Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №520/2687/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 р. Справа № 520/2687/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 року (ухвалене суддею Рубан В.В.) по справі № 520/2687/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, у якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 15.01.2026 р. №204850006347 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно Закону України “Про державну службу” ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. №1058-IV, на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”, призначивши ОСОБА_1 з 08.01.2026 р. пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”, на підставі особистої заяви від 08.01.2026 р. та наданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області довідок: №2000-0604-8/3457 від 07.01.2026 р. про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та № 2000-0604-8/3413 від 07.01.2026 р. про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, яка має не менш як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців станом на 01.05.2016 р., і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі, зарахувавши до стажу державної служби період роботи (служби) в органах місцевого самоврядування з 01.09.2001 р. по 09.12.2005 р. – на посаді спеціаліста з соціального обслуговування населення відділу соціального захисту населення в управлінні соціального захисту населення праці Московської районної ради м. Харкова та з 22.03.2007 р. по 30.06.2011 р. – на посаді провідного спеціаліста з соціального моніторингу в управлінні праці т

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 р. частково задоволено адміністративний позов, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 15.01.2026 р. №204850006347 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно Закону України “Про державну службу” ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.01.2026 р. про перехід з пенсії за віком згідно “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пенсію за віком за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", та за результатами її розгляду зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди її роботи з 01.09.2001 р. по 09.12.2005 р. та з 22.03.2007 р. по 30.06.2011 р.; в іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про державну службу", Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт зазначає, що періоди роботи позивачки в органах місцевого самоврядування не можуть бути зараховані до стажу державної служби, оскільки після набрання чинності Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 р. № 2493-III відповідні посади віднесені до посадових осіб місцевого самоврядування, а не до категорій посад державних службовців. Станом на 01.05.2016 р. позивачка не мала ні 10 рокі ні 20 років стажу державної служби та не обіймала посади, передбачені ст. 25 Закону № 3723-XII. Таким чином, відповідач вважає, що позивачка не має необхідного стажу державної служби.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області з 25.06.2020 р. та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

18.01.2026 р. позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пенсію за віком згідно Закону України “Про державну службу”.

За принципом екстериторіальності заяву позивачки розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та 15.01.2026 р. прийнято рішення №204850006347, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно Закону України “Про державну службу” ОСОБА_1 .

У вказаному рішенні зазначено, що з 01.05.2016 року набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (в подальшому - Закон № 889), відповідно до якого втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ (в подальшому - Закон №3723), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень. Пунктами 10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723 мають особи, які на день набрання чинності Закону №889 (на 01.05.2016): досягли пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”; мають страховий стаж: чоловіки - 35 років, жінки - 30 років; не призначали пенсію відповідно до Закону №3723; на день набрання чинності Законом №889 займають посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних посад категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України або на день набрання чинності Законом №889 мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України незалежно від факту на державній службі станом на 1 травня 2016 року. Всі зазначені умови повинні бути дотримані одночасно. Статтею 25 Закону №3723 визначено сім категорій посад державних службовців, які вони могли обіймати у відповідних державних органах, та передбачено, що віднесення існуючих на той час посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії державних службовців нових посад провадиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом. Службовцям, які займали посади, віднесені до категорій посад державної служби, встановлювався відповідний ранг. З 04.07.2001 р. набрав чинності Закон України “Про службу в органах місцевого самоврядування” від 07.06.2001 р. № 2493-11, згідно з яким керівні працівники і спеціалісти місцевих рад набули статусу посадових осіб органів місцевого самоврядування. Отже, періоди роботи в органах місцевого самоврядування після 04.07.2001 (дата набрання чинності Законом) не зараховуються до спеціального стажу для визначення права на пенсію за нормами Закону України “Про державну службу”, відповідно і не враховується при обчисленні пенсії державного службовця заробітна плата за роботу в органах місцевого самоврядування. Водночас зазначаємо, що за раніше діючим законодавством згідно Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 та додатку до нього, до стажу державної служби зараховувались періоди роботи в організаціях, передбачених абзацом четвертим пункту 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1993 р. № 1049, а саме, час роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статтею 118 КЗпП України, зокрема, у партійних, профспілкових та комсомольських організаціях на виборних та відповідальних посадах до припинення дії ст. 6 Конституції СРСР і внесення змін до ст. 7 Конституції УРСР, тобто до 24.10.1990 р. Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 р. №283 (а також додаток до нього), з 01.05.2016 р. втратив чинність згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 р. №229. Станом на 01.05.2016 р. стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби становить 5 років 7 місяців 22 дні (04.05.2001 р. по 31.08.2001 р.; 26.06.2006 р. по 18.12.2006 р.; 01.07.2011 р. по 01.05.2016 р.). До стажу державної служби не враховано періоди роботи в органах місцевого самоврядування: з 01.09.2001 р. по 09.12.2005 р. на посаді спеціаліста з соціального обслуговування населення відділу соціального захисту населення в управлінні соціального захисту на відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пенсію за віком згідно Закону України “Про державну службу”. ельницькій області від 15.01.2026 р. №204850006347 про відмову в призначенні пенсії з

Позивачка, вважає рішення відповідача від 15.01.2026 р. №204850006347 таким, що порушує її право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", звернулась до суду з цим позовом.

Задовольняючі частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення пенсійного органу є необґрунтованим та підлягає скасуванню, а тому належним способом захисту прав позивачці є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.01.2026 р. про перехід з пенсії за віком згідно “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пенсію за віком за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", та за результатами її розгляду зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди її роботи з 01.09.2001 р. по 09.12.2005 р. та з 22.03.2007 р. по 30.06.2011 р.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій державним службовцям, оплати праці державних службовців встановлені Законом України "Про державну службу".

01.05.2016 р. набув чинності Закон України від 10.12.2015 р. № 889-VIII "Про державну службу", підпунктом 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про державну службу" крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. № 3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п. 8 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 р. (до моменту набрання чинності Закону № 889-VII) здійснюється відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 р. № 283 (в подальшому - Порядок № 283, в редакції проходження позивачкою служби в органах місцевого самоврядування).

Згідно з п. 5 Порядок № 283, обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Відповідно до п. 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.

Додатком до Порядку № 283 затверджений Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби. До стажу державної служби зараховується, зокрема, робота на посадах у виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управліннях, самостійних відділах, інших структурних підрозділах.

Судовим розглядом встановлено, що згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 та вкладишів до трудової НОМЕР_2 та НОМЕР_1 , позивачка працювала: з 04.05.2001 р. по 31.08.2001 р. - на посаді спеціаліста 1 категорії з призначення соціальних допомог відділу соціального захисту населення №1 управління соціального захисту населення Московської районної ради м. Харкова. Присвоєно 15 ранг державного службовця (сьома категорія); з 01.09.2001 р. по 09.12.2005 р. - на посаді спеціаліста з соціального обслуговування населення відділу соціального захисту населення в управлінні соціального захисту населення праці Московської районної ради м. Харкова. Присвоєно 15 ранг посадової особи місцевого самоврядування; з 26.06.2006 р. по 25.10.2006 р. - на посаді провідного спеціаліста першого відділу нарахування і виплати допомог Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. Присвоєно 12 ранг державної служби; з 26.10.2006 р. по 18.12.2006 р. - на посаді головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та звітності Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат; з 22.03.2007 р. по 31.12.2010 р. - на посаді провідного спеціаліста з соціального моніторингу Управління праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної у місті Харкові ради; з 01.01.2011 р. по 30.06.2011 р. - на посаді провідного спеціаліста загального відділу Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради. Присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування; з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р. - на посаді головного спеціаліста відділу персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова. Присвоєно 11 ранг державного службовця; з 01.08.2011 р. по 12.07.2015 р. - на посаді начальника загального відділу Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради; з 13.07.2015 р. по 30.03.2017 р. - на посаді завідувача адміністрат

Разом із тим, відповідачем до стажу державної служби не зараховано період роботи в органах місцевого самоврядування з 01.09.2001 р. по 09.12.2005 р. та з 22.03.2007 р. по 30.06.2011 р., оскільки посади, на яких працювала позивачка не відносяться до категорії посад державних службовців.

Однак, з такими доводами суд апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

До набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII - 01.05.2016 р., право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016 р., відповідно до ст. 90 Закону України "Про державну службу" №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 р. певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 р. на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону №3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII - 01.05.2016 р. зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII вік і страховий стаж державної служби.

Наведене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 р. у справі № 676/4235/17, від 19.03.2019 р. у справі № 466/5138/17, від 25.06.2024 р. у справі 620/11015/23, від 30.07.2024 р. у справі 500/2602/23.

Судовим розглядом встановлено, що згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 та вкладишів до трудової НОМЕР_2 та НОМЕР_1 вбачається, що позивачка у періоди з 01.09.2001 р. - 09.12.2005 р. працювала на посаді спеціаліста з соціального обслуговування населення відділу соціального захисту населення в управлінні соціального захисту населення праці Московської районної ради м. Харкова; 22.03.2007 р. - 30.06.2011 р. - на посаді провідного спеціаліста з соціального моніторингу в управлінні праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної ради м. Харкова.

Відповідно до п. 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування передбачених статтею 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Ця норма діяла з 26.10.2001 р. після того, як 07.06.2001 р. прийнято Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Отже, служба в органах місцевого самоврядування за посадами, які передбачені статтею 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" прирівнювалась до державної служби з 26.10.2001 р.

Згідно з ст. 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", до п`ята категорії посад в органах місцевого самоврядування відносяться - посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 46 Закону № 889, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Аналогічна позиція повністю узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду викладеними в постановах від 10.05.2018 р. в справі № 351/1792/17 та від 26.06.2018 р. в справі № 735/939/17.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що спірний період роботи позивачки підлягає зарахуванню до стажу державної служби, що дає її право на пенсійне забезпечення у порядку, визначеному законодавством України про державну службу, оскільки позивачка працювала на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у ст. 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", що підтверджується записами трудової книжки.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач під час розгляду заяви позивачки безпідставно виходив з того, що у неї відсутній необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 15.01.2026 р. №204850006347 прийняте відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, у зв`язку з чим є не обгрунтованим та підлягає скасуванню.

Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним спосіб захисту порушеного права позивачки є визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 15.01.2026 р. №204850006347 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно Закону України “Про державну службу” ОСОБА_1 та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.01.2026 р. про перехід з пенсії за віком згідно “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пенсію за віком за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", та за результатами її розгляду зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди її роботи з 01.09.2001 р. по 09.12.2005 р. та з 22.03.2007 р. по 30.06.2011 р.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 по справі № 520/2687/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін