Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №362/6619/25 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року місто Київ

Справа № 362/6619/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/12875/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О. В. (суддя-доповідач), суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2026 року про відмову в поновленні процесуального строку та повернення зустрічного позову (постановлено у складі судді Лебідь-Гавенко Г.М.)

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, визнання прав іпотекодержателя

ВСТАНОВИВ

У серпні 2025 року позивач звернувся до суду із цим позовом, у якому просить:

1) стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором позики від 30 серпня 2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименком Д.Б., реєстровий номер 1927 (з урахуванням змін, внесених Договором № 1 від 07 квітня 2017 року про внесення змін до договору позики, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Климентом Д.Б., реєстровий номер 182), за курсом продажу долару США Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на день виконання судового рішення у цій справі, а саме основну суму боргу в розмірі, що в еквіваленті становить 20 000 доларів США та 3 проценти річних в розмірі, що в еквіваленті становить 838,36 доларів США;

2) визнати ОСОБА_2 іпотекодержателем відповідно до Іпотечного договору від 30 серпня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименком Д.Б., реєстровий номер 1928 (з урахуванням змін, внесених Договором № 1 від 07 квітня 2017 року, про внесення змін до договору позики, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Климентом Д.Б., реєстровий номер 183), укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на забезпечення виконання зобов`язань за Договором позики від 30 серпня 2016 року, щодо нерухомого майна: домоволодіння загальною площею 213,3 кв.м., житловою площею 98,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1012667532241; земельної ділянки площею 0.1499 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3221484004:05:010:0042, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1012673332214,яке на праві власності належить ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Крушинківською сільською радою 14 жовтня 2009 року, та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 663555, виданого Васильківським райвідділом земельних ресурсів Київської області 14 січня 2009 року.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання (т.1 а.с.115-117).

02 березня 2026 року поштою від ОСОБА_1 до суду надійшов зустрічний позов до ОСОБА_2 про стягнення завданих збитків, у якому вона просить поновити процесуальний строк для подачі зустрічного позову по справі, стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдані збиткі у сумі 1 162 690,58 грн (т. 2 а.с. 1-6).

23 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» до суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надійшло клопотання у якому він просив з метою справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення справи з метою ефективного захисту порушених прав відповідачки, для виконання визначених ч. 1 ст. 189 ЦПК України завдань підготовчого провадження: 1) поновити процесуальний строк для подачі зустрічного позову по справі; 2) відкрити провадження за зустрічним позовом у справі.

Клопотання обґрунтовував тим, що обидва позови є взаємопов`язаними і спільний їх розгляд є доцільним, оскільки, вони виникають із правовідносин що стосуються наявності чи відсутності заборгованості за договором позики, і як наслідок наявності підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому, при задоволенні зустрічного позову виключається повністю можливість задоволення первісного позову. Зокрема, у зустрічному позові відповідачка посилається, що вона отримала менше коштів, зокрема 18 000 доларів США, сплатила 7 200 доларів США, тому фактичний залишок від отриманої позики склав 10 200 доларів США. При цьому, у зв`язку з незаконними діями позивача за первісним позовом по відношенню до предмета іпотеки їй було нанесено збитків на суму 1 162 690,58 грн. Таким чином, з урахуванням зарахування однорідних зустрічних вимог позивач за первісним позовом станом на сьогоднішній день фактично їй винен грошові кошти у сумі понад 700 тис. грн, а тому ці обставини виключають можливість задоволення первісного позову.

Водночас відповідачка копію ухвали про відкриття провадження не отримувала, а ознайомилася з її текстом через адвоката, який ознайомився із ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2025 року про відкриття провадження у справі в мережі інтернет на сайті ЄДРСР. Разом з тим, наразі справа перебуває на стадії підготовчого провадження. Підготовче засідання декілька разів відкладалось, у тому числі у зв`язку із неявкою позивача. Завдання підготовчого провадження не виконані у повному (т. 2 а.с.9-11).

Васильківський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 04 травня 2026 року:

- відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 23 квітня 2026 року про поновлення процесуального строку для звернення до суду з зустрічною позовною заявою;

- зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заданих збитків повернув позивачу;

- роз`яснив позивачу за зустрічним позовом право звернутися зі вказаним позовом у загальному порядку;

- копію зустрічної позовної заяви долучив до матеріалів справи.

Не погодившись із такою ухвалою, ОСОБА_1 27 травня 2026 року подала засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою поновити процесуальний строк для подачі зустрічного позову та відкрити провадження за зустрічним позовом.

Апеляційна скарга обґрунтована тими самими мотивами, що і клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 від 23 квітня 2026 року.

Київський апеляційний суд ухвалою від 18 червня 2026 року відкрив апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, встановив учасникам справи 5-ти денний строк з моменту отримання ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Науменко К.С. проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечила, просила їх відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін як законну та обґрунтовану.

Київський апеляційний суд ухвалою від 27 липня 2026 року справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За правилами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, а також матеріали справи у необхідних межах, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає зміні або скасуванню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам закону оскаржувана ухвала відповідає враховуючи таке.

Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, у цьому випадку норм ЦПК України.

Право на пред`явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним; подаючи зустрічну позовну заяву, заявник повинен дотримуватись вимог ЦПК України щодо її подання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 49 ЦПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ст. 120 ЦПК України).

За приписами ч. 1, 2 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175і 177 цього Кодексу.

До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (стаття 194 ЦПК України).

Отже, зустрічна позовна заява, подана до суду поза межами строку для подання відзиву, підлягає поверненню судом заявнику.

Відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 123 ЦПК України).

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події (ч. 4 ст. 124 ЦПК України).

Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Оскаржувана ухвала суду суд першої інстанції мотивована так:

- як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 067022587800, копію ухвали про відкриття провадження у справі ОСОБА_1 отримала 29.10.2025, що підтверджується її особистим підписом (т.1 а.с.126);

- відповідно до відповіді № 34068354 від 27.04.2026 на запит про отримання інформації про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС ОСОБА_1 має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС. Дата реєстрації: 15.09.2025 08:48» (т. 2 а.с.19);

- як вбачається із довідки про доставку електронного документу ухвалу про відкриття провадження у справі від 07.10.2025 ОСОБА_1 в її електронний кабінет доставлено 13.10.2025 22:00:11 (т. 1 а.с.124);

- п`ятнадцятиденний строк, визначений законом для подачі зустрічного позову розпочався 30.10.2025 та закінчився 13.11.2025;

- 13.11.2025 ОСОБА_1 особисто через пошту направлено до суду відзив на позовну заяву, що підтверджується поштовим відправленням (т.1 а.с.154-156);

- 02.12.2025 ОСОБА_1 подала до суду клопотання про відкладення підготовчого судового засідання (т. 1 а.с.200);

- 11.12.2025 ОСОБА_1 особисто через пошту направлено до суду заперечення на відповідь на відзив (т. 1 а.с.223);

- 19.02.2026 ОСОБА_1 подала до суду клопотання про відкладення підготовчого судового засідання та повідомила суд, що має намір подати зустрічний позов до ОСОБА_2 (т. 1 а.с.230-231);

- тільки 27.02.2026 поштою відправила зустрічну позовну заяву, яку суд отримав 02.03.2026, що підтверджується поштовим відправленням (т.2 а.с.8).

- неможливість подання відповідачем зустрічного позову у визначений законом строк у зв`язку з тим, що відповідачка копію ухвали про відкриття провадження не отримувала, а ознайомилася з її текстом через адвоката, який ознайомився із ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2025 року про відкриття провадження у справі в мережі інтернет на сайті ЄДРСР, спростовуються дослідженими матеріалами справи, що навпаки підтверджують про отримання відповідачкою ухвали про відкриття провадження по справі в її електронний кабінеті 13.10.2025, а поштою отримано 29.10.2025 та подання нею відзиву на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив, а тому не можуть бути підставою для поновлення процесуального строку, який був пропущений відповідачем з поважних причин;

- на думку суду, відповідачем не наведено поважних причин, які б унеможливили його звернення до суду з зустрічним позовом в межах установленого ЦПК України строку, а обставини, на які вона посилається, не свідчать про існування будь-яких перешкод у реалізації нею свого права на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів. Крім того, будь-яких інших обставин щодо поважності причин пропуску процесуального строку, відповідачем не наведено. Таким чином, суд, враховуючи відсутність будь-яких об`єктивних перешкод у своєчасному зверненні до суду з відповідним зустрічним позовом, тривалість пропущеного строку та недоведеність добросовісності дій позивача (відповідача за первісним позовом), спрямованих на звернення до суду у встановлені законом строки, дійшов висновку, що ОСОБА_1 не навела поважних причин пропуску строку звернення до суду, які б унеможливлювали і не залежали б від її волі своєчасно звернутись за судовим захистом. З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду з зустрічним позовом, а причини його пропуску, наведені нею у заяві про поновлення процесуального строку є неповажними, у зв`язку з чим суддя приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку.

Колегія суддів повністю погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають установленим обставинам справи, зроблені у відповідності до норм матеріального права та з дотримання норм процесуального права враховуючи таке.

При цьому колегія суддів ураховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (п. 30 рішення ЄСПЛ у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 27 вересня 2001 року).

Доводи апеляційної скарги за своїм змістом є ідентичними доводам, викладеним у клопотанні представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 від 23 квітня 2026 року про поновлення процесуального строку для подання зустрічного позову. Ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, їм надано належну правову оцінку, а в апеляційній скарзі не наведено нових обставин чи доказів, які б спростовували висновки суду або свідчили про наявність об`єктивних і непереборних перешкод для своєчасного вчинення відповідної процесуальної дії.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі та встановлено відповідачці строк для подання відзиву на позовну заяву.

Копію цієї ухвали було доставлено до зареєстрованого електронного кабінету ОСОБА_1 13 жовтня 2025 року, а 29 жовтня 2025 року вручено їй також засобами поштового зв`язку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з особистим підписом адресата.

Отже, твердження апелянтки про те, що вона не отримувала копії ухвали про відкриття провадження, а про її зміст дізналася лише через адвоката з Єдиного державного реєстру судових рішень, безпосередньо спростовується наявними у справі доказами.

При цьому навіть у разі обчислення процесуального строку з пізнішої дати вручення ухвали - 29 жовтня 2025 року - останнім днем установленого строку для подання відзиву, а відповідно і зустрічного позову, було 13 листопада 2025 року.

Матеріали справи свідчать, що саме 13 листопада 2025 року ОСОБА_1 особисто направила до суду відзив на первісний позов. Надалі вона також брала активну участь у справі, зокрема 02 грудня 2025 року подала клопотання про відкладення підготовчого засідання, а 11 грудня 2025 року - заперечення на відповідь на відзив.

Наведені обставини підтверджують не лише належну обізнаність відповідачки про відкриття провадження у справі, зміст заявлених до неї вимог та встановлені судом процесуальні строки, а й відсутність будь-яких перешкод для реалізації нею процесуальних прав.

Водночас лише 19 лютого 2026 року, тобто більш ніж через три місяці після закінчення встановленого строку, ОСОБА_1 повідомила суд про намір подати зустрічний позов, а саму зустрічну позовну заяву направила поштою 27 лютого 2026 року, унаслідок чого вона надійшла до суду 02 березня 2026 року.

ОСОБА_1 не зазначила, які саме обставини унеможливлювали підготовку та подання зустрічного позову в межах строку для подання відзиву, а також не надано доказів того, що причини пропуску цього строку виникли незалежно від її волі, мали об`єктивний і непереборний характер та існували протягом усього відповідного періоду.

Обставини, на яких ґрунтується зустрічний позов, зокрема щодо фактично отриманої суми позики, здійснених відповідачкою платежів, стану розрахунків між сторонами та заподіяння їй збитків унаслідок дій позивача щодо предмета іпотеки, за своїм характером стосуються безпосередньо правовідносин сторін. Проте ОСОБА_1 не довела, що такі обставини стали їй відомі лише після закінчення строку для подання відзиву або що необхідні для формування зустрічних вимог відомості чи докази об`єктивно не могли бути отримані нею раніше.

Саме по собі посилання на взаємопов`язаність первісного і зустрічного позовів та доцільність їх спільного розгляду не свідчить про поважність причин пропуску процесуального строку.

Взаємопов`язаність позовів і можливість повного чи часткового виключення задоволення первісного позову внаслідок задоволення зустрічного є передбаченими частиною другою статті 193 ЦПК України умовами прийняття зустрічного позову до спільного розгляду. Однак перевірка цих умов не усуває обов`язку відповідача дотриматися встановленого частиною першою статті 193 ЦПК України строку для його пред`явлення.

Колегія суддів також враховує, що поновлення процесуального строку не може ґрунтуватися лише на суб`єктивному бажанні особи реалізувати процесуальне право після закінчення передбаченого законом строку. Поважними можуть визнаватися лише такі причини, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення учасника справи та фактично унеможливлювали своєчасне вчинення процесуальної дії.

Натомість установлені у справі обставини свідчать, що відповідачка була обізнана про розгляд справи, своєчасно отримала ухвалу про відкриття провадження, подала у встановлений строк відзив, надалі подавала інші процесуальні документи, однак зустрічний позов пред`явила лише після значного спливу встановленого строку. Така поведінка не підтверджує наявності незалежних від неї обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню із зустрічним позовом, а є наслідком несвоєчасного розпорядження належними їй процесуальними правами.

Верховний Суд у постанові від 20 липня 2022 року у справі № 237/3566/17 зазначив, що право на пред`явлення зустрічного позову не є абсолютним, а особа, яка має намір ним скористатися, повинна дотримуватися встановленого ЦПК України порядку і строку його подання. Подання зустрічного позову за межами строку для подання відзиву за відсутності підстав для його поновлення має наслідком повернення такого позову.

При цьому повернення зустрічної позовної заяви не позбавляє ОСОБА_1 права пред`явити відповідні вимоги до ОСОБА_2 шляхом подання самостійного позову в загальному порядку, що було роз`яснено судом першої інстанції, а тому оскаржувана ухвала не обмежує права відповідачки на доступ до суду, а є лише передбаченим процесуальним законом наслідком недотримання встановленого порядку реалізації права на пред`явлення зустрічного позову.

З огляду на викладене суд першої інстанції правильно врахував усі істотні обставини, дослідив докази вручення відповідачці ухвали про відкриття провадження, її подальшу процесуальну поведінку, тривалість пропущеного строку та зміст наведених нею причин і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність поважних причин для поновлення процесуального строку.

Доводи апеляційної скарги зводяться до повторного викладення обставин, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, не спростовують установлених ним фактів та не свідчать про неправильне застосування норм процесуального права, а тому не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 49, 193, 374, 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2026 року про відмову в поновленні процесуального строку та повернення зустрічного позову - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів.

Суддя-доповідач О.В. Желепа

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова