Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №645/4476/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/4476/26

Провадження № 3/645/947/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Шевченко Г.С.,

за участю: секретаря судового засідання – Пастушенко К.Р.,

особи, що притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Шпіньової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові адміністративний матеріал, що надійшов з Відділу поліції №2 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працюючої технологом ТОВ«МІККО», проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №332599 від 12.05.2026 року, 12.05.2026 р. близько 19-30 год. ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного характеру, щодо свого брата ОСОБА_2 , яке виражалося в словесних образах та намаганні вигнати його з місця проживання, що в подальшому завдало психологічних страждань та завдано шкоди психологічному здоров`ю потерпілого. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнала, пояснила, що вона, її чоловік ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 , проживають в будинку по АДРЕСА_2 . Разом з ними проживають її батьки: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та брат ОСОБА_7 . Батьки в теплу пору року проживають за містом. А брат ОСОБА_7 то проживає в будинку, то проживає у своєї дружини. Будинок належить на праві сумісної власності батькам, ОСОБА_1 і брату. Брат має окрему ізольовану кімнату, користується кухнею, ванною, туалетом та двором. Ніхто не заважає йому користуватися його майном, коли він приходить додому. Але коли він уходить від дружини, він часто приходить у будинок на АДРЕСА_2 в нетверезому стані і провокує скандали з різного приводу. 12.05.2026 року приблизно у 19:30 год. ОСОБА_1 зі своїм чоловіком і сином вечеряли. Через деякий час прийшов ОСОБА_2 в стані алкогольного сп`яніння і почав погрожувати, що він зламає замок на хвіртці, і що ОСОБА_1 з чоловіком господарюють без його відома в будинку і не питають його, а він теж є власником. Розуміючи, що без поліції з ОСОБА_2 не справитися, ОСОБА_1 викликала поліцію. ОСОБА_2 злякавшись поліції вийшов з двору. Коли приїхала поліція, ОСОБА_2 став наговорювати на чоловіка ОСОБА_1 , що у останнього в будинку зберігається зброя, що він постійно намагається викликати конфлікти застосувати силу. ОСОБА_1 не вчиняла психологічного насильства щодо ОСОБА_2 , та не вчиняла жодних дій, які б свідчили про застосування насильства до нього. При сварці був присутній син ОСОБА_1 . Остання переживала за психологічний та моральний стан свого сина та намагалася владнати конфлікт. Оскільки ОСОБА_2 вже неодноразово в стані алкогольного сп`яніння вчиняв сварки, які могли перерости в більш серйозні дії з його боку, то ОСОБА_1 було прийняте рішення відразу викликати поліцію. При цьому вона, ОСОБА_1 , не сказала жодного образливого слова у бік ОСОБА_2 , не виганяла його з будинку. ОСОБА_1 з чоловіком просто просили брата з ними не розмовляти. Натомість, ОСОБА_2 навіть при поліції продовжував провокувати конфлікт. Робив зауваження чоловікові ОСОБА_1 , що він живе не в своєму будинку і повинен забрати сім`ю та піти з будинку у власне житло. На що чоловік зробив йому зауваження, що вже 15 років не сплачуються ОСОБА_8 комунальні послуги. Розмови про те, що він повинен поїхати з власного будинку ніколи не велось. Одного разу ОСОБА_1 було запропоновано ОСОБА_2 здійснити обмін його частину на 1-кімнатну квартиру, однак він відмовився. На цьому питання власності було закрите. Тому його обвинувачення в тому, що його виганяють з будинку безпідставні, ґрунтуються на його особистій неприязні до її чоловіка - ОСОБА_9 . Всі ці обставини не були з`ясовані працівниками поліції.

Захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності - адвокат Шпіньова О.М. у судовому засіданні підтримала позицію ОСОБА_1 . Крім того, надала письмові пояснення у справі, в яких зокрема звертала увагу на відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, в діях ОСОБА_1 , просила провадження у справі закрити. Крім того, посилалася на обставини, які з`ясовувалися судом щодо причин конфлікту від 12.05.2026 між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , що ОСОБА_2 постановою суду від 13.07.2026 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а відносно ОСОБА_9 провадження у справі за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Також захисник посилалася на ті обставини, що терміновий заборонний припис відносно ОСОБА_1 наразі оскаржується в Харківському окружному адміністративному суді, тому не може бути доказом винуватості ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Потерпілий ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно належним чином, про причини неявки не повідомив суду.

На підтвердження вини ОСОБА_1 до суду надано протокол про адміністративне правопорушення ВАД №332599 від 12.05.2026 та додані до нього: терміновий заборонний припис від 12.05.2026, форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, де рівень оцінки ризиків визначений як «високий», письмові пояснення потерпілого ОСОБА_2 , рапорт поліцейського від 12.05.2026.

За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен належним чином з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її захисника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшов такого висновку.

ОСОБА_1 ставиться в вину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП – вчинення домашнього насильства психологічного характеру.

Диспозицією статті 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином, об`єктивну сторону цього правопорушення складають певні дії (бездіяльність), реальне настання шкідливих наслідків (реальна ймовірність їх настання) та причинний зв`язок між ними.

Відповідно до п. 3 ч. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" № 2229-VIII домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство (п. 14 ч. 1 ст. 1 вказаного вище Закону), як форма домашнього насильства, включає в себе словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм законодавства, під домашнім насильством, умисним вчиненням діянь психологічного характеру, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, розуміють не лише словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, а і інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Тобто необхідно визначати рівень суспільної небезпеки шкоди, що настала після вчинення діяння психологічного характеру, яке охоплює законодавча категорія "домашнє насильство".

Домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.

Таким чином, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі (або існувала реальна можливість їх настання).

В даному випадку, незважаючи на зазначення в протоколі про завдання шкоди психологічному здоров`ю потерпілого, не конкретизовано, яка саме завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілого, хоча це прямо випливає з диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та не надано доказів завдання такої шкоди. При цьому суд зазначає, що у разі доведення факту позбавлення особи права користування житлом, вказані дії слід кваліфікувати як економічне насильство, однак таких доказів до суду не надано.

З оглянутого в судовому засіданні відеозапису судом не вбачається зафіксованого факту вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства. На відеозаписі зафіксовано процес складення адміністративних матеріалів, де ОСОБА_1 та інші особи поводяться спокійно, потерпілий знаходиться в будинку.

До того ж саме по собі висловлення образ на адресу осіб, із числа передбачених ст. 3 Закону №2229-VIII, автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, окрім як, ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання чи можливість завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілого.

Будь-які інші докази, які б беззаперечно підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 саме домашнього насильства (зокрема, умисних дій, спрямованих на приниження чи завдання шкоди здоров`ю), а не взаємного побутового конфлікту на ґрунті особистих неприязних відносин, суду не надано.

Разом з тим, суд зауважує, що не будь-яка побутова сварка або суперечка є домашнім насильством. Наявність сварок і непорозумінь між особами на майновому та/чи побутовому ґрунті свідчить про існування між ними неузгодженості життєвих позицій в певних аспектах ставлення до життя, однак не підтверджує факту вчинення саме домашнього насильства чи потенційного конфлікту.

Частиною 1 статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Виходячи із загальних принципів достатності, належності та допустимості доказів, суддя дійшов висновку, що вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не доведено, тому провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 245, п. 1 ч. 1 ст. 247, статтями 280, 283, 285 КУпАП, суддя –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Немишлянський районний суд міста Харкова протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Г. С. Шевченко