Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №440/1635/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 р. Справа № 440/1635/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 р. (ухвалене суддею Чесноковою А.О.) по справі № 440/1635/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС в Полтавській області щодо внесення змін до інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом корегування облікових показників, у зв`язку з відсутністю податкового боргу за платежем “Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості” та зобов`язати Головне управління ДПС в Полтавській області анулювати (скасувати) нараховану пеню на загальну суму 19569,59 грн., а саме, 30.10.2025 р., з 07.02.2025 р. по 30.10.2025 р. на податкове повідомлення-рішення (форма 'Ф') № 0529457-2409-1603-ІІА53020110000092487 від 17.04.2024р. в сумі 653,18 грн.; 30.10.2025 р., з 07.02.2025 р. по 30.10.2025 р. на податкове повідомлення-рішення (форма 'Ф') № 0529455-2409-1603-ІІА530201Ю000092487 від 17.04.2024 р. в сумі 1033,25 грн.; 30.09.2025 р., з 07.02.2025 р. по 30.09.2025 р. на податкове повідомлення-рішення (форма 'Ф') № 0529455-2409-1603-ІІА530201Ю000092487 в сумі 925,82 грн.; 30.09.2025 р., з 24.03.2023 р. по 30.09.2025 р. на податкове повідомлення-рішення (форма 'Ф') № 0675161-2409-1603 від 12.04.2023 р. в сумі 1221,82 грн.; 30.09.2025 р., з 24.03.2024 р. по 30.09.2025 р. на податкове повідомлення-рішення (форма 'Ф') № 0675049-2409-1603 від 12.04.2023 р. в сумі 1090,83 грн.; 15.09.2025 р., з 24.03.2024 р. по 15.09.2025 р. на податкове повідомлення-рішення (форма Ф) № 0675049-2409-1603 від 12.04.2023 р. в сумі 3970,63 грн.; 15.09.2025 р., з 20.01.2023 р. по 15.09.2025 р. на податкове повідомлення-рішення (форма Ф) № 1090790-2406-1603 від 29.04.2022 р. в сумі 7592,22 грн.; 15.09.2025 р., з 20.03.2023 р. по 15.09.2025 р. на податкове повідомлення-рішення (форма 'Ф') № 1090788-2406-1603 від 29.04.2022 р. в сумі 1790,13 грн.; 15.09.2025 р., з 08.02.2022 р. по. 15.09.2025 р. на податкове повідомлення-рішення (форма -Ф-) № 0005628-2406-1603 від 04.03.2021 р. в сумі 1291,7 1грн., шляхом корегування облікових показників в інтегрованій картці ОСОБА_1 за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості».

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 р. та прийняти рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянтка посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що позивачка 08.08.2025 р. звернулася до контролюючого органу з заявою про надання інформації щодо підстав відображення в її електронному кабінеті податкового боргу з податку на нерухоме майно у сумі 85031,66 грн., а також з проханням надати документи, на підставі яких здійснено відповідні нарахування, та підтвердження їх належного вручення.

Листом Головного управління ДПС у Полтавській області № 25155/6/16-31-24-08-08 від 18.08.2025 р. позивачку повідомлено, що у інтегрованій картки платника податків обліковується право власності на об`єкти нежитлової нерухомості у м. Кременчук, за 2020– 2023 роки сформовано податкові повідомлення-рішення на загальну суму 85031,66 грн.

11.09.2025 р. позивачка звернулася до контролюючого органу з заявою про внесення змін до інтегрованої картки платника податків, у якій зазначила, що податковий борг відсутній, оскільки податкові повідомлення-рішення не були належним чином вручені, що звільняє її від відповідальності за несвоєчасну сплату відповідно до положень Податкового кодексу України.

Листом Головного управління ДПС у Полтавській області № 31555/6/16-31-24-08-08 від 06.10.2025 р. позивачці повідомлено, що вказаний борг сформований на підставі податкових повідомлень-рішень.

У зв`язку з відображенням податкового боргу в інтегрованій картці платника податків, контролюючим органом складено акти опису майна від 30.07.2025 р. № 51/16-31-13-06-17 та від 18.09.2025 р. № 77/16-31-13-06-17 та внесено запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 32073133 від 30.07.2025 р. про податкову заставу.

Позивачкою сплачені податкові зобов`язання суму 110770,80 грн., що підтверджується платіжними інструкціями.

Контролюючим органом ОСОБА_1 нараховано пеню за період з 08.02.2022 р. по 30.10.2025 р. в розмірі 19569,59 грн.

30.12.2025 р. позивачка звернулася до відповідача з заявою, в якій просила зняти податкову заставу.

Листом Головного Управління ДПС у Полтавській області від 23.01.2026 р. № 792/6/16-31-13-06-07 позивачку повідомлено, що станом на 09.01.2026 р. заборгованість відсутня, а податкова застава припинена.

Позивачка вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління ДПС в Полтавській області щодо невнесення змін до інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом корегування облікових показників, у зв`язку з відсутністю податкового боргу за платежем “Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості” та з нарахуванням пені звернулася до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення, якими позивачці нарахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є чинними.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України (в подальшому – ПК України), платниками податку на нерухоме майно є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України, об`єктом оподаткування є об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки.

Відповідно до пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, включаючи його частки.

Згідно з пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України, база оподаткування об`єктів нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав, а також на підставі документів платника податків, що підтверджують право власності.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку встановлюються рішеннями органів місцевого самоврядування. Як вбачається з матеріалів справи, Кременчуцькою міською радою на відповідні податкові періоди встановлено ставку податку у розмірі 0,15 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати станом на 1 січня звітного року, що було враховано відповідачем при нарахуванні податку.

Згідно з пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України, фізичні особи — платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу для проведення звірки даних щодо розміру площі, розміру ставки податку та нарахованої суми такого податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема додаткової угоди до договору оренди землі), контролюючий орган за місцем реєстрації платника проводить перерахунок суми податку і надсилає йому нове податкове повідомлення - рішення.

Рішення контролюючого органу можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (п. 56.1 ст. 56 ПК України).

Згідно з п. 14.1.162 ст. 14 ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначені Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 р. № 5 (в подальшому – Порядок № 5).

Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку № 5, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку за визначеними параметрами, яка містить інформацію щодо облікових даних платника та призначена для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з реквізитів первинних документів, оброблених засобами ІКС ДПС (податкових декларацій, звітності з єдиного внеску, податкових повідомлень-рішень, рішень податкового органу, повідомлень економічних операторів, отриманих з Електронної системи обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, про розраховану (зменшену) суму акцизного податку за сформовані (деактивовані) унікальні ідентифікатори, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань чи податкового боргу, даних Казначейства про надходження платежів тощо).

Відповідно до п.п. 4, 5 розділу І Порядку № 5, відображення/занесення первинних показників у підсистемах інформаційної системи здійснюється працівниками структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи. Моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми ІКС ДПС забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП первинних показників оперативного обліку забезпечує структурний підрозділ, що здійснює облік платежів.

Згідно з пунктом 2 глави 1 розділу VI Порядку №5 первинними документами, на підставі яких в ІКП здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу (заборгованості зі сплати платежів до бюджетів) та заборгованості зі сплати єдиного внеску, є, зокрема, рішення суду про вирішення питання по суті (скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання та пені/суми єдиного внеску за результатами судового оскарження), яке набрало законної сили.

Судовим розглядом встановлено, що контролюючим органом на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС України, сформованих, з урахуванням відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, визначено, що позивач є власником об`єктів нежитлової нерухомості, а саме: нежитлового приміщення загальною площею 2456,9 кв.м. за адресою: м. Кременчук, вул. І. Мазепи, 29-А (право власності припинено 27.10.2023 р.); нежитлового приміщення загальною площею 579,3 кв.м. за адресою: м. Кременчук, вул. Вадима Бойка, 7.

На підставі вищевказаних відомостей відповідачем здійснено розрахунок сум податкових зобов`язань із застосуванням інформаційних систем ДПС та сформовано податкові повідомлення-рішення, а саме: № 0005627-2406-1603 від 04.03.2021 р. – за 2020 рік, сума 17405,91 грн.; № 0005628-2406-1603 від 04.03.2021 р. – за 2021 рік, сума 3762,05 грн.; № 1090788-2406-1603 від 29.04.2022 р. – за 2022 рік, сума 5213,70 грн.; № 1090790-2406-1603 від 29.04.2022 р. – за 2023 рік, сума 22112,10 грн.; № 0675049-2409-1603 від 12.04.2023 р. – за 2024 рік, сума 23954,78 грн.; № 0675161-2409-1603 від 12.04.2023 р. – за 2025 рік, сума 5648,18 грн.; № 0529455-2409-1603-UA53020110000092487 від 17.04.2024 р. – за 2026 рік; № 0529457-2409-1603-UA53020110000092487 від 17.04.2024 р. – за 2027 рік.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення на час розгляду вказаної справи не скасовані та є чинними, у зв`язку з чим у контролюючого органу відсутній обов`язок вносити зміни до інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом корегування облікових показників за платежем “Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості” та скасовувати пеню на загальну суму 19569,59 грн., яка нарахована за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги, що податкові повідомлення-рішення відповідача складені з порушенням вимог чинного законодавства та не направлені на адресу позивачки, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки вказані доводи фактично стосуються незгоди ОСОБА_1 з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, оскарження яких не є предметом розгляду справи № 440/1635/26.

Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 р. – без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 9, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 р. по справі № 440/1635/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич