Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №627/255/26 — Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/255/26

23.07.2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.07.2026 рокус-ще Краснокутськ

Суддя Краснокутського районного суду Харківської області Бугаєнко І.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Богодухівського районного відділу поліції ГУ НП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 130 КУпАП

В С Т А Н О В И В:

До Краснокутського районного суду Харківської області надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 597050 від 20.02.2026 вбачається, що 20.02.2026 о 21:49 по вул. Шевченка, 9 в с-щі Краснокутськ Богодухівського району Харківської області, вдій ОСОБА_1 керував автомобілем «Ауді а6», д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився із застосуванням спеціального технічного засобу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу під відеозапис із застосуванням технічного засобу відеозапису нагрудної бодікамери 35, чим порушив п.2.9а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

19.05.2026 до суду надійшло клопотання захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Селезньова С.І. про закриття провадження у справі, яке обґрунтовано наступним.

Захисник зазначає, що інспектором поліції Григорян Д. не в повному обсязі був роз`яснений ОСОБА_1 порядок проведення огляду на стан сп`яніння передбачений ст.266 КУпАП та Інструкцією № 1452/735. При цьому він повністю не був дотриманий поліцейським. ОСОБА_1 , не визнаючи свою вину і заперечуючи вживання спиртних напоїв в день зупинки його транспортного засобу, фактично був позбавлений можливості на раціональний та ефективний захист себе. У клопотанні зазначено, що в адміністративному протоколі складеного відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП не зазначено, які ознаки алкогольного сп`яніння у останнього були виявлені.

У своєму клопотанні захисник звертає увагу на те, що інспектор Григорян Д. зазначає ОСОБА_1 про те, що огляд не стан сп`яніння він буде проходити в м. Богодухові Харківської області і повертатися з лікарні він буде самостійно, це про те, що лікарня в м. Богодухові не являється найближчим медичним закладом і знаходиться на відстані від місця зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 близько 50 км. Захисник зауважує, що враховуючи темну пору доби, та морозну погоду, можна зробити однозначний висновок про психологічний тиск з боку поліцейського на водія ОСОБА_1 та примушення його за будь- якою ціною проходити огляд тільки на місці. Зазначене підтверджується і в іншому порушенні законності з боку поліцейського Григоряна Д., а саме в тому, що він, як одразу, так і після проведеного огляду на місці зупинки транспортного засобу, водію ОСОБА_1 не роз`яснив його право, згідно зі ст. 266 КУпАП, пройти огляд на стан сп`яніння в медичній установі, якщо він не буде згоден з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу.

Захисник у клопотанні зазначає, що за інформацією Харківського регіонального центру з гідро метрології станом на 20 год. 20.02.2026р. (день та час проведеного огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння) показник температури повітря в селищі Краснокутськ Богодухівського району Харківської області становила 6,3 градуси морозу, тоді як інструкцією експлуатації, діапазон роботи Драгера 6280, складає від -5 до +50 градусів по Цельсію. У роздруківці Драгера, при замірах проведених на вулиці, при огляді на стан сп`яніння ОСОБА_1 , температура складає +23 градуса, а температура повітря на вулиці 6,3 градусу морозу. Зазначене свідчить, що Драгер не був адаптований до навколишньої середи, тому його результати ставляться під сумнів, оскільки можуть давати похибку. Захисник вважає, що є порушення Інструкції щодо застосування Драгера, а саме недотримання умов експлуатації, зазначених виробником, що робить огляд недійсним.

Також захисник звертає увагу суду на те, що в направленому до суду адміністративному матеріалі відсутнє направлення для проходження огляду в медичному закладі де б зазначалося, що ОСОБА_1 від цього відмовився.

У клопотанні захисником зазначено, що означають 2.23 проміле на практиці. Так, фізичні симптоми: ОСОБА_2 відчуває сильну загальмованість, порушення координації, проблеми з мовленням, запаморочення та втрату рівноваги. Емоційний стан може різко змінюватися від ейфорії до агресії або глибокого сну. Оглянувши відеозапис, захисник доходить висновку, що у ОСОБА_1 зазначених симптомів не вбачається.

Захисник наголошує, що вину в інкримінованому адміністративному правопорушенні передбаченому ч.1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 не визнає і категорично не згоден з діями поліцейських, вважає їх противними і не законними.

Вважаючи, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 cm. 130 КУпАП, не доведена належними та допустимими доказами у поза розумний сумнів, захисник вважає, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 cm. 130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 cт.247 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Селезньов С.І. у відкрите судове засідання не з`явилися, захисник надав до суду заяву, в якій просить подальший судовий розгляд по справі провести у його відсутність та відсутність ОСОБА_1 . Подане клопотання про закриття провадження по справі підтримують в повному обсязі і просять його задовольнити.

Дослідивши наявні матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд доходить наступного.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (ст. 280 КУпАП).

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно із законодавством України.

У протоколі про адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 256 КУпАП, зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

За приписами п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них. Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є водії транспортних засобів.

Водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі (п. 1.10 ПДР).

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само особою, яка керує транспортним засобом, та відмовляється від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.9 а ПДР забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

У пункті 8 розділу ІІ Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року №1452/735 вказано, що форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.

Згідно з пунктом 9 розділу ІІ вищевказаної Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Пунктом 12 розділу ІІ згаданої Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Так, найближчим закладом охорони здоров`я від місця зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , (Харківська область, Богодухівський район, с-ще Краснокутськ, вул. Шевченка, 9) є КНП «Краснокутська ЦРЛ», що розташоване за адресою: вул.Горянська,1, с-ще Краснокутськ Богодухівського району Харківської області.

При цьому, з доданого протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису вбачається, що працівником поліції через небажання водія проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та його проханням проїхати в лікарню, поліцейським було запропоновано проїхати до медичного закладу КНП «Богодухівської ЦРЛ» (відео 0125635_0000712026022014712_0007 на 03:10 хвилин та відео 0125635_0000712026022014713_0008 на 00:08 секунд).

Крім того, матеріали справи не містять направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто, з наведеного слідує, що поліцейський запропонував водію проїхати до медичного закладу, який не є найближчим закладом охорони здоров`я, як того вимагає Інструкція «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року №1452/735», та у порушення вимог Інструкції не склав направлення на ім`я ОСОБА_1 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

До матеріалів справи додано роздруківку приладу «Drager Alkotest 6820» тест № 82, з якого вбачається, що огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився 20.02.2026 о 21:44 при температурі повітря +23, результат тесту становить 2.23‰ /а.с.5/.

При цьому, в матеріалах справи наявна відповідь на адвокатський запит начальника Харківського регіонального центру з гідрометеорології (Харківський РЦГМ) Тетяни Кудіної №9920-1-1025/9920-04 від 07.05.2026, в якій зазначено, що Харківський РЦГМ надає інформацію про температуру повітря 20 лютого 2026 року о 22 год 00 хв за даними метеорологічної станції Богодухів (Харківська область, м. Богодухів, вул. Охтирська, 27), дані якої є репрезентативними для селища Краснокутськ Богодухівського району Харківської області. Спостереження за температурою повітря проводяться що три години на стаціонарних пунктах спостереження - метеорологічних станціях. О 20 год 00 хв 20 лютого 2026 року температура повітря становила 6,3 морозу. О 23 год 00 хв 20 лютого 2026 року температура повітря становила 7,4 морозу /а.с.57/.

Тобто, з урахуванням відповіді начальника Харківського регіонального центру з гідрометеорології (Харківський РЦГМ) №9920-1-1025/9920-04 від 07.05.2026, температура повітря під час огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, 20.02.2026 в проміжок часу з 20:00 до 23:00 становила 6.3 морозу, тоді як у роздруківці з приладу «Drager Alcotest 6820» зафіксовано температуру повітря +23 С, що свідчить про значну розбіжність у температурі повітря. Така суттєва різниця беззаперечно вказує або на технічну несправність приладу «Drager Alcotest 6820» або на грубе порушення працівниками поліції інструкції з експлуатації приладу. Відтак, зафіксований результат у 2.23‰ є технічно викривленим, недостовірним та відповідно до ст. 251 КУпАП не може бути визнаний допустимим доказом винуватості особи.

При цьому, матеріали справи містять копію свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки №П51Q025710325 від 18.03.2026 чинного до 18.03.2026, в якому зазначено, що за результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ 8950:2019 Метрологія. Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та видихуваному повітрі /а.с.6/.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КУпАП.

Частиною 1 ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказам у даній справі, у розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним та беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у суду.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom) від 14 березня 2002 р., заява № 46477/99, суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

Відтак, слід зазначити, що до складеного протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 597050 від 20.02.2026 не долучено відповідних доказів, що відображають об`єктивну та суб`єктивну сторону інкримінованого притягуваному правопорушення, а тому з урахуванням вказаного рішення ЄСПЛ, суд вважає, що фабула адміністративного протоколу не відповідає обставинам справи, отже, такий протокол не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки фактичні обставини, викладені у ньому, не підтверджуються сукупністю доказів, отже, протокол не відповідає вимозі щодо його достовірності.

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого і при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачяться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Щодо формулювання суті адміністративного правопорушення, то Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену в протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винність у скоєнні якого певною особою має доводитись в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винності особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі Тейшейра де Кастор проти Португалії від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі Шабельник проти України від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод. Також ЄСПЛ неодноразово наголошував, зокрема, в рішеннях у справах Гурепка проти України (N2) від 08 квітня 2010 року, Лучанінов проти України від 09 червня 2011 року на необхідність суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).

Отже, зазначені судом вище порушення допущені працівниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, не дають уявлення про загальну картину обставин справи. Інформація, яка міститься в протоколі про адміністративне правопорушення, та розбіжності з доданими до матеріалів справи доказами тягне за собою результат недопустимості основного доказу протоколу про адміністративне правопорушення та решти доказів.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

У свою чергу, наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», про який наголошує Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» («Ireland v. The United Kingdom», заява № 5310/71), та котрий застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», на чому, власне, наголошується Європейським Судом з прав людини у його рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» («Korobov v.Ukraine», заява № 39598/03).

ЄСПЛ зазначав, що його рішення, які до речі є джерелом права в Україні, фактично слугують не лише для вирішення справ, направлених до Суду, але, взагалі, для роз`яснення, захисту та розвитку правил, встановлених Конвенцією, що сприяє дотриманню державами зобов`язань, які вони взяли на себе як Договірні Сторони (Ireland v. the United Kingdom, § 154).

Таким чином, місія системи, створеної Конвенцією, полягає у визначенні питань державної політики в загальних інтересах, що підвищує стандарти захисту прав людини та розширює судову практику в сфері прав людини у всьому суспільстві держав-членів Конвенції (Konstantin Markin v. Russia [ВП], § 89).

Доктрина «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України». Іноді використовується також фраза: «плід отруєного дерева».

Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»).

Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини. На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.

Окрім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 лютого 2019 року в справі №1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності слід керуватися принципом, згідно з яким винність особи не може ґрунтуватись на припущеннях. Будь-які сумніви у винуватості особи повинні тлумачитися на її користь. Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

Варто зазначити, що «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст.130 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді накладення штрафу з позбавленням особи спеціального права на певний строк. Крім того, аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом» дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину (адміністративного правопорушення) не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо. Статтею 62 Конституції України також передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Однак, у даній справі, зібрані особою, уповноваженою відповідно до ст. 255 КУпАП на складання протоколів про адміністративні правопорушення, докази за своєю суттю залишають місце сумнівам, і як наслідок не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», з мотивів наведених вище.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Оцінивши в сукупності надані докази, а також врахувавши встановлені в судовому засіданні обставини, суддя виснує про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, у суду відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зважаючи на те, що достатніх доказів, які достовірно свідчать про наявність складу адміністративного правопорушення, визначеного ч. 1 ст. 130 КУпАП, під час розгляду адміністративного матеріалу в суді - не здобуто, а ті, що надані в якості підтвердження суддя оцінює критично з мотивів наведених вище.

З огляду на зазначене, суддя доходить висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП слід закрити, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 245, 247, 251, 280, 294 КУпАП, суд

У Х В А Л И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Краснокутський районний суд Харківської області протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.

Суддя І. В. Бугаєнко