Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №480/637/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 р. Справа № 480/637/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2026, (головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук) по справі № 480/637/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Сумській області

про скасування вимоги та рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила скасувати:

- податкову вимогу ГУ ДПС у Сумській області від 25.09.2024 № 0005274-1303-1828;

- рішення ГУ ДПС у Сумській області про опис майна у податкову заставу від 25.09.2024 № 1330/18-28-13-10.

В обґрунтування позову зазначила, що мала податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021-2023 рр., у зв`язку з чим податковим органом були прийняті спірні податкова вимога та рішення про опис майна в податкову заставу.

В подальшому ОСОБА_1 звернулась до ГУ ДПС для проведення звірки даних щодо суми податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, за результатами якої податковий орган відкликав податкові повідомлення-рішення, якими такий податок нараховано.

Водночас, податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу залишились не скасованими.

У зв`язку з цим, ОСОБА_1 звернулась до ГУ ДПС із заявою про скасування рішення № 1330/18-28-13-10 від 25.09.2024 про опис майна у податкову заставу, у відповідь на яку податковий орган повідомив про наявність у неї заборгованості з земельного податку з фізичних осіб.

Незважаючи, що позивач в подальшому сплатила вказану заборгованість та не мала податкового боргу, податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу від 25.09.2024 залишились не скасованими.

Враховуючи наведене, вважала вказані вище рішення суб`єкта владних повноважень протиправними та просила суд їх скасувати.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправомірного висновку, просила його скасувати та прийняти нове, яким частково задовольнити позов та скасувати рішення про опис майна в податкову заставу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що підставою для звільнення майна платника податків з податкової застави є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених п. 93.1 ст. 93 ПК України.

Водночас, жодного документу податковим органом не приймалось, листа чи повідомлення про звільнення майна з податкової застави ОСОБА_1 не отримувала та відповідних доказів відповідач не надав і суду.

Вважає, що лише відкликання податкової вимоги, враховуючи наявність рішення про опис майна у податкову заставу не є достатнім для припинення податкової застави, що залишено поза увагою суду першої інстанції.

ГУ ДПС у Сумській області (далі - відповідач) надало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 станом на вересень 2024 р. мала податковий борг із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 18 959,51 грн та із земельного податку в розмірі 145,90 грн.

25.09.2024 ГУ ДПС у Сумській області сформовано та надіслано ОСОБА_1 податкову вимогу №0005274-1303-1828 про сплату наявного боргу в загальному розмірі 19 105,41 грн.

Цього ж дня, ГУ ДПС у Сумській області прийнято рішення № 1330-18-28-13-10 яким відповідно до ст. 89 розділу II ПК України вирішено здійснити опис майна в податкову заставу, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ОСОБА_1 .

За наслідками звірки відповідачем проведено перерахунок суми податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, та 23.10.2024 повідомлено позивача про відкликання податкових повідомлень-рішень, якими нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в загальному розмірі 18 959,51 грн.

21.11.2024 ОСОБА_1 звернулась до податкового органу із заявою, в якій просила скасувати рішення № 1330/18-28-13-10 від 25.09.2024 про опис майна у податкову заставу.

03.12.2024 ГУ ДПС у Сумській області повідомило листом позивачку, що у результаті звірки даних були скасовані ППР, якими нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в загальному розмірі 18 959,51 грн. Проте станом на дату надання відповіді у ОСОБА_1 наявна заборгованість із платежу «Земельний податок з фізичних осіб» в розмірі 145,90 грн.

16.12.2024 до ДПС України надійшла скарга від позивача, в якій остання просила скасувати рішення № 1330/18-28-13-10 від 25.09.2024 про опис майна у податкову заставу та припинити податкову заставу майна, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1

03.01.2025 ДПС України прийняла рішення, яким скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку на її подання.

Не погодившись із податковою вимогою та рішенням про опис майна у податкову заставу, позивач звернулась за захистом своїх прав до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату прийняття, спірні вимога та рішення відповідали вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України з огляду на наявність узгодженого податкового боргу. В свою чергу, станом на дату звернення позивачки до суду, податкова вимога від 25.09.2024 була відкликана та припинено право податкової застави.

У зв`язку з вищенаведеним, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушених прав позивача в межах спірних правовідносин.

Враховуючи оскарження позивачем судового рішення першої інстанції фактично лише в частині відмови в задоволенні позову щодо скасування рішення про опис майна в податкову заставу та межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України.

Як визначено пп. 14.1.175 п. 14.1 ст.і 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пп. 14.1.155 п.14.1 ст. 14 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Пунктами 88.1 та 88.2 ст. 88 ПК України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно із п. 89.1 ст. 89 ПК України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

Згідно із п. 89.2 ст. 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до п. 89.3 ПК України опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

В свою чергу, відповідно до п. 93.1 ст. 93 ПК України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня, зокрема:

- отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку;

- отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання.

Пунктом 93.2 ст. 93 ПК України визначено, що підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті.

З аналізу наведених норм вбачається, що підставою для застосування податковим органом податкової застави до майна платника податків є наявність у нього податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється контролюючим органом на підставі рішення про опис майна у податкову заставу.

Натомість, у разі отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу, майно платника податків підлягає звільненню з податкової застави.

Порядок застосування податкової застави податковими органами затверджений наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 № 586 (далі – Порядок № 586).

Пунктами 1, 2 розділу VI Порядку № 586 визначено, що у випадках, визначених пунктом 93.1 статті 93 глави 9 розділу II Кодексу, майно платника податків звільняється з-під податкової застави, про що такому платнику надсилається повідомлення.

Звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення у встановлені законодавством строки з відповідних державних реєстрів здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 93.2 статті 93 глави 9 розділу II Кодексу.

Судом встановлено, що 25.09.2024 податковим органом сформовано та надіслано ОСОБА_1 податкову вимогу №0005274-1303-1828 про сплату податкового боргу в загальному розмірі 19 105,41 грн.

25.09.2024 ГУ ДПС у Сумській області прийнято рішення № 1330-18-28-13-10 яким відповідно до ст. 89 розділу II ПК України вирішено здійснити опис майна в податкову заставу, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ОСОБА_1 .

У грудні 2024 р. ГУ ДПС у Сумській області відкликано податкову вимогу від 25.09.2024 у зв`язку з тим, що станом на 10.12.2024 податковий борг по ОСОБА_1 відсутній відповідно до даних інформаційно-комунікаційної системи «Податковий блок», про що позивача повідомлено листом від 16.12.2024.

У листі також зазначено, що рішення про опис майна також вважається відкликаним на підставі статей 60, 89 ПК України.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав, що станом на дату звернення позивачки до суду, податкова вимога від 25.09.2024 відкликана та припинено право податкової застави, а отже права ОСОБА_1 не порушені.

Разом з тим, суд першої інстанції залишив поза увагою, що рішення про опис майна залишилось не скасованим, а доказів прийняття ГУ ДПС будь-якого рішення, яким майно позивача звільнено з податкової застави матеріали справи не містять.

Податковий орган під час судового розгляду зауважував, що опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу не проводився, а у зв`язку зі сплатою вказаного вище податкового боргу рішення про опис майна у податкову заставу вважається відкликаним.

Водночас, колегія суддів зазначає, що податкове законодавство не містить норм, що регулюють порядок, механізм та підстави відкликання рішення про опис майна у податкову заставу.

В свою чергу, рішення відповідача про опис майна у податкову заставу прийнято контролюючим органом на підставі податкової вимоги, яка є відкликаною.

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У справі "Новік проти України" (18.12.2008) Суд зробив висновок, що "надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля".

У справі "Щокін проти України" Суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, по-перше, в зв`язку з тим, що відповідне національне законодавство не було чітким і узгодженим, та, відповідно, не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не була дотримана вимога законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Колегія суддів зазначає, що за відсутності у позивача податкового боргу, що визнається відповідачем, рішення про опис майна у податкову заставу відносно ОСОБА_1 станом на момент його оскарження в судовому порядку не можна вважати правомірним.

Відтак, з метою недопущення порушення прав позивача фактичним залишенням існуючого оспорюваного рішення про опис майна у заставу з підстав відсутності правового регулювання порядку, механізму та підстав відкликання такого рішення, колегія суддів вважає за можливе задовольнити позов та скасувати рішення ГУ ДПС у Сумській області про опис майна у податкову заставу від 25.09.2024 № 1330/18-28-13-10.

В силу ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідач правомірності свого рішення належним чином не довів.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення про опис майна у податкову заставу.

Натомість, суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову про скасування вищевказаного рішення.

За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові щодо скасування рішення про опис майна в податкову заставу підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 2 422,40 грн та апеляційної скарги 1 816,80 грн., що підтверджується відповідними квитанціями.

Враховуючи, що позивачем оскаржувались податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу, тоді як за наслідками апеляційного перегляду апеляційна скарга задоволена та скасовано лише рішення про опис майна, відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 028,00 грн (1 816,80 грн +(2 422,40 грн/2)) за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Сумській області.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 317, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 по справі № 480/637/25 - скасувати в частині відмови в задоволенні позову про скасування рішення Головного управління ДПС у Сумській області про опис майна у податкову заставу від 25.09.2024 № 1330/18-28-13-10.

Ухвалити в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати рішення Головного управління ДПС у Сумській області про опис майна у податкову заставу від 25.09.2024 № 1330/18-28-13-10.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (ЄДРПОУ 43995469, вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40000) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц