Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №172/1709/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5870/26 Справа № 172/1709/24 Суддя у 1-й інстанції - Чорна О. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Пищиди М.М.

суддів: Свистунової О.В., Ткаченко І.Ю.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Росток 2020» на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2026 року у справі за позовом Фермерського господарства «Росток 2020» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року Фермерське господарство «Росток 2020» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтування позову зазначало, що позивач надав відповідачу за його заявою 23 вересня 2019 року повротну фінансову допомогу, як члену фермерського господарства на той час, для вирішення його побутових питань майнового характеру. Фермерським господарством було передано зазначені кошти. Проте в порушення зобов`язань позичальника ОСОБА_1 до його виконання своєчасно не приступив, а його поведінка свідчить про небажання повертати надані кошти, тому позивач вимушений звернутися за захистом своїх прав до суду.

Враховуючи вищевикладене позивач просив суд:

визнати оформлене протоколом № 5 рішення загальних зборів членів Селянського фермерського господарства «Росток» (код ЄДРПОУ 21940173) в частині анулювання (пробачення) боргів ОСОБА_1 та укладені Селянським фермерським господарством «Росток» додаткові угоди № 1 з ОСОБА_1 про розірвання договорів позики №№ 02/2016-2 від 05 лютого 2016 року, 02/2017-2 від 17 лютого 2017 року, 03/2017-6 від 16 березня 2017 року і 09/2017-10 від 06 вересня 2017 на умовах прощення неповернутої частини безпроцентних позик - повністю недійсними внаслідок фіктивності з моменту вчинення 25 жовтня2019 року;

стягнути 400 000 гривень боргу за договором позики від 23 вересня 2019 року з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фермерського осподарства «Росток2020» (код ЄДРПОУ 21940173);

вирішити питання судових витрат.

12 березня 2026 року надійшло клопотання представника відповідача, адвоката Пащенко В.І. про зупинення провадження у справі.

В обґрунтування клопотання представник зазначала, що відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Представник відповідача посилається на ті обставини, що старший лейтенант запасу ОСОБА_1 наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 224 від 12.08.2025, зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та на всі види забезпечення та приступив до виконання службових обов`язків. ОСОБА_1 11 лютого 2026 року отримав посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 .

Враховуючи вищевикладене представник відповідача просила суд:

зупинити провадження у справі № 172/1709/24 за позовом Фермерського господарства «Росток 2020» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2026 року зупинено провадження у цивільній справі №172/1709/24 за позовом Фермерського господарства «Росток 2020» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України, або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Не погоджуючись з ухвалою суду, Фермерське господарство «Росток 2020» звернулося з апеляційною скаргою.

В обгрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та вважає, що висновки викладені в судовому рішенні не відповідають дійсним обставинам справи.

З урахуванням вкладеного, просить скасувати ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2026 року про зупинення провадження у справі та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу старший лейтенант запасу ОСОБА_1 наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 224 від 12.08.2025, зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та на всі види забезпечення та приступив до виконання службових обов`язків. Виходячи зі змісту даного наказу ОСОБА_1 є військовослужбовцем за контрактом.

ОСОБА_1 11 лютого 2026 року отримав посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 .

Задовольняючи клопотання представника відповідача – адвоката Пащенко В.І. про зупинення провадження, суд першої інстанції виходив з того, що наявні обставини, які слугують правою підставою для його зупинення та визначені п.2 ч.1 ст. 251 ЦПК України.

Апеляційний суд не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, дійсно п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України визначено обов`язок суду зупинити провадження у справі до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

По справі доводиться та не заперечується її учасниками факт проходження відповідачем ОСОБА_1 військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , від 12.08.2025 року до даного часу.

Разом з цим, обов`язок суду зупинити провадження у справі в кожному випадку зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду та викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.

В даному випадку позов про стягнення боргу за договором позики перебуває в провадженні суду з жовтня 2024 року, тобто на протязі більше двох років позивач перебуває в стані невизначеності щодо вирішення даного спору.

Разом з тим, як вбачається з додаткових пояснень, наданих позивачем та долучених до них доказів, інтереси по справах №172/2272/25, №172/1709/24, №172/313/21, №904/1680/25 в тому числі і справи, яка наразі перебуває на розгляді в апеляційному суді представляє саме представник ОСОБА_1 - адвокатка Пащенко В.І.

Відзив на апеляційну скаргу від 24.03.2026 року, який міститься в матеріалах справи надано саме уповноваженим представником ОСОБА_2 .

Окрім того, апеляційний суд зауважує, що відповідно до наданих доказів, адвокатка Пащенко В.І. категорично заперечувала проти зупинення провадження, а саме у справах №172/1709/24 та №172/313/21. Тому апеляційний суд доходить висновку про неоднозначність поведінки представника.

Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Тобто цивільне процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.

Відповідно до частин першої, другої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Отже на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.

Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

При цьому наведений у частині другій статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.

Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.

Апеляційний суд вказує, що сторони повинні добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Так, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Так, розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, № 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Таким чином, судом першої інстанції залишено поза увагою суду положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою визначено право на справедливий суд та розгляд справи впродовж розумного строку, тому, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про зупинення провадження у справі, а тому ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Росток 2020» – задовольнити.

Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2026 року про зупинення провадження – скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Повний текст постанови складено 30 липня 2026 року.

Судді