Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №200/3838/24 — Перший апеляційний адміністративний суд

Суд: Перший апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з публічної служби

Дата: 29 липня 2026 р.

Справа: №200/3838/24

Суддя: Блохін Анатолій Андрійович

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року справа №200/3838/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі № 200/3838/24 (головуючий І інстанції Стойка В.В.) розглянувши заяву представника позивача про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.07.2024 року у справі № 200/3838/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, вирішено задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області” № 7477/Д від 11.12.2023.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.12.2019 пенсію на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області” № 7477/Д від 11.12.2023, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.

12.01.2026 року до Донецького окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про зміну способу та порядку виконання судового рішення, в якій представник просить суд:

змінити спосіб і порядок виконання рішення суду від 18.07.2024 року у справі №200/3838/24 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити виплату різниці між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії Позивачу, починаючи з 01.12.2019, встановивши новий спосіб і порядок виконання рішення, а саме: Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь Позивача різницю між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії у сумі 103 874,89 грн. (сто три тисячі вісімсот сімдесят чотири грн. 89 коп.).

В обґрунтування заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення, зазначено, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/3838/24 Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провело перерахунок його пенсії та нарахована заборгованість за період з 01.12.2019 року, яка складає 103 874,89 грн.

Враховуючи, що рішення не виконане більш ніж два місяці, представник посилаючись на положення ч. 3 статті 378 КАС України, просив задовольнити заяву.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду (частина друга статті 378 КАС України).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі № 200/3838/24 заяву представника позивача про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі № 200/3838/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Змінено спосіб і порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.07.2024 у справі №200/3838/24 в частині із зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити виплату різниці між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.12.2019, встановивши новий спосіб і порядок виконання рішення, а саме: “Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь Позивача різницю між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії у сумі 103 874,89 грн. (сто три тисячі вісімсот сімдесят чотири грн. 89 коп.)”.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про зміну способу і порядку виконання рішення суду.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивача на отримання сум заборгованості з пенсійних виплат, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України” (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Відповідно до статті 14 КАС України:

судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України (частина перша);

ішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (частина друга);

невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом (частина третя).

Згідно із частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 01 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі №140/279/21.

Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України “Про виконавче провадження” за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Статтею 7 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” визначено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Абзацом першим частини третьої статті 378 КАС України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат (абзац другий частини третьої статті 378 КАС України).

Отже, з наведених положень статті 378 КАС України слідує, що невиконання рішення суду про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії протягом двох місяців з дня набрання законної сили цим судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

З дати набрання рішенням суду законної сили пройшло більше двох місяців.

Листом від 01.01.2026 року № 0500-0203-8/125 відповідачем було повідомлено позивачу, що після виконання рішення суду розмір пенсії з 01.12.2019 по 30.09.2024 склав 13288,80 грн. Доплата до пенсії за період з 01.12.2019 по 30.06.2024 у загальній сумі складає 103874, 89 грн. Рішення виконано в повному обсязі в межах функціональних повноважень та діючого законодавства.

Станом на дату розгляду заяви про зміну порядку виконання судового рішення заборгованість у розмірі 296257, 24 грн., позивачу не сплачена.

Таким чином, судом встановлено, що наявні підстави для зміни способу і порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.07.2024 року у справі № 200/3838/24 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 різницю між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії у сумі 103 874,89 грн. (сто три тисячі вісімсот сімдесят чотири грн. 89 коп.).

Отже, на підставі викладеного вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку за належне змінити спосіб захисту прав позивача із зобов`язання на стягнення.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі № 200/3838/24 - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі № 200/3838/24 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 30 липня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

І.В. Сіваченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua