Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №202/894/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5581/26 Справа № 202/894/26 Суддя у 1-й інстанції - Недобитюк Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пищиди М.М.

суддів – Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.

за участю секретаря судового засідання – Літвінова І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 03 березня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, -

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 03 березня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, заінтересована особа: Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі – відмовлено.

Роз`яснено заявнику його право звернутися до суду зі скаргою на рішення державного виконавця в порядку, визначеному розділом VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду та задоволення заяви.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено докази по справі, не здійснено аналізу позовної заяви та не прийнято до уваги додаткові пояснення. Оскаржуване рішення порушує право скаржника на справедливий судовий розгляд.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що на виконанні перебуває виконавче провадження № 56772302 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3006/2011 про стягнення з боржника ОСОБА_1 аліментів. Внаслідок виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державним виконавцем на підставі п. 1 ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено вмотивовану постанову від 11.08.2020 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Ухвала суду мотивована тим, що тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду установлено постановою державного виконавця, а не судом, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви, поданої в порядку статті 441 ЦПК України. Заявник вправі звернутися до суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, якщо вважає, що встановленим постановою державного виконавця тимчасовим обмеженням у праві виїзду за межі України порушено його права чи свободи.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Статтею 55 Конституції України, положення якої є нормами прямої дії, гарантоване право особи на доступ до правосуддя. Кожному гарантується судовий захист його прав та свобод.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом (частина 1 статті 5 ЦПК України).

Згідно зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 9 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості у повному обсязі.

Так, за змістом статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути скасовано судом за вмотивованою заявою боржника. Аналіз наведеної норми свідчить, що у порядку, визначеному розділом VI ЦПК України, може бути скасовано виключно те тимчасове обмеження, яке було застосовано судом, тобто встановлене відповідною ухвалою суду.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця порушено їхні права чи свободи.

Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» також визначено, що рішення виконавця щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені до суду, який видав виконавчий документ.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Таким чином, у разі встановлення державним виконавцем обмеження у праві виїзду у виконавчому провадженні про стягнення аліментів, для боржника передбачено інший порядок скасування такого обмеження, аніж визначений статтею 441 ЦПК України.

Отже, законодавством встановлено спеціальну процедуру судового контролю за рішеннями виконавця, а саме шляхом оскарження таких рішень в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України (статті 447-448).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про відсутність правових підстав для задоволення заяви, поданої в порядку статті 441 ЦПК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали суду є безпідставними та зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з ухвалою суду, переоцінки висновків суду та не спростовують правильність ухвали суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність ухвали суду в апеляційній скарзі не наведено, тому ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені заявником у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 03 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини проголошені 29 липня 2026 року.

Повний текст постанови складено 30 липня 2026 року.

Судді: