Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №932/808/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4960/26 Справа № 932/808/24 Суддя у 1-й інстанції - Кондрашов І. А. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пищиди М.М.

суддів – Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.

за участю секретаря судового засідання – Літвінова І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 16 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 та приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Гусенко Ольга Олегівна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до Дніпровської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 та приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Гусенко Ольга Олегівна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини .

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 , який також є батьком ОСОБА_2 . Після смерті батька відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,2853 га в с. Заріччя та грошові кошти на рахунках в АТ КБ «ПРИВАТ БАНК», АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та АТ «ОЩАДБАНК».

Як з`ясувалося в грудні 2023 року, батьком в день реєстрації права власності на квартиру 14.01.2014 було складено заповіт, яким той заповів квартиру саме йому. Про наявність цього заповіту він обізнаний не був, тому що за життя та на час відкриття спадщини з батьком не проживав, постійно перебуваючи за місцем роботи – ТОВ «ВКП «КОМКОР» у м. Чорноморську Одеської області, засновником та фінансовим директором якого він є. Після повномасштабного вторгнення РФ діяльність підприємства пов`язана з виконанням замовлень для підприємств оборонно-промислового комплексу щодо виготовлення комплектуючих для озброєння, що вимагає його постійної фізичної присутності.

08.01.2024 він звернувся до приватного нотаріуса Гусенко О.О. за отриманням свідоцтва про право на спадщину, за його заявою була заведена спадкова справа №01/2024, але у видачі свідоцтва йому було відмовлено постановою від 19.01.2024 через пропущення строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Зауважує, що саме необізнаність про існування заповіту та постійне його знаходження через виробничу необхідність в м. Чорноморську Одеської області призвела до пропуску строку для подання нотаріусу заяви, вважає, що строк для прийняття спадщини був пропущений ним з поважних причин.

Враховуючи зазначене, позивач просив суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 16 січня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 та приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Гусенко Ольга Олегівна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини – відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_3 .

Сином ОСОБА_3 є ОСОБА_4 .

Місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 . З 15.08.2019 йому на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Дніпрі.

На момент смерті ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 14.01.2014, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Колодій Л.М., належала квартира АДРЕСА_1 .

14.01.2014 ОСОБА_3 складено заповіт, також посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Колодій Л.М., яким він заповів своєму синові ОСОБА_1 вказану вище квартиру.

Позивач ОСОБА_1 з 18.10.2012 є фінансовим директором ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «КОМКОР» з місцем знаходження в м. Чорноморську Одеської області, а також одним із засновників цього товариства.

Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Гусенко О.О. від 19.01.2024 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 через пропуск встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини та ненадходження заяв інших спадкоємців про згоду на прийняття ним спадщини.

За відомостями спадкової справи №01/2024, зареєстрованої у Спадковому реєстрі 08.01.2024 за №75353374, заява про прийняття спадщини подана ОСОБА_1 нотаріусу 08.01.2024. Свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 не видавалися, наявний інший заповіт від 21.08.2012, спадкові договори відсутні.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач мав можливість звернутись із заявою про прийняття спадщини за законом як син померлого, незалежно від наявності заповіту, однак цього не зробив.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (статті 1216, 1217 ЦК України).

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно із частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. У частині першій статті 1270 ЦК України зазначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

Отже, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.

При цьому, ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, під час вирішення питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належно вираженим, підлягає правовій охороні і після смерті заповідача.

Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Тобто, складаючи заповіт, спадкодавець виражає свою волю на набуття спадкоємцем права на визначене в ньому майно. Водночас прийняття спадщини є правом, а не обов`язком спадкоємця, який, відмовляючись від прийняття спадщини, не порушує свободи заповіту, а діє у власних інтересах. Відмова від прийняття спадщини може бути виражена як у формі подання заяви про відмову від прийняття спадщини так і шляхом невчинення спадкоємцем дій, потрібних для прийняття спадщини. Натомість, за загальним правилом, прийняття спадщини потребує активних дій спадкоємця.

Враховуючи зазначене, дотриманням свободи заповіту в частині реалізації волі спадкодавця є забезпечення спадкоємцю можливості прийняти спадщину в порядку, встановленому чинним законодавством.

У статті 63 Закону України "Про нотаріат" закріплено обов`язок нотаріуса (посадової особи органу місцевого самоврядування, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій) повідомити про відкриття спадщини тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

З цими нормами корелюються і наведені вище приписи Порядку вчинення нотаріальних дій, зокрема, щодо з`ясування нотаріусом наявності заповіту за даними Спадкового реєстру та роз`яснення нотаріусом спадкоємцям права подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Отже, закріплений у законодавстві обов`язок повідомлення нотаріусом спадкоємців, про яких йому відомо, про відкриття спадщини, та роз`яснення права на її прийняття є одним з правових механізмів забезпечення права на спадкування, дотримання якого має перевірити суд при вирішенні питання про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом через поважність причин пропуску такого строку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 зауважила, що наведеними вище правилами передбачено обов`язок нотаріуса після заведення спадкової справи перевіряти наявність заповіту, вчиняти дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому/їй є відомим, а також право зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Факту повідомлення нотаріусом заявника ОСОБА_1 про наявність заповіту складеного на його ім`я судом не встановлено.

Необхідність вчинення нотаріусом дій для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснення виклику спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі узгоджується із правовими висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, від 06 вересня 2017 року в справі № 6-496цс17, а також висновками Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 390/195/21, від 06 березня 2023 року у справі № 559/2112/19-ц, від 22 листопада 2023 року у справі № 333/8115/21.

Наявними у цій справі доказами не спростовано тверджень позивача про те, що він не знав про існування заповіту, складеного батьком на його ім`я до 2022 року у зв`язку із чим не міг звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом протягом встановленого законом шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини.

Особа не може реалізувати своє право спадкоємця за заповітом, не знаючи про його наявність.

Тільки після того, як особа дізнається про те, що вона має можливість за певних умов отримати у власність певне майно, вона може прийняти рішення про те, чи хоче вона набути відповідне право власності, чи ні.

Знайшовши заповіт, складений на його ім`я, позивач дізнався про те, що він як спадкоємець за заповітом може отримати у власність спадкове майно. Дізнавшись про це, позивач прийняв рішення вчинити дії для набуття цього права власності.

Натомість, відмовивши позивачу у встановленні додаткового строку на прийняття спадщини за заповітом, суд позбавив його можливості реалізувати належне йому право.

Посилання суду на те, що незнання про наявність заповіту не перешкоджало позивачу реалізувати своє право на прийняття спадщини за законом, знаходиться поза межами предмета позову (стаття 13 ЦПК України), поза межами доказування (частина друга статті 77 ЦПК України), поза межами правовідносин, які виникли між сторонами. Особу не можна примушувати до реалізації захисту свого права, так як такий захист можливий лише на власний розсуд (стаття 12 ЦК України). Не є предметом судового розсуду те, чому позивач вирішив не подавати заяву про спадкування за законом.

Дослідивши поважність причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 встановлено, що позивач не скористався правом на прийняття спадщини у зв`язку з поважними причинами – у зв`язку з роботою у ТОВ “Виробничо-комерційне підприємство “КОМКОР” із місцем дислокації у м. Чорноморськ, Одеської обл., на підтвердження чого, останнім було надано копію наказу, відсутності факту повідомлення нотаріусом заявника про наявність заповіту, що свідчить про поважність причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини та наявність підстав для застосування ч.3 ст.1272 ЦК України.

Ураховуючи те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, постановлене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 та приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Гусенко Ольга Олегівна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із задоволення позовних вимог позивача з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1211,20 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 1453,44 грн., а всього 2664,64 грн.

Керуючись ст.ст.. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити .

Рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 16 січня 2026 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 та приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Гусенко Ольга Олегівна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини — задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 строком в 2 місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Стягнути з Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1211,20 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 1453,44 грн., а всього 2664,64 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини проголошені 29 липня 2026 року.

Повний текст постанови складено 30 липня 2026 року.

Судді: