Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №209/9602/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6807/26 Справа № 209/9602/25 Суддя у 1-й інстанції - Лобарчук О. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Пищиди М.М.

суддів - Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 24 березня 2026 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", правонаступником якого є ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» та ОСОБА_1 22.11.2022 року укладено Кредитний договір № 1117-0796.

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 4000 грн., що підтверджується довідкою про перерахування коштів від 22.11.2022 року.

Згідно п. 4.6 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 3,00% за кожен день користування Кредитом.

Відповідно до п. 4.8 строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 18.09.2023 року. Строк Договору є рівним Строку кредитування. В частині виконання зобов`язань Договір діє до повного та належного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором. Продовження Строку кредитування в односторонньому порядку Кредитодавцем або Позичальником не допускається. Подовження Строку кредитування є можливим виключно за взаємною згодою Сторін в процесі реструктуризації кредитних зобов`язань Позичальника.

Відповідно до кредитного договору № 1117-0796 від 22.11.2022 року Кредитодавцем надано Позичальнику кредит у розмірі 4000 грн., що належним чином підтверджується довідкою про перерахування коштів від 22.11.2022 року.

В свою чергу Позичальник свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, що підтверджується розрахунком за договором № 1117-0796 від 22.11.2022р у зв`язку з чим станом на 19.11.2025 утворилась заборгованість у розмірі 39640,00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 4000,00 грн. та за відсотками - 35640,00 грн., чим порушуються права та інтереси Позивача.

Враховуючи зазначене позивач просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором №1117-0796 від 22.11.2022 року в розмірі 39640,00 грн., а також понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 24 березня 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором № 1117-0796 від 22.11.2022 року в сумі 39640 00 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту становить 4000,00 грн. та за відсотками - 35640,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 грн.40 коп.

Не погодившись з вказаним рішеннями суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити частково позовні вимоги в сумі 8 000 грн..

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № УКФ-261224-2 від 26.12.2024 року.

Відповідно до п. 2.1 зазначеного Договору Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої Права вимоги до боржників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та передає Первісному кредитору під відступлення Права вимоги грошові кошти за плату у порядку та строки встановлені цим Договором.

На виконання умов зазначеного договору укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 1117-0796 від 22.11.2022 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Позивачем 30.12.2024 року на фінансовий номер телефону відповідача ОСОБА_1 , а саме НОМЕР_2 , було направлено СМС-повідомлення наступного змісту: «Укладено Договір факторингу №УКФ-261224-2 від 26.12.2024 р. Проведено відступлення права вимоги за кредитним договором 1117-0796 від 22.11.2022 року. Ваш новий кредитор ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР": 43170298; 01133; м. Київ; вул. Алмазова Генерала; буд.13; оф.601; 0-800-20-33-20; Info@newcollector.com.ua; http://newcollector.com.ua/"; сплачувати необхідно в ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР».

Отже Позивач є єдиним та належним кредитором за кредитним договором № 1117-0796 від 22.11.2022 року, укладеним між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та ОСОБА_1 .

22.11.2022 року між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", правонаступником якого є ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 1117-0796.

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 4000 грн., що підтверджується довідкою про перерахування коштів від 22.11.2022 року.

Відповідно до п. 2.2 Договору Кредитодавець відкрив Кредитну лінію для Позичальника шляхом надання Позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит не пізніше останнього дня Строку кредитування та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом у порядку, передбаченому цим Договором.

Пунктом 4.4 Договору визначено, що Базовий період складає 18 календарних днів. Перебіг першого Базового періоду починається з дати надання/видачі Кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого Базового періоду. Перебіг кожного наступного Базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього Базового періоду, крім наступного випадку: якщо Позичальник у поточному Базовому періоді має заборгованість зі сплати процентів і здійснив повне погашення цієї заборгованості, в дату погашення вказаної заборгованості перебіг поточного Базового періоду припиняється достроково та з наступного календарного дня починається перебіг наступного Базового періоду. Перебіг останнього Базового періоду закінчується в останній день строку дії цього Договору.

Згідно п. 4.6 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 3,00% за кожен день користування Кредитом.

Відповідно до п. 4.8 строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 18.09.2023 року. Строк Договору є рівним Строку кредитування. В частині виконання зобов`язань Договір діє до повного та належного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором. Продовження Строку кредитування в односторонньому порядку Кредитодавцем або Позичальником не допускається. Подовження Строку кредитування є можливим виключно за взаємною згодою Сторін в процесі реструктуризації кредитних зобов`язань Позичальника.

Відповідно до кредитного договору № 1117-0796 від 22.11.2022 року Кредитодавцем надано Позичальнику кредит у розмірі 4000 грн., що підтверджується довідкою про перерахування коштів від 22.11.2022 року.

Згідно довідки АТ «Сенс Банк» від 02.02.2026 року, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 відкрито картку № НОМЕР_3 , рахунок до картки НОМЕР_4 (валюта українська гривня), на яку 22.11.2022 року відбулось зарахування грошових коштів в сумі 4000 грн.

Позичальник свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, що підтверджується розрахунком за договором № 1117-0796 від 22.11.2022р., у зв`язку з чим станом на 19.11.2025 утворилась заборгованість у розмірі 39640,00 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту становить 4000,00 грн. та за відсотками - 35640,00 грн.

Ухвалюючи рішення, місцевий суд дійшов висновку про наявність кредитних правовідносин між сторонами, правомірність переходу прав вимоги до нового кредитора до боржника та неналежне виконання умов договору позичальником, що призвело до виникнення заборгованості, яку суд стягнув в заявленому позивачем розмірі.

Апеляційний суд не погоджується з вказаним висновком місцевого суду.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Із положень частини першої статті 526 ЦК України слідує, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за кредитним договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Зібрані докази вказують на те, що 22.11.2022року сторони уклали в електронній формі кредитний договір, на виконання якого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало ОСОБА_1 кредит і перерахувало на її картковий рахунок кошти в сумі 4000 грн, а та зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитними коштами в порядку, визначеному договором.

Після закінчення строку кредитування (18.09.2023 року) ОСОБА_1 не повернув кредит і не сплатив проценти.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за кредитним договором, а тому з нього на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» слід стягнути заборгованість.

Правові підстави для звільнення ОСОБА_2 від сплати заборгованості за кредитним договором відсутні.

Водночас суд першої інстанції неправильно визначив розмір стягуваної заборгованості за кредитним договором з огляду на наступне.

Однією з основних засад цивільного законодавства, визначених у статті 3 ЦК України, є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Преамбулою Закону №1023-ХІІ встановлено, що цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини та виборі контрагента, а також у вільному визначенні особою умов договору, в яких фіксуються взаємні права та обов`язки його сторін.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Умовами кредитного договору може бути встановлена плата позичальника за користування кредитними коштами (проценти), її розмір і порядок внесення боржником. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору, відповідно до яких фінансовим установам забороняється встановлювати для споживачів непропорційно великі суми компенсації.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23 виснував, що під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 зазначено, що керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просить стягнути з ОСОБА_1 проценти у розмірі 35 640 грн, які обчислені з розрахунку 3% у день від суми кредиту, що у вісім разів перевищує розмір неповернутого кредиту (4000 грн).

Відтак апеляційний суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір боргу не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, а тому розмір стягуваних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий Колектор» процентів слід зменшити до 4000 грн.

Суд першої інстанції помилково не звернув уваги на вказані обставини та неправомірно присудив з відповідача проценти у повному розмірі.

При вирішенні спору суд першої інстанції не застосував правильно норми чинного законодавства, а тому ухвалене ним рішення в частині розміру заборгованості за кредитним договором підлягає зміні.

З ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий Колектор» слід стягнути 4000 грн заборгованості за кредитом і 8000 грн заборгованості за процентами, а всього - 8000 грн.

Щодо судових витрат

Вирішуючи питання щодо зміни розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно якої у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Позов ТОВ «Новий Колектор» майнового характеру заявлено з ціною 39640 грн і задоволено з урахуванням висновків апеляційного суду на суму 8 000 грн, тобто на 20,18% (8000?100:39640).

Відтак з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий Колектор» слід присудити судовий збір за подання позову у розмірі 488,84 коп. (2422,40?20,18%).

Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено на 79,82% (100-20,18), то на ТОВ «Новий Колектор» слід покласти витрати ОСОБА_1 зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2900,34 коп. (3633,60?79,82%).

Враховуючи вимоги частини десятої статті 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позову та присудити з ТОВ «Новий Колектор» на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2411,5грн (2900,34-488,84).

Керуючись статтями 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 24 березня 2026 рокув частині розміру стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» простроченої заборгованості за нарахованими процентами - змінити з 35640,00 грн на 4000 грн. та в частині розміру загальної суми заборгованості, стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» - змінити з 39640 грн на 8000 грн.

Рішення Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 24 березня 2026 року в частині розподілу судових витрат - скасувати та у скасованій частині ухвалити нове судове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2411,5 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 29 липня 2026 року.

Судді: