Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №200/7479/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року справа №200/7479/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року (повне судове рішення складено 14 січня 2026 року) у справі № 200/7479/25 (суддя в І інстанції Шинкарьова І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 05.02.2025 №48 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини»;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та доплатити позивачу щомісячну премію та додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ від 28.02.2022 №168, за січень 2025 року - в повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.09.2025 позивачу стало відомо про існування наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 05.02.2025 № 48 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини». Вважає його неправомірним та таким, що порушує права та законні інтереси позивача. Вказує, що при обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Також, вказує, що не розуміє суті правопорушення; що при виборі дисциплінарного стягнення не враховано ступеню тяжкості правопорушення.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать вимогам законодавства України, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано п.2, 3, 4 наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 05.02.2025 № 48 “Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини”.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату щомісячної премії за січень 2025 року та додаткової винагороди згідно з Постановою КМУ від 28.02.2022 №168 за січень 2025 року, утриманих з ОСОБА_1 в порядку реалізації п.4 наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 05.02.2025 № 48.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у сумі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у своїй позовній заяві позивач не спростовує факт самовільного залишення військової частини (місця несення служби), проте зазначає, що не розуміє суті правопорушення; що при виборі дисциплінарного стягнення не враховано ступеню тяжкості правопорушення та тієї обставини, що Позивач в молодому віці прибув для проходження військової служби.

Рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, позбавлення частини грошового забезпечення є виваженим, а приймаючи його враховані конкретні обставини правопорушення, допущеного позивачем, його характеристику та попередню поведінку.

Вказує, що встановлений факт самовільного залишення визначеного місця несення служби позивачем, невиконання обов`язків служби в цей час, невиплата останньому частини грошового забезпечення повністю кореспондується з вимогами Порядку.

Також, на переконання відповідача, Позивачем пропущено строк на звернення до суду, однак суд першої інстанції не надав цим доводам належного обґрунтування у оскаржуваному рішенні.

Представник позивача надіслав відзив, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Зауважує, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення по справі, надав повний аналіз діючим нормативно-правовим актам з урахуванням сталої судової практики та висновків Верховного Суду. Суд першої інстанції надав оцінку усім доводам сторін та проаналізував зміст усіх наявних доказів, в тому числі, питання дотримання строку звернення до суду.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, з таких підстав.

Позивач - ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить ІD-паспорт № НОМЕР_3 , виданий 23.12.2022.

Позивач 27.02.2022 був призваний у Збройні Сили України за мобілізацією до військової частини НОМЕР_2 , де він проходить військову службу в даний час та що підтверджується записами у його військовому квитку серії НОМЕР_4 та наказом №30 від 27.02.2022 ВЧ НОМЕР_2 .

Позивач має статус учасника бойових дій, що доведено посвідченням серії НОМЕР_5 від 19.10.2023.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 15.07.2025 № 3720 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України від 15.07.2025 №1555/3720, солдат ОСОБА_1 у період з 27.02.2022 по 18.06.2022, з 22.06.2022 по 24.08.2022, з 29.08.2022 по 07.09.2022, з 09.10.2022 по 19.12.2022, з 22.12.2022 по 31.01.2023, з 08.02.2023 по 16.02.2023, з 18.02.2023 по 19.02.2023, з 21.02.2023 по 21.03.2023, з 26.03.2023 по 04.06.2023, з 17.06.2023 по 19.11.2023, з 02.12.2023 по 09.01.2024, з 11.01.2024 по 10.02.2024, з 22.02.2024 по 10.05.2024, з 19.08.2024 по 30.11.2024, з 01.03.2025 по 11.04.2025, з 15.04.2025 по 30.04.2025, з 08.05.2025 по 31.05.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави в: АДРЕСА_1 Луганська обл.: Сватівський р-н, Красноріченська СГ, с.Макіївка; Харківська обл.: Чугуївський р-н, Вовчанська МГ, сщ. Білий Колодязь, с.Котівка, с.Зибине, с. Волохівка, с.Бочкове; Донецька обл.: Волноваський р-н, Великоновосілківська СТГ, с. Старомайорське, с. Комишуваха, с. Шахтарське.

Позивач, вважаючи, що на нього розповсюджуються умови щодо отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, оскільки, починаючи з 2022 року та по теперішній час він приймає безпосередню участь у бойових діях, 06.07.2025 звернувся до військової частини НОМЕР_2 з зазначеного питання.

Відповідь на вказане звернення, листом №1555/3855 від 23.07.2025 відповідачем – ВЧ НОМЕР_6 , окрім іншого, було повідомлено, що військовослужбовець ОСОБА_2 притягувався до дисциплінарної відповідальності за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 .

16.08.2025 №1553/10267 супровідним листом ВЧ НОМЕР_1 адвокату ОСОБА_3 було надано копію службової картки військовослужбовця (розділ) стягнення на 1 арк.; витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) про результати службового розслідування б\н та без дати на 1 арк.; акту службового розслідування б\н та без дати на 4 арк.; рішення командира військової частини НОМЕР_2 за результатами службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 19.04.2022 №58 “Про призначення службового розслідування” на 2 арк.; доповіді №25 про самовільне залишення частини (зі зброєю військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 від 09.05.2022 №345 на 2 арк.; витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 19.04.2022 №58 на 1 арк.; рапорту від 19.04.2022 №625 на 1 арк.; витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 27.02.2022 №30 на 1 арк.; пояснення ОСОБА_4 на 1 арк.; витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 15.09.2023 №64 на 3 арк.; наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 05.02.2025 №48 на 3 арк.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.05.2025 № Д-321/65/дск “Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році” та директиви командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22.05.2025 № Д-22/ДСК “Про проведення додаткових організаційних заходів у Командуванні Сил територіальної оборони Збройних Сил України в 2025 році”, військова частина НОМЕР_1 із 01.08.2025 є правонаступником військової частини НОМЕР_2 у зв`язку із переформуванням.

ВЧ НОМЕР_6 20.02.2025 повідомленням про кримінальне правопорушення №1555/810 Директору ТУ ДБР повідомлено, що у період з 01.02.2025 по 04.02.2025, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 31.01.2025 №51 проведено службове розслідування, в ході якого було встановлено факт, що позивач 29.01.2025 не повернувся після проходження військово-лікарської комісії в розташування розвідувального взводу військової частини НОМЕР_2 поблизу населеного пункту ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час завершення проведення службовою розслідування місце знаходження військовослужбовця невідоме. Вказує, що у діях позивача, ІНФОРМАЦІЯ_2 , призваного за мобілізацією 27.02.2022 ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.

З акту службового розслідування від 04.02.2025 вбачається, що згідно доповіді начальника медичної служби-начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_2 капітана медичної служби ОСОБА_5 від 30.01.2025 вх. №875 встановлено, що позивач 28.01.2025 закінчив проходження військово-лікарської комісії та отримав довідку військово-лікарської комісії, згідно якої позивач придатний до військової служби, проте позивач не повернувся до військової частини НОМЕР_2 станом на 30.01.2025. Вказано, що незаконне перебування позивача поза межами ВЧ НОМЕР_2 складає понад 3 доби. Також вказано, що заперечення, заяви та клопотання від позивача відсутні, у зв`язку з тим, що станом на момент закінчення службового розслідування військовослужбовець не повернувся до військової частини.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_6 №48 від 05.02.2025 вирішено службове розслідування вважати завершеним. Факти самовільного залишення ВЧ НОМЕР_2 позивачем вважати таким, що знайшов підтвердження. За порушення статей статуту внутрішньої служби ЗСУ та Дисциплінарного статуту ЗСУ притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення, передбачене п. «в» ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - "СУВОРА ДОГАНА" після повернення до військової частини НОМЕР_2 . А також, зокрема, вирішено не виплачувати додаткову винагороду по КМУ №168 за січень 2025 року та за весь період самовільного залишення ВЧ, включаючи місяць повернення.

Не погоджуючись із оскаржуваним наказом командира військової частини НОМЕР_2 , позивач звернувся до суду з даним позовом.

При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України та їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут).

Статтями 11, 12, 14, 16 Статуту визначені такі обов`язки військовослужбовців: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Кожен військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

У ст.127 Статуту встановлено, що солдат у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов`язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).

Статтями 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби (стаття 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Відповідно до ст.45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом. Усі дисциплінарні стягнення, крім пониження у військовому званні, пониження в посаді, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, накладені на військовослужбовців і не зняті до дня звільнення їх у запас чи відставку, вважаються знятими з дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).

Статтею 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Згідно зі ст.83 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

За приписами ст.84 Дисциплінарного статуту ЗСУ прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

За приписами ст.85 Дисциплінарного статуту ЗСУ службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Відповідно до ст. 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Статтею 87 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.

Дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні та у відпустці. Особи, з вини яких не було виконане стягнення, несуть дисциплінарну відповідальність. У разі подання скарги старшому начальникові виконання дисциплінарного стягнення не зупиняється до надходження від нього розпорядження про скасування цього стягнення (стаття 96 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено (ст. 97).

Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку (ст.98).

Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок №608).

Згідно з абз.4 п.2 розділу I Порядку № 608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку № 608 установлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування). Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Згідно з п.8, 9 розділу ІІІ Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.

Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.

Пунктами 13, 14 розділу ІІІ Порядку № 608 визначено, що службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.

Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

До строку службового розслідування не зараховується час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування.

Відповідно до п.1 розділу ІV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

Особи, які проводять службове розслідування, мають право: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування); отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); з дозволу командира (начальника) військовослужбовця, який скоїв правопорушення, отримувати необхідні документи, які стосуються службового розслідування; за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді; ознайомлюватися з необхідними документами, за потреби - знімати з них (отримувати) копії та долучати до матеріалів службового розслідування; отримувати інформацію, пов`язану із службовим розслідуванням, від юридичних і фізичних осіб з дотриманням вимог законодавства на підставі запиту посадової (службової) особи, яка призначила службове розслідування, чи інших уповноважених осіб відповідно до вимог законодавства України; проводити огляд місцевості, приміщення, предметів та документів, що стосуються службового розслідування, за результатами якого складати акт огляду.

Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України (пункт 3 розділу ІV Порядку № 608).

Пунктом 1 розділу VІ Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з п. 2, 4 розділу VІ Порядку № 608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).

У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.

Статтею 88 Дисциплінарного статуту ЗСУ також визначено, що військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.

Щодо доводів апеляційної скарги про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до п.15 розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцями Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі – Порядок № 260), грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.

Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Згідно з абз.1 п.5 розділу XVI Порядку № 260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в випадку, зокрема, невиходу на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.

Відповідно до абз.1 п.15 розділу XXXIV Порядку № 260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у п.2 цього розділу, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).

Спірним питанням межах цієї справи є правомірність наказу від 05.02.2025 №48 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини», прийнятого за наслідком проведеного службового розслідування, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

В матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про повідомлення позивача про факт притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Із пояснень позивача, викладених у позові, слідує, що про факт притягнення його до службової відповідальності він дізнався з листа Військової частини НОМЕР_2 від 23.07.2025 № 1555/3855 при з`ясуванні питання невиплати йому грошової винагороди відповідно до постанови КМУ від 11.02.2025 № 153, що не охоплюється предметом спору в цій справі.

Спірний наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності отриманий разом із листом відповідача від 16.08.2025 № 1553/10267 у відповідь на адвокатські запити представника позивача від 26.07.2025, від 05.08.2025, скарги від 11.08.2025 представником позивача, за його поясненнями, Новою поштою 05.09.2025 (скріншот з додатку Нової пошти додано до позову).

Докази про те, що позивачу могло стати відомо про спірний наказ раніше за 05.09.2025, відсутні.

До суду з цим позовом позивач звернувся 28.09.2025.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що строк звернення до суду позивачем не пропущено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції навів таке обгрунтування.

При вирішенні справи суд виходить із того, що підставою для застосування до військовослужбовця дисциплінарних стягнень є вчинення дисциплінарного проступку, а саме невиконання (неналежне виконання) службових обов`язків або порушення військової дисципліни. Прийняттю рішення про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, що проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Тобто, метою проведення службового розслідування є з`ясування обставини порушення, а за наслідками службового розслідування встановлюється наявність чи відсутність у діянні військовослужбовця складу дисциплінарного проступку, вирішується питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності, обрання виду дисциплінарного шляхом прийняття відповідного наказу.

До повноважень адміністративного суду належить відповідність прийнятого на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності ч.2 ст.2 КАС України, зокрема, чи прийняті (вчинені) суб`єктом владних повноважень дії (бездіяльність) та рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на наведених вище критеріях.

Суб`єкт владних повноважень, в свою чергу, повинен довести суду правомірність своїх дій, рішень належними, допустимими та достатніми доказами.

За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Щодо вчинення позивачем порушення дисципліни окружний суд зазначив таке.

Відповідно до зазначених матеріалів, службове розслідування призначено за фактом залишення позивачем 30.01.2025 військової частини НОМЕР_2 , оскільки позивач закінчив проходження ВЛК та 28.01.2025 був визнаний придатним до військової служби, про що зазначено у доповіді начальника медичної служби – начальника медичного пункту ВЧ НОМЕР_2 капітана ОСОБА_6 . Аналогічну доповідь надано командиром ВЧ НОМЕР_2 старшим лейтенантом ОСОБА_7 .

Виходячи з приписів ст.84 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі прийняття рішення про проведення службове розслідування, в ході його проведення мають бути уточнені причини і умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступень вини тощо.

Згідно з п.1 розділу ІV Порядку № 608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, зокрема, має право знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування та користуватись іншими правами, передбаченими Порядком; вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником).

При цьому, особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

Задля виконання таких обов`язків вказані особи, наділені такими правами, як: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, які були присутні під час вчинення правопорушення, яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; отримувати інформацію, пов`язану із службовим розслідуванням; проводити огляд місцевості, приміщення, предметів та документів, що стосуються службового розслідування, за результатами якого складати акт огляду.

Судом першої інстанції встановлено, що серед наявних в матеріалах судової справи документів службового розслідування відсутні докази ознайомлення позивача із матеріалами службового розслідування, із правами, якими він мав право користуватись в ході його проведення, відсутні докази повідомлення позивача про проведення службового розслідування та його результати, відсутні докази пропозиції позивачу надати пояснення у межах проведення службового розслідування, надати будь-які клопотання, в тому числі про опитування інших осіб (окрім начальника медичного пункту ВЧ НОМЕР_2 та командира ВЧ НОМЕР_2 ), які були присутні під час подій, що були визначені в доповіді від 30.01.2025 та 31.01.2025 як самовільне залишення позивачем військової частини. Більше того, під час проведення службового розслідування, відповідачем наведено номер телефону позивача, проте доказів намагання відібрати пояснення у позивача межах проведення службового розслідування за цим номером телефону у матеріалах справи відсутні.

Позивач заперечує факт обізнаності із проведенням службового розслідування, при цьому, відповідач у відзиві зазначає про відсутність, на його думку, обов`язку повідомляти військовослужбовця про початок службового розслідування шляхом ознайомлення з наказом про його призначення, відповідач не заперечує факт неознайомлення позивача із початком службового розслідування та із його результатами, ненадання пропозиції позивачу надати пояснення в ході його проведення тощо.

Більш того, з як встановлено місцевим судом, позивачу у наявність причинного зв`язку між правопорушення та його наслідками (п.2.4 службового розслідування) зазначено, що позивач без поважних причин понад 3 доби (з 29.02.2025 по дату складання акту №43 – 04.02.2025) не виконував свої обов`язки, у зв`язку з чим, відповідач вбачає у діях позивача ознаки злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 ККУ.

Згідно доповіді начальника медичної служби-начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_2 капітана медичної служби ОСОБА_6 від 30.01.2025, вх. №875 встановлено, що позивач 28.01.2025 закінчив проходження військово-лікарської комісії та отримав довідку військово-лікарської комісії від 28.01.2025, згідно якої позивач придатний до військової служби, проте позивач не повернувся до військової частини НОМЕР_2 станом на 30.01.2025.

