Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №369/6185/25 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року місто Київ

Справа № 369/6185/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/13072/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Желепи О.В., суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Федоровим Антоном Павловичем, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 квітня 2026 року (у складі судді Пінкевич Н.С., повне рішення складено 01 квітня 2026 року)

у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2025 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулося до суду із цим позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 відшкодування шкоди в порядку регресу, пов`язаної з регламентною виплатою, у розмірі 93 400 грн, витрати на визначення розміру шкоди у розмірі 2 050 грн та судовий збір у розмірі 3 028 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 06 липня 2024 року в селищі Немішаєве сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ 2101», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «SUBARU OUTBACK», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , унаслідок якої транспортні засоби були пошкоджені.

Постановою Бородянського районного суду Київської області від 06 серпня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на час ДТП застрахована не була. 10 липня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про здійснення регламентної виплати.

Згідно зі звітом № 27/07/2024 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «SUBARU OUTBACK», державний номерний знак НОМЕР_2 , розмір такого збитку становив 106 192,68 грн.

На підставі наказу про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих МТСБУ здійснило ОСОБА_2 регламентну виплату в розмірі 93 400 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 942589 від 07 листопада 2024 року. Крім того, позивач сплатив 2 050 грн за послуги зі збору документів та визначення розміру шкоди, що підтверджується платіжною інструкцією № 924254 від 02 серпня 2024 року.

Посилаючись на те, що після здійснення регламентної виплати до МТСБУ перейшло право зворотної вимоги до винної особи, яка не застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, позивач просив задовольнити позов.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 01 квітня 2026 року позов задовольнив.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь МТСБУ відшкодування шкоди в порядку регресу, пов`язаної з регламентною виплатою, у розмірі 93 400 грн, вартість послуг з визначення розміру шкоди у розмірі 2 050 грн та судовий збір у розмірі 3 028 грн.

Суд першої інстанції виходив із того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП встановлена постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, його цивільно-правова відповідальність на час ДТП не була застрахована, МТСБУ здійснило потерпілому регламентну виплату, а тому набуло право регресної вимоги до відповідача. Належність пошкодженого автомобіля ОСОБА_2 , розмір завданого збитку та факт понесення МТСБУ витрат на його визначення доведено належними й допустимими доказами. Звіт № 27/07/2024 складений суб`єктом оціночної діяльності в межах його повноважень, а відповідач не подав альтернативного розрахунку, рецензії на звіт чи іншого доказу, який би спростовував визначений оцінювачем розмір шкоди, та не заявляв клопотання про призначення судової експертизи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1 через представника - адвоката Федорова А.П. 05 червня 2026 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини, які мають значення для справи, порушив установлений ЦПК України порядок подання та прийняття доказів, неналежно дослідив їх, а також неправильно застосував норми матеріального права й положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Зазначає, що разом із позовною заявою МТСБУ не подало копію свідоцтва про реєстрацію автомобіля «SUBARU OUTBACK», а тому на час відкриття провадження у справі не підтвердило належність цього транспортного засобу ОСОБА_2 та виникнення в МТСБУ права регресної вимоги.

Вказує, що відзив на позовну заяву був отриманий позивачем 29 серпня 2025 року, а встановлений судом п`ятиденний строк для подання відповіді на відзив закінчився 03 вересня 2025 року. Натомість відповідь на відзив разом із копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та додатковими матеріалами до звіту подано 09 вересня 2025 року без заяви про поновлення процесуального строку та без обґрунтування неможливості подати ці докази своєчасно, а тому суд не мав права брати такі докази до уваги з огляду на частину восьму статті 83 ЦПК України.

Стверджує, що МТСБУ не довело належного виклику ОСОБА_1 для участі в огляді пошкодженого автомобіля, оскільки доданий до відповіді на відзив знімок екрана листування в месенджері «Viber» не підтверджує вручення чи прочитання повідомлення, а такий спосіб виклику не передбачений пунктом 5.2 Методики, який визначає вручення виклику під розписку або направлення телеграми з повідомленням про вручення. Неповідомлення відповідача позбавило його можливості бути присутнім під час огляду, заявляти зауваження щодо характеру та обсягу пошкоджень і контролювати вихідні дані, використані оцінювачем.

Заперечує належність і достовірність звіту № 27/07/2024, оскільки до позовної заяви було долучено лише неповну копію звіту без фотознімків, протоколу огляду та інших зазначених у ньому додатків. Через це листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях № 932-04-331 від 21 серпня 2025 року повідомлено про неможливість рецензування наданої копії звіту через відсутність додатків.

Наголошує, що повний примірник звіту з додатками подано лише 09 вересня 2025 року із пропуском процесуального строку, а тому суд першої інстанції не мав права враховувати ні неповну копію звіту, подану разом із позовом, ні його додатки, подані пізніше.

Вказує на низку змістовних недоліків звіту, зокрема, у протоколі огляду не зазначено відомостей про раніше наявні пошкодження та проведені ремонти, не наведено повних даних про спеціальність і стаж оцінювача, належно не визначено мету й підставу оцінки та не долучено документи, які підтверджували б фактичну вартість відновлювального ремонту на спеціалізованій станції технічного обслуговування.

Звертає увагу, що датою оцінки у звіті зазначено 16 липня 2024 року, тоді як ремонтна калькуляція сформована 17 липня 2024 року, а сам звіт складено 18 липня 2024 року, що свідчить про внутрішню суперечність документа.

Вважає неправомірним використання програмного забезпечення «AudaNet», оскільки воно прямо не зазначене у додатку 6 до Методики як рекомендоване інформаційне джерело, а доказів наявності в оцінювача правових підстав для використання цього програмного продукту до матеріалів справи не подано.

Також заперечує обґрунтованість переліку ремонтних операцій, заміни окремих деталей замість їх ремонту, кількості нормо-годин, вартості ремонтних робіт, матеріалів та складників, оскільки оцінювач не послався на нормативну документацію виробника, не обґрунтував технічну чи економічну недоцільність ремонту окремих деталей та безпідставно застосував усереднені регіональні показники вартості робіт.

Вважає, що наведені недоліки є очевидними та не потребують спеціальних знань для їх установлення, а тому відсутність клопотання відповідача про призначення судової експертизи не звільняла суд від обов`язку критично оцінити звіт і відхилити його як неналежний доказ.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Представник МТСБУ - Огнев`юк Я.В. 13 липня 2026 року подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Зазначає, що право регресної вимоги МТСБУ виникло в силу закону після здійснення регламентної виплати потерпілому, а не внаслідок подання до суду певного документа. Належність автомобіля ОСОБА_2 підтверджувалася не лише свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, а й повідомленням про ДТП, довідкою № 1 від 06 листопада 2024 року та іншими документами, поданими разом із позовом. Копію свідоцтва подано з відповіддю на відзив саме у відповідь на вперше заявлене відповідачем заперечення.

Вказує, що Методика не встановлює безумовного обов`язку викликати всіх учасників ДТП на огляд пошкодженого транспортного засобу, оскільки пункт 5.2 передбачає такий виклик лише «у разі потреби». Водночас оцінювач здійснив спробу повідомити відповідача за належним номером телефону через месенджер «Viber». Скаржник не довів, що його відсутність під час огляду вплинула на перелік зафіксованих пошкоджень або правильність розрахунку.

Заперечує твердження про неповноту звіту та зазначає, що повний звіт містить фотознімки пошкодженого транспортного засобу, відомості про оцінювача й документи на підтвердження його кваліфікації, протокол огляду та ремонтну калькуляцію. Подання разом із позовом засвідченого витягу зі звіту відповідало частині другій статті 95 ЦПК України, а подані надалі матеріали лише доповнили та конкретизували вже наявний письмовий доказ.

Щодо програмного забезпечення «AudaNet» зазначає, що воно є складовою програмного комплексу «Audatex», який рекомендовано для використання в автотоварознавчих дослідженнях, а додаток 6 до Методики не містить вичерпного переліку допустимих джерел і програмних продуктів.

Вказує, що дата оцінки, дата формування ремонтної калькуляції та дата складення звіту відображають послідовні етапи виконання оцінки, а скаржник не надав рецензії на повний звіт, альтернативної оцінки, висновку експерта чи інших доказів, які б підтверджували неправильність конкретних розрахунків або менший розмір завданої шкоди.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

06.07.2024 в смт. Немішаєве відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки "ВАЗ 2101", днз НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу "SUBARU OUTBACK" днз НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Постановою Бородянського районного суду Київської області від 06.08.2024 винним у ДТП визнано ОСОБА_1 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали пошкодження.

Згідно Звіту №27/07/2024 вартість збитку нанесеного власнику пошкодженого транспортного засобу "SUBARU OUTBACK" днз НОМЕР_2 складає 106 192,68 грн.

На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність транспортного засобу ОСОБА_2 була застрахована в ПРАТ "СК "ГРАВЕ Україна", що підтверджується полісом серії НОМЕР_3 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

На підставі Наказу про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілому- водію транспортного засобу "SUBARU OUTBACK" днз НОМЕР_2 ОСОБА_2 сумі 93 400,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №942589 від 07.11.2024.

Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована, а, відтак, власник пошкодженого автомобіля звернувся з повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди та з заявою про виплату належного відшкодування до МТСБУ.

До шкоди, виплаченої власнику пошкодженого транспортного засобу, МТСБУ включило витрати на збір документів та визначення розміру шкоди в розмірі 2050,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №924254 від 02.08.2024.

Матеріали справи містять свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу "SUBARU OUTBACK" днз НОМЕР_2 , яке відповідно до вимог чинного законодавства є належним та допустимим доказом, що підтверджує право володіння та користування зазначеним транспортним засобом.

Будь-яких належних і допустимих доказів, які б спростовували належність вказаного автомобіля ОСОБА_2 або свідчили про іншу особу як власника чи законного володільця транспортного засобу на момент ДТП, відповідачем суду не подано.

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді-доповідача Желепи О. В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення зміні чи скасуванню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ціна позову у цій справі становить 88 000 грн, що є меншим за тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2026 рік, тому справа переглядається у порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи.

За приписами частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення відповідає цим вимогам закону враховуючи таке.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1961-IV), МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Підпунктом 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону № 1961-IV було передбачено право МТСБУ після сплати страхового відшкодування подати регресний позов до власника або водія транспортного засобу, який спричинив ДТП та не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Отже, для задоволення заявленої МТСБУ регресної вимоги підлягали встановленню факт заподіяння шкоди відповідачем, відсутність чинного договору обов`язкового страхування його цивільно-правової відповідальності, здійснення МТСБУ регламентної виплати особі, майну якої заподіяно шкоду, та розмір такої виплати.

У цій справі факт дорожньо-транспортної пригоди, її вчинення ОСОБА_1 , пошкодження автомобіля «SUBARU OUTBACK», відсутність у відповідача чинного поліса обов`язкового страхування та здійснення МТСБУ регламентної виплати у розмірі 93 400 грн належними доказами підтверджені й по суті скаржником не оскаржуються та не спростовані.

Постанова Бородянського районного суду Київської області від 06 серпня 2024 року, яка набрала законної сили, відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України є обов`язковою для суду в питанні, чи мали місце дії ОСОБА_1 , що спричинили ДТП, та чи вчинені вони цією особою. Платіжна інструкція № 942589 від 07 листопада 2024 року підтверджує фактичне виконання МТСБУ обов`язку з регламентної виплати.

Таким чином, право МТСБУ на регрес виникло безпосередньо на підставі статті 1191 ЦК України та підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону № 1961-IV унаслідок здійснення регламентної виплати. Подання або неподання копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу одночасно з позовною заявою саме по собі не створює і не припиняє цього матеріального права.

Щодо подання копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та інших доказів із відповіддю на відзив

Відповідно до частин першої-третьої статті 83 ЦПК України учасники справи подають докази безпосередньо до суду, а позивач повинен подати докази разом із позовною заявою. Частина восьма цієї статті передбачає, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа обґрунтувала неможливість їх подання з причин, що не залежали від неї.

Колегія суддів погоджується із тим, що процесуальні строки та встановлена законом послідовність обміну заявами по суті справи мають забезпечувати передбачуваність розгляду, рівність сторін і можливість кожного учасника завчасно ознайомитися з доказами іншої сторони. Завдання цивільного судочинства, визначене статтею 2 ЦПК України, не скасовує обов`язку учасників дотримуватися процесуальних правил, а суд не вправі довільно ігнорувати приписи статті 83 ЦПК України.

Водночас не кожне відхилення від установленого порядку подання доказів є самостійною та безумовною підставою для скасування правильного по суті рішення. Відповідно до частини другої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише тоді, коли це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Із матеріалів справи вбачається, що заперечення щодо відсутності доказу належності пошкодженого автомобіля ОСОБА_2 відповідач уперше сформулював у відзиві на позовну заяву від 27 серпня 2025 року. Реагуючи на це заперечення, МТСБУ разом із відповіддю на відзив подало копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Хоча відповідь на відзив була подана після закінчення встановленого судом п`ятиденного строку, прийняття цього документа не позбавило відповідача можливості реалізувати процесуальні права та не порушило принципу змагальності, оскільки 16 вересня 2025 року представник ОСОБА_1 подав заперечення на відповідь на відзив, у яких виклав свою позицію щодо долучених документів. Отже, відповідач був ознайомлений із доказом, мав можливість поставити під сумнів його зміст, допустимість та доказове значення і фактично такою можливістю скористався.

При цьому скаржник не стверджує, що свідоцтво є підробленим, містить недостовірні відомості або що автомобіль на час ДТП належав іншій особі, а належність автомобіля ОСОБА_2 узгоджується також із повідомленням про ДТП, заявою про регламентну виплату, довідкою № 1 від 06 листопада 2024 року та сукупністю документів, на підставі яких МТСБУ врегулювало страховий випадок і здійснило виплату саме ОСОБА_2 .

Тому навіть якщо визнати, що місцевий суд мав окремо мотивувати прийняття копії свідоцтва, поданої із простроченою відповіддю на відзив, та вирішити питання про поновлення відповідного строку, цей недолік не призвів до встановлення неправдивої обставини або неправильного вирішення спору. Скасування рішення лише з цієї формальної підстави за відсутності будь-яких сумнівів у достовірності документа та за умови, що інша сторона мала реальну можливість його оспорити, не відповідало б частині другій статті 376 ЦПК України і завданню ефективного судового захисту.

Верховний Суд у постанові від 05 серпня 2020 року у справі № 177/1163/16-ц наголосив на необхідності уникати надмірного формалізму в застосуванні процесуальних норм. Цей підхід не означає можливості ігнорувати встановлені законом строки, однак вимагає оцінювати наслідки конкретного процесуального недоліку, його вплив на рівність сторін та правильність вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що неподання свідоцтва разом із позовом унеможливлювало виникнення права регресної вимоги, змішують матеріально-правову підставу позову з процесуальним способом її доказування та є помилковими.

Щодо повідомлення відповідача про огляд транспортного засобу

Пунктом 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (у редакції, чинній на час проведення оцінки) було передбачено, що у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу його проведення здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку або телеграмою з повідомленням про вручення адресату.

Зі змісту цієї норми вбачається, що вона не встановлювала безумовної обов`язкової участі винуватця ДТП у кожному огляді пошкодженого транспортного засобу, оскільки такий виклик пов`язувався з наявністю відповідної потреби. Методика також не визначала, що невиклик або неявка такої особи автоматично тягнуть недійсність огляду чи недопустимість усіх результатів оцінки.

Аналогічний підхід викладено Верховним Судом у постанові від 17 січня 2020 року у справі № 916/2554/17, у пункті 9.16 якої зазначено, що положення Методики не визначають критерій необхідності та наслідки неповідомлення зацікавлених осіб про огляд пошкодженого транспортного засобу. У постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 643/10751/16-ц Верховний Суд виходив із того, що присутність заінтересованих осіб не є імперативною вимогою, а забезпечується лише у разі наявності відповідної потреби.

Отже, для спростування звіту недостатньо лише послатися на відсутність відповідача під час огляду. Сторона, яка заперечує результати оцінки з цієї підстави, має вказати, які саме пошкодження зафіксовано неправильно, які вихідні дані були викривлені, які зауваження вона могла б надати та яким чином її відсутність спричинила неправильність розрахунку.

ОСОБА_1 таких обставин не навів і доказами їх не підтвердив. Він не зазначив про наявність у автомобіля конкретних пошкоджень, що виникли до ДТП, про включення до калькуляції деталей, які не були пошкоджені внаслідок цієї події, або про невідповідність фотознімків фактичному стану автомобіля. Довід про позбавлення можливості «контролювати» огляд має загальний характер і не встановлює причинного зв`язку між відсутністю відповідача та розміром визначеного збитку.

Знімок екрана з месенджера «Viber», поданий МТСБУ, свідчить щонайменше про здійснення оцінювачем спроби повідомити ОСОБА_1 за номером телефону, зазначеним у матеріалах страхової справи. Разом із тим колегія суддів не вважає цей знімок вирішальним доказом належного вручення виклику у спосіб, передбачений пунктом 5.2 Методики, оскільки з нього неможливо безспірно встановити прочитання повідомлення адресатом.

Проте навіть без урахування цього знімка саме по собі недоведення вручення виклику не робить звіт недопустимим, оскільки обов`язкова участь відповідача Методикою не передбачена, а вплив його відсутності на правильність огляду та розрахунку не доведений. Тому доводи щодо способу направлення повідомлення не спростовують висновку суду про розмір шкоди.

Щодо повноти звіту та листа Регіонального відділення Фонду державного майна України

За змістом статей 76-80 та 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у сукупності. Жоден доказ не має заздалегідь установленої сили.

Звіт про оцінку майна є письмовим доказом, який підлягає оцінці разом з іншими матеріалами справи. Зауваження щодо його оформлення чи окремих вихідних даних можуть впливати на переконливість і доказову вагу звіту, однак не кожен формальний недолік автоматично перетворює його на недопустимий доказ. Недопустимість має місце, коли законом прямо заборонено підтверджувати певну обставину таким засобом доказування або доказ одержано з істотним порушенням порядку, що ставить під сумнів його достовірність.

Разом із позовною заявою МТСБУ подало засвідчену копію частини звіту, яка містила висновок про розмір матеріального збитку, дані про об`єкт оцінки та здійснений розрахунок. Надалі з відповіддю на відзив було подано повний примірник звіту з додатками, зокрема фотознімками, протоколом огляду, ремонтною калькуляцією та документами про кваліфікацію оцінювача.

Відповідно до частини другої статті 95 ЦПК України, якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, може бути подано засвідчений витяг з нього. Водночас у разі обґрунтованого заперечення іншої сторони суд повинен мати можливість перевірити документ у повному обсязі. У цій справі така перевірка була забезпечена до ухвалення рішення, а відповідач після одержання повного звіту подав заперечення та детально виклав усі претензії до його змісту.

Лист Регіонального відділення Фонду державного майна України № 932-04-331 від 21 серпня 2025 року не є рецензією на повний звіт і не містить висновку про неправильність визначеного оцінювачем розміру збитку. У ньому лише констатовано неможливість провести рецензування за наданою відповідачем неповною копією через відсутність додатків. Отже, цей лист підтверджує неповноту примірника, направленого до Регіонального відділення, але не спростовує повний звіт, який надалі був долучений до матеріалів справи.

Скаржник після отримання повного звіту не звернувся за його рецензуванням із наданням усіх додатків та/або не подав суду результатів такого рецензування, а тому посилання на лист про неможливість оцінити неповний пакет документів не може бути прирівняне до висновку компетентного суб`єкта про невідповідність повного звіту нормативним вимогам.

Як і у випадку зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, колегія суддів зауважує, що місцевий суд мав чіткіше мотивувати прийняття повного звіту, поданого із відповіддю на відзив після спливу встановленого строку. Проте відповідач був ознайомлений із ним, подав заперечення 16 вересня 2025 року, не був обмежений у можливості заявити клопотання про експертизу чи рецензування і не довів, що час, який залишався до ухвалення рішення 01 квітня 2026 року, був недостатнім для підготовки відповідної доказової позиції.

Таким чином, процесуальний недолік у порядку долучення повного примірника звіту не порушив рівності сторін, не позбавив відповідача права на захист та не призвів до неправильного вирішення справи, а тому відповідно до частини другої статті 376 ЦПК України не є підставою для скасування рішення.

Щодо окремих зауважень до змісту звіту № 27/07/2024

Колегія суддів відхиляє довід про те, що різниця між датою оцінки - 16 липня 2024 року, датою формування ремонтної калькуляції - 17 липня 2024 року та датою складення звіту - 18 липня 2024 року свідчить про внутрішню суперечність оцінки, оскільки дата оцінки визначає момент, станом на який встановлюється вартість об`єкта та розмір збитку. Технічне опрацювання матеріалів, формування калькуляції та оформлення підсумкового звіту об`єктивно можуть здійснюватися після цієї дати. Саме по собі складання окремого розрахункового документа наступного дня не доводить використання неналежних вихідних даних або визначення вартості станом на інший момент. Скаржник не вказав, які ціни, нормативи чи характеристики змінилися протягом одного дня та як це вплинуло на суму збитку.

Посилання на відсутність у протоколі огляду окремого розділу про попередні пошкодження чи ремонти також не підтверджує неправильність розрахунку, оскільки фотознімки й опис пошкоджень дають змогу ідентифікувати пошкоджені елементи, а відповідач не навів жодного конкретного доказу існування до ДТП пошкоджень, які оцінювач помилково відніс до наслідків події 06 липня 2024 року. Припущення про можливість таких пошкоджень не відповідає вимозі частини шостої статті 81 ЦПК України, за якою доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали повного звіту містять відомості про оцінювача та документи, що підтверджують його кваліфікацію, а тому навіть якщо окремі біографічні реквізити або тривалість стажу не були продубльовані у текстовій частині звіту в тому обсязі, на якому наполягає скаржник, це не доводить відсутності у виконавця необхідної кваліфікації та не спростовує зроблених ним розрахунків. Визнання права оцінювача проводити відповідну оцінку скаржником зафіксовано й в апеляційній скарзі.

Доводи про відсутність документів СТО ґрунтуються на помилковому ототожненні оцінки вартості відновлювального ремонту з підтвердженням фактично виконаного ремонту, враховуючи що предметом оцінки був матеріальний збиток, завданий пошкодженням автомобіля, а не витрати за вже проведеним ремонтом. Закон № 1961-IV передбачав відшкодування оціненої шкоди, а тому відсутність акта виконаних ремонтних робіт або рахунку конкретної станції технічного обслуговування сама по собі не унеможливлювала визначення розрахункової вартості відновлення транспортного засобу.

Методика допускає використання нормативної, довідкової, технічної та іншої інформації, необхідної для визначення вартості ремонтних робіт, матеріалів і складників. Використання усереднених регіональних показників є способом визначення ринкової вартості робіт за відсутності документального підтвердження ремонту на конкретній спеціалізованій станції, а не доказом довільності розрахунку.

Твердження про те, що програмне забезпечення «AudaNet» прямо не назване в додатку 6 до Методики, також не доводить заборони його використання, оскільки цей додаток містить рекомендовані джерела інформації, однак не встановлює закритого переліку програмних продуктів, поза яким будь-який розрахунок автоматично є недійсним. Із матеріалів звіту вбачається, що «AudaNet» використано як складову системи «Audatex», призначеної для формування кошторисів відновлювального ремонту.

Скаржник не встановив жодної конкретної помилки, спричиненої використанням саме цього програмного забезпечення, зокрема не навів неправильної ціни деталі, помилкової кількості нормо-годин, невірного курсу, подвійного включення операції чи арифметичної похибки, а формальна незгода з назвою програмного продукту без доказу неправильного результату не спростовує розрахунок.

Так само доводи щодо необхідності ремонту чи заміни окремих складників, переліку технологічних операцій, кількості нормо-годин та вартості матеріалів стосуються питань, вирішення яких потребує спеціальних автотоварознавчих і технічних знань. Оцінювач обґрунтував розрахунок результатами огляду, фотоматеріалами та ремонтною калькуляцією. Натомість представник відповідача, не маючи статусу експерта чи оцінювача в цій справі, запропонував власне тлумачення можливості ремонту деталей та нормативів виконання робіт.

Суд не може відхилити професійний розрахунок виключно на підставі припущення сторони про те, що певний елемент можна було відремонтувати дешевше, якщо така сторона не подала альтернативного висновку, рецензії, технічного документа виробника або іншого належного доказу. Водночас саме відповідач, посилаючись на неправильність конкретних операцій та цін, відповідно до статей 12 і 81 ЦПК України мав довести ці заперечення.

Колегія суддів враховує, що сторона відповідача могла заявити клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, поставивши перед експертом питання щодо причинного зв`язку пошкоджень із ДТП, необхідності заміни деталей, кількості нормо-годин та правильності визначення матеріального збитку. Проте такого клопотання не заявлено ні після одержання повного звіту, ні під час апеляційного перегляду. Не подано також альтернативної оцінки автомобіля.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц зазначила, що принцип змагальності не створює для суду обов`язку вважати доведеною обставину лише тому, що про неї стверджує сторона; обставина має бути доведена таким чином, щоб висновок про її існування був більш вірогідним, ніж протилежний.

У цій справі сукупність звіту, фотоматеріалів, документів страхової справи та факту виплати в розмірі, меншому за оцінений збиток, є переконливішою, ніж не підтверджені спеціальними доказами припущення відповідача про можливе завищення вартості ремонту.

Оцінений збиток становив 106 192,68 грн, тоді як фактична регламентна виплата, заявлена до стягнення, становила 93 400 грн. Скаржник не довів, що реальна вартість відновлення була меншою за суму фактичної виплати. Навіть наведені ним зауваження до окремих елементів оформлення звіту не встановлюють іншого розміру шкоди та не дають підстав для повної відмови у регресній вимозі за безспірно встановлених вини відповідача, пошкодження автомобіля, відсутності страхування й факту виплати потерпілому.

Щодо оцінки доказів і мотивованості рішення суду першої інстанції

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, та надає оцінку як кожному доказу окремо, так і доказам у сукупності.

Суд першої інстанції встановив юридично значущі обставини, а саме: вину відповідача в ДТП, відсутність страхування його відповідальності, належність пошкодженого транспортного засобу потерпілому, розмір оціненого збитку та здійсненої МТСБУ виплати. Місцевий суд також навів мотиви, з яких прийняв звіт і відхилив заперечення відповідача, зокрема тому, що звіт складений уповноваженим суб`єктом, а доказів на спростування його висновків та клопотання про експертизу відповідач не подав.

З огляду на обсяг поданих відповідачем заперечень мотивування рішення в частині аналізу кожного технічного зауваження могло бути докладнішим, водночас відповідно до практики Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди наводити підстави рішень, але не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент сторони; обсяг мотивування залежить від характеру спору та значення доводу для його вирішення.

Основні та вирішальні заперечення відповідача місцевий суд розглянув, решта доводів апеляційної скарги спрямована на переоцінку доказів і надання формальним або не підтвердженим спеціальними знаннями зауваженням визначального значення, хоча вони не спростовують факту та розміру виплати.

Колегія суддів відзначає, що завданням цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою ефективного захисту порушених прав. Це завдання превалює над іншими міркуваннями в судовому процесі, однак реалізується у встановленій законом процесуальній формі.

У цій справі прийняття судом документів, поданих МТСБУ із пропуском процесуального строку, слід оцінювати в сукупності із обставинами справи, відповідно до яких відповідач отримав ці документи, подав на них заперечення, мав понад шість місяців до ухвалення рішення для надання рецензії, альтернативної оцінки або заявлення експертизи, але цього не зробив. Жодних недостовірних обставин на підставі цих документів суд не встановив.

Тому використання процесуального недоліку виключно як підстави для повної відмови МТСБУ у поверненні коштів, фактично виплачених потерпілому внаслідок ДТП з вини незастрахованого відповідача, за відсутності будь-якого доказу, що виплата була безпідставною або завищеною, становило б надмірний формалізм і не відповідало б частині другій статті 376 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на обставини або докази, які спростовують висновки суду першої інстанції, та зводяться до повторення заперечень, яким надано належну правову оцінку.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, встановила, що при вирішенні справи суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, належним чином оцінив надані сторонами докази, застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, та не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування або зміни рішення.

Судові витрати

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, підстав для нового розподілу судових витрат відповідно до статей 141 та 382 ЦПК України немає.

Керуючись статтями 259, 263, 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Федоровим Антоном Павловичем, - залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач О.В. Желепа

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова