Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №200/6427/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року справа №200/6427/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року у справі № 200/6427/25 (головуючий І інстанції Кошкош О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

У С Т А Н О В И В:

До Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 21.04.2025 № 050650006710 про відмову у призначенні пенсії за віком; зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 13.04.2025, зарахувавши до загального стажу роботи період проходження військової служби з 12.11.1980 по 17.12.1982, періоди роботи у колгоспі з 30.08.1980 по 12.11.1980, з 15.10.1983 по 20.03.1988, з 13.05.1989 по 04.03.2000, та з урахування стажу роботи згідно трудових книжок НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

В обґрунтування зазначено, що після досягнення 60 років ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення пенсії. Разом з цим, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 21.04.2025 № 050650006710 було відмовлено у призначенні пенсії, оскільки зазначена дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 не відповідає паспортним, періоди роботи в колгоспі з 30.08.1980 по 12.11.1980, з 15.10.1983 по 20.03.1988, з 13.05.1989 по 04.03.2000, період проходження військової служби, оскільки відсутній військовий квиток, а трудовій книжці зазначена неповна підстава. Вважає таку відмову протиправною, оскільки не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року у справі № 200/6427/25 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області від 21.04.2025 № 050650006710. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 13.04.2025 із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 15.10.1983 по 20.03.1888, з 13.05.1989 по 31.12.1996, військової служби з 12.11.1980 по 17.12.1982 та записів у трудових книжках колгоспника НОМЕР_2 та НОМЕР_1 з урахуванням правової оцінки наданої у судовому рішенні. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обгрунтовано відзив на позовну заяву.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , звернувся із заявою від 13.04.2025 про призначення пенсії.

За результатом розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято рішення від 21.04.2025 №050650006710 про відмову у призначенні пенсії. Визначено, що страховий стаж становить 7 років 11 місяців 25 днів. Необхідний страховий стаж згідно ст.26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” становить 29 років. За доданими документами не зараховано періоди згідно трудових книжок НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , оскільки зазначена дата народження (а саме місяць) народження не відповідає паспортним даним заявника. Додаткового уточнення потребують періоди роботи в колгоспі з 30.08.1980 по 12.11.1980, з 15.10.1983 по 20.03.1988, з 13.05.1989 по 04.03.2000, оскільки відсутні дані про встановлення мінімуму та відпрацьованих вихододнів, підтвердження перейменування колгоспу; період проходження військової служби, оскільки відсутні військовий квиток, а в трудовій книжці зазначена неповна підстава; період отримання допомоги по безробіттю в 2009, оскільки в даних РЗО прослідковуються відомості про перебування на обліку Тельманівському районному центрі зайнятості. Відмова обумовлена відсутністю необхідного страхового стажу.

Вважаючи, що управлінням протиправно не враховано трудову діяльність у колгоспі для визначення повного страхового стажу, військову службу, а також відомості у трудових книжках, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції виходив з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно дост.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Наведені норми свідчать про те, що єдиною підставою для врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Згідно зі статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 (далі - Основні Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, заносяться, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

У силу пунктів 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637(далі по тексту - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Під час розгляду справи судом встановлено, що до заяви про призначення пенсії заявником додані трудові книжки колгоспника НОМЕР_2 та НОМЕР_1 .

В трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 (від 30.08.1980) наявні наступні записи:

30.08.1980 – 12.11.1980 – робота в колгоспі ім.Калініна в якості тракториста, (відомості про виконання трудового мінімуму відсутні),

12.11.1980 – 17.12.1982 – служба в рядах Радянської Армії,

16.02.1983 – 02.09.1983 – робота в Бердянському морпорту,

В трудовій книжці колгоспника НОМЕР_2 (від 15.10.1983) наявні наступні записи:

15.10.1983 – 20.03.1888 – член колгоспу ім. Калініна:

(1983 - відпрацьовано річний мінімум трудової участі (днів) - 71, прийнятий колгоспом мінімум (днів) – 65,

1984 - відпрацьовано річний мінімум трудової участі (днів) - 355, прийнятий колгоспом мінімум (днів) – 280,

1985 - відпрацьовано річний мінімум трудової участі (днів) - 316, прийнятий колгоспом мінімум (днів) – 280,

1986 - відпрацьовано річний мінімум трудової участі (днів) - 339, прийнятий колгоспом мінімум (днів) – 280,

1987 - відпрацьовано річний мінімум трудової участі (днів) - 330, прийнятий колгоспом мінімум (днів) – 280,

1988 - відпрацьовано річний мінімум трудової участі (днів) - 47, прийнятий колгоспом мінімум (днів) – 39),

27.02.1988 - 10.05.1989 – робота трактористом вахтовим методом,

13.05.1989 – 04.03.2000 - член колгоспу ім. Калініна:

(1989 - відпрацьовано річний мінімум трудової участі (днів) - 301, прийнятий колгоспом мінімум (днів) – 280,

1990 - відпрацьовано річний мінімум трудової участі (днів) - 337, прийнятий колгоспом мінімум (днів) – 280,

1991 - відпрацьовано річний мінімум трудової участі (днів) - 316, прийнятий колгоспом мінімум (днів) – 265,

1992 - відпрацьовано річний мінімум трудової участі (днів) - 286, прийнятий колгоспом мінімум (днів) – 265,

1993 - відпрацьовано річний мінімум трудової участі (днів) - 324, прийнятий колгоспом мінімум (днів) – 265,

1994 - відпрацьовано річний мінімум трудової участі (днів) - 300, прийнятий колгоспом мінімум (днів) – 265,

1995 - відпрацьовано річний мінімум трудової участі (днів) - 295, прийнятий колгоспом мінімум (днів) – 265,

1996 - відпрацьовано річний мінімум трудової участі (днів) - 265, прийнятий колгоспом мінімум (днів) – 223,

на сторінках 6 -7 трудової книжки наявний запис про не зарахування до загального та безперервного стажу робіт часу випробувальних робіт засудженого),

02.07.2001 – 01.03.2006 – член колгоспу ФХ “Дубровки”,

01.04.2006 – 01.01.2009 – робота механізатором в ПП “Мрія”,

01.08.2009 – 21.04.2011 - робота механізатором в ПП “Мрія”.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відмова у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи згідно трудових книжок колгоспника НОМЕР_2 та НОМЕР_1 обумовлена невірно зазначеною у книжках датою народження позивача.

Суд звертає увагу, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Суд звертає увагу, що станом час заповнення трудової книжки позивача, була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року №162 (далі Інструкція №162).

Згідно абзацу 1 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 2.3. Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5 Інструкції №162).

При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналогічні за змістом положення містяться також в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58.

Дослідивши записи у трудових книжках, судом встановлено, що на титульних листах зазначена дана народження ОСОБА_1 “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” замість “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”, тобто невірно визначений місяць народження.

Разом з цим, такі мотиви відмови у врахуванні записів трудової книжки про періоди роботи, які зроблені з дотриманням усіх вимог (а саме містять відомості про підприємство, роботу (прийняття та звільнення) скріплені печатками) суд вважає неприйнятними, оскільки не є достатньою підставою для не зарахування періодів роботи особи до страхового стажу, адже визначальним є підтвердження факту виконання роботи, а не правильність заповнення трудової книжки.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

З огляду на викладене, відмова викладена у рішенні щодо зарахування періодів роботи визначених у трудових книжках колгоспника НОМЕР_2 та НОМЕР_1 з підстав невірно визначеного місяці народження позивача на титульних сторінках є протиправною.

Щодо періодів роботи в колгоспі суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних положень).

Згідно із пунктом 6 Основних положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки (пункт 8 Основних положень).

Цією постановою також затверджений зразок трудової книжки колгоспника, який передбачає, що трудова книжка колгоспника містить окремі розділи, зокрема: ІІІ “членство в колгоспі”, де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV “відомості про роботу” відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V “трудова участь у громадському господарстві” встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Зміст наведених норм свідчить, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема, про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Під час розгляду справи судом встановлено, що у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 (від 30.08.1980) відсутні відомості про виконання трудового мінімуму (в т.ч. встановлений річний мінімум трудової участі).

Отже, враховуючи те, що у трудовій книжці позивача відсутні відомості про виконання позивачем річного мінімуму трудової участі у період 30.08.1980 – 12.11.1980 в колгоспі ім.Калініна, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для зарахування цього періоду до страхового стажу позивача.

Разом з цим, враховуючи те, що за 1983, 1984, 1985, 1986, 1987, 1988, 1989, 1990, 1991, 1992, 1993, 1994, 1995, 1996 роки позивачем відпрацьовано встановлений в колгоспі ім. Калініна мінімум трудоднів, а трудова книжка містить відповідні записи, суд дійшов висновку, що зарахуванню до страхового стажу підлягають періоди роботи 15.10.1983 – 20.03.1888 та 13.05.1989 – 31.12.1996.

Враховуючи те, що у трудовій книжці позивача відсутні відомості про виконання позивачем річного мінімуму трудової участі у період 01.01.1997 – 31.12.1998, 05.01.2000 – 04.03.2000 в колгоспі ім.Калініна, а також те, що трудова книжка (сторінки 6 – 7) містить запис про те, що не підлягає зарахуванню до загального та безперервного стажу робіт час випробувальних робіт засудженого, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для зарахування цього періоду до страхового стажу позивача.

Позовні вимоги в частині зобов`язання зарахувати періоди роботи з 01.01.1999 по 04.01.2000 задоволенню не підлягають, оскільки такий період зараховано до страхового стажу позивача, що підтверджується розрахунком стажу.

Щодо періоду військової служби в рядах Радянської армії суд зазначає таке.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про загальний військовий обов`язок і військову службу” час проходження військової служби зараховується громадянам до загального стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відмова у зарахуванні до страхового стажу періоду проходження військової служби обумовлена відсутністю військового квитка та “не повно зазначеною підставою”.

Суд звертає увагу, що трудова книжка містить запис №3 – 12.11.1980 – 17.12.1982 про проходження служби в рядах Радянської Армії (військовий квиток НОМЕР_3 ).

Отже, враховуючи те, що в трудовій книжці наявні записи про проходження позивачем служби, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у зарахуванні періоду 12.11.1980 – 17.12.1982 військової служби до страхового стажу є протиправною.

Враховуючи те, що під час розгляду справи встановлено протиправне не зарахування до страхового стажу періодів роботи в колгоспі, військової служби, а також записів у трудових книжках, суд дійшов, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області від 21.04.2025 № 050650006710 є протиправним та підлягає скасуванню.

З метою ефективного поновлення порушених прав позивача слід зобов`язати рішення Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 13.04.2025 із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 15.10.1983 по 20.03.1888, з 13.05.1989 по 31.12.1996, військової служби з 12.11.1980 по 17.12.1982 та записів у трудових книжках колгоспника НОМЕР_2 та НОМЕР_1 з урахуванням оцінки наданої у судовому рішенні.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року у справі № 200/6427/25 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року у справі № 200/6427/25 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 30 липня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

І.В. Сіваченко