Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №757/28475/22-ц — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення плати за користування житлом

Дата: 29 липня 2026 р.

Справа: №757/28475/22-ц

Суддя: Желепа Оксана Василівна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року місто Київ.

Справа № 757/28475/22-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/824/6575/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Головуючого судді: Желепи О.В.,

суддів: Поліщук Н.В., Верланова С.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києвавід 1 грудня 2025 року (у складі судді Соколова О.М., повний текст рішення складено 06.10.2025 року)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА 1» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСББ "Ковпака 17" про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ

У жовтні 2022 року ТОВ «РАДА 1» (далі - позивач) звернулось до Печерського районного суду м. Києва із позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач) на користь ТОВ «РАДА 1», заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 32 925,45 грн., - основний борг, інфляційні нарахування - 7 097,66 грн., три відсотка річних - 899,88 грн. та судові витрати у розмірі 2 481,00 грн.

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 . Відповідач користується комунальними послугами, отримує в повному обсязі послуги з утримання будинку та прибудинкової території, які їй надаються, проте, по оплаті за спожиті послуги, утворилась заборгованість в сумі 32 925,45 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 1 грудня 2025 року - у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач засобами поштового зв`язку 26 грудня 2025 року подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Вказує, що представником заявника до позовної заяви приєднано копію довіреності, якою уповноважено його на представлення інтересів ТОВ «Рада 1» у суді та яку не завірено всупереч вимогам ст. 62 ЦПК України.

Зазначає, що представником позивача не зазначено місце знаходження оригіналів документів, долучених до позову, копій, а також на копіях відсутній підпис учасника справи з зазначенням дати посвідчення копії.

Вважає, що платіжні інструкції, надані позивачем, не підтверджують сплату судового збору, оскільки в призначенні платежу не зазначені ініціали відповідача.

Зазначає, що ТОВ «РАДА 1» просить стягнути заборгованість за надані послуги за період часу з 01.08.2020 року по 31.07.2022 року, проте, інформаційна довідка №169400363 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно де власником квартири АДРЕСА_1 зазначено Відповідача, датована 05 червням 2019 року, отже, інформації (достатніх та достовірних доказів) про належність квартири на праві власності Відповідачу на момент звернення до суду з позовом та в період розрахунку заборгованості матеріали справи не містять.

Вказує, що з пояснень голови правління ОСББ «Ковпака 17» ОСОБА_2 від 17.05.2023 року, вбачається, що загальних зборів у квітні 2020 року з метою затвердження в якості управляючої компанії будинку ТОВ «Рада 1» не проводилось. Примірник договору від 28.04.2020 року в нього відсутній. Зміст договору невідомий. Станом на 11.02.2022 року ТОВ -Рада 1» ніколи не була і не є управителем будинку. Судом оцінку пояснень голови правління ОСББ «Ковпака 17» ОСОБА_2 взагалі не надано.

Зазначає, що розрахунок заборгованості від 19.08.2022 року зроблений представником Позивача без зазначення повноважень для іншого власника ОСОБА_3 , а не для відповідача.

Вказує, що починаючи з січня 2022 року позивачем розмір щомісячного нарахування за послугу управління багатоквартирним будинком нараховано в сумі 7,22 грн/кв.м., тобто 7,22 грн.* 138.8 кв.м. загальної площі квартири відповідача = 1 002,14 грн. В той же час матеріали справи не містять обґрунтування підстав нарахування відповідачу плати за послугу управління багатоквартирним будинком, що перевищує тариф 6,28 грн. за метр квадратний площі, як і не містять посилання на відповідні докази, які б свідчили встановлення такого тарифу у спосіб визначений законом. Отже, позивач не мав права нараховувати відповідачу плату за послугу управління багатоквартирним будинком в 2022 році за тарифом 7,22 за м.кв.

Вважає, що позивачем взагалі без формування позовних вимог додано витрати: в січні 2020 року за кап.ремонт.ліфтів 480,39 грн. та у вересні 2021 року 8050 грн. за невідомі додаткові послуги. В той же час матеріали справи не містять обґрунтування підстав нарахування відповідачу плати за зазначені послуги, як і не містять посилання на відповідні докази, які б свідчили про їх надання у спосіб визначений законом.

Зазначає, що з наданої представником позивача ОСОБА_4 позовної заяви від 23.09.2022 року договір надано взагалі без Додатку№ 1 до нього та разом з прогалинами у Додатках №№2,3,4 до Договору.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.

9 березня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, якою просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Вказує, що в суді першої інстанції відповідач не оспорював і не заперечував право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , внаслідок чого суд не мав підстав сумніватись у факті належності зазначеної квартири відповідачці на праві власності. Водночас ОСОБА_1 до теперішнього часу є власницею квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Договір № УЖ/Р1-3/20/12/16 на надання житлово комунальних послуг від 20.12.2016 припиинив свою дію з дати набрання чинності Договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 28.04.2020, в силу вимог п. 3-1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIIІ «Про житлово-комунальні послуги».

Звертає увагу, що в судовому засіданні судом безпосередньо досліджувався оригінал Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 28.04.2020 з усіма додатками.

Зазначає, що Послуга з вивезення твердих побутових відходів, габаритних відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, утилізація, захоронення) відокремлена у платіжках і розраховується виходячи із кількості фактично проживаючих у квартирі осіб відповідно до фактичних обсягів накопичення побутових відходів.

Вказує, що стороною відповідача не надано суду доказів ненадання послуг позивачем або надання послуг неналежної якості, зокрема не надано актів претензій.

Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з інформаційною довідкою № 169400363 від 05.06.2019 року. Загальна площа квартири становить 138,8 кв.м.

Управителем, що обслуговує даний будинок, є ТОВ «РАДА 1», що підтверджується Актом про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, зареєстрованого за № 315 від 31 грудня 1999 року в Управлінні Держархбудконтролю м. Києва, а також Договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 28.04.2020 року.

На виконання вимог чинного законодавства України з метою врегулювання відносин між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір № УЖ/Р1-3/20/12/16 на надання житлово-комунальних послуг від 20 грудня 2016 року (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.2. Договору відповідач взяв на себе зобов`язання вносити передбачену Договором плату за послуги за один місяць до 20-го числа місяця, що передує розрахунковому. Зобов`язання, передбачене зазначеним положенням Договору, не виконується відповідачем належним чином.

З матеріалів справи також вбачається, що 28.04.2020 року між ТОВ «Рада-1» (управитель) та ОСББ «Ковпака 17» (співвласник) був укладений договір «Про надання послуги з управління багатоквартирним будинком», за умовами якого управитель зобов`язувався надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою АДРЕСА_2 , а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законом (п. 1 договору).

Пунктом 4 вказаного договору сторони визначили, що послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території. Послуга з управління включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території; виконання санітарно-технічних робіт; обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем); утримання ліфтів, тощо; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Послуга з управління надається відповідно до вимог до якості згідно з додатком 4 до цього договору, що є невід`ємною частиною.

Також, вказаним договором сторони погодили цей договір набирає чинності з 29.04.2020 року та укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього жодна і сторін договору не повідомить письмово іншій стороні про відмову від цього договору, він вважається продовженим на один рік (п.п. 28, 29 договору).

Пунктом 30 вищезазначеного договору визначено підстави припинення вказаного договору, а п.32 визначено, що у разі припинення дії договору не пізніше дня, що настає за днем припинення дії договору управитель передає новому управителю багатоквартирного будинку чи особі, уповноваженій співвласниками або об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку: наявну технічну документацію на такий будинок; інформацію про виконанні роботи з технічного обслуговування і ремонту конструктивних елементів багатоквартирного будинку та інженерних систем за строк дії договору, але не більше трьох останній років; інформацію про виникненні аварійних ситуацій і технічних несправностей у розрізі конструктивних елементів та інженерних систем за строк дії договору, але не більше трьох останній років; дані бухгалтерського обліку доходів та витрат на утримання багатоквартирного будинку за строк дії договору, мале не більше трьох останніх років; майно, передане управителю будинку за рішенням співвласників.

Відповідно до розрахунку наданого ТОВ «Рада 1» відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком, у зв`язку з чим у останнього утворилася заборгованість, яка станом на 31.08.2022 року становить 32925,45 грн.

Заперечуючи наявність боргу з обслуговування багатоквартирного будинку та не правильність поданого розрахунку, відповідач не надав суду жодних доказів того, що за спірний період послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території надавалися іншим управителем, а не позивачем, свого розрахунку, як і доказів оплати наданих послуг також не надав.

Судовим розглядом встановлено, що за період несплати відповідачем за житлово-комунальні послуги, від відповідача на адресу позивача не надходило жодних актів-претензій та заяв, що свідчить про те, що позивач надавав дані послуги належної якості, а відповідач їх споживав.

З огляду на вищевикладене суд першої інстанції вважав встановленим факт порушення прав позивача, тому дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги підлягають частковому задоволенню. Суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних з урахуванням заборони, визначеної постановою КМУ № 206, підлягають задоволенню за період з серпня 2020 року (зазначена позивачем дата початку розрахунку) по 23.02.2022 року включно, враховуючи, що Постановою КМУ встановлена пряма заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги на час введення воєнного стану в Україні.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.15 та ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтями 7, 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов`язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

В порядку п.2 ч.3 ст.4 Закону до повноважень органів місцевого самоврядування належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.

Статтею 10 зазначеного Закону визначено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до частини першої статті 12 Закону № 2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до статей 156, 162 ЖК України власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.

Статтею 68 ЖК України встановлено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 та від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблені правові висновки про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, де Велика Палата погодилася з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані такі послуги та не знайшла підстав для відступу від висновку Верховного Суду України у постанові від 20 квітня 2016 року при розгляді справи № 6-2951цс15 (пункти 19-20).

В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що відповідачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з інформаційної довідки № 169400363 від 05.06.2019 року. Загальна площа квартири становить 138,8 кв.м.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо ненадання позивачем належних доказів наявності у ОСОБА_1 права власності на квартиру у період набуття заборгованості, оскільки відповідач такі обставини у суді першої інстанції не заперечувала, доказів протилежного до суду не подавала, а тому у судів першої та апеляційної інстанції відсутні підстави для сумніву у тому факті, що відповідачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .

Управителем, який обслуговує будинок АДРЕСА_2 є ТОВ «Рада 1», що підтверджується Актом про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, зареєстрованого за №315 від 31 грудня 1999 року в Управлінні Держархбудконтролю м. Києва, а також договором «Про надання послуг з управління багатоквартирним будинком» від 28 квітня 2020 року.

Відповідно до п.п. 2, 3 Договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, управитель зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору. За цим договором для управління багатоквартирним будинком управителю передається частина функцій, повноважень та майна. Функції з повноваження а управління будинком, які не передаються управителю, а також здійснення управління майном, що не передається управителю, співвласник виконує самостійно.

Відповідно до положень ст. 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг. Самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.

Як убачається із положень п. 9 Договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, управитель має інші права та обов`язки, що передбачені законом або прямо випливають з цього договору.

Дійсно, згідно з пунктом «б» частини 1 статті 15 Закону України «Про відходи» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов`язані вносити в установленому порядку плату за користування послугами з вивезення побутових відходів.

Відповідно до статті 35-1 Закону України «Про відходи» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів укладають договори з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, здійснюють оплату послуг з поводження з побутовими відходами та забезпечують роздільне збирання побутових відходів.

Виконавця послуг з вивезення побутових відходів визначає орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виконавець послуг з вивезення побутових відходів укладає договори про надання послуг з поводження з побутовими відходами із споживачами.

Такі висновки відповідають висновкам, які викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.11.2019 у справі №646/834/17, що узгоджується із нормами законодавства чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, з аналізу чинного законодавства у сфері надання житлово-комунальних послуг не вбачається обов`язкової умови щодо розірвання укладених договорів між об`єднаннями співвласників багатоквартирного та підрядними організаціями щодо послуг з вивезення побутових відходів. Аналіз норм Закону України «Про відходи» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) містить обов`язкові умови щодо укладення власниками, наймачами або користувачами у тому числі орендарями, які є джерелами утворення побутових відходів, договорів з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, здійснюють оплату послуг з поводження з побутовими відходами та забезпечують роздільне збирання побутових відходів.

В той же час, зазначений закон не визначає обов`язку співвласників багатоквартирного будинку, які визначили самостійну форму організацію управління багатоквартирним будинком через управителя або індивідуально укласти договір з вивезення побутових відходів.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, ураховуючи наведене, беручи до уваги те, що матеріали справи не містять доказів недійсності укладених договорів, якими регулюється порядок управління багатоквартирним будинком, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем надано достатні докази на підтвердження того, що позивач є балансоутримувачем, який обслуговує будинок АДРЕСА_2 , у період часу, який досліджувався судом першої інстанції, та був виконавцем житлово-комунальних послуг, зокрема через підрядні організації, які надавались власникам квартир зазначеного будинку у зазначений період, в тому числі відповідачу, чого нею не спростовано і за які оплату не було ним внесено, тому доводи апелянта в цій частині судом апеляційної інстанції до уваги не беруться.

Відповідно до розрахунку наданого ТОВ «Рада 1» відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком, у зв`язку з чим у останнього утворилася заборгованість, яка станом на 31 липня 2022 року становить 32925, 45 грн.

Доводи апеляційної скарги, щодо наявності письмових пояснень третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСББ «Ковпака 17», про те, що жодних договорів між ТОВ «Рада 1» та ОСББ «Ковпака 17» не укладалось, загальних зборів ОСББ «Ковпака 17» у квітні 2020 року з метою затвердження в якості управителя будинку ТОВ «Рада 1» не проводилось, протоколу № 3 загальних зборів не складалось та рішень з цього приводу не приймалось, є безпідставними та суперечать доданим до цих пояснень листів, відповідно до якого на звернення голови ОСББ про передачу технічної документації на Будинок ТОВ «РАДА 1» повідомило, що останній є виконавцем послуг з утримання будинку та прибудинкових територій, та зобов`язана надавати такі послуги протягом усієї дії карантину та додатково на строк п`яти місяців з дня завершення такого карантину відповідно до Закону № 540-ІХ.

Заперечуючи наявність боргу з обслуговування багатоквартирного будинку та не правильність поданого розрахунку, відповідач не надав суду жодних доказів того, що за спірний період послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території надавалися іншим управителем, а не позивачем, свого розрахунку, як і доказів оплати наданих послуг також не надав.

З наведених вище підстав колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що ТОВ «Рада 1» є неналежним управителем багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 , в якій знаходиться її квартира.

Доводи апеляційної скарги в частині не доведення факту надання житлово-комунальних послуг, апеляційний суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Так, у відповідності зі ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг.

У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг.

За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).

Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача.

Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.

У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом.

Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п`яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).

Посилаючись на відсутність доказів надання їй комунальних послуг, відповідач не звернула увагу, що жодних претензій щодо їх не надання чи надання неналежної якості він позивачу не заявляла і доказів цьому суду не подавала.

Разом з тим апеляційний суд враховує доводи відповідача щодо зміни позивачем тарифу за оплату наданих послуг та зазначає наступне.

Позивач на обґрунтування розміру тарифів за послугу управління багатоквартирним будинком до позовної заяви додав: договір «Про надання послуги з управління багатоквартирним будинком» від 28 квітня 2020 року, в якому встановлено тариф у розмірі 6,28 грн. за 1 кв.м (п.10 договору). Таким чином, з травня 2020 року розмір щомісячного нарахування за послугу управління багатоквартирним будинком становило: 6,28 грн.*138,8 кв.м. загальної площі квартири відповідача = 871,66 грн.

Разом з тим у відповідності до наданого суду розрахунку заборгованості від 19 серпня 2022 року (а.с. 8) починаючи з січня 2022 року позивачем розмір тарифу щомісячного нарахування за послугу управління багатоквартирним будинком змінено на 7,22 грн., тобто 7,22 грн.* 138,8 кв.м. загальної площі квартири відповідача = 1 002,14 грн.

В той же час матеріали справи не містять обґрунтування підстав нарахування відповідачу плати за послугу управління багатоквартирним будинком, що перевищує тариф 6,28 грн. за метр квадратний площі, як і не містять посилання на відповідні докази, які б свідчили встановлення такого тарифу у спосіб визначений законом.

Отже, позивач не мав права нараховувати відповідачу плату за послугу управління багатоквартирним будинком в 2022 році за тарифом 7,22 за м.кв. площі.

На зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про задоволення позову в цій частині.

Оскільки апеляційним судом встановлено, що відповідачем не проводилась оплата за надані послуги з управління багатоквартирним будинком, наявні підстави для стягнення з ОСОБА_5 на користь позивача заборгованості за надані послуги за період з 01 серпня 2020 року по 31 липня 2022 року у розмірі 20 968,84 грн. (21 833,20 - (1 002,14 -871,66)*7).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних з урахуванням заборони, визначеної постановою КМУ № 206, підлягають задоволенню за період з серпня 2020 року (зазначена позивачем дата початку розрахунку) по 23.02.2022 року включно. Оскільки за вказаний період розрахунок проведений за погодженим тарифом, відсутні підстави для проведення перерахунку, відтак висновки суду першої інстанції у цій частині є вірними. Суд вірно стягнув інфляційну складову в сумі 6985 грн. 33 коп. і 3% річних 874 грн. 29 коп.

Апеляційний суд відхиляє доводи скарги про безпідставність нарахування заборгованості за послуги ремонту ліфта, оскільки забезпечення утримання ліфтів ТОВ «РАДА 1» передбачено п. 4 «Про надання послуги з управління багатоквартирним будинком» від 28 квітня 2020 року. Разом з тим колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо необґрунтованості нарахування 8 050 грн, які у розрахунку зазначені як додаткові послуги, між тим ані в позовній заяві, ані в наступних процесуальних документах позивачем не обґрунтовано таке нарахування та не роз`яснення суті такої послуги, відтак неможливо становити, чи передбачено зазначене Договором від 28.04.2020 року чи кошторисом. З огляду на зазначене апеляційний суд доходить висновку, що не існували правові підстави як для надання позивачем таких послуг, так і для нарахування плати за них, в даному випадку відповідачу, що виключає можливість задоволення позову в цій частині.

Посилання скаржника на те, що до матеріалів справи долучена квитанція про сплату судового збору із іншої справи, як на підставу скасування рішення суду, колегія суддів апеляційного суду не приймає до уваги, оскільки у справі, що розглядається, на момент постановлення оскаржуваного рішення суду, у суду першої інстанції не було жодних відомостей про вчинення відповідачем дій спрямованих на залишення позовної заяви без руху в частині сплати судового збору.

Крім того апеляційний суд враховує, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).

Інші доводи апеляційної скарги є формальними, законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову не спростовують, зводяться до незгоди із ухваленим рішенням за відсутності належних та обґрунтованих доводів щодо його незаконності, а тому колегія суддів їх відхилила за безпідставністю.

З огляду на те, що доводи апеляційної скарги частково знайшли підтвердження, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, висновки суду першої інстанції частково не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни судового рішення, шляхом зменшення стягуваної заборгованості до 29308,85 грн. (сума боргу з урахуванням зменшення за погодженим тарифом 20 968,84 грн. плюс інфляційна складова та три відсотки річних та витрати на ремонт ліфту)

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі позовної заяви ТОВ «Рада 1» сплатило судовий збір у розмірі 2 481,00 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (71.62%), а саме у розмірі 1 776,89 грн.

При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 3 706,60 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на її користь з позивача пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (28.38%), а саме у розмірі 1 051,93 грн.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Провівши взаєморозрахунок, щодо сплаченого судового збору за подачу позову та за подачу апеляційної скарги, пропорційно до задоволених вимог судовий збір з ОСОБА_1 на користь ТОВ «РАДА 1»підлягає стягненню у розмірі 724,95 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 1 грудня 2025 року змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА 1» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з 32925 грн. 45 коп до 29308 грн 85 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА 1» суму сплаченого судового збору в розмірі 724,95 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.В. Желепа

Судді Н.В. Поліщук

С.М. Верланов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua