Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №443/498/26 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/498/26

Провадження №2/443/593/26

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

29 липня 2026 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади села Лисків в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області про визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом, в якому просить визнати за ним, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , право на частину земельної частки (паю) на території Зарічненської сільської ради, площею 1,39 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №2702 від 23.04.1997 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся по материній лінії ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшло право на земельну частку (пай) площею 1,39 умовних кадастрових гектари, що розташована на території Зарічненської сільської ради, належне померлій на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №2702 від 23.04.1997 року. Згідно довідки Журавненської селищної ради № 215 від 30.04.2025 року, ОСОБА_3 до дня своєї смерті і на день смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 . В Зарічненській сільській раді від померлої ОСОБА_3 заповіт не посвідчувався. Померла ОСОБА_3 на день своєї смерті була зареєстрована в будинку по АДРЕСА_1 із дочкою ОСОБА_4 , 1940 року народження, сином ОСОБА_2 ,1935 року народження та онуком ОСОБА_1 , 1967 року народження. Після смерті ОСОБА_3 , її дочка ОСОБА_4 та син ОСОБА_2 фактично прийняли спадщину порівну, вступивши в управління та володіння спадковим майном (ст.549 ЦК УРСР 1963 року), однак юридично спадщину не оформляли.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його дядько по материній лінії ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, входило право на частину земельної частки (паю) на території Зарічненської сільської ради, площею 1,39 умовних кадастрових гектари, що він фактично успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_3 , але юридично не оформив. Згідно довідки Журавненської селищної ради № 323 від 28.11.2025.2025 року, ОСОБА_2 до дня смерті і на день смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 . У Зарічненській сільській раді від ОСОБА_2 заповіт не посвідчувався. Померлий ОСОБА_2 на день смерті був зареєстрований в будинку по АДРЕСА_1 із сестрою ОСОБА_4 та племінником ОСОБА_1 .

Зазначає, що ОСОБА_2 власної сім`ї не мав, а тому на момент його смерті найближчим родичом була його рідна сестра та відповідно його матір ОСОБА_4 , однак вона померла після відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 , і не встигла її прийняти. У такому випадку право на прийняття спадщини перейшло до її спадкоємця (спадкова трансмісія), а саме до нього. Він фактично прийняв спадщину після смерті свого дядька ОСОБА_2 , оскільки постійно проживав із ним на час відкриття спадщини та не відмовлявся від спадкового майна, однак юридично спадщину не оформив.

02.03.2026 року він звернувся в Жидачівську державну нотаріальну контору з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті свого дядька ОСОБА_2 , але нотаріус відмовив у видачі через відсутність правовстановлюючого документа на земельну частку (пай), що знаходиться на території Зарічненської сільської ради, що належала матері ОСОБА_2 – ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої до частини у спадщині був її син ОСОБА_2 , який спадщину прийняв, але юридично не оформив.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 16.03.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 11.05.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, від представника позивача надійшла заява, згідно якої останній просить розглянути справу без їх участі, заявлені вимоги підтримують у повному обсязі. Не заперечують проти ухвалення заочного рішення. Крім того долучив копію рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 28.05.2026 по справі №443/478/26.

Представник відповідач, в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Представник відповідача не подав відзиву, заяв про поважні причини неявки чи розгляд справи без його участі до суду не надходило.

У зв`язку з цим суд визнає неявку відповідача неповажною та вважає, що справу можливо слухати у його відсутності, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін.

У відповідності до положень ст.ст.280-284 ЦПК України суд за згодою представника позивача, вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду.

Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , то його батьками вказані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.9).

Відповідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , його матір`ю вказана ОСОБА_7 (а.с.10).

Як видно із копії паспорта громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 23.08.1988 (а.с.6-7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача по материній лінії ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_3 , виданим Зарічненською сільською радою Жидачівського району Львівської області від 24.11.1997 року (а.с.11).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшло право на земельну частку (пай) площею 1,39 умовних кадастрових гектари, що розташована на території Зарічненської сільської ради, належне померлій на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №2702 від 23.04.1997 року (а.с.18).

Згідно довідки Журавненської селищної ради № 215 від 30.04.2025 року, ОСОБА_3 до дня своєї смерті і на день смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 . В Зарічненській сільській раді від померлої ОСОБА_3 заповіт не посвідчувався. Померла ОСОБА_3 на день своєї смерті була зареєстрована в будинку по АДРЕСА_1 із дочкою ОСОБА_4 , 1940 року народження, сином ОСОБА_2 ,1935 року народження та онуком ОСОБА_1 , 1967 року народження (а.с.12).

Оскільки ОСОБА_3 заповіту не залишала, то спадкування відбулося за законом.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК України (1963 року), у тому числі щодо прийняття спадщини, спадкоємців за заповітом і за законом.

Відповідно до ч.1 ст.529 ЦК УРСР 1963 року, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Згідно ст.549 ЦК УРСР 1963 року, діями, що свідчать про прийняття спадщини є: фактичний вступ в управління чи володіння спадковим майном або подача спадкоємцем заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Судом на підставі досліджених письмових доказів встановлено, що спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , якіприйняли спадщину шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, були діти останньої дочка ОСОБА_4 та син ОСОБА_2 , однак останні юридично не оформили своїх спадкових прав, що також підтверджується інформаційною довідкою із спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), де відсутня інформація про зареєстровані спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину, після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дядько позивача по материній лінії ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 , виданим Журавненською селищною радою від 19.03.2024 року (а.с.14).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, входило право на частину земельної частки (паю) на території Зарічненської сільської ради, площею 1,39 умовних кадастрових гектари, що він фактично успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_3 , але юридично не оформив (а.с.18).

Згідно довідки Журавненської селищної ради № 323 від 28.11.2025.2025 року, ОСОБА_2 до дня смерті і на день смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 . У Зарічненській сільській раді від ОСОБА_2 заповіт не посвідчувався. Померлий ОСОБА_2 на день смерті був зареєстрований в будинку по АДРЕСА_1 із сестрою ОСОБА_4 та племінником ОСОБА_1 (а.с.15).

Оскільки ОСОБА_2 заповіту не залишав, то спадкування відбулося за законом.

Стаття 1216 ЦК України визначає, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень ч.ч. 2, 3 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч.1 ст.1261 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1262 ЦК України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Судом встановлено, що спадкоємцями другої черги за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , були тільки його рідна сестра – ОСОБА_4 .

Частиною 1 ст.1270 ЦК України встановлено строк для прийняття спадщини у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 (а.с.17).

ОСОБА_4 , спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не прийняла у жоден із передбачених законом способів, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №84399775 від 05.03.2026 року, де відсутня інформація про зареєстровані спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16).

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 (а.с.17).

За приписами ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

До складу спадщини не входять права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема:1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу абоінші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу (ст. 1219 ЦК України).

Отже, на відміну від об`єктів цивільних прав (речей, майна, майнових прав тощо), об`єктами спадщини за ЦК України є права та обов`язки, в тому числі об`єкти цивільних прав, які належали особі на час смерті, право власності або права за договором, якщо ці права не пов`язані з особою спадкодавця.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, спадкування за правом спадкової трансмісії, в порядку переходу права на прийняття спадщини (ст. 1276 ЦК), застосовується, якщо спадкоємець був живим на час відкриття спадщини, проте помер, не встигнувши прийняти спадщину чи відмовитись від неї. Спадкування за правом спадкової трансмісії застосовується при спадкуванні як за законом, так і за заповітом.

Крім того, за змістом статті 1276 ЦК України за правилами спадкової трансмісії предметом спадкування є не майно, що належало спадкодавцю, а його право на спадкування, яке ним не було реалізоване, у зв`язку із його смертю.

Таким чином, суд дійшов висновку, що після смерті ОСОБА_4 , в порядку спадкової трансмісії право останньої на спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_2 , яке нею не було реалізоване, у зв`язку із її смертю, перейшло до її сина ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.1265 ЦК України, у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Відтак судом встановлено, що єдиним спадкоємцями п`ятої черги за законом, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , був тільки позивач.

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Оскільки позивач постійно проживав разом із ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, не заявляла про відмову від спадщини, то на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається такою, що її прийняв, проте юридично не оформив своїх спадкових прав.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 28.05.2026 по справі №443/478/26, позов ОСОБА_8 до територіально громади села Лисків в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області про встановлення факту родинних відносин та визнання права на спадкове майно в порядку спадкування задоволено повністю.

Встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Лисків Стрийського району Львівської області, є дочкою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Лисків Жидачівського району Львівської області.

Визнано за ОСОБА_1 право в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 на частину земельної частки (паю) розміром 1,39 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка розташована на території Зарічненської сільської ради, згідно з сертифікатом серії ЛВ № 2702, зареєстрованого 23.04.1997 за № 172, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської районної державної адміністрації від 14.04.1997 № 230 (а.с.44-46).

З метою оформлення права власності на спадкове майно за законом, позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Однак, постановою завідувача Жидачівської ДНК Матусеком В.В. №83/02-31 від 02.03.2026, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті його дядька – ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку із тим, що відсутні правовстановлюючі документи на земельну частку (пай), що знаходиться на території Зарічненської сільської ради, що належала матері ОСОБА_2 – ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої до частини у спадщині був її син ОСОБА_2 , який спадщину прийняв, але юридично не оформив.(а.с.20).

Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Водночас, згідно з роз`ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна», зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за законом щодо спадкового майна.

Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз`яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року №7 та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року № 899-IV право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Позивач стверджує, що правовстановлюючі документи на спадкове майно втрачено.

Доказом того, що покійна ОСОБА_3 отримала право на середню земельну частку (пай) на території Зарічненської сільської ради, маючи Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №2702, зареєстрованого 23.04.1997, реєстраційний номер 172, площа земельної ділянки – 1,39 умовних кадастрових гектарів. Підстава для видачі сертифіката розпорядження голови Жидачівської районної державної адміністрації від 14.04.1997 р. №230, є довідка відділу №5 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №2661/15-25 від 04.12.2025 (а.с.18).

Інші правовстановлюючі документи, які б посвідчували право власності або право користування вищезазначеною земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Жидачівського району за ОСОБА_3 у відділі не зареєстровано.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, зокрема, у зв`язку із тим, що відсутні оригінали правовстановлюючих документів на земельну ділянку (пай), яка розташована на території Зарічненської сільської ради, Жидачівського району Львівської області.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , право на частину земельної частки (паю) на території Зарічненської сільської ради, площею 1,39 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №2702 від 23.04.1997 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду через Жидачівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя С.І. Сливка