Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №440/15913/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 р. Справа № 440/15913/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду питання про прийняття додаткової постанови в адміністративній справі за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 у справі №440/15913/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500000 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року як базового місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі грошового забезпечення ОСОБА_1 за один день 01.03.2018 різниці між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року, з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 21,63 грн. (двадцять одна гривня 62 коп.) грн. за один день 01.03.2018, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

У іншій частині вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 ,00 грн.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2026 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишено без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 по справі № 440/15913/25 - залишено без змін.

16.07.2026 позивач подав до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції в розмірі 10 000,00 грн.

В підтвердження понесених витрат надав: ордер серії ВІ №1370085 від 19.05.2026; договір про надання правової допомоги від 01.08.2025; акт виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги від 19.05.2026; протокол узгодження договірної ціни щодо надання послуг від 01.08.2025; розрахунок судових витрат по справі №440/15913/25 від 19.05.2026; квитанцію № 5; копію відзиву.

Відповідачем подано заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, в яких просить застосувати принцип співмірності та суттєво зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлених ОСОБА_1 до стягнення з Військової частини НОМЕР_1 у справі № 440/15913/25, відмовивши у задоволенні заяви позивача про стягнення коштів на загальну суму 10 000,00 грн у повному обсязі, або зменшивши цю суму до мінімально розумної та обґрунтованої межі, яка дійсно відповідає складності підготовки відзиву на апеляційну скаргу.

В обґрунтування заперечення зазначає, що заявлена позивачем сума витрат на правову допомогу підлягає зменшенню, як не співмірна та явно завищена.

Вважає, що виконані види робіт не мають самостійного значення для вирішення справи.

Враховуючи викладене, просив суд відмовити у задоволенні заяви позивача.

Отже, вказане заперечення є клопотанням відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, в розумінні вимог ч. ч. 6, 7 ст.134 КАС України.

Колегія суддів, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, докази по справі, заперечення відповідача, дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Виходячи з аналізу зазначеної норми, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство передбачає можливість прийняття додаткового рішення, серед іншого, у разі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно частини першої та третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81)7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати наведені вище критерії, зокрема чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 18.10.2023 у справі №1740/2143/18, від 06.12.2023 у справі №140/763/22.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат застосовує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 КАС України).

За правилами оцінки доказів, встановлених ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що представництво інтересів позивача в суді здійснював адвокат Вовненко О.В. на підставі договору про надання правової допомоги від 01.08.2025.

За умовами договору про надання правової допомоги від 01.08.2025, гонорар адвоката визначається протоколом узгодження договірної ціни, яким визначено, що гонорар адвоката за надання правових послуг складає 10 000, 00 грн.

Відповідно до акту виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги від 19.05.2026 адвокатом надано наступні послуги: юридичні консультації, правовий аналіз законодавства та судової практики у подібних правовідносинах, формування правової позиції по справі; аналіз фактичних обставин справи, формування доказової бази; підготовка, написання та подання відзиву на апеляційну скаргу; супровід судової справи, подання заяв та клопотань, що стосувались безпосередньо розгляду справи, участь у судових засіданнях.

З матеріалів справи вбачається, що під час апеляційного розгляду справи позивачем надано відзив на апеляційну скаргу.

Надаючи оцінку наданим адвокатом послугам з правової допомоги в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо послуг "надання юридичних консультацій, правовий аналіз законодавства та судової практики у подібних правовідносинах, формування правової позиції по справі", "Аналізу фактичних обставин справи, формування доказової бази" колегія суддів зазначає, що такі не є окремим видом правової допомоги, а є складовою процесу написання відзиву.

Щодо послуги з "підготовки, написання та подання відзиву на апеляційну скаргу" колегія суддів зазначає, що відзив фактично частково дублює доводи, викладені в позові, складається з викладу обставин справи, норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Щодо "Супроводу судової справи, подання заяв та клопотань, що стосувались безпосередньо розгляду справи, участь у судових засіданнях" колегія суддів зазначає, що окрім відзиву на апеляційну скаргу матеріали справи не містять інших клопотань, заяв позивача , крім того розгляд справи відбувався в порядку письмового провадження, а отже адвокат не брав участі в судових засіданнях в приміщенні суду.

Також, колегія суддів враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 19.11.2020 у справі №520/7431/19 участь одного адвоката при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних відносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності процесуальних питань в апеляційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом, оскільки первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.12.2019 у справі №2040/6747/18.

Визначаючи розмір суми, що підлягає відшкодуванню на витрати з правової допомоги в суді апеляційної інстанції, враховуючи наведені вище висновки, а також заперечення відповідача на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів зазначає, що з подібних правовідносин наявна численна судова практика, що об`єктивно спрощувало роботу адвоката при підготовці процесуальних документів; останній (адвокат) вже приймав участь у цій справі в якості представника в суді першої інстанції та був обізнаний з обставинами справи щодо спірних відносин, що істотно впливало на обсяг наданих ним послуг в межах їх повторного вивчення, а тому з огляду на об`єм наданих послуг адвокатом, співмірною до відшкодування є сума 1 000,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2024 по справі №686/5757/23 наголосила, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Колегія суддів зауважує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №640/14930/20.

Отже, заявлена до відшкодування позивачем сума витрат у розмірі 10 000,00 грн. на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції не відповідає критерію розумності, є завищеною, а відтак підлягає зменшенню.

Таким чином, з огляду на часткове задоволення вимог позивача у даній справі, враховуючи при цьому принцип співмірності обсягу наданих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, складністю справи, а також з урахуванням заперечення відповідача на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь позивача підлягають витрати на правову допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції в загальній сумі 1 000,00 грн.

Пунктом 10 частини 3 статті 2 КАС України визначено, що відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення, є одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 252, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції в сумі 1 000,00 грн (одна тисяча гривень 00 копійок).

В іншій частині в задоволенні заяви ОСОБА_1 - відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Русанова В.Б.

Судді Бегунц А.О. П`янова Я.В.