Разом з тим, у матеріалах службового розслідування відсутні докази саме отримання позивачем довідки військово-лікарської комісії від 28.01.2025 у таку дату, більш того, відсутня сама довідка військово-лікарської комісії, яка могла б підтвердити дані обставини та дату видачі такої. Тобто, висновок службового розслідування ґрунтується на отриманій доповіді ОСОБА_6 без з`ясування всіх фактичних обставин справи.

Отже, на думку окружного суду, у зв`язку з прямуванням до лікувального закладу, подальшим проходженням військово-лікарської комісії/лікуванням, тощо, будь-які фактичні дані про самовільне залишення позивачем військової частини відсутні.

Суд першої інстанції вказав, що наведене свідчить про нездійснення під час службового розслідування дій, спрямованих на повне встановлення всіх обставин задля встановлення факту вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення у вигляді самовільного залишення військової частини. Окружний суд зазначив, що на підставі самого лише рапорту позивача могло бути притягнуто відповідальності без призначення проведення службового розслідування, а сам по собі факт призначення службового розслідування свідчить про необхідність додаткового встановлення обставин, з приводу яких його призначено.

При цьому, відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 15.07.2025 № 3720 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України від 15.07.2025 №1555/3720 солдат ОСОБА_1 зокрема у період з 01.03.2025 по 11.04.2025, з 15.04.2025 по 30.04.2025, з 08.05.2025 по 31.05.2025 вже брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави в: Донецька обл. у складі ВЧ НОМЕР_2 , проте навіть 01.03.2025 позивача не було ознайомлено із результатами службового розслідування, ознайомлення зі спірним наказом, та не з`ясовано причин несвоєчасного прибуття до військової частини.

З огляду на таке, місцевий суд дійшов висновку про наявність розбіжностей у матеріалах службового розслідування, що мають значення як для встановлення факту вчинення позивачем дисциплінарного порушення, так і для обрання заходу дисциплінарного стягнення.

Наведене свідчить про недоведення відповідачем того, що він під час проведення службового розслідування діяв з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, що є підставою для встановлення невідповідності спірного наказу про притягнення позивача до відповідальності вимогам частини другої статті 2 КАС України,

Суд першої інстанції підкреслив, що особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України.

Під час розгляду справи місцевим судом встановлено допущення відповідачем під час проведення службового розслідування таких порушень, що ставлять під сумнів правомірність його результатів: неповідомлення позивача із фактом проведення службового розслідування; порушення права позивача надати пояснення та клопотання в ході проведення службового розслідування; недодержання особами, які проводять службове розслідування, вимог щодо здійснення всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення, ступеня вини особи у його вчиненні, для реалізації чого їм надано право зокрема, запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, що вчинили порушення, інших військовослужбовців, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; наявність розбіжностей у матеріалах службового розслідування щодо обставин вчинення позивачем порушення; порушення строків проведення службового розслідування.

Оскільки під час розгляду справи окружний суд дійшов висновку про підтвердження матеріалами справи неповноти службового розслідування за фактом самовільного залишення позивачем військової частини та порушення встановлених строків його проведення, то наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 05.02.2025 № 48 “Про результати службового розслідування” в частині п. 2 (притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення "сувора догана") є протиправним, а тому підлягає скасуванню, а відповідні позові вимоги підлягають задоволенню.

Пунктом 4 спірного наказу, яким позивача позбавлено премії та додаткової винагороди за січень 2025 року і вказано не нараховувати та не виплачувати позивачу грошове забезпечення за весь період відсутності у військовій частині НОМЕР_2 , а саме з 29.01.2024 (що є очевидно обґрунтованим та фактично є опискою), то місцевий суд зазначив, що зазначений пункт наказу обумовлений притягненням позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення “сувора догана” за порушення позивачем дисципліни у вигляді самовільного залишення військової частини.

Враховуючи, що наказ командира Військової частини НОМЕР_2 №48 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення “сувора догана” скасовано в частині п. 3 через неповноту та несвоєчасність службового розслідування, то, відтак, зважаючи на недоведення факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку у вигляді самовільного залишення військової частини, наслідки у вигляді позбавлення позивача премії і додаткової винагороди за січень 2025 року та грошового забезпечення за січень 2025 року через притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності і накладення на нього дисциплінарного стягнення за вчинення такого проступку не мають бути застосовані, отже, п. 4 зазначеного наказу також підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції зауважив, що в п. 2 спірного наказу зазначено про висновки відповідача про факт самовільного залишення позивачем, знайшло своє підтвердження також є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Пункти 1, 6-7 наказу військової частини не порушують прав позивача, докази стягнення/відшкодування на користь держави неправомірно виплаченої грошової винагороди з позивача відсутні, відтак, окружний суд не вбачав підстав для їх скасування. Також місцевий суд вказав, що п.5 вже реалізований у часі шляхом подачі такого повідомлення 20.02.2025 №1555810 до ТУ ДБР у місті Краматорську.

Щодо вимог позивача про зобов`язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати та доплатити позивач щомісячну премію та додаткову винагороду, згідно з Постановою КМУ від 28.02.2022 №168 за січень 2025 року, в повному обсязі, суд першої інстанції зазначив наступне. Ухвалою від 08.12.2025 судом витребувано з відповідачів виписки про виплачене позивачу грошове забезпечення за квітень 2022 року. Вказані документи суду відповідачем не надано. Отже, документи, які б надавали можливість встановити складові грошового забезпечення, нараховані та виплачені позивачу у січень 2025 року в матеріалах справи відсутні.

В п. 4 наказу №48 командира Військової частини НОМЕР_2 йдеться про позбавлення позивача премії та додаткової винагороди за січень 2025 року.

З урахуванням наведеного та встановлення ст. 9 КАС України права суду вийти за межі позовних вимог з метою забезпечення ефективного захисту прав особи, окружний суд вважав за необхідне задовольнити вищенаведені позовні вимоги шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату позивачу щомісячної премію за січень 2025 року та додаткової винагороди, встановленої Постановою КМУ від 28.02.2022 №168, за січень 2025 року, утриманих з позивача в порядку реалізації п. 4 наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 05.02.2025 № 48.

Проте, з такими висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду.

В акті службового розслідування від 04.02.2025 (далі - Акт) визначено час, місце, спосіб вчинення правопорушення (п.2.2):

Згідно доповіді начальника медичної служби-начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_2 капітана медичної служби ОСОБА_5 від 30.01.2025 вх. №875 встановлено, що солдат ОСОБА_8 28.01.2025 закінчив проходження військово-лікарської комісії та отримав довідку військово-лікарської комісії, згідно якої солдат ОСОБА_9 придатний до військової служби, проте розвідник-навідник 1 розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_8 не повернувся до військової частини НОМЕР_2 станом на 30.01.2025.

Даний факт підтверджується доповіддю начальника медичної служби-начальника медичного пункту військової частий НОМЕР_2 капітана медичної служби ОСОБА_5 від 30.01.2025 вх. №875 та довідкою доповіддю від 31.01.2025 №1555/545.

Таким чином незаконне перебування солдата ОСОБА_1 поза межами військової частини НОМЕР_2 складає понад 3 (три) доби.

До суду першої інстанції 22.10.2025 відповідачем також додавалась довідка-доповідь командира військової частини НОМЕР_2 від 31.01.2025 №1555/545 як додаток до відзиву на позовну заяву (файл «тишенко службове розслідування.pdf).

Апеляційний суд вважає зазначених доказів достатнім підтвердженням факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку, тому відхиляє міркування з цього приводу, зазначені місцевим судом.

Більш того, у своїй позовній заяві позивач не спростовує факт самовільного залишення військової частини (місця несення служби), проте зазначає, що не розуміє суті правопорушення; що при виборі дисциплінарного стягнення не враховано ступеню тяжкості правопорушення та тієї обставини, що Позивач в молодому віці прибув для проходження військової служби.

Вимоги законодавства, які було порушено, зазначені в пункті 2.6 Акту:

В ході проведення розслідування встановлено факт порушення солдатом ОСОБА_10 статті 65 Конституції України, статей 1 та 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", статті 17 Закону України "Про оборону України", статей 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11, 12, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що виразилось у наступному: будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, солдат ОСОБА_11 , обіймаючи посаду розвідника-навідника 1 розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини НОМЕР_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, у порушення вимог статті 65 Конституції України, статей 1 та 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", статті 17 Закону України "Про оборону України", статей 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11, 12, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, з особистих мотивів та з метою ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, 29.01.2025 не повернувся до військової частини НОМЕР_2 поблизу населеного пункту ІНФОРМАЦІЯ_4 після проходження військово-лікарської комісії та проводив час на власний розсуд в період з 29.01.2025 по теперішній час та не пов`язуючи його з виконанням службових обов`язків та не вживаючи жодних заходів для повернений до місця служби в період з 29.01.2025 по теперішній час, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього. Також на дотримання вимог статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, солдат ОСОБА_8 не повідомив про все, що сталося своєму безпосередньому командиру.

Дії солдата ОСОБА_12 , розвідника-навідника І розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини НОМЕР_2 , містять ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 5 статті 407 Кримінального кодексу України, а саме самовільне залишення військової частини НОМЕР_2 без поважних причин понад 3 (три) доби, вчиненні в умовах воєнного стану.

Наявність причинного зв`язку між правопорушенням та його наслідками вказано в пункті 2.4 Акта:

Внаслідок правопорушення солдата ОСОБА_13 , розвідника- навідника 1 розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини НОМЕР_2 , відсутній на службі під час військового стану без поважних причин понад 3 (три) доби, посадові обов`язки та обов`язок військової служби не виконував з 29.01.2025 по теперішній час.

Умовами, що передували скоєнню правопорушення або спонукали до нього, є особиста недисциплінованість та безвідповідальне відношення до обов`язків військової служби солдата ОСОБА_13 (пункт 2.5 Акта).

За результатами проведеного службового розслідування фактів, які б свідчили про негативну попередню поведінку солдата ОСОБА_14 не встановлено (пункт 2.7 Акта), обставиною, яка обтяжує або пом`якшують ступінь відповідальності військовослужбовця, не встановлено (пункт 2.9 Акта).

Судом першої інстанції не враховано посилання в пункті 2.8 Акта на те, що заперечення, заяви та клопотання від солдата ОСОБА_14 , розвідника-навідника І розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини НОМЕР_2 відсутні, у зв`язку з тим, що станом на момент закінчення службового розслідування військовослужбовець не повернувся до військової частини.

Підсумовуючи, колегія суддів не вбачає порушень при проведенні службового розслідування, за результатами якого позивача правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності, та застосовано не найбільш суворе стягнення в рамках дискреційних повноважень відповідача.

Отже, підстав для задоволення позовних вимог і скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.02.2025 №48 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини» - не вбачається.

Враховуючи, що факт нез`явлення вчасно до військової частини НОМЕР_2 знайшов своє підтвердження, Позивача також правомірно позбавлено додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова 168): пунктом 4 оскаржуваного наказу визначено не виплачувати додаткову винагороду солдату ОСОБА_15 , передбачену Постановою №168 за січень 2025 року та за весь період самовільного залишення військової частини, включаючи місяць повернення, що відповідає вимогам Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцями Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим постановою Міністерством оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260).

Так, абзацом 2 пункту 15 розділу XXXIV Порядку №260 передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).

Так само, на підставі абзацу 2 пункту 5 розділу XVI Порядку №260 відповідачем правомірно позбавлено позивача щомісячної премії за січень 2025 року.

Цим абзацом передбачено, що військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.

Відтак, рішення про притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності та позбавлення частини грошового забезпечення є виваженим, відповідачем враховані конкретні обставини правопорушення, допущеного Позивачем, його характеристику та попередню поведінку.

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду – скасуванню, з ухваленням нової постанови про відмову в позові.

У зв`язку з відмовою позивачеві в задоволенні позовних вимог, понесені ним судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу йому не відшкодовуються.

Витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані зі сплатою судового збору, за діючим процесуальним законодавством відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 – задовольнити повністю.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі № 200/7479/25 – скасувати повністю.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Повне судове рішення – 30 липня 2026 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук