Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №200/9468/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року справа №200/9468/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 р. у справі № 200/9468/25 (головуючий І інстанції Кониченко О.М.) за позовом Верченко Ольги Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо неврахування до підземного стажу роботи ОСОБА_1 , з повним робочим днем під землею за Списком № 1 періодів з 24.08.1988 по 25.11.1988, з 21.01.1991 по 31.12.1998, з 17.03.2000 по 23.06.2000, з 09.06.2006 по 26.06.2006, з 01.05.2007 по 04.05.2007, з 01.07.2007 по 04.07.2007, з 01.07.2009 по 03.07.2009, з 31.08.2009 по 03.09.2009, з 01.02.2010 по 28.02.2010, з 01.01.2011 по 24.06.2011, з 10.10.2011 по 13.02.2013, з 31.01.2015 по 04.02.2015, з 01.03.2015 по 04.03.2015, з 01.02.2017 по 01.02.2017 з дня призначення пенсії 30 жовтня 2025 року та не застосування під час нарахування пенсії положення статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” та абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 , з повним робочим днем під землею за Списком № 1 періоди: з 24.08.1988 по 25.11.1988, з 21.01.1991 по 31.12.1998, з 17.03.2000 по 23.06.2000, з 09.06.2006 по 26.06.2006, з 01.05.2007 по 04.05.2007, з 01.07.2007 по 04.07.2007, з 01.07.2009 по 03.07.2009, з 31.08.2009 по 03.09.2009, з 01.02.2010 по 28.02.2010, з 01.01.2011 по 24.06.2011, з 10.10.2011 по 13.02.2013, з 31.01.2015 по 04.02.2015, з 01.03.2015 по 04.03.2015, з 01.02.2017 по 01.02.2017 з дня призначення пенсії 30 жовтня 2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , з дати призначення пенсії — 30 жовтня 2025 року, із застосуванням статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” та абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування до підземного стажу роботи ОСОБА_1 з повним робочим днем під землею за Списком № 1 періодів з 24.08.1988 по 25.11.1988, з 22.01.1991 по 13.09.1998, з 17.03.2000 по 13.06.2000, з 09.06.2006 по 26.06.2006, з 01.02.2010 по 28.02.2010, з 01.01.2011 по 24.06.2011, з 10.10.2011 по 13.02.2013, з дня призначення пенсії 30 жовтня 2025 року та не застосування під час нарахування пенсії положення статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” та абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 з повним робочим днем під землею за Списком № 1 періоди: з 24.08.1988 по 25.11.1988, з 22.01.1991 по 13.09.1998, з 17.03.2000 по 13.06.2000, з 09.06.2006 по 26.06.2006, з 01.02.2010 по 28.02.2010, з 01.01.2011 по 24.06.2011, з 10.10.2011 по 13.02.2013 з дня призначення пенсії 30 жовтня 2025 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з дати призначення пенсії 30 жовтня 2025 року, із застосуванням статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” та абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів зазначає, що до страхового стажу позивача не зараховано наступні періоди роботи та служби:

- на шахті «Росія» ВО «Селидіввугілля» з 24.08.1988 по 25.11.1988, оскільки в записі про звільнення №5 трудової книжки серії НОМЕР_1 відсутнє посилання на документ (його дату та номер), що був підставою для звільнення;

- служби в Радянській армії з 30.11.1988 по 05.12.1990, оскільки у військовому квітку серії НОМЕР_2 по-батькові позивача зазначене російською мовою « ОСОБА_2 » не відповідає даним паспорта серії НОМЕР_3 російською мовою «Геннадиевич»;

- на шахті «Росія» ВО «Селидіввугілля» з 22.01.1991 по 13.09.1998, оскільки в записі про звільнення №15 трудової книжки серії НОМЕР_1 підставою для звільнення зазначено наказ №211к від 01.10.1999, в якому дата документу не відповідає даті звільнення.

Для підтвердження пільгового характеру робіт позивачем надані наступні довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії:

- від 07.02.2020 № 26/63 за період роботи на ОП «Шахта 1/3 «Новогродовская» з 11.09.2006 по 26.11.2009, що видана ВП «Шахта 1-3 "Новогродівська"»;

- від 06.02.2020 № 1-295 за період роботи на ОП «Шахта 1/3 «Новогродовская» з 19.11.2013 по 14.08.2017, що видана ВП «Шахта "Україна"» ДП «Селидіввугілля».

Періоди роботи позивача, що підтверджені вищезазначеними пільговими довідками, зараховано до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 (Ст.14, пост. 202, підземні) за виключенням періодів зазначених в довідках, протягом яких позивач не здійснював роботи в особливо шкідливих і особливо важких умовах праці з видобутку вугілля, а саме: з 01.05.2007 по 04.05.2007, з 01.07.2007 по 04.07.2007, з 01.07.2009 по 03.07.2009, з 31.08.2009 по 03.09.2009, з 31.01.2015 по 04.02.2015, з 01.03.2015 по 04.03.2015, з 01.02.2017 по 01.02.2017.

Довідка ОК-5 не містить відомостей по спец стажу позивача за 2000 рік, частково за червень 2006 року, за лютий 2010 року та відомостей про проведення атестації робочих місць на підприємствах за період з 01.02.2010 по 28.02.2010, з 01.01.2011 по 24.06.2011, з 10.10.2011 по 13.02.2013, що унеможливлює зарахування цих періодів до стажу робіт, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Спірні періоди роботи позивача з 24.08.1988 по 25.11.1988 (0 років 3 місяці 1 день), з 21.01.1991 по 31.12.1998 (7 років 11 місяців 10 днів) не зараховано до страхового та пільгового стажу через недоліки у записах трудової книжки позивача.

Періоди з 17.03.2000 по 23.06.2000 (0 років 3 місяці 6 днів), з 09.06.2006 по 26.06.2006 (0 років 0 місяців 17 днів), з 01.02.2010 по 28.02.2010 (0 років 0 місяців 27 днів), з 01.01.2011 по 24.06.2011 (0 років 5 місяців 23 дні), з 10.10.2011 по 13.02.2013 (1 рік 7 місяців 20 днів) не зараховано через те, що підприємства перебувають на тимчасово окупованій території.

Періоди роботи з 01.05.2007 по 04.05.2007, з 01.07.2007 по 04.07.2007, з 01.07.2009 по 03.07.2009, з 31.08.2009 по 03.09.2009, з 31.01.2015 по 04.02.2015, з 01.03.2015 по 04.03.2015, з 01.02.2017 по 01.02.2017 не зараховані через те, що в ці періоди позивач не здійснював роботи в особливо шкідливих і особливо важких умовах праці з видобутку вугілля.

Незарахування означених періодів підтверджується довідкою Форма РС-право.

Водночас, згідно означеної довідки, до пільгового стажу позивача зараховано періоди: з 01.01.1999 по 13.09.1999 Список №1 (0 років 8 місяців 12 днів), з 05.12.2005 по 08.06.2006 Список №1 (0 років 6 місяців 3 дні), з 11.09.2006 по 30.04.2007 Ст.14 , пост.202, підземні, сп.1, р.1, п (0 років 7 місяців 19 днів), з 05.05.2007 по 30.06.2007 Ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, п (0 років 1 місяць 25 днів), з 05.07.2007 по 30.06.2009 Ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, п (1 рік 11 місяців 25 днів), з 04.07.2009 по 30.08.2009 Ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в (0 років 1 місяць 26 днів), з 04.09.2009 по 26.11.2009 Ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в (0 років 2 місяці 25 днів), з 30.11.2009 по 31.01.2010 Список №1 (0 років 2 місяці 1 день), з 01.03.2010 по 31.12.2010 Список №1 (0 років 10 місяців 0 днів), з 22.07.2013 по 08.11.2013 Список №1 (0 років 3 місяці 17 днів), з 19.11.2013 по 30.01.2015 Ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, п (1 рік 2 місяці 11 днів), з 05.02.2015 по 28.02.2015 Ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, п (0 років 0 місяців 23 дні), з 05.03.2015 по 31.01.2017 Ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в (1 рік 10 місяців 26 днів), з 02.02.2017 по 14.08.2017 Ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в (0 років 6 місяців 12 днів).

Загальна тривалість періодів зарахованих до пільгового стажу позивача за Списком №1/Постановою № 202, згідно форми РС-право становить 9 років 4 місяці 24 дні.

Трудовий стаж позивача підтверджується записами трудової книжки НОМЕР_1 від 08 вересня 1988 року, згідно яких:

- №№ 2-5, позивач в Об`єднанні «Селидіввугілля» шахта «Росія» з 24.08.1988 по 31.08.1988 працював учнем гірника підземного, з 01.09.1988 року позивач проходив теоретичне навчання з відривом від виробництва (31 день), з 10.10.1988 року по 25.11.1988 року пройшов практику учнем гірника, учнем машиніста підземних установок з повни робочим днем у шахті. В записі про звільнення № 5 трудової книжки відсутнє посилання на наказ про звільнення;

- №№ 7-15, в Об`єднанні «Селидіввугілля» шахта «Росія» з 22.01.1991 року по 03.08.1992 року позивач працював гірником підземним з повним робочим днем під землею, 03.08.1992 року направлений на виробниче навчання з відривом від виробництва на 132 дні, 25.12.1992 року пройшов практику учнем машиніста підземних машин з повним робочим днем під землею, з 02.02.1998 року направлений на курсове навчання з відривом від виробництва, 29.04.1998 року пройшов практику учнем майстра підривника з повним робочим днем під землею, 13.09.1998 року звільнений на підставі наказу від 01.10.1999 року №211К;

- №№ 16-17, з 17.03.2000 року по 13.06.2000 року позивач працював гірником підземним з повним робочим днем у шахті;

- №№ 22-23, 05.12.2005 року по 26.06.2006 позивач працював гірником підземним з повним робочим днем у шахті;

- №№ 26-27, з 30.11.2009 року по 24.06.2011 року позивач працював майстром підривником з повним підземним днем у шахті;

- №№ 28-29, з 10.10.2011 року по 13.02.2013 року позивач працював майстром підривником з повним підземним днем у шахті;

- №№ 30-35, позивач працював з підземним майстром підривником, з 06.05.2015 року гірником підземним з повним робочим днем у шахті, 15.07.2015 року машиністом під`ємних машин на підземних роботах з повним робочим днем у шахті, 14.08.2017 року звільнений.

Виходячи з аналізу записів трудової книжки, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги відносно періодів з 14.09.1998 року по 31.12.1998 року, з 14.06.2000 року по 23.06.2000 року не підтверджено записами трудової книжки.

Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 26/63 від 07.02.2020, у додаткових відомостях зазначено про наявні: прогули у травні 2007 року – 4 дні, що відповідає незарахованому періоду з 01.05.2007 року по 04.05.2007 року, серпні 2009 року – 1 день, що відповідає незарахованій даті 31.08.2009 року; безоплатну відпустку у вересні 2009 року – 3 дні, що відповідає періоду з 01.09.2009 року по 03.09.2009 року; курси підвищення кваліфікації у липні 2007 року – 4 дні, що відповідає періоду незарахованому періоду з 01.07.2007 року по 04.07.2007 року, у липні 2009 року – 3 дні, що відповідає періоду з 01.07.2009 року по 03.07.2009 року.

Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 1-295 від 06.02.2020, у додаткових відомостях зазначено про наявні відпустки без збереження заробітної плати 1 день у січні 2015 року та 4 дні у лютому 2015 року, що відповідає періоду з 31.01.2015 року по 04.02.2015, 4 дні у березні 2015 року, що відповідає періоду з 01.03.2015 року по 04.03.2015 року, 1 день у лютому 2017 року, що відповідає 01.02.2017 року.

Спірним питанням у цій справі є наявність/відсутність підстав для призначення позивачу пенсії у розмірі, визначеному статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абзацом 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто не менш як 15 років на підземних роботах за Списком № 1 для чоловіків, та наявність підстав для зарахування спірних періодів.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

В силу ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 2 вересня 2008 року №345-VI (далі – Закон №345-VI) дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та членів їх сімей.

Статтею 8 Закону України № 345-VI передбачено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону 1058-IV в редакції на час звернення позивача з заявою, мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи в розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Аналіз зазначених норм дає можливість дійти висновку, що дія цього Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» поширюється на працівників, які зайняті на підземних роботах повний робочий день за Списком № 1, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Отже, обов`язковою умовою для застосування положень Закону № 345-VI є зайнятість особи на підземних роботах протягом повного робочого дня, а тому вказана обставина є вирішальною.

Аналогічний правовий висновок був викладений Верховним Судом у постановах від 27 серпня 2020 року у справі №442/3559/17, 13 жовтня 2020 року у справі № 442/3555/17, від 29.12.2021р. у справі № 345/2562/17, від 02 грудня 2021 року у справі №280/281/17.

Щодо доводів апелянта, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи:

- на шахті «Росія» ВО «Селидіввугілля» з 24.08.1988 по 25.11.1988, оскільки в записі про звільнення №5 трудової книжки серії НОМЕР_1 відсутнє посилання на документ (його дату та номер), що був підставою для звільнення;

- на шахті «Росія» ВО «Селидіввугілля» з 22.01.1991 по 13.09.1998, оскільки в записі про звільнення №15 трудової книжки серії НОМЕР_1 підставою для звільнення зазначено наказ №211к від 01.10.1999, в якому дата документу не відповідає даті звільнення, суд зазначає наступне.

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 08 вересня 1988 року:

- №№ 2-5, позивач в Об`єднанні «Селидіввугілля» шахта «Росія» з 24.08.1988 по 31.08.1988 працював учнем гірника підземного, з 01.09.1988 року позивач проходив теоретичне навчання з відривом від виробництва (31 день), з 10.10.1988 року по 25.11.1988 року пройшов практику учнем гірника, учнем машиніста підземних установок з повним робочим днем у шахті. В записі про звільнення № 5 трудової книжки відсутнє посилання на наказ про звільнення;

- №№ 7-15, в Об`єднанні «Селидіввугілля» шахта «Росія» з 22.01.1991 року по 03.08.1992 року позивач працював гірником підземним з повним робочим днем під землею, 03.08.1992 року направлений на виробниче навчання з відривом від виробництва на 132 дні, 25.12.1992 року пройшов практику учнем машиніста підземних машин з повним робочим днем під землею, з 02.02.1998 року направлений на курсове навчання з відривом від виробництва, 29.04.1998 року пройшов практику учнем майстра підривника з повним робочим днем під землею, 13.09.1998 року звільнений на підставі наказу від 01.10.1999 року №211К.

Суд зазначає, що до 1993 року діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (в період внесення спірних періодів роботи до трудової книжки позивача).

Згідно з п. 2.3. Інструкції № 162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 162, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п.2.6 Інструкції № 162, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Згідно з 4.1 Інструкції №162, при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснювався в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 року № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців» (п. 8.1. Інструкції).

Згідно пункту 18. постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Системний аналіз вищезазначених положень, дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до її страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Крім того, згідно з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Самі по собі виявлені суб`єктом владних повноважень недоліки в оформленні трудової книжки не обумовлюють недійсність трудової книжки, не призводять до суттєвого чи істотного впливу на зміст відомостей про трудову діяльність позивача, а тому трудова книжка позивача, що містить записи про періоди роботи на відповідних посадах і у зазначені періоди часу, є належним доказом роботи позивача.

Невірно здійснений запис в трудову книжку, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Наведене в повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.

За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Враховуючи вище викладене, трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу і на переконання суду є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення.

Щодо періодів роботи позивача з 17.03.2000 по 23.06.2000, з 09.06.2006 по 26.06.2006, з 01.02.2010 по 28.02.2010, з 01.01.2011 по 24.06.2011, з 10.10.2011 по 13.02.2013 суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку).

Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22.

Дослідивши записи трудової книжки, суд встановив, що у спірні періоди позивач працював гірником підземним, учнем машиніста підземних установок, машиністом під`ємних машин, майстром-підривником підземним з повним робочим днем у шахті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, до якого віднесено усіх робітників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах (1010100а).

Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 року, затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, до якого віднесено усіх робітників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах (1.1а).

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 461, затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, до якого віднесено працівників зайнятих повний робочий день на підземних роботах (1.1а).

Також суд зазначає, що до Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. № 202 (далі – Постанова № 202), віднесено усіх робітників, зайнятих протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівників і спеціалістів підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).

Поряд із цим, судом установлено, що професії, за якими працював позивач у спірні періоди належать як до відповідних Списків № 1, так і до Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. № 202.

Враховуючи викладене, спірні періоди підтверджені записами трудової книжки та підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком №1.

Отже, загальний підземний стаж роботи позивача за професіями, що передбачені Списком №1, становить більше 15 років та відповідно дає право позивачу на призначення пенсії у розмірі встановленому ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", чого відповідачем здійснено не було.

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 з повним робочим днем під землею за Списком № 1 періоди: з 24.08.1988 по 25.11.1988, з 22.01.1991 по 13.09.1998, з 17.03.2000 по 13.06.2000, з 09.06.2006 по 26.06.2006, з 01.02.2010 по 28.02.2010, з 01.01.2011 по 24.06.2011, з 10.10.2011 по 13.02.2013 з дня призначення пенсії 30 жовтня 2025 року та здійснити перерахунок та виплату пенсії з дати призначення пенсії 30 жовтня 2025 року, із застосуванням статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” та абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням раніше виплачених сум.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 р. у справі № 200/9468/25 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 р. у справі №200/9468/25 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 30 липня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук

Судді А.А. Блохін

І.В. Сіваченко