокутського ліцею Кутської селищної ради про те, що ОСОБА_8 працює вчителем англійської мови Старокутського ліцею на повне тижневе навантаження.

Онукою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , подано заяву на ім`я Кутського селищного голови про надання нею згоди на призначення опікуном ОСОБА_1 . Додатково до заяви додано довідку Старокутського ліцею Кутської селищної ради про те, що ОСОБА_9 працює вчителем української мови Старокутського ліцею на повне тижневе навантаження.

Інших осіб, які б виявили бажання бути опікунами ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опікунською радою не встановлено та заяви не надходили.

В суді першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних Силах України.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2026 року у справі №305/1557/24 (провадження №61-9539сво25) суд зазначив, що за змістом статті 64 ЦК України вбачається, що у ній відсутні положення, які б дозволяли стверджувати, що інші обмеження у призначенні опікуна чи піклувальника можуть бути передбачені законами або іншими нормативно-правовими актами. Конструкція цієї статті не передбачає обмеження у призначенні особи опікуном через перебування останньої на військовій службі, у тому числі у зв`язку із мобілізацією.

Факт перебування на військовій службі за мобілізацією не є законодавчою перешкодою для призначення опікуном. Більше того, законодавство передбачає механізм реалізації права на опіку при вирішенні питання про призначення опікуном мобілізованого військовослужбовця не шляхом обмеження чи заборони призначення такого військовослужбовця опікуном, а навпаки шляхом визначення такої підстави для звільнення із військової служби, у тому числі за мобілізацією. Відповідно, законодавство про військову службу, мобілізацію і мобілізаційну підготовку не тільки не забороняє призначати військовослужбовця опікуном, а встановлює наслідки такого призначення - звільнення особи з військової служби, у тому числі і за мобілізацією.

Необхідність здійснення опіки над недієздатною особою визнається законодавством самостійною та поважною сімейною обставиною, яка об`єктивно унеможливлює подальше проходження військової служби.

Підставою для звільнення військовослужбовця з військової служби під час дії воєнного стану є сукупність юридичних фактів, зокрема: особа проходить військову служб за призовом під час мобілізації; військовослужбовець має обов`язок та фактичну необхідність здійснювати опіку над такою особою; відсутні інші особи, які здійснюють опіку або піклування щодо цієї недієздатної особи.

Положення статті 64 Конституції України допускають можливість обмеження окремих прав і свобод в умовах воєнного стану, однак такі обмеження не можуть стосуватися прав, гарантованих, зокрема, статтею 24 Конституції України, а саме рівності конституційних прав і свобод громадян.

Абзац 15 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» конкретизує, що військовослужбовець не може здійснювати опіку над особою, визнаною судом недієздатною, за умови, що опіку чи піклування щодо такої особи не здійснює/може здійснювати інша особа.

Тобто єдиною законною підставою для обмеження права військовослужбовця бути призначеним опікуном над недієздатною особою є наявність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати таку опіку.

Указана норма права не містить застережень щодо неможливості призначення опікуном особи, яка проходить військову службу, а також не ставить реалізацію цієї підстави у залежність від попереднього припинення військової служби цією особою.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що сам по собі факт проходження військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації не може бути підставою для відмови у призначенні його опікуном над особою, визнаною недієздатною.

У таких справах, з урахуванням якнайкращих інтересів особи, над якою встановлюється опіка, потрібно з`ясовувати наявність інших осіб, які можуть бути опікунами недієздатного, здійснювати оцінку їх здатності виконання функцій саме опікуна недієздатної особи, а не відвідувача за необхідністю; досліджувати дійсність намірів військовослужбовця як єдиного кандидата на призначення опікуном недієздатної особи щодо забезпечення її особистих немайнових і майнових прав та інтересів, та ураховувати визначені Правилами опіки та піклування критерії, яким має відповідати особа як опікун.

У постанові Верховного Суду від 27 лютого 2025 року в справі № 380/16966/24 зазначено, що відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. З змісту наведеної норми висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, достатньою є наявність однієї з таких умов: відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи; інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Верховний Суд у справі № 380/16966/24 виснував, що «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян».

Встановивши, що у ОСОБА_2 є інші близькі особи, які можуть бути його опікунами, а саме син ОСОБА_6 , дочка ОСОБА_7 , онуки: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а заявник ОСОБА_1 проходить військову службу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення опікуном ОСОБА_2 .

Колегія суддів відхиляє доводи представника заявника про те, що відмова у призначенні його опікуном лише з тієї підстави, що заявник є військовослужбовцем та перебуває у лавах Збройних Сил України, а тому немає можливості виконувати функції опікуна над членом своєї сім`ї (дідусем) порушує права заявника, оскільки проходження військової служби ОСОБА_1 не є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви в частині призначення його опікуном над дідом. Суд у рішенні зазначив, що при наявності інших близьких осіб, зокрема сина та дочки ОСОБА_2 , двох онучок заява заявника про призначення його опікуном не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 30 липня 2026 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.А. Девляшевський

Є.Є. Мальцева