Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №209/7188/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3965/26 Справа № 209/7188/25 Суддя у 1-й інстанції - Левицька Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пищиди М.М.

суддів – Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.

за участю секретаря судового засідання – Літвінова І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 19 грудня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 14.06.2021 ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на її банківський рахунок та отримання платіжної картки. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідно до п.2.1.1.1.3 Умов та Правил клієнт погоджується з тим, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку у будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Відповідач підтвердила свою згоду, що підписана нею Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. АТ «А-Банк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору. Однак відповідач своїх обов`язків за угодою не виконує, оскільки не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 15.09.2025 має заборгованість у розмірі 121494,49 грн, яка складається з: 91999,93 грн заборгованість за кредитом; 29494,56 грн заборгованість по відсоткам; 0,00 грн. штрафи.

Враховуючи зазначене, Банк просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором 14.06.2021 року у розмірі 121494.49 грн. станом на 15.09.2025 року, яка складається з наступного: - 91999.93 грн. - заборгованість за кредитом; - 29494.56 грн. - заборгованість по відсоткам; та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 19 грудня 2025 року позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості– задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 14.06.2021 року у розмірі 91999 гривень 93 копійки станом на 15.09.2025, яка складається з заборгованості за тілом кредиту.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по відсоткам у розмірі 29494,56 грн .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" судовий збір в розмірі 1834 гривні 24 копійки.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду в частині задоволених вимог скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено, що з метою отримання банківських послуг в АТ «А-Банк» ОСОБА_1 14.06.2021 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банк. У анкеті-заяві погодився, що дана заява разом з умовами і правилами надання банківських послуг та тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розміщеними в рекламному буклеті, становлять між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Також у підписаній відповідачем анкеті-заяві вказано, що ОСОБА_1 ознайомилася з договором про надання банківських послуг до його укладення та погодилася з його умовами, примірник договору погодилася отримати шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайту Банку. До того ж відповідач зобов`язалася виконувати вимоги умов та правил надання банківських послуг, а також самостійно знайомитися з їх змінами на сайті Банку (а.с.17).

Розмір відсотків за користування кредитними коштами та порядок їх нарахування у договорі не зазначено.

14.06.2021 шляхом підписання простим електронним підписом Паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» тип кредитного продукту: Картка «Зелена», відповідачка була ознайомлений з умовами споживчого кредитування в АТ «А-Банк».

Водночас до кредитного договору банк додав, окрім копії паспорту відповідача, витяг із Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку та витяг із Тарифів користування кредитною карткою «Зелена», які не підписані відповідачем.

На підставі укладеного договору банк відкрив відповідачу рахунок № НОМЕР_1 та видав наступні кредитні картки: НОМЕР_2 , строком дії до липня місяця 2027 року; № НОМЕР_3 , строком дії до грудня місяця 2031 року, що підтверджується довідкою А-Банку за картами (а.с.38).

Згідно з довідкою за лімітами за кредитним договором б/н від 14.06.2021 за період з 14.06.2021 по 15.09.2025, ОСОБА_1 14.06.2021 встановлено кредитний ліміт у розмірі 20000,00 грн, який неодноразово зменшувався та збільшувався та станом на 30.01.2025 кредитний ліміт становить 98500,00 грн (а.с. 37).

З наданої виписки по картці за період з 14.06.2021 по 15.09.2025 вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами, розраховувалася у терміналах, приймала перекази, поповнювала готівкою, вносила кошти на погашення кредиту (а.с.20-36 оберт).

Відповідно до наданої позивачем виписки по картці, відповідач користувався наданим кредитним лімітом, остання операція нею здійснена 29.01.2025

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за договором № б/н від 14.06.2021 станом на 15.09.2025 становить 121494,49 грн, яка складається з: 91999,92 грн заборгованість за тілом кредиту, 29494,56 грн заборгованість за відсотками; 0,00 грн. штрафи (а.с. 13-16).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що банком належними та допустимими доказами доведено факт укладення між сторонами кредитного договору та отримання відповідачем від позивача кредитних коштів, які підлягають поверненню у зазначеному ним розмірі, наявності заборгованості щодо повернення кредитних коштів та її розміру . Однак матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що сторони погодили розмір відсоткової ставки, а тому у цій частині було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Апеляційний суд не може погодитися із висновком місцевого суду щодо задоволення позовних вимог про стягнення тіла кредиту з огляду на таке.

За правилом частин першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За загальним правилом, встановленим у статтях 89, 264 ЦПК України обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Застосування норм права, оцінка доказів є саме прерогативою суду. У цій категорії справ розмір кредитної заборгованості має визначатись відповідно до наданих доказів, вимог закону та умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, у анкеті-заяві позичальника від14.06.2021 року, яка містить підпис ОСОБА_1 , процентна ставка не зазначена, тобто між сторонами відсутня згода щодо таких істотних умов кредитного договору як оплата процентів за користування грошовими коштами.

Отже, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, яка є складовою частиною кредитного договору, відповідач відповідно до вимог статей 3, 627, 638 ЦК України не погоджував умови кредитного договору щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами і не брав на себе відповідні зобов`язання.

Незважаючи на це банк, окрім нарахування заборгованості за тілом кредиту, здійснював також нарахування і списання з карткового рахунку позивальника відсотків за використання кредитного ліміту.

Позивач, обґрунтовуючи правомірність такого нарахування (списання), посилався на витяг із Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку та витяг із Тарифів користування кредитною карткою «Зелена», як невід`ємні частини спірного договору.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи і Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання позичальником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача про Умови та Тарифи не може бути належним доказом узгодження між сторонами розміру процентів, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої – договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.а-bank.com.ua) неодноразово змінювалися самим АТ «А-Банк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом , тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Посилання АТ «А-Банк» на письмовий документ – Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», підписаний сторонами, в якому визначені істотні умови кредитування ОСОБА_2 , у тому числі тип та розмір базової процентної ставки і підвищеної процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

На час підписання сторонами паспорту споживчого кредиту були чинні норми частин другої, шостої статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» у наступній редакції: до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. Споживач зобов`язаний надати кредитодавцю підтвердження про ознайомлення з інформацією, надання якої передбачено частинами другою та третьою цієї статті, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

З урахуванням наведених положень Закону України «Про споживче кредитування», паспорт споживчого кредиту не є документом, який посвідчує конкретні умови на яких в дійсності укладено договір кредиту, адже відповідна інформація є вимогою закону, що передбачає надання споживачу можливості до укладання договору здійснити порівняння різних пропозицій кредитодавця та за результатами такого порівняння прийняти обґрунтоване рішення про укладення кредитного договору, в тому числі з урахуванням обраного ним певного типу кредиту.

Отже, підписання позичальником Паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» не може свідчити про конкретні умови кредитування, на які погодився відповідач, та вказує на те, що передбачену законом інформацію споживач від банку отримав, однак який саме тип кредитного продукту фактично обрав позичальник при підписанні анкети-заяви у даному випадку паспорт споживача не зазначає, враховуючи, що він містить як дані, що застосовуються до всіх типів кредиту, так і окремо щодо кожного продукту.

З огляду на викладене, відсутні підстави приймати до уваги під час вирішення даного спору наявний в матеріалах справи паспорт споживчого кредитування як доказ конкретних умов укладеного між сторонами кредитного договору стосовно розміру відсоткової ставки за користування кредитом, оскільки наявна у ньому інформація є попередньою (до укладення договору кредиту) та містить три типи кредитного продукту без зазначення який саме з них обирає позичальник. При цьому обрання конкретного типу кредиту не підтверджено і будь-якими іншими матеріалами справи, тож застосування позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості умов, передбачених для користування кредитною карткою є безпідставними.

Більше того, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) за позовом банку до фізичної особи про стягнення заборгованості за кредитним договором викладено правовий висновок про те, що потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що за відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяги з Тарифів та з Умов, а також Паспорт споживчого кредиту не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, а тому в АТ «А-Банк» були відсутні достатні правові підстави зараховувати сплачені ОСОБА_1 грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за нарахованими відтоками через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві, а Тарифи і Умови та правила надання банківських послуг в А-Банку не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2019 року у справі № 910/10254/18, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а тому можуть підтверджувати факт передачі кредитних коштів позичальнику та заборгованість за кредитним договором.

Отже, виписка по рахунку, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом щодо заборгованості відповідача, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами. Наведене узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 204/2217/16-ц та від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18.

Обґрунтовуючи підстави стягнення заборгованості за тілом кредиту, банком, окрім розрахунку заборгованості, надано виписку по картковому рахунку, в якій міститься повна інформація про рух коштів, відображено всі операції за кредитним договором, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей.

Із вказаної виписки по картковому рахунку чітко прослідковується, що відповідач користувався кредитними грошима, розраховувався в торгівельних мережах, здійснював перекази тощо, а потім повертав позивачу витрачені ним з рахунку грошові кошти, які банк зараховував їх як на погашення процентів за користування кредитним лімітом, так і на погашення тіла кредиту.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки змісту виписки по рахунку відповідача, з якої слідує, що протягом спірного періоду часу позичальник здійснював погашення кредитної заборгованості, проте банком з його карткового рахунку періодично списувалися відсотки за використання кредитного ліміту, що у свою чергу не відповідає фактичним умовам договірного зобов`язання між сторонами і перевищує основну суму боргу за тілом кредиту.

Подібний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 619/1384/21 (провадження № 61-8064св23).

Оскільки укладеним між сторонами договором про надання банківських послуг не передбачено оплату процентів за користування грошовими коштами, утім банк списував внесені позичальником кошти, які слід було зараховувати в рахунок погашення основного боргу за кредитом, з метою погашення заборгованості по нарахованим відсоткам, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 91 999,93 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту.

Зазначена сума боргу по кредиту належним чином не обґрунтована і не відповідає відомостям розрахунку заборгованості та виписки, які були надані позивачем на підтвердження заявлених вимог. Банк не довів належними доказами узгодження між сторонами сплати, розмір та порядок нарахування процентів, що свідчить про безпідставне направлення банком сплачених позичальником коштів на погашення процентів.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог не відповідає матеріалам цієї справи, ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та з неправильними застосуванням норм матеріального і порушенням норм матеріального права, а відтак відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову АТ «А-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг.

За змістом підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат

Отже, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Виходячи з наведеного, з АТ «А-Банк» стягуються документально підтверджені судові витрати, понесені ОСОБА_1 у даній справі, а саме 2751,36 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 19 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути з акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 2751,36 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини проголошені 29 липня 2026 року.

Повний текст постанови складено 30 липня 2026 року.

Судді: