Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №200/9407/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року справа №200/9407/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 січня 2026 року (повне судове рішення складено 07 січня 2026 року) у справі № 200/9407/25 (суддя в І інстанції Логойда Т.В.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті та Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

30 листопада 2025 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) через свого представника (адвоката) звернулася до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому, з урахуванням уточненого позову, просила визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті від 07 жовтня 2025 року № 085044 про застосування адміністративно-господарського штрафу до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Також просила стягнути на її користь понесені нею судові витрати зі сплати судового збору та професійної правничої допомоги.

Позов обґрунтовувала тим, що оскаржена постанова не відповідає вимогам законодавства, оскільки на час виявлення порушення автомобіль, про який в ній йдеться, експлуатувався особою, з якою укладено договір оренди вказаного автомобіля та який є автомобільним перевізником.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року залучено до участі в справі в якості другого відповідача Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 січня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті від 07 жовтня 2025 року № 085044.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 здійснені нею документально підтверджені судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 (дев`яносто шість) коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Не погодившись з таким судовим рішенням, Державна служби України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті 29 серпня 2025 року на підставі відповідного направлення на проводилася рейдова перевірка за адресою: м. Харків, вул. Євгена Котляра, 11, був перевірений транспортний засіб марки Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Водієм надався тимчасовий реєстраційний талон на ТОВ «Бастранс», який відповідно до відмітки у ньому дійсний лише за наявності реєстраційного документа на транспортний засіб. Відтак, він не повинен братися до уваги для встановлення автомобільного перевізника.

В ході перевірки зазначеного транспортного засобу встановлено, що він належить позивачу та використовується нею у господарській діяльності.

На час проведення перевірки було встановлено: відсутність документу, що засвідчує сплату транспортних послуг; відсутність копії договору обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті пасажирів.

У зв`язку з виявленням такого порушення складено акт проведення рейдової перевірки, зі змістом якого водій ознайомлений, підписавши останній без зауважень; його копію отримав.

За результатами розгляду акту винесено постанову від 07 жовтня 2025 року № 085044 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Вважав, що діяв відповідно до вимог законодавства.

Щодо приналежності позивачу статусу «автомобільний перевізник», то у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності позивача зазначено: «49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення».

Пояснення позивача з підтверджуючими доказами, що вона у спірних відносинах не була автомобільним перевізником, до моменту винесення спірної постанови подані не були. Договір оренди транспортного засобу позивача не було надано посадовим особам Укртрансбезпеки ні під час перевірки (у водія він був відсутній або ним не пред`явлений), ні під час проведення розгляду акту перевірки.

Тому, за виявлені під час рейдової перевірки порушення вимог законодавства щодо позивача правомірно та у відповідності до вимог законодавства винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Крім того, позивач надала до суду поліс №230110954 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким страхувальником є ТОВ «Автобусні лінії України» (ідентифікаційний код 31864305). Відповідно до інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, директором вказаної юридичної особи є ОСОБА_1 - позивач у цій справі.

Представник позивачки надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Так, відповідач не врахував те, що під час проведення рейдової перевірки було встановлено, що фактичним власником транспортного засобу позивача з номерним знаком НОМЕР_1 є позивачка, а вказаний транспортний засіб використовується ТОВ «Бастранс» на підставі тимчасового реєстраційного талону. Такі обставини зафіксовані в акті рейдової перевірки.

Тому під час винесення оскарженої постанови відповідачем неправомірно не було враховано те, що позивач не здійснює самостійну господарську діяльність на цьому транспортному засобі, відповідно, не є автомобільним перевізником. А тому відповідальність за порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» до неї не може бути застосована.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.

Судом встановлено, що 01 травня 2025 року між ФОП ОСОБА_1 як орендодавцем та товариством з обмеженою відповідальністю «Бастранс» (далі - ТОВ «Бастранс») як орендарем укладено договір оренди № 10/05-25, предметом якого є транспортний засіб Mercedes-Benz Sprinter 319 CDI, держаний номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску - 2012, № кузова (шасі) - НОМЕР_2 , який належать позивачу на праві приватної власності. Термін дії договору оренди - до 01 травня 2028 року.

В той же день зазначений транспортний засіб передано орендарю, про що складено акт прийому-передачі об`єкта оренди від 01 травня 2025 року.

29 серпня 2025 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті, яке є територіальним органом Державної служби України з безпеки на транспорті без статусу юридичної особи (в подальшому реорганізовану у Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті), на підставі відповідного графіку та направлення на перевірку від 22 серпня 2025 року № ОНР 002319, у м. Харкові по вул. Котляра, 11, проводилася рейдова перевірка.

Вказані обставини не є спірними.

В цей день проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, що належить позивачу, за результатами якої складено акт від 29 серпня 2025 року № ОАР063588.

Вказаним актом встановлено, що 29 серпня 2025 року о 10 год. 50 хв. проведено перевірку транспортного засобу Mercedes-Benz, держаний номерний знак НОМЕР_1 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 від 08 травня 2025 року, водій - ОСОБА_2 , автомобільний перевізник - ТОВ «Бастранс», фактичний власник - ОСОБА_1 . Під час перевірки встановлено порушення ст.ст. 34, 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме при здійсненні нерегулярних перевезень пасажирів за маршрутом «Дніпро-Харків» на час перевірки у водія відсутні документи, на підставі яких виконуються дані перевезення, а саме документ, що засвідчує оплату транспортних послуг; також у водія відсутня копія договору обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті пасажирів, що передбачений п. 61 постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (перевезення пасажирів за відсутності на час проведення перевірки документів визначених ст. 39 цього Закону).

Акт перевірки підписаний водієм транспортного засобу (без зауважень).

Листом Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті від 17 вересня 2025 року № 82188/40/24-25 позивача запрошено на розгляд справи про порушення на 07 жовтня 2025 року з 9 год. 00 хв. до 10 год. 00 хв.

Лист направлено на адресу електронної пошти позивача soblira2024@ukr.net (що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) (підтверджується скріншотом екрана з електронної пошти відповідача).

При розгляді справи про порушення представник позивача присутній не був.

Постановою в.о. заступника начальника Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (начальника відділу державного контролю на наземному транспорті) від 07 жовтня 2025 року № 085044 про застосування адміністративно-господарського штрафу за результатом розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт за порушення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 вказаного Закону, на позивача накладено адміністративно-господарський штраф в розмірі 17 000 грн.

Постанова із супровідним листом від 08 жовтня 2025 року № 87840/40.1/24-25 направлена на адресу електронної пошти позивача soblira2024@ukr.net (підтверджується скріншотом екрана з електронної пошти відповідача).

При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Згідно з ч. 12 ст. 6 вказаного Закону державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частиною 4 ст. 6 вказаного Закону визначено, що реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється, зокрема через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті (п. 1 Положення).

Одним з основних завдань Укртрансбезпеки є здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті (пп. 3 п. 4 Положення).

Згідно з пп. 29 та 62 п. 5 вказаного Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8 Положення).

Відповідно до ч.ч. 14 та 21 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (п. 3 Порядку).

Пунктами 4 та 5 вказаного Порядку визначено, що рейдова перевірка проводиться на підставі направлення на рейдову перевірку

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно з п. 13 зазначеного Порядку у разі виявлення в ході рейдової перевірки транспортного засобу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 2 (далі - акт проведення перевірки).

У разі виявлення в ході рейдової перевірки порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових вантажів посадовою особою додатково складається акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів за формою згідно з додатком 3 або акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів за формою згідно з додатком 4.

Пунктом 16 вказаного Порядку визначено, що матеріали, складені за результатами рейдової перевірки, формуються у справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - справа про порушення) та розглядаються керівником або заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою автомобільного перевізника або його уповноваженої особи) протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно з п. 17 Порядку справа про порушення розглядається у присутності автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи.

Про час і місце розгляду справи про порушення автомобільному перевізнику або його уповноваженій особі повідомляється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня розгляду особисто під підпис чи шляхом надсилання повідомлення засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або на адресу електронної пошти (за наявності) з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру".

У разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі.

Верховний Суд, аналізуючи питання щодо повідомлення суб`єкта господарювання, в постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 820/4624/17 зазначив наступне:

48. З матеріалів справи встановлено, що повідомленням від 05.09.2017 № 4132 позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 12.09.2017.

49. Судом встановлено, що згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на Офіційному сайті «Укрпошта» копію повідомлення направлено на адресу позивача 05.09.2017, 07.09.2017 повідомлення надійшло до відділення зв`язку, проте не було вручено під час доставки.

50. Вказане свідчить, що позивач мав можливість отримати дане повідомлення з 07.09.2017, проте вказаним правом не скористався…

52. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомив позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, правомірно розглянув справу без її участі.».

Відповідно до п. 19 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567, за результатами розгляду справи про порушення керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", виносить постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за формою згідно з додатком 5.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про транспорт» нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначені документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Відповідно до вказаної статті Закону документами для нерегулярних пасажирських перевезень є:

для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

При винесенні оскарженої постанови суб`єктом владних повноважень не враховано те, що позивач не була автомобільним перевізником, так як на час проведення перевірки транспортний засіб на підставі відповідного договору оренди використовувався іншою особою - особою з якою укладено такий договір, що також відображено в акті проведення рейдової перевірки.

З огляду на наведене оскарженою постановою щодо позивача протиправно застосований адміністративно-господарський штраф, передбачений абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», який застосовується саме до автомобільних перевізників, до яких позивач в спірних правовідносинах не належала.

З огляду на наведене порушені права позивача підлягають захисту та відновленню шляхом задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу апеляційна скарга доводів не містить.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив також стягнути за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати на правову (правничу) допомогу в апеляційній інстанції.

На підтвердження понесених витрат надано до суду Додаткову угоду №2 до Договору про надання правової допомоги № 2/8 від 08.11.2025 та Акт № 15 наданих послуг до цього договору від 05.03.2026, в якому зазначено перелік та ціну наданих послуг:

- складання Відзиву на апеляційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду: час, витрачений адвокатом на надання послуги, 3 години; гонорар за надану послугу, 3000 грн;

- підготовка документів до подачі через Електронний суд, у тому числі: роздрукування примірників позовної заяви з додатками для сторін та сканування письмових доказів для додавання до позовної заяви, завіряння копій документів: час, витрачений адвокатом на надання послуги, 3 години; гонорар за надану послугу, 500 грн.

Апеляційний суд зазначає, що роздрукування примірників позовної заяви з додатками для сторін та сканування письмових доказів для додавання до позовної заяви, завіряння копій документів, не підтверджено матеріалами справи, тому ці витрати відшкодуванню не підлягають.

За змістом відзив на апеляційну скаргу повторює доводи, сформульовані стороною позивача у заявах по суті справи.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, положеннями частини 2 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст.134 КАС України).

Частинами 4, 5, 6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Апеляційний суд вважає, що заявлені витрати на правову допомогу, пов`язані з розглядом справи в апеляційній інстанції, з врахуванням характеру та складності справи і виконаної роботи та з огляду на принципи розумності та співмірності, підлягають частковому відшкодуванню в розмірі 1000 грн.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 січня 2026 року у справі № 200/9407/25 - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (адреса: 03150, м. Київ, просп. Антоновича, буд. 51, ЄДРПОУ 39816845) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати на правничу допомогу в апеляційній інстанції у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

Повне судове рішення - 30 липня 2026 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук