Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №210/2072/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5503/26 Справа № 210/2072/25 Суддя у 1-й інстанції - Скотар Р.Є. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пищиди М.М.

суддів – Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.

за участю секретаря судового засідання – Літвінова І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Металургійного районного суду м. Кривого Рогу від 23 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення індексації та процентів, нарахованих на суми матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок злочину, у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення індексації та процентів, нарахованих на суми матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок злочину, у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 11.11.2008 приблизно о 14:00год. на перехресті вул. Хабаровської та вул. Якіра м. Кривого Рогу сталося зіткнення автомобіля Дача-Логан, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Лексус-GX470, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого автомобіль Лексус- GX470 виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-21104, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП) водію автомобілю ВАЗ-21104 ОСОБА_4 та пасажиру ОСОБА_5 було заподіяно смертельну травму, а пасажиру автомобілю Лексус-GX470 ОСОБА_1 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.

20.12.2010 вироком Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 , його визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.05.2019 у кримінальній справі № 210/3864/15-к задоволено клопотання захисника обвинуваченого та ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності (ст. 49 КК України), кримінальне провадження закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України. Цивільний позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь потерпілого від скоєного злочину ОСОБА_1 заявлений у кримінальній справі, розглянуто не було.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.02.2022 у цивільній справі № 210/6695/19 позовну заяву ОСОБА_1 , задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний номер 20474912) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) в рахунок матеріальної шкоди, завданої здоров`ю, грошові кошти в сумі 10 989,00 грн та завданої майну в сумі 25 500,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої майну, грошові кошти в сумі 223 176,49 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 100 000,00 грн.

20.09.2022 року постановою Дніпровського апеляційного суду рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у цивільній справі №210/6695/19 змінено в частині стягнутої з ОСОБА_2 суми в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої майну, збільшивши вказану суму з 223 176, 49 грн до 223 686,49 грн.

За період з 12.09.2023 року по 19.11.2024 року кошти у розмірі 99 081,11 грн перераховані на користь стягувача ОСОБА_1 , залишок боргу на користь стягувача станом на 19.11.2024 року становить 237 105, 38 грн. Останнє стягнення на суму 918,89 грн було здійснено 15.11.2024, що підтверджується платіжною інструкцією № 51618, тим самим рішення суду було виконано відповідачем лише в частині моральної шкоди. Після вказаної дати стягувач не отримував жодних виплат.

Отже, станом на дату звернення з цим позовом рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу у справі № 210/6695/19 від 20.09.2022 р. в частині відшкодування матеріальної шкоди не виконано, а в частині стягнення моральної шкоди виконано з грубим порушенням строків виконання грошового зобов`язання, що є підставою для покладення на відповідача як боржника у зобов`язанні відповідальності за прострочення його виконання.

Враховуючи те, що добровільно відповідач зобов`язання з відшкодування шкоди ніколи не виконував, як і не здійснив добровільно виконання рішення суду, яке позивач пред`явив до примусового виконання, і дотепер воно повністю не виконано, хоча з моменту завдання шкоди вже минуло більше 16 років, у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання правомірним є нарахування відповідачу на суму боргу індексацій та 3% річних.

Враховуючи зазначене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1 004 183,05 грн, у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, в тому числі в рахунок 3% річних – 128 730,87 грн, в рахунок індексації 875 452,18 грн; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн, стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір, від сплати якого позивач звільнений.

Рішенням Металургійного районного суду м. Кривого Рогу від 23 січня 2026 року позов адвоката Ямкового Владислава Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення індексації та процентів, нарахованих на суми матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок злочину, у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 76402,51 грн, які складаються з 3% річних у розмірі 16924,11 грн , індексації у розмірі 59478,40 грн за період з 21.09.2022 року по 31.03.2025 року. В задоволенні іншої частини позову – відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 764,18 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позову, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11 листопада 2008 року в світлий час доби, приблизно о 14 годині 00 хвилин в Дзержинському районі м. Кривого Рогу, по сухому асфальтному покриттю проїжджої частини дороги вул. Хабарівська, зі сторони вул. Косіора в напрямку вул. Димитрова рухався автомобіль «DACIA LOGAN» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , наближаючись при цьому до нерегульованого перехрестя з вул. Якіра. В цей час по вул. Якіра з боку пр. Металургів в напрямку вул. Рязанова, до перехрестя з вул. Хабарівська наближався автомобіль «LEXUS GX 470» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 .. Водій ОСОБА_2 під`їжджаючи до перехрестя з вул. Якіра повинен був діяти відповідно до п.п. 1.5; 2.3 (б); 16.12 Правил дорожнього руху України.

Однак водій ОСОБА_2 діючи зі злочинною недбалістю, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, шляхом не зупинення керованого ним автомобілю «DACIA LOGAN» реєстраційний номер НОМЕР_1 перед перехрестям з вул. Якіра, та не пропустив автомобіль «LEXUS GX 470» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який в той час наближався по вул. Якіра до перехрестя з правого боку, чим порушив вимоги п.п. 1.5; 2.3 (б); 16.12 Правил дорожнього руху України.

В результаті порушення вказаних правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобігання події, водій ОСОБА_2 , виїхав на перехрестя та став перетинати проїзну частину вул. Якіра, при цьому допустив зіткнення з автомобілем «LEXUS GX 470» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався через перехрестя, по вул. Якіра з правого від нього боку.

В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля «DACIA LOGAN» ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.16.12 Правил дорожнього руху України та знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Між порушенням ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України та настанням наслідків – загибеллю ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та спричинення потерпілому ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень, є прямий причинний зв`язок.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 грудня 2015 року направлено кримінальне провадження, внесене 19 лютого 2014 року до ЄРДР за № 12014040000000060 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 3 ст. 286 КК України до Апеляційного суду Дніпропетровської області для вирішення питання щодо визначення територіальної підсудності.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2015 року матеріали кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №120140000000060 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 286 КК України повернуті до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області - для розгляду.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 травня 2019 року звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, на підставі ст.49 КК України. Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України – закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2022 року Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», третя особа ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки та злочином – задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на користь ОСОБА_1 в рахунок матеріальної шкоди, завданої здоров`ю, грошові кошти в сумі 10989,00 грн. (десять тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять гривень) та завданої майну в сумі 25500,00 грн. (двадцять п`ять тисяч п`ятсот гривень). Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої майну грошові кошти в сумі 223176,49 грн. (двісті двадцять три тисячі сто сімдесят шість гривень 49 коп.). Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 100 000 (сто тисяч) гривень (а.с.14-20).

02.05.2022 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області видано виконавчі листи № 210/6695/19 (а.с.21-22).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2022 року змінено в частині розміру стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на користь ОСОБА_1 суми шкоди, завданої майну, зменшивши вказану суму з 25 500 грн. до 24 990 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот) грн. Рішення суду змінено в частині стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої майну, збільшивши вказану суму з 223 176,49 грн. до 223 686 (двісті двадцять чотири тисячі шістсот вісімдесят шість) грн. 49 коп. (а.с.23-29).

Відповідно до листа Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області від 19.11.2024 року № 172068/11 на виконанні у Відділі ДВС перебуває зведене виконавче провадження ВП №70421112 до складу якого входять 4 виконавчих документа на загальну суму боргу 336 186,49 грн, а саме:

1) ВП № 70407059, виконавчий лист № 210/6695/19 від 20.09.2022, виданий Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 100000,00 грн, який надійшов до Відділу 25.11.2022 року. Дата відкриття виконавчого провадження – 25.11.2023 р.;

2) ВП № 70406397, виконавчий лист № 210/6695/19 від 20.09.2022, виданий Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 2500,00 грн, який надійшов відповідно до Відділу 25.11.2022. Дата відкриття виконавчого провадження – від 25.11.2023;

3) ВП № 70406609, виконавчий лист № 210/6695/19 від 20.09.2022, виданий Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 223686,49 грн, який надійшов відповідно до Відділу 25.11.2022. Дата відкриття виконавчого провадження – від 25.11.2023;

4) ВП № 70406213, виконавчий лист № 210/6695/19 від 20.09.2022, виданий Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 10000,00 грн, який надійшов відповідно до Відділу 25.11.2022. Дата відкриття виконавчого провадження – від 25.11.2023 (а.с.32).

Відповідно до платіжних інструкцій ОСОБА_1 за період з 12.09.2023 року по 19.11.2024 року надійшли кошти за виконавчим провадженням у розмірі 99081, 11 грн (а.с.33-47).

Згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Авторгова А.М. від 01.06.2022 року виконавче провадження ВП № 04200005 закрите, стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 10989,00 грн, завданої майну у розмірі 25500,00 грн, судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 10000,00 грн (а.с.51).

Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.12.2024 року постанова від 08.05.2023 року ВП № 70407059 про стягнення відшкодування шкоди з пенсії ОСОБА_2 фактично виконана в повному обсязі (а.с.90).

Згідно постанови державного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Чумановою Н.О. від 13.12.2024 року виконавче провадження ВП № 70407059 закрите, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000,00 грн (виконавчий лист № 210/6695/19) (а.с.90 зворот-91).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та доведеними, а отже такими, що підлягають задоволенню, однак частково – шляхом стягнення інфляційних втрат, за період з 21.09.2022року по 31.03.2025 року в розмірі 59478,40грн. та 3% річних за період з 21.09.2022року по 31.03.2025 року в розмірі 16924,11 грн., а всього – 76402,51 грн.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Нормою ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням в тому числі транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Статтями 129, 129-1 Конституції України визначено однією із засад судочинства обов`язковість судового рішення до виконання.

Таким чином, з викладено вбачається, що виникле та в подальшому визначене (конкретизоване) судовим рішенням зобов`язання з відшкодування моральної шкоди, яке полягає сплаті відповідачем на користь позивача певної грошової суми в рахунок відшкодування моральної шкоди внаслідок її стягнення за цим судовим рішенням, стає обов`язковим для виконання після набрання таким судовим рішенням законної сили. З цього ж моменту і настає строк для виконання визначеного (конкретизованого) судовим рішенням грошового зобов`язання.

Нормою ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення, а отже приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань, а значить поширюють свою дію і на грошове зобов`язання, яке виникло на підставі договору, делікту або рішення суду.

При цьому, інфляційні втрати, в тому числі з огляду на положення ст.ст.1, 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», нараховуються лише у випадку прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях, оскільки індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України – гривня, а не іноземна валюта.

Якщо особі завдано шкоди, то вона може вважатися такою, що довідалася або могла довідатися про порушення свого права не з того дня, коли їй стало відомо про вчинення дій, якими може бути завдано шкоди, а з дня, коли вона має змогу оцінити розмір такої шкоди (постанова Великої палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року по справі №536/1841/15-ц).

Отже, положення ст. 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2022 року змінено в частині розміру стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на користь ОСОБА_1 суми шкоди, завданої майну, зменшивши вказану суму з 25 500 грн. до 24 990 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот) грн. Рішення суду змінено в частині стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої майну, збільшивши вказану суму з 223 176,49 грн. до 223 686 (двісті двадцять чотири тисячі шістсот вісімдесят шість) грн. 49 коп. (а.с.23-29).

Керуючись вказаними нормами закону, а також встановивши, що відповідач не виконав грошове зобов`язання перед позивачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, шляхом стягнення інфляційних втрат за період з 21.09.2022року по 31.03.2025 року в розмірі 59478,40грн. та 3% річних за період з 21.09.2022року по 31.03.2025 року в розмірі 16924,11 грн.

Суд вірно зазначив, що частковість задоволення позовних вимог зумовлена помилковим зазначенням позивачем початкової дати періоду нарахування 3% річних, в той час, як вбачається матеріалів справи, право нараховувати 3% річних та інфляційні втрати у позивачки виникло з 21.09.2022 року.

Доводи апеляційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — залишити без задоволення.

Рішення Металургійного районного суду м. Кривого Рогу від 23 січня 2026 року — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 29 липня 2026 року.

Повний текст постанови складено 30 липня 2026 року.

Судді