Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №204/5354/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5125/26 Справа № 204/5354/24 Суддя у 1-й інстанції - Самсонова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пищиди М.М.

суддів – Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.

за участю секретаря судового засідання – Літвінова І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 02 лютого 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 06.06.2019 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором, станом на 08.05.2024 року, відповідач має заборгованість у розмірі 85 856,07 грн. Враховуючи зазначене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 06.06.2019 року у розмірі 85 856,07 грн.

Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 02 лютого 2026 року позовну заяву Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-банк» заборгованість за договором б/н від 06.06.2019 року у розмірі 85 856,07 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом – 50670,78 грн.; заборгованість по відсоткам – 35185,29 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-банк» судовий збір в сумі 3028 грн. 00 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Просить застосувати строки позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено, що 26.05.2016 року відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», відповідно до якої він згоден з тим, що дана заява разом Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, зобов`язується виконувати вимоги вказаних Умов та Правил, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті А-Банку www.a-bank.com.ua.

Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», підписаний відповідачем 06.06.2019 року електронним підписом. У вказаному паспорті споживчого кредиту зазначено основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, зокрема: сума/ліміт кредиту по картці «Універсальна» до 50 000 грн, по картці «Універсальна GOLD» - до 100 000 грн; по картці «Зелена» - до 200 000 грн; строк кредитування 240 міс.; мета отримання кредиту - на споживчі потреби; спосіб та строк надання кредиту вигляді встановлення кредитного ліміту на кредитну картку; пільгова процентна ставка 0,000001 % на місяць; базова процентна ставка по картці «Універсальна» 3,9 % в місяць (46,8 % річних), по картці «Універсальна GOLD» - 3,7 % в місяць (44,4% річних); по картці «Зелена» - 3,7 % в місяць (44,4% річних); тип процентної ставки -фіксована; загальні витрати за кредитом: по картці «Універсальна» - 110 459 грн 96 коп. (кредитний ліміт 25 000 грн.), по картці «Універсальна GOLD» - 120 561 грн. 72 коп. (кредитний ліміт 25 000 грн.); по картці «Зелена» - 93630 грн. 87коп. (кредитний ліміт 25 000 грн.); реальна річна процентна ставка, відсотків річних по картці «Універсальна» 58, 23 % річних, по картці «Універсальна GOLD» - 56, 44 % річних; по картці «Зелена» - 54, 62 % річних. Згідно з розділом 7 паспорта ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 01.01.202019 року.

Згідно довідки за картами відповідачу відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 строком дії до березня 2027 року, № НОМЕР_3 строком дії до жовтня 2027 року, № НОМЕР_2 строком дії до березня 2027 року, № НОМЕР_4 строком дії до червня 2028 року.

Відповідно до довідки за лімітами АТ «Акцент-банк» ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт на суму 15 000 грн; зміна кредитного ліміту відбулась 12.08.2019 року – збільшення до 20 000 грн; 04.02.2020 року – збільшення до 40 000 грн; 12.05.2020року – до 50 000 грн; 17.01.2022року – до 59000 грн; зменшення 01.03.2022року – до 53656грн; 28.06.2023року – до 50670грн; збільшення 26.10.2023 року – до50700грн;

З розрахунку заборгованості, який надано позивачем, станом на 08.05.2024 року відповідач має заборгованість в розмірі 85856,07 грн, яка складається з: 50670,78 грн- заборгованість за тілом кредиту; 35185,29 грн - заборгованість по нарахованими відсотками.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт укладення між сторонами кредитного договору доведений належними та допустимими доказами. З огляду на наведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 85856,07 грн.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір,умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює банком (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Позивачем на підтвердження позовних вимог надано копію анкети-заяви від 26.05.2016 року, яка підписана ОСОБА_1 ; розрахунок заборгованості за договором б/н від 06.06.2019 року; копію витягу з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк»; копію Витягу з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна» «Універсальна GOLD» «Зелена»; довідку за лімітами за період з 06.06.2019 року по 26.10.2023 року, довідку за картками, виписки по рахунку по картці за період з 06.06.2019 по 08.05.2024 року, паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».

При цьому, Витяг з умов та правил надання банківських послугу АТ «Акцент-Банк» розміщеного на сайті https://а-bank.com.ua/termsв розділі «Умови та правила» та Витяг з Умов та правил надання банківських послугу АТ«Акцент -Банк» розміщеного на сайті https://а-bank.com.ua/termsв розділі «Умови та правила» Тарифи користування кредитною карткою, не підписані ОСОБА_1 , матеріали справи не містять підтверджень , що саме ці витяги розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів містили умови щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, розмір і порядок їх нарахування.

У анкеті-заяві від 26.05.2016 року, яка підписана ОСОБА_1 , відсутні умови щодо сплати відсотків за користування кредитом, а саме: їх розмір і порядок нарахування, тобто сторони у розумінні цивільного законодавства не погодили розмір та підстави стягнення відсотків.

Колегія суддів вважає, що правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, не можуть бути застосовані до правовідносин сторін, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://а-bank.com.ua/ terms) неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Враховуючи вказані обставини, колегія суддів вважає, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві погодженої домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяги з Умов та правил надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують обставин, викладених в позовній заяві.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, відсутні підстави вважати, що АТ «Акцент-Банк» і ОСОБА_2 обумовили у письмовому вигляді сплату відсотків за користування кредитними коштами.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина другастатті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування»).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20

В паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачем 06.06.2019 року, міститься зауваження про те, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

Ураховуючи викладені обставини колегія суддів зазначає, що паспорт споживчого кредиту не може бути визнаний належним і достатнім доказом на підтвердження обставин погодження сторонами умов кредитування, саме щодо сплати відсотків за користування кредитом.

З огляду на викладене, апеляційний суд визнає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про доведеність позовних вимог у частині стягнення із відповідача нарахованих відсотків.

Перевіряючи обґрунтованість вимог банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 50670,78 грн, апеляційний суд виходить з наступного.

Випискою про рух коштів по картці за період з 108.07.2019 по 03.01.2024 року підтверджується, що відповідач користувався кредитними коштами шляхом їх зняття з кредитної картки, здійснював платежі, розраховувався в магазинах, а також поповнював картку.

Разом з тим, з наданих виписок по картці вбачається, що позивач з кредитної картки відповідача пороводив списання відсотків, які ним нараховувались без погодження з відповідачем.

Колегія суддів вважає, що стягнення таких сум банком здійснено без правових підстав. Суд першої інстанції на ці обставини не звернув увагу та дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом (тіло кредиту).

Щодо доводів апеляційної скарги в частині застосування строку позовної давності за поданою відповідачем заявою колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно правового висновку викладеного у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 755/13805/16-ц суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції про задоволення позову прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності до ч. 4 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог про відмову в задоволенні позовних вимог.

За змістом підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат

Отже, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Виходячи з наведеного, з АТ «А-Банк» стягуються документально підтверджені судові витрати, понесені ОСОБА_1 у даній справі, а саме 4542 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 02 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути з акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 4542 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини проголошені 29 липня 2026 року.

Повний текст постанови складено 30 липня 2026 року.

Судді: